Постанова 4815 № 572/1321/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 березня 2020 року м. Рівне Справа № 572/1321/19 Провадження № 22-ц/4815/374/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Бондаренко Н. В., Шимківа С. С. учасники справи: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Ведяніна Т. О., ухвалене в м. Сарни о 09 год. 25 хв., дата складання повного тексту рішення невідома, в с т а н о в и в : Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Сарненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказувало, що на підставі заяви б/н від 16.11.2016р. ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором у відповідача станом на 11.04.2019 року утворилась заборгованість в розмірі 25445,91 грн., яка складається з : 10263,26 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5423,85 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 7270,90 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 800,00 грн. нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1187,90 грн. штраф (процентна складова). Із зазначених підстав просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 16.11.2016 року в розмірі 25445 грн. 91 коп. та судові витрати в розмірі 1921,00 грн. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 25445 грн. 91 коп. та судових витрат в розмірі 1921 грн. - відмовлено. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що 21.02.2017р. на картку було встановлено кредитний ліміт в розмірі 2000 грн., який в подальшому було збільшено до 4000 грн., що підтверджується довідкою банку. Також відповідач ОСОБА_1 скористався однією із послуг Банку як «Миттєва розстрочка» та всю його заборгованість по кредитній картці було переведено на умови зазначеної послуги. Сервіс «Миттєва розстрочка» не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт і підписання окремого кредитного договору не вимагається. Згідно виписки вбачається, що відповідач неодноразово здійснював переказ коштів на погашення заборгованості зі своїх карт, у тому числі і з кредитної карти, що підтверджує отримання і користування карткою, а також оформлення послуги оплата частинами саме Клієнтом. Оскільки заборгованість за тілом кредиту виникла у зв`язку з використанням відповідачем кредитних коштів понад встановленого ліміту в межах овердрафту і повинна бути сплачена в повному обсязі. Погашаючи заборгованість відповідач фактично визнав факт отримання ним кредитних коштів. З наведених підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, а також стягнути з відповідача судові витрати. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 16 листопада 2016 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, за умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 8). Договір складається із Анкети-заяви, Пам`ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг та Тарифів банку. Про згоду відповідача на укладення договору свідчить підпис ОСОБА_1 в Анкеті-заяві. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої Банк і звернувся з даним позовом до суду. Із долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що Банк визначив заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 11.04.2019 року у сумі 25 445,91 грн, куди включив: 10 263,26 грн заборгованості за тілом кредиту; 5 423,85 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 00,00 грн заборгованості по відсотках за користування кредитом, 7 270,90 грн заборгованості за пенею, 800,00 грн пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500,00 грн. штраф (фіксована частина) та 1 187,90 грн штраф (процентна складова). Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України). Водночас, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, ч.1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. На обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Умовами та правилами банківських послуг та Тарифами банку складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Окрім того, вказував, що заявою відповідача підтверджується і той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були йому надані для ознайомлення в письмовій формі. На підтвердження додано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» від 16.11.2016 року, яка підписана сторонами (а.с. 8). Разом з тим, при дослідженні вказаної Заяви встановлено, що остання не містить даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду, номеру та строку дії. Вказана Заява містить підпис ОСОБА_1 в графі про отримання та ознайомлення з Пам`яткою клієнта, Тарифами і основними умовами обслуговування і кредитування, проте докази на підтвердження того, що він ознайомлений саме із цими документами, відсутні. Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає і погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. На обґрунтування позовних вимог Банк вказує, що при укладання договору сторони керувалися саме вказаними нормами законодавства, при цьому, формулярами та стандартними формами є Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку, згідно яких обслуговується відповідач. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо зміни кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Покликання у апеляційній скарзі на те, що позичальник був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, згідно яких обслуговується відповідач, включаючи стягнення неустойки за порушення умов договору, не заслуговують на увагу. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З тексту Заяви, підписаної відповідачем, не вбачається, що особа ознайомилася з умовами надання кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», оскільки останні не підписані відповідачем, а тому такі Витяги не є належним доказом встановлення та погодження сторонами умов укладеного між ними кредитного договору. Оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, місцевим судом правомірно відмовлено у задоволенні таких позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк». Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що позовна вимога про стягнення заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором підлягає до задоволення. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Як вбачається з розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 16.11.2016р., наданого Банком, заборгованість позичальника по тілу кредиту становить 10 263 гривень 26 копійок (а.с. 4-6). Така заборгованість відповідачем не спростована, підтвердження розрахунками, наданими позивачем та відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору, а тому підлягає до стягнення. Вимоги Банку про стягнення з позивача заборгованості із простроченого тіла кредиту в сумі 5423,85 грн, на думку апеляційного суду, є безпідставними та до задоволення не підлягають, як і відповідні доводи апеляційної скарги. Вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості за простроченим тілом кредиту суперечать умовам укладеного між сторонами договору, оскільки п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, передбачено обов`язок позичальника погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Також в розділі 1.1.1. Терміни і поняття зазначених Умов не надано визначення поняттям «тіло кредиту» й «прострочене тіло кредиту», та не наведено розбіжностей між даними поняттями. Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України основними складовими кредитного договору є грошові кошти, надані позичальнику (кредит) та проценти, що підлягають сплаті банку за користування наданими коштами. Таким чином апеляційний суд доходить до висновку про неправомірність нарахування банком відповідачу заборгованості двічі за однією й тією ж складовою кредиту. Більш того, як зазначалося вище, вказані Умови та Правила, в яких передбачена відповідальність позичальника, не були ним підписані. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по відсотках, комісії та штрафах, а також по простроченому тілу кредиту. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання, що місцевим судом було неповно встановлено обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють кредитні правовідносини, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.11.2016р. в частині тіла кредиту на суму 10 263,26 грн.. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені ним судові витрати, які складаються із судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 1 936,85 грн. Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 20 грудня 2019 року скасувати. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області 29.09.1998р.) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № б\н від 16.11.2016р. в сумі 10 263 (десять тисяч двісті шістдесят три) гривні 26 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Сарненським РВ УМВС України в Рівненській області 29.09.1998р.) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1 936 (одна тисяча дев`ятсот тридцять шість) гривень 85 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 березня 2020 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Бондаренко Н. В. Шимків С. С.