Постанова 4811 № 457/1231/19

Справа № 457/1231/19 Головуючий у 1 інстанції: Грицьків В.Т. Провадження № 22-ц/811/663/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді - Шандри М.М. суддів: Левика Я.А., Савуляка Р.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до договору б/н від 18.03.2010 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1300,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30% з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач, підписавши заяву, підтвердила свою згоду на те, що заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті складає між нею та Банком Договір. Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконала, в результаті чого у неї виникла заборгованість, яка станом на 30.09.2019 становить 31215,79 грн, і яка включає: 1003,57 грн заборгованість за тілом кредиту; 26067,31 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 2182,25 грн - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500,00 грн - фіксована частина та 1462,66 грн - процентна складова. Наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення суми кредиту є право позивача вимагати його повернення та штрафних санкцій за невиконання умов договору, а тому просив суд постановити рішення, яким стягнути вказану заборгованість, а також понесені судові витрати. Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 16 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ "Приватбанк" (01001 м. Київ вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 18.03.2010, яка станом на 30.09.2019 становить 1003,57 грн (одну тисячу три грн 57 коп.). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 61,5 грн (шістдесят одну грн 50 коп.) судового збору. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам, пені оскаржило Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд безпідставно відмовив у стягненні процентів та пені, оскільки суд не в повній мірі встановив дійсні обставини справи. Вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову, пославшись на те, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Факт укладення кредитного договору та отримання кредиту на платіжну картку підтверджується заявою відповідача про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Зазначає, що відповідачка підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій визначений розмір процентної ставки, пені, порядок їх нарахування. Просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та пені та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог банку у цій частині. Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає. З матеріалів справи убачається, що на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами, й умов та правил надання банківських послуг,18.03.2010 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 1300 грн у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок. До вказаної анкети-заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua. Згідно з розрахунку заборгованості наданого позивачем, у відповідача станом на 30.09.2019 заборгованість становить 31215,79 грн, яка включає: 1003,57 грн заборгованість за тілом кредиту; 26067,31 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 2182,25 грн - заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500,00 грн - фіксована частина та 1462,66 грн - процентна складова. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості наявної у відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 1003 грн 57 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв`язку з тим, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, оскільки відсутній обов`язок відповідача по їх сплаті у заяві від 18.03.2010. Згідно зі ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник обв`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що 18.03.2010 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 1300 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30% з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач, підписавши заяву, підтвердила свою згоду на те, що заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті складає між нею та банком Договір(а.с.8). Також апелянт вказує на те що підписана ОСОБА_1 . Довідка б/н від 18.06.2010, серед інших істотних умов кредитування, містить умови щодо розміру базової процентної ставки в місяць - 2,5%, а також підстави та розмір нарахування пені(а.с 9). Однак, як убачається з розрахунку заборгованості за договором, позивачем самостійно здійснювалось нарахування процентів у розмірі 34,8%, 43,2% річних при цьому відповідач, підписавши Довідку про умови кредитування погодив процентну ставку в розмірі 30% річних, збільшеної відсоткової ставки, яка зазначена в розрахунку відповідач не підписувала. Будь-яких доказів про те, що банк повідомляв відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки та у будь-якій формі погодження за сплату таких процентів матеріали справи не містять. За таких підстав колегія суддів, вважає, що у стягненні процентів за кредитним договором слід відмовити. Також з матеріалів справи убачається, що з розрахунку заборгованості за договором у відповідача нарахована заборгованість за комісією у розмірі 2 182,25 грн. Колегія суддів вважає, що у цій частині позовних вимог також слід відмовити з огляду на наступне. За положеннями частини пятої статті 11, частин першої, другої, пятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). Як убачається з довідки про умови кредитування, сторонами передбачено комісія за зняття коштів, тобто за послуги, що супроводжують кредит. За таких обставин у стягненні комісії з відповідача на користь позивача слід відмовити. Рішення суду першої інстанції в частині відмови щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за штрафів в силу вимог ч.ч.1,2 ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядаються, оскільки такі не оскаржуються апелянтом АТ КБ «Приватбанк». Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 12.11.2020 Головуючий Судді