Постанова 4819 № 664/465/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м. Херсон Справа №664/465/20 Провадження № 22-ц/819/1227/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач) судді: Базіль Л.В. Приходько Л.А. секретар судового засідання: Дундич А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Яценка О.М., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 22 березня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 3800,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві позичальник підтвердив, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, які опубліковані на сайті банку http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає укладений між сторонами кредитний договір. В порушення взятих на себе зобов`язань позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим допустив утворення заборгованості, яка станом на 31 жовтня 2019 року становить 322521,73грн., з яких: 2218,78грн. заборгованість за кредитом, 314122,95грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6180,00грн. заборгованість за пенею. Оскільки кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 135875,30грн., з яких: 2218,78грн. заборгованість за кредитом, 133656,52грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 22 березня 2011 по 30 липня 2018 року, а також судові витрати по справі у сумі 2102,00грн. Заочним рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22 березня 2011 року у розмірі 2218,78грн., а також судові витрати по справі у сумі 34,26грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду від 18 червня 2020 року, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В решті рішення суду залишити без змін. Скарга мотивована тим, що позичальник, підписавши анкету-заяву, фактично підтвердив, що ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а отже погодився з укладенням договору приєднання. При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Апелянт зазначив, що відповідно до положень ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки Національного банку України. Таким чином, основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення наданих кредитних коштів та отримання процентів за їх користування і ця умова є істотним фактором при наданні кредитних коштів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав підстав відмовляти у стягненні процентів по кредиту. Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався. В судове засіданні суду апеляційної інстанції сторони не з`явилися, про час, день та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України. Від представника АТ КБ «Приватбанк» Логвиновської А.А. надійшла заява від 12 листопада 2020 року про розгляд справи у її відсутність. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 22 березня 2011 року відповідач ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», де заповнив і підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, на підставі якої банк надав відповідачу кредит у розмірі 3800,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У заяві ОСОБА_1 зазначив про свою згоду на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, та, що він ознайомився і погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг. При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, з моменту підписання анкети-заяви між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом приєднання такої особи до запропонованого банком договору. До позовної заяви банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000042747378 та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку». Відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 був відкритий картковий рахунок та видана кредитна картка № НОМЕР_1 , зі строком дії до 31 січня 2015 року. Зазначені обставини підтверджуються додатковими письмовими поясненнями АТ КБ «Приватбанк». Звернувшись до суду з позовом, банк вказав, що позичальник порушив умови кредитного договору, унаслідок чого, станом на 31 жовтня 2019 року, утворилася заборгованість в загальному розмірі 322521,73грн., яка складається з: 2218,78грн. заборгованість за кредитом, 314122,95грн. - заборгованість по процентам за користування кредитними коштами; 6180,00грн. заборгованість за пенею. Оскільки кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 135875,30грн., з яких: 2218,78грн. заборгованість за кредитом, 133656,528грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 22 березня 2011 по 30 липня 2018 року. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2218,78грн., суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. В цій частині рішення суду не оскаржується, а відтак згідно ст.367 ч.1 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для їх стягнення з відповідача, зважаючи на те, що надані банком Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг підпису ОСОБА_1 не містять, а тому їх не можна розцінювати, як складову частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22 березня 2011 року. Проте, погодитися з висновком суду не можна, виходячи з наступного. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Так, поза увагою суду залишилося те, що матеріали справи містить довідку про умови кредитування, в якій сторони погодили базову процентну ставку за користування кредитом на рівні 3,0% в місяць на залишок заборгованості, з розрахунку 360 днів у році, що становить 36% річних. Довідка підписана відповідачем по справі (а.с.10). Таким чином, доведеними перед судом є умови кредитного договору, погодженого сторонами щодо визначення процентної ставки за користування кредитними коштами. При цьому слід зазначити, що право кредитодавця по нарахуванню передбачених договором процентів за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Поза межами цього строку права та інтереси банку забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №14-10цс18. З письмових пояснень банку вбачається, що строк дії платіжної карти виданої ОСОБА_1 обмежений 31 січня 2015 року. Оскільки строк дії кредитного договору відповідає строку дії платіжної карти (січень 2015 року), то з наступного місяця у АТ КБ «ПриватБанк» було відсутнє право нараховувати проценти за договором, укладеним з ОСОБА_1 , а тому після закінчення цього строку у відповідача не виникало обов`язку сплачувати нараховані банком проценти. За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з відповідача процентів з 01 лютого 2015 року, оскільки з урахуванням вищезазначеного правового висновку суду касаційної інстанції, банк не мав права проводити нарахування процентів за договором після закінчення строку дії карти (січень 2015 року), а тому вимоги банку про стягнення процентів за період з 01 лютого 2015 року по 31 жовтня 2019 року є безпідставними. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення прочасткове задоволення цих вимог, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 3872,06грн. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається (стаття 367 ЦПК України). Згідно положень ч.13 ст.141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову та апеляційної скарги, стягненню з відповідача на користь банку підлягають судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог (4,4%), пов`язані зі сплатою банком судового збору в судах першої та апеляційної інстанціях, в розмірі 231,21грн. = (2102,00грн. х 4,4%) + (3153,00грн. х 4,4%). Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Заочне рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 18 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 3872,06грн. Рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судового збору у розмірі 34,26грн. змінити, збільшивши суму, що підлягає стягненню до 231,21грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно ст.389 ч.3 п.2, ст.19 ч.6 п.1 ЦПК України. Повний текст постанови складений 16 листопада 2020 року. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль Л.А. Приходько