Постанова 4855 № 640/14918/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/14918/21 Суддя (судді) першої інстанції: Гарник К.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати бездіяльність Головного управління Національної поліції у м. Києві щодо не виключення з баз оперативно-довідкового обліку інформації щодо ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, які 31.07.2007 Дніпровським РУГУ м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, кримінальна справа №11004-2-1-2007/016058 від 26.06.2007. Направлено до суду 22.10.2007. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили»; - зобов`язати Головне управління Національної поліції у м. Києві виключити з бази оперативно-довідкового обліку інформацію щодо ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, які 31.07.2007 Дніпровським РУГУ м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, кримінальна справа №11004-2-1-2007/016058 від 26.06.2007. Направлено до суду 22.10.2007. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач та його представник неодноразово звертались, починаючи з березня 2020 року до правоохоронних та судових органів, з метою дізнатись стан розгляду зазначеної у довідці кримінальної справи, але на адвокатські запити були надані відповіді щодо відсутності таких матеріалів як у правоохоронних органах, органах прокуратури, так і в судових органах. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що Головне управління Національної поліції України у м. Києві не є володільцем інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформації системи МВС України, яка містить відомості стосовно осіб, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, а є лише користувачем робочого місця віддаленого доступу, що проводять перевірки за персонально-довідковим обліком і не уповноважені вносити чи видаляти будь-яку інформацію. Крім того, володільцем цієї підсистеми є Міністерство внутрішніх справ України, а облік осіб, які обвинувачується у вчиненні злочинів або засуджені здійснюється Департаментом інформатизації МВС України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації вилучити з бази даних оперативно-довідкового обліку інформацію щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності, а саме вилучити інформацію: «Разом з тим є особою, які 31.07.2007 Дніпровським РУГУ м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, кримінальна справа №11004-2-1-2007/016058 від 26.06.2007. Направлено до суду 22.10.2007. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили». У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що одна лише неможливість встановлення місцезнаходження кримінальної справи відносно позивача не може бути підставою для вилучення інформації із бази даних оперативно-довідкового обліку, адже не спростовує того факту, що позивач є особою, якій пред`явлено обвинувачення. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню. Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідно до довідки (повна) Серії ІІА № 1753355, отриманої через ТСЦ № 8046 РСЦ МВС в м. Києві, за обліковими даними МВС ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Яготин Київська область України на території України станом на 25 лютого 2020 року не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, якій 31 липня 2007 року Дніпровським РУГУ м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, кримінальна справа №11004-2-1-2007/016058 від 26 червня 2007 року. Направлено до суду 22 жовтня 2007 року. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили. З метою з`ясування обставин розгляду зазначеної кримінальної справи, позивач через свого представника звернувся з адвокатськими запитами до компетентних органів. Так, листом від 11 березня 2020 року №5/5295 Дніпровський районний суд міста Києва повідомив, що алфавітними покажчиками за 2007-2008 роки якими здійснювався облік справ, що розглядались Дніпровським районним судом міста Києва, не підтверджено факт розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 . Однак, перевіркою встановлено, що в провадженні суду перебувала справа №4-812/07 за поданням начальника відділення СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві Пазинича С.М. про надання дозволу на проведення обшуку. 17 вересня 2007 року постановою Дніпровського районного суду міста Києва дозволено провести обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , 1970 року народження. Листом від 14 квітня 2020 року 35019/125/50-2020 Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомило, що за результатом розгляду встановлено, що слідчим Кирилюком С.М. слідчого відділу Дніпровського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальній справі №11004-2-1-2007/016058 від 26 червня 2007 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України. Також повідомлено, що встановити місцезнаходження кримінальної справи №11004-2-1-2007/016058 від 26 червня 2007 року по обвинуваченню ОСОБА_1 не вдалось можливим. Листом від 24 липня 2020 року №10.34-50-5491вих-20 Київська місцева прокуратура №7 повідомила, що 26 червня 2007 року слідчим відділом Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу №11004-2-1-2007/016058 відносно ОСОБА_1 . Перевіркою «Книги обліку кримінальних справ, що надійшли до прокуратури Дніпровського району за 2006-2007 роки» встановлено, що вищевказана кримінальна справа до прокуратури Дніпровського району м. Києві для скерування до Дніпровського районного суду міста Києва не надходила. Також, перевіркою відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань встановлено, що Київської місцевою прокуратурою №4 процесуальне керівництво у вищевказаній кримінальній справі не здійснювалось. Листом від 01 вересня 2020 року №11835/125/50-2020 Дніпровське управління поліції Головного управління поліції у м. Києві повідомило, що кримінальна справа №1104-2-1-2007/016058 від 26 червня 2007 року по обвинуваченню ОСОБА_1 була надіслана до Дніпровського районного суду міста Києва. Листом від 07 жовтня 2020 року №25/3-1278вих-20 Офіс Генерального прокурора повідомив, що за результатами опрацювання масиву даних Реєстру кримінальні провадження, в яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кримінальної відповідальності, як підозрюваного станом на 02 жовтня 2020 року не встановлені. З урахуванням вказаних відповідей, представником позивача на адресу Головного управління Національної поліції у м. Києві направлено заяву від 19 жовтня 2020 року, в якій останній просив виключити із бази оперативно-довідкового обліку в органах внутрішніх справ інформацію про ОСОБА_1 : «Разом з тим є особою, якій 31 липня 2007 року Дніпровським РУГУ м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, кримінальна справа №11004-2-1-2007/016058 від 26 червня 2007 року. Направлено до суду 22 жовтня 2007 року. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили.». У відповідь на вказану заяву Слідче управління Головного управління Національної поліції у м. Києві листом від 07 грудня 2020 року №26879/125/23/2-2020 повідомило, що за викладеними у заяві фактами призначено службове розслідування, про результати якого буде проінформовано додатково. Листом від 30 грудня 2020 року №14853/125/50-2020 Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві повідомило, що встановити місцезнаходження матеріалів кримінальної справи №04-16058 від 26 червня 2007 року відносно позивача не видалося можливим. На даний час вживаються заходи щодо встановлення місця перебування вказаної кримінальної справи. Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням інформації наявної в матеріалах справи, в провадженні будь-якого компетентного органу, до повноважень яких віднесено розслідування та розгляд кримінальних справ, матеріали кримінальної справи стосовно позивача відсутні, а тому, оскільки інформація, яка міститься в базі даних оперативно-довідкового обліку носить виключно статистичний характер, тобто підставою для внесення якої є виключно процесуальні рішення, слід вказати, що встановити достовірність інформації про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, за відсутності самих матеріалів кримінальної справи та відповідного рішення про визначення процесуального статусу в ній позивача, не можливо. Окремо наголошено про недопустимість існування інформації щодо особи про притягнення (триваюча дія) її більше 14 років до кримінальної відповідальності, з урахуванням визначених Кримінально-процесуальним кодексом України, строків розслідування та розгляду кримінальних справ. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закону України «Про інформацію (далі по тексту - Закон № 2657-XII). Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України № 2657-XII основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя. Стаття 11 Закону України № 2657-XII передбачає, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» (далі по тексту - Закон України № 2939-VI). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI передбачено, що кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається. У частині 5 цієї ж статті зазначено, що відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки. Пункт 6 статті 8 цього Закону визначає, що суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.25 Закону України «Про Національну поліцію» поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями; 5) надає до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі та в обсягах даних, зазначених у статтях 7, 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», відомості, необхідні для забезпечення ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно п.1.3 Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 12.10.2009 №436, Інтегрована інформаційно-пошукова система органів внутрішніх справ України (далі - ІІПС) - це сукупність організаційно-розпорядчих заходів, програмно-технічних та інформаційно-телекомунікаційних засобів, що забезпечують формування та ведення довідково-інформаційних, оперативно-розшукових обліків, авторизований доступ до інформаційних ресурсів ІІПС. Метою створення ІІПС є об`єднання існуючих в органах та підрозділах внутрішніх справ України (далі - ОВС) інформаційних ресурсів в єдиний інформаційно-аналітичний комплекс із використанням сучасних інформаційних технологій, комп`ютерного та телекомунікаційного обладнання для підтримки оперативно-службової діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, суттєвого зміцнення їх спроможності протидії та профілактики злочинності (п.2.1 Положення №436). Відповідно до абз.2 п.3.1 Положення №436 Інформаційними ресурсами (об`єктами обліку) ІІПС є об`єктивно поєднаний набір відомостей, що безпосередньо стосується осіб, кримінальних та адміністративних правопорушень, а також інших подій, який накопичується в процесі службової діяльності ОВС в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на ОВС, відповідно до чинного законодавства. До складу інформаційних ресурсів належать відомості щодо: осіб, яких затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, які обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення, узяті під варту або на яких накладено стягнення у вигляді адміністративного арешту, у тому числі їх фотографії та дактилоскопічні дані. Джерелами формування інформаційних ресурсів ІІПС є зареєстровані в ОВС заяви і повідомлення про кримінальні та адміністративні правопорушення, кримінальні провадження (п.3.2 Положення №436). Обробка даних оперативно - довідкового обліку здійснюється на підставі вимог спільного наказу Міністерства внутрішніх справ та Державного департаменту України з питань виконання покарань № 823/188 від 23 серпня 2002 року «Про затвердження Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно - довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально - виконавчої системи України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 вересня 2002 року за № 738/7026 (далі по тексту - Інструкція № 823/188). Департамент інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС) разом із зацікавленими службами та Управління (відділи) оперативної інформації при ГУМВС, УМВС і УМВСТ (далі - УОІ-ВОІ) удосконалюють структуру та зміст обліків, відпрацьовують методику і тактику їх застосування з метою запобігання злочинам, їх розкриття та розслідування (пункт 1.3 Інструкції №823/188). Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №823/188 об`єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку. Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем. Відповідно до пункту 11.1 Інструкції №823/188, з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ вилучаються: а) раніше складені облікові документи у разі їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку; б) алфавітні картки на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, до яких не застосовувався запобіжний захід у вигляді взяття під варту, при заміні цих карток на арештантські або картки з рішенням суду; в) облікові документи на осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності як обвинувачені, кримінальні справи стосовно яких припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок; г) облікові документи, що підлягають вилученню у зв`язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до пункту 10 Інструкції. Наведене в сукупності свідчить, що вилучення з оперативно-довідкових картотек ДІТ при МВС та територіальних УОІ-ВОІ облікових документів осіб, окрім іншого, може мати місце у випадку їх переоформлення на підставі постанов органів слідства (дізнання) або ухвал судів про уточнення (зміну) анкетних даних осіб, що стоять на обліку, а також, якщо кримінальні справи стосовно осіб припинені на стадії досудового слідства на підставі реабілітації або відносно яких судом прийнято виправдувальний вирок. Персонально-довідковий облік є частиною єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, тобто, володільцем цього обліку є МВС України, а управління інформаційно-аналітичної підтримки Управління відповідно до статті 25 Закону України «Про Національну поліцію» є його користувачем. Тобто, відповідно до положень Інструкції та Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням частин 2 статті 19 Конституції України, відповідач не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про вилучення інформації з бази даних оперативно-довідкових картотек, навіть у випадку якщо відсутні відомості про підтвердження вже існуючої інформації. В свою чергу, лише у визначених Інструкцією підстав, така інформація може бути вилучена управлінням інформаційно-аналітичної підтримки, як користувачем цієї інформаційної системи. В даному випадку, позивач звертаючись до відповідача із заявою про вилучення інформації щодо притягнення його у 2007 році до кримінальної відповідальності, зазначив про відсутність будь-яких відомостей про результати розслідування та розгляду кримінальної справи, існування якої обумовлює наявність такої інформації щодо позивача в персонально-довідковому обліку інформаційної системи МВС України. Враховуючи вище викладене, а також беручи до уваги те, що позивачем не надано доказів існування обставин, які в силу пункту 11.1 Інструкції №823/188, є підставою вилучити інформацію з бази даних оперативно-довідкового обліку, в межах спірних правовідносин, в діях відповідача відсутня протиправна бездіяльність, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Аналіз вищенаведених норм законодавчих актів, що регулюють правовідносини щодо збирання, використання та захист інформації дозволяє суду дійти висновку, що позивач оспорює та спростовує достовірність розміщеної щодо нього інформацію про притягнення з 2007 року до кримінальної відповідальності. З цією метою, ним вичинялись дії щодо з`ясування походження такої інформації шляхом направлення запитів до правоохоронних органів, органів прокуратури та суду. Проте, інформації про розслідування та розгляду кримінальної справи, ані органами внутрішніх справ, ані Національною поліцією, ані судом, ані органами прокуратури позивачу надано не було. Разом із тим, колегія суддів звертає увагу, що з аналізу наявних в матеріалах справи доказах не вбачається наявність відповідних офіційних процесуальних документів, які б доводили, що інформація, яка обробляється стосовно позивача в персонально-довідковому обліку є неповною чи неточною. При цьому, відповідач вірно вказав, що одна лише неможливість встановлення місцезнаходження кримінальної справи відносно позивача не може бути підставою для вилучення інформації із бази даних оперативно-довідкового обліку, адже не спростовує того факту, що позивач є особою, якій 31 липня 2007 року Дніпровським РУГУ м. Києва пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 190 КК України, кримінальна справа №11004-2-1-2007/016058 від 26 червня 2007 року. Таким чином, наявність в оперативно-довідкових картотеках МВС відомостей щодо порушення кримінальної справи за обвинуваченням (підозрою) позивача у вчинені злочину є лише підтвердженням того, що таке кримінальне провадження існувало (порушувалось), що не було спростовано позивачем. В свою чергу, внесення спірної інформацію відповідало Положенню від 12.10.2009 №436 та Інструкції № 823/188, відсутні докази того, що вона вносилась помилково чи в результаті протиправних дій посадових осіб. Колегія суддів наголошує, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів того, що відповідна інформація була внесена необґрунтовано чи помилково, в свою чергу безпідставне вилучення такої інформації буде втручанням у роботу відповідних органів щодо її обліку та збереження. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 18.02.2022. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна