Постанова 4808 № 344/20363/19

Справа № 344/20363/19 Провадження № 22-ц/4808/1275/20 Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О. Суддя-доповідач Фединяк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів: головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач) суддів: Томин О.О., Девляшевського В.А. секретаря Петріва Д.Б. з участю представника Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» Устінського А.В. позивача ОСОБА_1 та його адвоката Тиніва І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани, за апеляційними скаргами представника Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» Устінського Андрія Вікторовича на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2020 року та директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» Савчук О.В. на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Бородовського С.О. у м.Івано-Франківськ, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» про скасування наказу про оголошення дисциплінарного стягнення. Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» №479 від 01 жовтня 2019 року накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни. Підставою оголошення догани є акт внутрішнього службового розслідування №1 від 10 вересня 2019 року, доповідна записка Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» від 13 серпня 2019 року, пояснююча записка ОСОБА_2 від 10 вересня 2019 року. Вважає, що накладене на нього дисциплінарного стягнення - догани є безпідставним, так як не допускав порушення трудової дисципліни. Крім того, в наказі не вказано на обставини дисциплінарного проступку; не зазначено положення локального чи нормативного документу, яке порушив позивач; не вказано характеризуючі відомості. Акт службового розслідування є необґрунтованим, в ньому вказано на пропозицію про накладення догани за перевищення службових посадових обов`язків та службових повноважень. Акт службового розслідування складений на підставі наказу №375м від 22 серпня 2019 року мав бути складений не пізніше як до 30 серпня 2019 року. При цьому рішення про продовження строку дії комісії та строку складення акту службового розслідування рішення не приймалось, змінено склад комісії. Йому не були запропоновано надати власні пояснення відповідно до вимог ст. 149 КЗпП України. Висновки акту службового розслідування засновані виключно на поясненнях свідка ОСОБА_2 , які було отримано 10 вересня 2019 року та були відсутні на час ухвалення комісією рішення на її засіданні. Відповідачем порушено строки накладення дисциплінарного стягнення за ст. 148 КЗпП України, оскільки ним 13 серпня 2019 року повідомлено відповідача про наявність спірних фактичних обставин від 13/08/2019, за що на нього накладено дисциплінарне стягнення 01 жовтня 2019 року. Просив скасувати наказ Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» №479 від 01 жовтня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» №479 від 01/10/2019 про оголошення догани ОСОБА_1 . Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» на користь держави 768,40 гривень судового збору. Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2020 року стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» на користь ОСОБА_1 7800 грн судових витрат на правничу допомогу. Не погоджуючись із рішенням суду, представник Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» Устінський А. В. подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що виразилось у неповному з`ясуванні судом усіх обставин справи та аналізі поданих доказів. Зокрема, апелянт вказує на те, що з метою перевірки наявності у діях позивача ознак дисциплінарного проступку було створено відповідну комісію, яка своїм актом від 10.09.2019 року встановила факт наявності порушень. Таким чином, днем виявлення проступку директором КПН «ЦПМКДД», як особою, яка в праві застосовувати дисциплінарні стягнення, є 10.09.2019 року, а догану оголошено 01.10.2019 року, тобто в межах місячного строку з моменту виявлення. Службове розслідування було завершене 10.09.2019 року з тієї причини, що ОСОБА_2 , яка на той час виконувала обов`язки начальника була у відпустці з 19.08.2019 року по 07.09.2019 року, а її пояснення мали важливе значення, адже у своїй доповідній позивач стверджує, що все відбувалось з її відома. Відтак, причина його завершення саме 10.09.2019 року носить об`єктивний характер. Позивач надав доступ сторонній особі до медичної картки амбулаторного хворого. Цей документ містить інформацію, яка становить лікарську таємницю, адже сам факт звернення за медичною допомогою, діагноз це уже лікарська таємниця. Ця інформація в силу норм цивільного законодавства є конфіденційною, інформацією з обмеженим доступом. Ця Інформація є службовою в силу використання посадовими особами КНП та в силу норм локальних нормативно-правових актів на підприємстві. ОСОБА_1 без згоди адміністрації КНП «ЦПМКДД» надав доступ до медичної картки хворого, яка містить лікарську таємницю, що є порушенням трудової дисципліни. На додаткове рішенням суду, представник Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» Савчук О.В. теж подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову в ухавленні додаткового рішенні. Вказує, що в п. 3.1. договору про надання правової допомоги №101/1 від 02 жовтня 2019 року розмір гонорару, який Клієнт сплачує Об`єднанню за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами в Замовленні, яке є невід`ємною частиною цього договору. В замовленні №1 від 02.10.2019р. вказано, що оплата за надання правової допомоги становить 10000,00 грн. Проте, вказане замовлення не містить тарифів на послуги, порядку обчислення розміру гонорару, порядку його сплати. Натомість розрахунок-опис робіт та витрат складено тільки 22.06.2020 р., тобто уже після закінчення розгляду справи. Таким чином, договір про надання правової допомоги не містив вартості послуг адвоката. Крім того, якщо сторона бажає подати докази понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду вона зобов`язана зробити про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Hi Беркій О.Л., ні його адвокат в судових засіданнях, в тому числі, яке відбувалось 17.06.2020р. до закінчення судових дебатів не робили заяви про те, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів. 25 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечив. Вказує, що у його діяннях відсутній склад дисциплінарного проступку. Акт внутрішнього службового розслідування від 10 вересня 2019 року № 1 мав бути складений у відповідності до наказу №375 від 22 серпня 2019 року у термін до 30 серпня 2019 року, проте відповідний акт складено 10 вересня 2019 року, про продовження строків розслідування не приймалось. У судовому засіданні представник Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити скаргу. ОСОБА_1 та його представник заперечили доводи апеляційних скарг, вважають ухвалені рішення у цій справі законними та обгрунтованими. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що за згодою виконуючої обов`язки керівника позивача, як член лікарської консультативної комісії відповідно посадової інструкції, відповідач 13.08.2019 разом з експертом з тимчасової непрацездатності Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської державної адміністрації ОСОБА_3 приймав участь щодо перевірки за скаргою правильності видачі листа тимчасової непрацездатності. При цьому не допускав несанкціонованого надання службової інформації та не перевищував службових повноважень. Акт службового розслідування, складений на підставі наказу №375м від 22 серпня 2019 року мав бути складений не пізніше як до 30 серпня 2019 року , але його було складено 10 вересня 2019 року. При цьому рішення про продовження строку дії комісії та строку складення акту службового розслідування рішення не приймалось. В наказі про створення комісії з перевірки дій позивача визначено термін її дії 30 серпня 2019 року, а тому акт про проведення перевірки від 10 вересня 2019 року складено поза межами компетенції комісії. Акт розслідування складено щодо перевищення повноважень, але не вказано, що саме порушив позивач, які повноваження перевищив позивач. Спірний факт мав місце 13 серпня 2019 року. Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності 01 жовтня 2019 року. Отже визначений в ст. 148 КЗпП України строк сплив. Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок позивача від 22/06/2020 містить обґрунтування витраченого часу на надання позивачу консультацій щодо розроблення правової позиції та представництва інтересів позивача в судових засіданнях. Відповідно до акту здачі-приймання правових послуг позивачем прийнято послуги з надання йому правової допомоги та сплачено адвокату 7800 гривень. Відповідно до дублікату квитанції від 22/06/2020 позивачем сплачено адвокату за професійну правничу допомогу 7800 гривень. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Таким чином, стягнув з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» на користь ОСОБА_1 7800 грн судових витрат на правничу допомогу Висновок суду не повністю відповідає вимогам закону і матеріалам справи. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно зі статтею 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Відповідно до статті 10 Закону України «Про захист персональних даних» використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб`єктам відносин, пов`язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб`єкта персональних даних чи відповідно до закону. Використання персональних даних володільцем здійснюється у разі створення ним умов для захисту цих даних. Володільцю забороняється розголошувати відомості стосовно суб`єктів персональних даних, доступ до персональних даних яких надається іншим суб`єктам відносин, пов`язаних з такими даними. Використання персональних даних працівниками суб`єктів відносин, пов`язаних з персональними даними, повинно здійснюватися лише відповідно до їхніх професійних чи службових або трудових обов`язків. Ці працівники зобов`язані не допускати розголошення у будь-який спосіб персональних даних, які їм було довірено або які стали відомі у зв`язку з виконанням професійних чи службових або трудових обов`язків, крім випадків, передбачених законом. Таке зобов`язання чинне після припинення ними діяльності, пов`язаної з персональними даними, крім випадків, установлених законом. Медичні працівники зобов`язані дотримувати вимог професійної етики і деонтології, зберігати лікарську таємницю, як це передбачено, зокрема Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров`я». Згідно статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Відповідно до статті 142 КЗпП України трудовий розпорядок в організації визначається правилами внутрішнього розпорядку. Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Згідно доказів, які містяться у матеріалах справи, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» на посаді завідувача хірургічного відділення. Зазначені обставвини визнані сторонами, суд немає обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин, тому відповідно ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Судом встановлено, що наказом №375 Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» від 22/08/2019 створено комісію внутрішнього службового розслідування щодо допущення завідувачем хірургічного відділення ОСОБА_1 до перевірки експерта тимчасової непрацездатності Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської державної адміністрації ОСОБА_3 . Голову вказаної комісії зобов`язано надати акт службового розслідування до 30/08/2019. 28/08/2019 видано наказ №402, яким змінено члена комісії за наказом від 22/08/2019 №375. Наказом №479 директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» від 01 жовтня 2019 року на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення трудової дисципліни (а.с.4). Підставою для винесення наказу № 479 та накладення дисциплінарного стягнення був акт внутрішнього службового розслідування від 10/09/2019 №1 в якому вказано, що завідувач хірургічного відділення ОСОБА_1 , 13.08.2019 самовільно допустив до несанкціонованої перевірки Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» експерта тимчасової непрацездатності Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської державної адміністрації ОСОБА_3 , внаслідок чого відбулось несанкціоноване надання службової інформації, що вважається перевищенням службових повноважень. Розпорядження керівника з приводу надання ОСОБА_1 письмовиїх пояснень щодо обтавин, які мали місце 13.08.2019 року, тобто проведення перевірки за скаргою правильності видачі листа тимчасової непрацездатності у матеріалах справи відсутнє. Також відсутнє письмове пояснення позивача з приводу накладення дисциплінарного стягнення. Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері використання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні винні дії та понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Підставою застосування догани є вчинення працівником протиправного винного діяння (дії чи бездіяльності), яке визнається дисциплінарним проступком. Протиправність поведінки працівника полягає в порушенні ним своїх трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, як-то: КЗпП, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця. Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку. В наказі обов`язково має бути викладена суть діяння або бездіяльності працівника, які роботодавцем визнано дисциплінарним проступком, а також посилання на відповідний документ, який порушив працівник. Такими документами можуть бути: правила внутрішнього розпорядку підприємства, трудовий договір (контракт), колективний договір, посадова інструкція, інструкція з охорони праці тощо. Адже, можливо, те, за що працівника притягують до відповідальності, взагалі не належить до його трудових обов`язків, або ж працівника під розписку не було ознайомлено з документом, пункт чи розділ якого він порушив. Частиною першою статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Згідно з положеннями статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни суду необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок. Згідно із роз`ясненнями, викладеними в пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 грудня 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Разом з тим, саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Крім того, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, судом першої інстанції вірно враховано, що ОСОБА_1 за згодою виконуючої обов`язки керівника позивача, як член лікарської консультативної комісії відповідно посадової інструкції, відповідач 13.08.2019 разом з експертом з тимчасової непрацездатності Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської державної адміністрації ОСОБА_3 приймав участь щодо перевірки за скаргою правильності видачі листа тимчасової непрацездатності. При цьому не допускав несанкціонованого надання службової інформації та не перевищував службових повноважень, що підтверджується поясненнями свідків та доказами, які містяться у матеріалах справи, яким суд дав правильну оцінку. Крім цього, судом першої інстанції правомірно відхилено Акт службового розслідування відповідача, складений на підставі наказу №375м від 22 серпня 2019 року, так як вказаний акт мав бути складений не пізніше як до 30 серпня 2019 року, але його було складено 10 вересня 2019 року при відсутності рішення про продовження строку дії комісії та строку складення акту службового розслідування рішення. Також в акті розслідування складено щодо перевищення повноважен не вказано, які саме порушив повноваження перевищив позивач. Спірний факт мав місце 13 серпня 2019 року. Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності 01 жовтня 2019 року. Отже визначений в ст. 148 КЗпП України строк сплив. Щодо доводів апеляційної скарги про скасування додаткового рішення слід виходити з наступного. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина друга статті 137 ЦПК України). Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним щодо предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги ОСОБА_1 надав до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги від 02 жовтня 2019 року № 101/1, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги на суму 7 800 грн від 22 червня 2020 року та квитанцію від 22 червня 2020 року на суму 7 800 грн. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У матеріалах справи відсутня заява, що позивач чи його представник до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. ОСОБА_1 з заявою про постановлення додаткового рішення звернувся 25 червня 2020 року, рішення суду прийняте 17 червня 2020 року. Таким чином, заявником пропущено п`ятиденний строк подання доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу. За таких обставин, заява про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7800 гривень не підлягає задоволенню. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року). Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» Устінського Андрія Вікторовича залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 червня 2020 року залишити без змін. Апеляційну скаргу директора Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги Івано-Франківської міської ради» Савчук О.В. задовольнити. Додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 23 вересня 2020 року скасувати та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 7800 грн. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 16 листопада 2020 року. Судді: В.Д.Фединяк О.О.Томин В.А.Девляшевський