Постанова Київський апеляційний суд № 755/3437/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/3437/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/9915/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Волошиної В.М., Кирилюк Г.М., за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Кравця Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року у складі судді Марфіної Н.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на малолітню дитину,- В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку за прострочені платежі по сплаті аліментів на малолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з червня 2019 року по січень 2020 року, у розмірі 14 770 грн. Позовні вимоги обґрунтовувала, тим, що 17.09.2010 року між сторонами було укладено шлюб, від якого вони мають дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично 09.03.2019 року проживання з відповідачем було припинено, а шлюб розірвано рішенням Дніпровського районного суду м. Києва 28.05.2019 року. З 09.03.2019 року дитина проживає разом з ОСОБА_2 окремо від відповідача та перебуває на повному утриманні позивача. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2019 року з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання дитини у розмірі 3500 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.06.2019 року і до досягнення донькою повноліття. На виконання рішення суду 02.12.2019 року було видано виконавчий лист. Зазначала, що 03.01.2020 року вказаний виконавчий лист пред`явлено до примусового виконання до Дніпровського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві та відкрито виконавче провадження №60977730. Відповідно до розрахунків заборгованості по аліментам від 22.01.2020 року та 18.02.2020 року виданих державним виконавцем, заборгованість відповідача по аліментам становила 14000 грн. Відповідач невчасно сплачує аліменти за кожен минулий місяць, а заборгованість по аліментам відмовлявся сплачувати допоки 18.02.2020 року державним виконавцем не було накладено арешт на його рухоме майно в межах суми заборгованості по аліментам у розмірі 14000 грн. Заборгованість по сплаті аліментів за червень-вересень 2019 року була сплачена відповідачем лише 21.02.2020 року. Також, позивачка посилалася на положення ст.ст. 141, 155, 180, 181, 196 СК України та правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №333/6020/16. Позивачка зазначає, що відповідачу вже 11.06.2019 року було відомо про подання позову про стягнення аліментів, про що свідчать його погрози та образи на адресу позивача у зв`язку із цим, а в подальшому і письмовий відзив у липні 2019 року на позову заяву з проханням відмовити у задоволенні позову про стягнення аліментів. Вказувала, що відповідач з 2016 року працює на посаді головного інженера у ТДВ Київський експериментальний машинобудівний завод «СТЕНД» та має постійний дохід у розмірі 25 000 грн. щомісяця, однак відмовлявся надавати кошти на утримання дитини поки 31.10.2019 року не було ухвалене рішення Дніпровського районного суду м. Києва про стягнення аліментів, яке набрало законної сили 02.12.2019 року. Станом на 28.02.2020 року загальна сума неустойки за прострочені платежі по сплаті аліментів за період з червня 2019 року по січень 2020 року становить 14770 грн. Відповідач не сплачує аліментів на інших дітей, непрацездатну дружину, батьків. У власності відповідача є нерухоме майно, що належить йому на праві приватної власності, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 . Також відповідачу належать автомобіль ВАЗ 21211. За твердженням позивача, відповідач має достатньо коштів для відпочинку не лише в Україні, а й за кордоном, зокрема в Німеччині, оплати послуг адвокатів за декількома судовими справами, зокрема, про відібрання дитини та про визначення місця проживання дитини. Ураховуючи викладене позивач вважає, що відповідач в змозі сплатити неустойку за навмисне неналежне виконання зобов`язань по сплаті аліментів. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 12 110 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Кравець Д.М. в інтересах ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що є незаконним та необґрунтованим та постановити нове рішення, яким зменшити розмір неустойки до 3 000 грн. в іншій частині позову відмовити, судові витрати покласти на позивача. В обґрунтування апеляційної скарги, за змістом, зокрема зазначено, що стягнення неустойки по заборгованість по аліментах в розмірі, який вказаний в судовому рішенні, у сумі 12 110 грн. буде надмірним тягарем для відповідача, призведе до скрутного матеріального становища та неможливості фактичного існування, а тому це єпідставою для зменшення її розміру , оскільки відповідно до довідки про доходи № 18 від 05.12.2019 року відповідач отримував заробітну плату у середньомісячному розмірі 6 116 грн. 52 коп. Крім того, зазначено, що на утриманні у відповідача знаходиться інша дитина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також о мати ОСОБА_6 , яка є пенсіонеркою та потребує матеріальної допомоги. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , повністю заперечує проти доводів скарги, через їх недоведеність та невідповідність фактичним обставинам, вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Зазначила, за змістом, що відповідач не заперечуючи своєї вини у у виникненні заборгованості, має належні доходи для своєчасної оплати обов`язкових платежів на утримання їх малолітньої дитини. Вказувала, що доньку від першого шлюбу він ніколи не утримував, як і свою матір, у зв`язку з чим, просила рішення районного суду м. Києва залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вислухавши пояснення адвоката Кравця Д.М. в інтересах ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як убачається з матеріалів справи, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28.05.2018 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 5-6 т. 1). Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7 т. 1). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2019 року з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно в розмірі 3500 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 10.06.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання (а.с. 12-17 т. 1). Квитанціями, долученими до матеріалів справи, підтверджено, що 09.11.2019 року відповідач сплатив 3500 грн. аліментів за жовтень 2019 року, 09.12.2019 року сплатив 3500 грн. аліментів за листопад 2019 року, 03.01.2020 року сплатив на користь позивача 3500 грн., 05.02.2020 року сплатив 3500 грн. аліментів за січень 2020 року, 21.02.2020 року відповідач сплатив заборгованість за аліментами відповідно до ВП №60977730 відкритого на підставі виконавчого листа 755/9201/19 від 02.12.2019 року на утримання ОСОБА_3 в сумі 14000 грн. Крім того, 09.03.2020 року відповідач сплатив 3500 грн. аліментів за лютий 2020 року (а.с. 18-21, 62- 64 т. 1). Згідно розрахунку заборгованості від 22.01.2020 року станом на 22.01.2020 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 14000 грн. (за червень - 3500 грн., за липень - 3500 грн., за серпень - 3500 грн. та за вересень - 3500 грн. (а.с. 22 т. 1). З розрахунку заборгованості від 18.02.2020 року станом на 01.02.2020 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 14000,00 грн. з 10.06.2019 року - 3500 грн., за липень 2019 року - 3500 грн., за серпень 2019 року - 3500 грн. та за вересень 2019 року - 3500 грн. (а.с. 22 т. 1). За змістом наявної в матеріалах справи інформації про виконавче провадження №60977730 від 27.02.2020 року, виконавчий лист надійшов до державного виконавця 14.01.2020 року, рішення суду про стягнення аліментів набрало законної сили 02.12.2019 року, виконавче провадження відкрито 16.01.2020 року, 18.02.2020 року винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника, а також внесено відомості про боржника до Єдиного реєстру боржників (а.с. 24-26 т. 1). Відповідачу на праві спільної сумісної власності разом із ОСОБА_6 в рівних долях належить квартира АДРЕСА_1 , а також належать на праві приватної власності ј частина квартири АДРЕСА_2 (а.с. 28-29, 129-68 т. 1). За змістом інформації з Єдиного реєстру боржників від 21.03.2020 року, відповідач в Єдиному реєстрі боржників не значиться (а.с. 65 т. 1). Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП №60977730/4 від 11.03.2020 року, ОСОБА_1 станом на 11.03.2020 року заборгованості по сплаті аліментів не має (а.с. 66 т. 1). Окрім ОСОБА_3 , відповідач також є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва про народження (а.с. 67 т. 1). В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач надав суду копію пенсійного посвідчення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виданого 03.02.2015 року, вид пенсії: за віком (а.с. 68 т. 1). Відповідно до довідки №17 від 05.12.2019 року, ОСОБА_1 дійсно працює на підприємстві ТДВ КЕМЗ «Стенд» на посаді головного інженера з 02.11.2016 року по теперішній час (а.с. 69 т. 1). За змістом довідки про доходи від 05.12.2019 року №18 загальна сума доходу відповідача від ТДВ КМЕЗ «Стенд» за період з 01.06.2019 року по 30.11.2019 року, за винятком аліментів, становить 36 699 грн. 12 коп. (а.с. 70 т. 1). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , районний суд виходив з того, що нарахування пені за несплату аліментів відповідно до положень ч. 1 ст. 196 СК України має відбуватись з 02.12.2019 року по 20.02.2020 року включно, враховуючи, що відповідна заборгованість була погашена відповідачем в повному обсязі одним платежем 21.02.2020 року. Оскільки рішення суду про стягнення аліментів набрало законної сили 02.12.2019 року, саме у цю дату відповідач мав сплатити заборгованість задля належного виконання рішення суду та уникнення відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України стосовно стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, однак цього не зробив, тож 02.12.2019 року є першим днем прострочення, яке тривало по 20.02.2020 року включно та складає суму у розмірі 12 110 грн., правових підстав до зменшення якої не знайшов. З такими висновками районного суду колегія суддів погоджується, з огляду на наступне. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів). У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Аналогічно вирішено питання в частині розрахунку пені на заборгованість по аліментах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів. Так, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_7 просила стягнути неустойку за прострочені платежі по сплаті аліментів на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з червня 2019 року по січень 2020 року у розмірі 14 770 грн. З матеріалів справи убачається, що у засвідчувальному написі на тексті копії рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2019 року про стягнення з відповідача аліментів, яка надана суду стороною позивача, міститься помилка і фактично відповідне рішення суду набрало законної сили не 03.12.2019 року, а 02.12.2019 року. Зазначене також підтверджується матеріалами виконавчого провадження (а.с. 24-26), наявною в матеріалах справи копією виконавчого листа, в якому зазначено, що станом на 02.12.2019 року рішення набрало законної сили (а.с. 134), а також даними Єдиного державного реєстру судових рішень, в якому зазначено: «дата набрання законної сили: 02.12.2019». Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Таким чином, районний суд дійшов правильного висновку про те, що нарахування пені за несплату аліментів відповідно до положень ч. 1 ст. 196 СК України має нараховуватися з 02.12.2019 року по 20.02.2020 року враховуючи, що відповідна заборгованість була погашена відповідачем у повному обсязі 21.02.2020 року. Оскільки рішення суду про стягнення аліментів набрало законної сили 02.12.2019 року, саме у цю дату відповідач мав сплатити заборгованість задля належного виконання рішення суду та уникнення відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України стосовно стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, однак цього не зробив, тож 02.12.2019 року є першим днем прострочення, яке тривало по 20.02.2020 року включно. А отже, розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, враховуючи те, що рішення суду про стягнення аліментів було ухвалене 31.10.2019 року та допущено негайне виконання в межах суми платежу за один місяць, але відповідач сплатив аліменти в місячному розмірі у сумі 3500 грн. лише 09.11.2019 року, хоча на виконання рішення суду мав здійснити відповідний платіж для уникнення прострочення 31.10.2019 року. Відповідно розрахунок пені по цьому платежу є наступним: 3500 грн. х 9 х 1% = 315 грн.; аліменти за листопад 2019 року у сумі 3500 грн. відповідач сплатив 09.12.2019 року, хоча мав їх сплатити 02.12.2019 року у дату набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили. Відповідно розрахунок пені по цьому платежу є наступним: 3500 грн. х 7 х 1% = 245 грн.; аліменти за грудень 2019 року у сумі 3500 грн. відповідач сплатив 03.01.2020 року. Відповідно розрахунок пені по цьому платежу є наступним: 3500 грн. х 2 х 1% = 70 грн.; аліменти за січень 2020 року у сумі 3500 грн. відповідач сплатив 05.02.2020 року. Відповідно розрахунок пені по цьому платежу є наступним: 3500 грн. х 4 х 1% = 140 грн. Таким чином, загальна сума неустойки за прострочення платежу по сплаті аліментів на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку має сплатити ОСОБА_1 становить 12 110 грн. Вказана сума боргу утворилася внаслідок нарахування її на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та є обов`язковим до виконання, а тому підлягає стягненню з ОСОБА_1 . Згідно положень ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги, про те, що стягнення неустойки по заборгованість по аліментах в розмірі, який вказаний в судовому рішенні, буде надмірним тягарем для відповідача, призведе до скрутного матеріального становища та неможливості фактичного існування, а тому це є підставою для зменшення її розміру, оскільки відповідно до довідки про доходи № 18 від 05.12.2019 року відповідач отримував заробітну плату у середньомісячному розмірі 6 116 грн. 52 коп., колегія суддів відхиляє, остільки не спростовує висновки районного суду про наявність підстав до нарахування й стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним внесенням платежів на утримання малолітньої доньки. До характеризуючих ознак матеріального стану відповідача, які вказують на його достатнє матеріальне забезпечення суд відносить дані про те, що відповідач є співвласником двох квартир у м. Києві, а також приймає до уваги, що останній жодним чином не заперечував посилання сторони позивача на те, що також у власності відповідача наявний автомобіль. Наявність у відповідача від першого шлюбу доньки ОСОБА_8 , 2007 року народження, у відсутність належних доказів, не свідчать про несення ним витрат на утримання цієї дитини. Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що на утриманні у відповідача фактично знаходиться його мати ОСОБА_6 , яка є пенсіонеркою та потребує матеріальної допомоги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі твердження носять голослівний характер та нічим не підтверджені. Долучені до справи докази не свідчать про поважність причин несплати боржником встановлених рішенням районного суду щомісячних платежів на утримання доньки сторін. Відповідно до справи, позов про стягнення з ОСОБА_9 аліментів у розмірі 3500грн. щомісячно, з яким він погодився у повному обсязі, перебував у провадженні суду з 10 червня 2019року. Боржник не заперечував проти визначеного судом розміру аліментів, має постійне місце роботи, отримує доходи й належних та безспірних доказів на підтвердження перешкод щодо своєчасного виконанні рішення суду, до матеріалів справи не надав. З огляду на викладені обставини, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав до часткового задоволення позову й стягнення з ОСОБА_1 неустойки (пені), в сумі 12 110 грн. Правових підстав до зменшення встановленого районним судом розміру неустойки (пені), яка виникла у зв`язку з несвоєчасною сплатою аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , 2015 року народження, колегія суддів не вбачає. З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, та приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й ухвалив законне та обґрунтоване рішення. За таких обставин, рішення районного суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Кравця Дмитра Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 відхилити. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 листопад 2020 року. Суддя-доповідач: Судді: