Постанова 4805 № 296/10342/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/10342/19 Головуючий у 1-й інст. Анциборенко Н. М. Категорія 82 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/10342/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз», третя особа: Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 лютого 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Анциборенко Н.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз». Просила визнати протиправною відмову відповідача у встановленні індивідуального лічильника та зобов`язати відповідача встановити безоплатно у квартирі АДРЕСА_1 газовий лічильник з цільовим призначенням для приготування їжі. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що є власником квартири АДРЕСА_1 . З наміром встановити у своєму помешканні газовий лічильник, звернулася до відповідача із відповідною заявою, але отримала відмову, яка мотивована тим, що введено в експлуатацію будинковий вузол обліку газу. Вважає відмову протиправною і такою, що суперечить Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», за яким суб`єкти господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2021 року. Наполягає, що діями відповідача порушені її права, як споживача послуг газопостачання. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 лютого 2020 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії АТ Житомиргаз щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні індивідуального квартирного обліку газу у квартирі АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для приготування їжі. Зобов`язано АТ Житомиргаз установити ОСОБА_1 індивідуальний квартирний лічильник газу у квартирі АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для приготування їжі за рахунок коштів, визначених частиною першою ст.3 Закону України Про забезпечення комерційного обліку природного газу. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 09 квітня 2015 року в будинку АДРЕСА_2 01 грудня 2016 року встановлено будинковий вузол обліку газу, оскільки встановлення такого вимагалося до 01 січня 2018 року. Позивач не надала суду доказів, які свідчили б про її відмову або заперечення щодо встановлення будинкового вузла обліку. З моменту встановлення будинкового вузла обліку розподіл газу здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2002 року №620. Відповідно до вказаного положення у разі незгоди власника квартири розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок він може встановити квартирний лічильник газу окремо на квартиру за власні кошти. Суд безпідставно ототожнив поняття «комерційний облік» з «індивідуальним лічильником», хоча законодавство містить чітке визначення даних понять. На момент встановлення за адресою позивача загальнобудинкового вузла обліку газу законодавство не вимагало встановлення індивідуального лічильника. Товариство забезпечило комерційний облік газу, а оскарженим рішенням суду фактично зобов`язано здійснити повторне забезпечення обліку. Наголошує, що дії товариства із встановлення загальнобудинкових лічильників газу були предметом розгляду Верховного Суду в справі №296/6536/17-ц, висновки суду в якій мають преюдиційне значення для даної справи. Висновок про правомірність дій щодо встановлення загальнобудинкових лічильників газу висловлений також Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2019 року в справі №161/15083/16-ц. Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції, яка діяла до 20 січня 2018 року, не передбачалося обов`язку забезпечення комерційного обліку газу саме шляхом встановлення індивідуального лічильника газу. АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» направило на адресу апеляційного суду письмові пояснення, які просить врахувати під час розгляду справи. Наполягає на тому, що відповідно до приписів Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» обов`язок встановлювати індивідуальні лічильники природного газу для всіх побутових споживачів покладено на операторів газорозподільних мереж та має бути виконаний ними у строк до 01 січня 2021 року. Суб`єктом господарювання, що здійснює розподіл природного газу в місті Житомирі є саме АТ «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз». АТ «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» на письмові пояснення АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подало заперечення, в якому зазначило, що у відповідності до п.п.4,5 постанови КМУ від 30 січня 2019 року №63 «Про деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» рекомендовано ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз Україниразом з операторами газорозподільних систем забезпечити встановлення індивідуальних лічильників природного газу за заявами побутових споживачів. Міністерству економічного розвитку і торгівлі разом з публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз Українизабезпечити врахування у фінансовому плані товариства витрат на встановлення індивідуальних лічильників газу для побутових споживачів. Слід зауважити, що в частині 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зазначено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок, зокрема, інших джерел, не заборонених законодавством. Окрім того, слід звернути увагу на лист від 29 квітня 2020 року №3221/08/27740-09 Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому зазначено завдання Мінекономіки забезпечити врахування у фінансовому плані Компанії витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу для побутових споживачів. Фінансовий план НАСК «Нафтогаз України» на 2019 рік, затверджений КМУ від 18 грудня 2019 року №1286-р, передбачав у складі витрати на інвестиційну діяльність видатки на придбання та встановлення індивідуальних лічильників газу для побутових споживачів у сумі 2 700 млн. гривень. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне. Матеріалами справи доводиться та судом установлено, що ОСОБА_1 проживає та є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.13,18). На ім`я ОСОБА_1 за адресою проживання відкритий особовий рахунок для сплати коштів за газ. Індивідуальний лічильник газу в квартирі позивача не встановлений. 01 грудня 2016 року в будинку АДРЕСА_2 було встановлено будинковий вузол обліку газу відповідно до умов договору №6 на проведення монтажних робіт, здійснення експлуатації (обслуговування) та про зняття показань встановленого будинкового вузла обліку природного газу від 01 грудня 2016 року, укладеного між ПАТ Житомиргаз та КП ВЖРЕП №5, який є балансоутримувачем даного будинку (а.с.57-60). На звернення позивача щодо встановлення індивідуального газового лічильника листом від 24 вересня 2019 року №10001.5-ЛВ-14120-0919 ПАТ "Житомиргаз" повідомило, що особливості встановлення лічильників газу споживачам визначаються Законом України Про забезпечення комерційного обліку природного газу. Відповідно до підпункту а п.1 ст.6 Закону України Про забезпечення комерційного обліку природного газу (у редакції, що діяла до 19 січня 2018 року) суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані були забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких природний газ використовується, зокрема для приготування їжі до 01 січня 2018 року. Суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані були в термін до 01 січня 2018 року для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі встановити лічильники газу (індивідуальні або загальнобудинкові), що мало забезпечити 100% облік спожитого природного газу населенням зазначеної групи. Разом з тим, за адресами, де встановлено загальнобудинковий лічильник природного газу за рахунок коштів газорозподільного підприємства, облік газу вважається забезпеченим відповідно до вимог Закону, що не передбачає встановлення індивідуальних лічильників природного газу за рахунок коштів газорозподільного підприємства (а.с.7). Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності. За змістом ст.21 зазначеного Закону права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення. Згідно з пунктами третім, четвертим і сьомим частини першої ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», окрім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином. Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем Оператор газорозподільної системи (Оператор ГРМ) суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління. За змістом ст.1 Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» споживачі природного газу - це фізичні особи (населення), фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину. Споживачем природного газу в даних правовідносинах є ОСОБА_1 , а АТ «Житомиргаз» - Оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням. Відповідно до частин першої та другої ст.3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів. Побутові споживачі природного газу фізичні особи (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за тарифом на розподіл природного газу. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Для споживачів природного газу - фізичних осіб (населення), які встановлять лічильники протягом 2018 року, відповідна компенсація здійснюється протягом 12 місяців. Згідно з приписами ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 01 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 01 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року. Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України. Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України Про ринок природного газу та Кодексі ГРС. Позивач приєдналася до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та щомісячно сплачує рахунки за спожитий природний газ. Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором, а саме розділом IV Ціна, порядок обліку та оплати природного газу, розділом V Права та обов`язки споживача» та розділом VІ Права і обов`язки постачальника. Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору ПАТ Житомиргаз взяло на себе зобов`язання постачати природний газ споживачам в необхідних об`ємах (обсягах), а вони взяли на себе зобов`язання своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору. Згідно частини першої ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За положеннями постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28 грудня 2011 року № 150 Про встановлення тарифу на транспортування природного газу та про встановлення тарифу на послуги з розподілу природного газу (з 2011 року по 31 травня 2017 року) до структури тарифу було включено вартість витрат на встановлення лічильників газу населенню за кожні поставлені (розподілені) 1000 куб. м природного газу. Згідно з додатком №1 до вказаної постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в структурі тарифу затверджено витрати на встановлення лічильників газу населенню за поставлені 1000 куб. м природного газу, які становили 6,96 грн, а згідно з додатком № 1 до постанови від 27 вересня 2016 року № 1625 у структурі тарифу витрати на встановлення індивідуальних лічильників газу населенню за розподілені 1000 куб. м становлять 25,20 грн. З матеріалів справи вбачається, що позивач сплачувала за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, а тому відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачем, та відповідно до частини 1 ст.6 Закону України Про забезпечення комерційного обліку природного газу забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 1 січня 2021 року, адже зміна терміну встановлення таких лічильників для вказаної категорії осіб відбулася до ухвалення судового рішення. Отже, згідно зі статтею 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» суб`єкти господарювання, які здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та житлових будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 01 січня 2021 року, що спростовує доводи відповідача про те, що останній, як суб`єкт господарювання, не зобов`язаний встановлювати за власний рахунок індивідуальні лічильники газу. Встановлення відповідачем з 01 грудня 2016 року в будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає позивач, загальнобудинкового лічильника обліку природного газу, не звільняє відповідача, з урахуванням вимог даного Закону, від його обов`язку встановити індивідуальний лічильник позивачу. Також зміст статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» свідчить про наявність безумовного обов`язку відповідних суб`єктів господарювання газорозподільних організацій забезпечити встановлення лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення, у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу. Вищевказана норма закону визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку, а тому відмова АТ Житомиргаз встановити індивідуальний лічильник позивачу суперечить вимогам законодавства, порушує права позивача. Викладеним вище спростовуються посилання на те, що за постановами КМУ від 30 січня 2019 року №63 «Про деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» та від 14 серпня 2019 року №807 «Положення про порядок призначення житлових субсидій» позивач може встановити індивідуальний прилад обліку природного газу (індивідуальний лічильник), але за власний рахунок, з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів в порядку, встановленому КМУ, оскільки зазначені положення не виключають обов`язку відповідача встановити позивачу прилад індивідуального обліку природного газу. Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що позивач сплачувала за газопостання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, в тому числі безпосередньо індивідуальних, а тому, відповідач зобов`язаний надати послуги, які оплачені позивачем. Окрім того, закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативний акт. Окрім того, позивач висловила волевиявлення на встановлення індивідуального лічильника газу, а тому це волевиявлення не може бути порушеним. В даному випадку, задоволення волевиявлення позивача буде відповідати державній політиці в сфері житлово-комунальних послуг, забезпечить раціональне використання ресурсів та рівні можливості для позивача з отримання послуги по газопостачанню. Враховуючи вимоги статті 5 Закону України Про захист прав споживачів, статті 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги волевиявлення позивача на встановлення індивідуального лічильнику газу не може бути порушеним. Суд першої інстанції, враховуючи частину першу ст. 3 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», дійшов правильного висновку, що відповідно до фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів, оскільки саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу і саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт. Однак, скаржник будь яких заходів для фінансування вказаних робіт за рахунок будь якого бюджету, не вживав. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме на відповідача покладений обов`язок встановлення лічильників газу, а тому саме відповідач повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт. Встановлення позивачу індивідуального лічильника забезпечить оплату саме того об`єму газу, який ним спожитий, що буде відповідати такому завданню цивільного судочинства, як справедливість. Встановлення газового лічильника на будинок не виключає виконання обов`язку встановити індивідуальний лічильник газу у квартирі споживача та не може свідчити про подвійні витрати відповідача, оскільки доказів того, що позивач надавала згоду на встановлення лічильника газу на будинок та при цьому відмовилась від реалізації свого права на встановлення індивідуального лічильника газу у квартирі за рахунок відповідача, відсутні. Інші доводи апеляційної скарги спростовуються різним тлумаченням одних і тих же самих положень законодавства. Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з цього важливого питання призводить до суперечливих тлумачень, порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону». Споживач є найбільш уразливою стороною, а завданням цивільного судочинства є захист порушеного права. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Додаткового правового обґрунтування не потребують. Нових обставин чи доказів, які не були предметом дослідження судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду, відповідачем не надано. Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд його залишає без змін. За приписами ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» залишити без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 лютого 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 12 листопада 2020 року.