Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/169/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 11 листопада 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/169/20 Головуючий у першій інстанції - Мороз К. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1034/20 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., із секретарем: Шкарупою Ю.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: центральний відділ державної виконавчої служби у м. Чернігові Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із незаконного володіння, - У С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, посилаючись на приписи ст. 387, 388 ЦК України, просила: 1) витребувати у ОСОБА_2 на свою користь: - 11/20 частин будинку АДРЕСА_1 , що складається з кімнат літ. «2-3» площею 6,8 кв.м, кімната літ. «2-4» площею 24,1 кв.м, кухня літ. «2-1», коридор літ. «2-2», санвузол літ. «2-7», шафа літ. «2-8», кладова літ. «2-9», веранда літ. «2-10», гараж з оглядовою ямою літ. «В», «в», сараї літ. «В1», літ. «В2», навіс «В-2», вбиральня літ. «Д»; - земельну ділянку - кадастровий номер 7410100000:01:037:5069 площею 0,0636 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. 29 жовтня 2018 року; 2) поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на: - 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з кімнат літ. «2-3» площею 6,8 кв.м., кімната літ. «2-4» площею 24,1 кв.м., кухня літ. «2-1», коридор літ. «2-2», санвузол літ. «2-7», шафа літ. «2-8», кладова літ. «2-9», веранда літ. «2-10», гараж з оглядовою ямою літ. «В», «в», сараї літ. «В1», літ. «В2», навіс «В-2», вбиральня літ. «Д» та розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:037:5069 площею 0,0636 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позов обґрунтовувала тим, що 06.07.2016 ОСОБА_3 подарував своїй донці ОСОБА_1 вищевказані 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:037:5069 площею 0,0636 га, розташовану за цією ж адресою. Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.04.2018 задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним; визнано недійсними укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 договори дарування спірних частини житлового будинку та земельної ділянки від 06.07.2016; скасовано записи про право власності № 15324742, № 15323715 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на них; поновлено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 . У подальшому ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.12.2018 вказане заочне рішення суду від 05.04.2018 було скасовано та рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.04.2019, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18.09.2019, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договорів дарування від 06.07.2016 відмовлено. 01.10.2018, у період між винесенням заочного рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.04.2018 про визнання договорів дарування спірного майна недійсним та його скасування ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.12.2018 і постановленням рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.04.2019 про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договорів дарування від 06.07.2016 недійсними, спірне майно - 11/20 частин житлового будинку та земельна ділянка, було реалізовано з електронних торгів, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 . Тобто, відпала правова підстава для реалізації спірного нерухомого майна і права ОСОБА_1 підлягають відновленню. Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.03.2020 позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11/20 частин будинку АДРЕСА_1 , що складається з: кімната літ. «2-3» площею 6,8 кв.м, кімната літ. «2-4» площею 24,1 кв.м, кухня літ «2-1», коридор літ «2-2», санвузол літ «2-7», шафа літ «2-8», кладова літ «2-9», веранда літ «2-10», гараж з оглядовою ямою літ «В», «в», сараї літ. «В1», літ. «В2», навіс «В-2», вбиральня літ. «Д», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 967740974101. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку - кадастровий номер 7410100000:01:037:5069, площею 0,0636 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 967794274101. Поновлено право власності ОСОБА_1 , шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 11/20 частин житлового будинку, що складається з кімнати кімната літ. «2-3» площею 6,8 кв.м, кімната літ. «2-4» площею 24,1 кв.м, кухня літ «2-1», коридор літ «2-2», санвузол літ «2-7», шафа літ «2-8», кладова літ «2-9», веранда літ «2-10», гараж з оглядовою ямою літ «В», «в», сараї літ. «В1», літ. «В2», навіс «В-2», вбиральня літ. «Д», розташовані за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 967740974101. Поновлено право власності ОСОБА_1 , шляхом поновлення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку - кадастровий номер 7410100000:01:037:5069, площею 0,0636 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 967794274101. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що однією з особливостей віндикаційного позову є відсутність спору з приводу належності позивачеві майна (майнових прав) на праві власності чи на іншому титулі, натомість, право власності позивачки на спірне майно оскаржується у Верховному Суді, тобто є очевидним наявність спору про право власності на дане майно. Заявник, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, зазначає, що судом не досліджено право позивачки на витребування майна від добросовісного набувача - відповідача, що було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень з проведенням оплати за нього. У відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідачки, зазначає, що з доводами апеляційної скарги не згодна та просить її відхилити, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, таким, що постановлене на підставі всебічно досліджених доказів у справі, з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Доводи відзиву на апеляційну скаргу є повторним викладом змісту позовної заяви. Позивачка вважає безпідставним посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц щодо неможливості витребування майна від добросовісного набувача в разі примусової реалізації в порядку, встановленому для виконання судових рішень, оскільки ОСОБА_1 не була стороною виконавчого провадження, будь-які рішення щодо стягнення з неї коштів не приймались і майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бороди А.В., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Олійника С.А., який просив залишити рішення районного суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Пунктами 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що продаж спірної частини жилого будинку та земельної ділянки з електронних торгів, затвердження начальником Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Павленко Є.О. 18.10.2018 акту про проведення електронних торгів майна ОСОБА_3 , право на яке у останнього виникло на підставі заочного рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.04.2018 про визнання недійсним правочинів, яке в подальшому було скасовано, і видача ОСОБА_2 свідоцтва про права власності, свідчить про вибуття майна з володіння власника - ОСОБА_1 поза її волею, що відповідно до положень ст. ст. 387, 388 ЦК України є підставою для задоволення позовних вимог про витребування майна. Однак погодитись з такими висновками районного суду апеляційний суд не може через їх невідповідність обставинам справи, і, як наслідок, порушення норм матеріального права. Судом у справі встановлено, що заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29.09.2015 (справа № 751/6697/15-ц) стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» 15 962 долари США 98 центів заборгованості по кредитному договору №06/2314/к-07 від 06.06.2007 (а.с. 43-45). Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.09.2017 у даній справі замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Універсал Банк» на правонаступника - ОСОБА_4 у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2/751/1307/15, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» 15 962,98 доларів США заборгованості за кредитним договором № 06/2314/к-07 від 06.06.2007 (а.с. 46-48). 06.07.2016 за нотаріально посвідченими договорами дарування ОСОБА_6 , діючи від імені ОСОБА_3 , передав у власність ОСОБА_1 безоплатно: - належні йому 11/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з: кімната літ. «2-3» площею 6,8 кв.м, кімната літ. «2-4» площею 24,1 кв.м, кухня літ. «2-1», коридор літ. «2-2», санвузол літ «2-7», шафа літ «2-8», кладова літ. «2-9», веранда літ. «2-10», гараж з оглядовою ямою літ «В», «в», сараї літ. «В1», літ. «В2», навіс «В-2», вбиральня літ. «Д» (а.с. 13-15); - належну йому земельну ділянку № НОМЕР_1 , яка зареєстрована 13.11.2008 Чернігівською міською радою, та знаходиться на АДРЕСА_1 та має площу - 0,0636 га, в тому числі рілля - 0,0421 га, малоповерхова забудова - 0,0077 га, малоповерхова забудова - 0,0028 га, малоповерхова забудова - 0,0110 га, кадастровий номер 7410100000:01:037:5069, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 16-18). Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.04.2018 (справа № 751/968/18) визнано недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 06.07.2016, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Геза І.А., а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:037:5069, площею 0,0636 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 06.07.2016, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Геза І.А., а саме: 11/20 частин житлового будинку, що складається з кімната літ. «2-3» площею 6,8 кв.м, кімната літ. «2-4» площею 24,1 кв.м, кухня літ. «2-1», коридор літ. «2-2», санвузол літ. «2-7», шафа літ. «2-8», кладова літ. «2-9», веранда літ. «2-10», гараж з оглядовою ямою літ. «В», «в», сараї літ. «В1», літ. «В2», навіс літ. «В-2», вбиральня літ. «Д» та розташований за адресою АДРЕСА_1 . Скасовано номер запису про право власності № 15324742 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:037:5069 площею 0,0636 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , а також скасовано номер запису про право власності № 15323715 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 11/20 частин житлового будинку, що складається з кімната літ. «2-3» площею 6,8 кв.м, кімната літ. «2-4» площею 24,1 кв.м, кухня літ. «2-1», коридор літ. «2-2», санвузол літ «2-7», шафа літ «2-8», кладова літ. «2-9», веранда літ. «2-10», гараж з оглядовою ямою літ «В», «в», сараї літ. «В1», літ. «В2», навіс «В-2», вбиральня літ. «Д» та розташований за адресою АДРЕСА_1 . Поновлено державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер 7410100000:01:037:5069 площею 0,0636 га з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку та на 11/20 частин житлового будинку, що складається з кімната літ. «2-3» площею 6,8 кв.м, кімната літ. «2-4» площею 24,1 кв.м, кухня літ. «2-1», коридор літ. «2-2», санвузол літ «2-7», шафа літ «2-8», кладова літ. «2-9», веранда літ. «2-10», гараж з оглядовою ямою літ «В», «в», сараї літ. «В1», літ. «В2», навіс «В-2», вбиральня літ. «Д» та розташований за адресою АДРЕСА_1 , у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с. 19-23). 01.10.2018 ДП «СЕТАМ» проведено електронні торги, оформлені протоколом № 360357 від 01.10.2018 з реалізації 11/20 частин житлового будинку, загальною площею 107,5 кв.м та земельної ділянки площею 0,0636 га, кадастровий номер 7410100000:01:037:5069, за адресою: АДРЕСА_1, переможцем торгів визнано ОСОБА_2 (а.с. 183-184). 18.10.2018 старшим державним виконавцем Центрального ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Качурою В.В. на підставі протоколу проведення електронних торгів № 360357 від 01.10.2018 складено акт про проведені електронні торги, який затверджений начальником Центрального відділу ДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Є.О. Павленко (а.с. 182). 29.10.2018 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Беловою О.С. відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про проведені електронні торги, затвердженого начальником Центрального відділу ДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Є.О. Павленко 18.10.2018, видано на ім`я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на майно, що складається з: 11/20 частин житлового будинку, що складаються з: кімнати літ. «2-3» площею 6,8 кв.м, кімнати літ. «2-4» площею 24,1 кв.м, кухні літ. «2-1», коридору літ «2-2», санвузла літ. «2-7», шафи літ. «2-8», кладової літ. «2-9», веранди літ. «2-10», гаражу з оглядовою ямою літ. «В», «в», сараїв літ. «В1», літ. «В2», навісу «В-2», вбиральні літ. «Д», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, площею 0,0636 га (кадастровий номер 7410100000:01:037:5069) з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 49). Проведено державну реєстрацію права власності на вищевказане майно за ОСОБА_2 (а.с. 56-63). Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.12.2018 (справа № 751/968/18) вказане вище заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.04.2018 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним скасовано (а.с. 24-25). Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.04.2019 (справа № 751/968/18), залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 18.09.2019, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним відмовлено повністю (а.с. 26-38). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168). Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)). Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії. Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Натомість, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (ч. 1-3 ст. 388 ЦК України). Відповідно до ч. 1-3 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. За змістом ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується. Застосовуючи положення ч. 2 ст. 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача. На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання судових рішень, які підлягали примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначалися у Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 (№ 1404-VIII). Так, відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII) у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення (ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. У своїй постанові від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, на яку посилається заявник в апеляційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зробила наступний правовий висновок, що ч. 2 ст. 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. У справі встановлено, що спірне нерухоме майно було придбане ОСОБА_2 на електронних торгах внаслідок його примусової реалізації на виконання судового рішення, свідоцтво про право власності на майно було видане приватним нотаріусом відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про проведені електронні торги, затвердженого начальником Центрального відділу ДВС міста Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області Є.О. Павленко 18.10.2018. При цьому, самі електронні торги не оспорені, недійсними не визнавались. За викладених обставин, коли електронні торги, за результатами яких власником 11/20 частин житлового будинку та земельної ділянки - кадастровий номер 7410100000:01:037:5069, площею 0,0636 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , став ОСОБА_2 не визнані недійсними, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки позивачем обрано передчасний спосіб захисту. Враховуючи вищевикладене, відповідно до приписів п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.03.2020 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилання ОСОБА_1 у відзиві на те, що вона не була стороною виконавчого провадження, будь-які рішення щодо стягнення з неї коштів не приймались і майно, вибуло з її володіння на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, не заслуговують на увагу, зважаючи на положення ч. 2 ст. 388 ЦК України, які носять імперативний характер, про те, що майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена в повному обсязі, у матеріалах справи наявні належні докази сплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 147), відповідно, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат належить стягнути 5 091 грн. Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Заочне рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2020 року - скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із незаконного володіння - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 5 091 (п`ять тисяч дев`яносто одну) грн судового збору за апеляційний розгляд справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 12 листопада 2020 року. Головуюча Судді: