Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/771/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/771/20 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Єщенка О.В. та Шевчук О.А., при секретарі Пальоній І.М., за участю: представника апелянта Мерзлікіна Олександра Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Євровнєшторг» (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000790505 від 22 січня 2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на загальну суму 72592793,46 грн., з них за податковим зобов`язанням в сумі 58074234,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14518558,69 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо невірного розрахунку позивачем орендної плати за землю, оскільки такий висновок був зроблений у зв`язку із врахуванням під час визначення орендної плати за землю витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18 липня 2019 року, тоді як такий витяг суперечить витягу, який позивачем було отримано у 2012 році та навіть витягу, який отримано позивачем 23 вересня 2019 р.. При цьому, ПК України встановлено обов`язок подання витягу при подані першої декларації, а надалі лише у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі, а у період з 2017 року по 2019 року нова нормативної грошової оцінки земель м.Миколаєва не затверджувалася. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року позовні вимоги було задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду ДПС подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та відмовити в задоволенні позову повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції було встановлено, що в період з 17 грудня 2019 року по 21 грудня 2019 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт №394/14-29-05-05/30533741 від 28 грудня 2019 року. Згідно висновків акта, податковим органом встановлено порушення позивачем п.286.1 ст.286, п.288.4, п.288.5 ст.288, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму орендної плати за землю в розмірі 58074234,77 грн., в тому числі в сумі 13912898,50 грн. за 2017 рік, в сумі 22608764,39 грн. за 2018 рік, в сумі 21552571,88 грн. за січень-жовтень 2019 року. На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00000790505 від 22 січня 2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб на загальну особу на загальну суму 72592793,46 грн., з них за податковим зобов`язанням в сумі 58074234,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14518558,69 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що при розрахунку орендної плати за землю необхідно керуватися чинною на час розрахунку нормативно- грошовою оцінкою земельної ділянки, а оскільки нормативна грошова оцінка у період з 2017 року по 2019 року не змінювалась, то за вказаний період позивач правомірно розрахував орендну плату землі з урахуванням нормативної грошової оцінки землі, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради №3/40 від 27 січня 2011 року та витягу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №337-02 від 26 січня 2012 року, яка становить 61121371,85 грн. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України. Положеннями статті 269 ПК України передбачено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об`єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (ст.271 ПК України). Відповідно до ст.286.1 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З наведеного вбачається, що дані (інформація) державного земельного кадастру, надані податковому органу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин для обчислення і справляння плати за землю, є саме правовою підставою для нарахування земельного податку, тобто виключно за наявності відповідних даних податковий орган має право вчиняти дії щодо адміністрування спірного податку, а платник вважається таким, що набув обов`язку, зокрема, по сплаті вказаного податку. Разом з тим, відповідно до ст.271.1.1 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Згідно ст.23 ПК України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об`єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об`єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов`язання. При цьому, для визначення саме розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст.289 ПК України). Згідно ст.274.1 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Статтею 18 (порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок) Закону України «Про оцінку землі» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Відповідно до ст.23 вказаного Закону технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України. Відповідно до ст.271.2 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що діюча в період з 2017 року по 2019 року нормативна грошова оцінка в міста Миколаєва була затверджена рішенням Миколаївської міської ради №3/40 від 27 січня 2011 року та не змінювалась до прийняття рішення Миколаївської міської ради №52/18 від 10 липня 2019 року, яке підлягає застосуванню з 01 січня 2020 року. З матеріалів справи вбачається, що розрахунок орендної плати за землю позивачем за період з 2017 2019 року здійснено на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Миколаївської міської ради №3/40 від 27 липня 2011 року (зі змінами від 09 червня 2011 року, від 23 грудня 2011 року та від 01 березня 2012 року) та з урахуванням витягу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №337-02 від 26 січня 2012 року, відповідно до якого нормативна грошова оцінка становить 61121371,85 грн. (коефіцієнт КФ 0,4). При цьому, положеннями статті 286.2 ПК України передбачено, що при поданні першої декларації зі спірного податку (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Колегія суддів зазначає, що з огляду на відсутності факту запровадження у спірному періоді нової нормативної грошової оцінки землі, дії позивача щодо обчислення суми податку виходячи з нормативної грошової оцінки землі, розробленої в 2011 році та згідно витягу №337-02 від 26 січня 2012 року, є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з діючим законодавством. Додатково слід зазначити, що застосування податковим органом за результатом проведення перевірки та з метою визначення розміру податку, інформації з іншого витягу ніж №337-02 від 26 січня 2012 року є безпідставним, оскільки дані державного земельного кадастру, відображенням яких є витяг, є лише підставою для нарахування земельного податку, в той час, як розмір податку та орендної плати визначається саме на підставі затвердженої органом місцевого самоврядування нормативної грошової оцінки, яка в даних спірних правовідносинах визначена рішенням Миколаївської міської ради №3/40 від 27 липня 2011 року (зі змінами від 09 червня 2011 року, від 23 грудня 2011 року та від 01 березня 2012 року). Таким чином, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повний текст судового рішення виготовлений 13 листопада 2020 року. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Єщенко О.В. Шевчук О.А.