Постанова 4823 № 751/1901/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 10 грудня 2024 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 751/1901/23 Головуючий у першій інстанції Яременко І. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1671/24 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В. секретар: Шкарупа Ю.В. Заявник: ОСОБА_1 Суб`єкт оскарження: приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Бурко Арсен Мохаммед Заінтересована особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 жовтня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця (суддя Яременко І.В.), постановлену о 09 год. 19 хв. у м.Чернігів, повний текст ухвали складено 17 жовтня 2024 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просила: визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурка А.М. в частині винесення постанов про арешт майна боржника від 16 липня 2021 року у виконавчому провадження №62584287 незаконними та скасувати постанови; визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурка А.М. в частині винесення постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні №62584287 з метою визначення ринкової вартості арештованого нерухомого майна незаконними та скасувати постанову; визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурка А.М., вчинені 08 жовтня 2020 року з передачі земельних ділянок: площею 0,207 га, кадастровий номер 3221289501:01:017:0007, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,25 га, кадастровий номер 3221284401:01:050:0071, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка без номера; площею 0,25 га, кадастровий номер 3221284401:01:050:0028, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка без номера; площею 0,25 га, кадастровий номер 3221284401:01:050:0067, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка без номера на реалізацію незаконними. Скарга мотивована тим, що рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова по справі №6-7363/12 з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Альфа-Банк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором №800003499 у сумі: за кредитом 3 521 360,64 грн. 09 серпня 2012 року на виконання вказаного судового рішення було видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурка А.М. У процесі виконання судового рішення приватним виконавцем було накладено арешт та здійснено реалізацію нерухомого майна, а саме земельних ділянок, які є спільною сумісною власністю подружжя. Заявниця вказує, що з 10 жовтня 2003 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час шлюбу ними було набуто право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221284401:01:050:0028, 3221289501:01:017:0007, 3221284401:01:050:0071, 3221284401:01:050:0067. За доводами ОСОБА_1 , в порушення вимог ч.6 ст.48 та ч.3 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець наклав арешт та здійснив реалізацію нерухомого майна без вжиття заходів для спростування обґрунтованих сумнівів щодо перебування цього майна у спільній сумісній власності та не виділення частки боржника з права сумісної власності, чим порушив права та інтереси співвласника нерухомого майна, яке без дозволу заявниці та її відома було відчужено. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 жовтня 2024 року провадження у справі закрито. Ухвалу суду мотивовано тим, що подана до суду скарга не підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а має розглядатись у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , яка не є стороною виконавчого провадження, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно та про зняття з нього арешту. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду та ухвалити рішення про задоволення вимог її скарги або направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим. що відповідно до ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» не тільки сторони, але й інші учасники та особи мають право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Заявниця вказує, що вона скористалась наданим їй правом на подання скарги в порядку контролю за виконанням судового рішення, проте перевірка зазначених у скарзі порушень не була проведена, а необхідність звернення зі скаргою до суду в межах позовного провадження не обґрунтована нормами будь-якого Закону. У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Заінтересована особа вказує, що оцінене в ході виконавчого провадження та передане на прилюдні торги нерухоме майно (земельні ділянки) були предметом іпотеки в забезпечення виконання кредитних зобовязань перед АТ «Альфа-Банк», а отже їх реалізація в ході виконавчого провадження була правомірною. ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження своїх доводів щодо права спільної сумісної власності на земельні ділянки. АТ «Сенс Банк» також вважає, що оскільки заявниця не є стороною виконавчого провадження, то скарги на дії державного/приватного виконавця підвідомчі суду адміністративної юрисдикції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції . По справі встановлено, що 09 серпня 2012 року Новозаводським районним судом м.Чернігова видано виконавчий лист №6-7363/12 на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №800003499 у сумі: за кредитом 3 521 360,64 грн, по відсотках 319 856,90 грн, по пені 198 044,14 грн, судових витрат по сплаті третейського збору в сумі 100,00 грн (а.с.153 т.2). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурка А.М. від 15 липня 2020 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа (а.с.154 т.2). Також 15 липня 2020 року приватним виконавцем Бурком А.М. було винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах суми стягнення 4 443 866,85 грн (а.с.155 т.2). 16 липня 2020 року приватним виконавцем Бурком А.М. було винесено постанови про опис та арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221284401:01:050:0067, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка без номера; земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221284401:01:050:0028, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , земельна ділянка без номера; земельної ділянки площею 0,207 га, кадастровий номер 3221289501:01:017:0007, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3221284401:01:050:0071, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка без номера (а.с.160-166 т.2). Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурка А.М. від 05 серпня 2020 року залучено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» для участі у виконавчому провадженні (а.с.167 т.2). Приватним виконавцем отримано Звіти про експертно-грошову оцінку земельних ділянок і 06 жовтня 2020 року направлено повідомлення про результати оцінки майна ОСОБА_2 і АТ «Альфа-Банк» (а.с.168 т.2). 08 жовтня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Бурко А.М. передав до ДП «Сетам» на електронні торги майно боржника, а саме земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , земельна ділянка без номера; АДРЕСА_3 , земельна ділянка без номера; АДРЕСА_3 , земельна ділянка без номера; (а.с.169-176 т.2). У ході виконання приватним виконавцем реалізовано нерухоме майно боржника вищевказані земельні ділянки і 22 лютого 2021 року приватним виконавцем складено Акти про реалізацію предмета іпотеки (а.с.177-184 т.2). Одним із засобів юридичного захисту прав сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають під час примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19). Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено порядок вирішення спорів, що виникають під час виконання судових рішень, захисту прав особи, яка не є боржником у виконавчому провадженні, у зв`язку з накладенням арешту на майно. У разі виникнення такого спору належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про зняття з арешту з майна. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для розгляду поданої скарги за правилами розділу VII ЦПК України з огляду на те, що ОСОБА_1 , не була залучена стороною, виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт на майно, яке вона вважає своєю власністю. Заявник не є суб`єктом права на подання скарги в порядку статті 447 ЦПК України, не наділений правомочністю звертатися зі скаргою на дії та рішення державного виконавця. Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права заявника. Це право може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про зняття арешту із майна, яке ОСОБА_1 вважає своєю власністю. За загальним правилом, вирішення питання про зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, безпосередньо впливає на права та інтереси сторін виконавчого провадження. У постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 337/2402/22 (провадження № 61-7442св23) за позовом спадкоємця про зняття арешту з майна підкреслено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 463/2924/22 (провадження № 61-11005св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 459/2046/20 (провадження № 61-18675св21), від 14 лютого 2024 року у справі № 754/11116/22 (провадження № 61-14490св23). З урахуванням наведеного, відсутні підстави для розгляду скарги ОСОБА_3 , яка не є стороною виконавчого провадження, на дії і рішення державного виконавця, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту її права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм ЦПК України, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Ураховуючи викладене, апеляційний суд, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшов обґрунтованого висновку про те, що законом у спірних правовідносинах передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права скаржниці, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на майно і зняття із нього арешту. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що порушене право співласника майна може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на частку у спільному сумісному майні подружжя і зняття із нього арешту. Посилання апеляційної скарги на те, що скаржницею обрано ефективний спосіб захисту порушених прав, є безпідставними, оскільки спростовуються вищевказаними висновками суду першої інстанції і потребуватиме подання нового позову до суду (див. пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67 цс 20), пункт 8.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10 гс 22). Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, ухвала суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаної скарги та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 11 грудня 2024 року. Головуючий: Судді: