Постанова Київський апеляційний суд № 756/3722/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1918/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 лютого 2020 року м. Київ Справа № 756/3722/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Немировської О.В., Чобіток А.О., за участю секретарів судового засідання Кравченко Н.О., Телегіної Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , які подані його представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року, ухвалене у складі судді Васалатія К.А., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, встановив: У вересні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. В обґрунтування позовної заяви зазначає, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.09.2004 року на її користь з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання двох дочок, щомісячно у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 16.09.2004 року. Однак, відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв`язку із чим утворилась заборгованість по їх сплаті у розмірі 188 938 грн. 72 коп., тому ОСОБА_3 просить суд стягнути з відповідача на її користь 499 240 грн. 63 коп. пені за прострочення сплати аліментів. Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню в розмірі 188 938 грн. 72 коп. за прострочення сплати аліментів. В решті вимог позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1921 грн. судового збору. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, в яких просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення 188 938 грн. 72 коп. пені за прострочення сплати аліментів та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вказує, що загальна сума простроченої заборгованості за період з 01.03.2016 року по 01.06.2018 року складає 59 874 грн. 75 коп., а тому сума пені не може бути більшою ніж ця сума. В порушення норм процесуального права, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки твердженням представника відповідача, які були зазначені у відзиві на позовну заяву. Крім того, суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог та стягнув пеню за період до 01.03.2016 року. Звертає увагу на те, з доданих до відзиву письмових доказів вбачається, що відповідач тривалий час не був працевлаштований, проте ним систематично здійснювалось погашення заборгованості по аліментах та станом на день подачі відзиву та прийняття судового рішення по справі заборгованість погашена повністю, що підтверджується належними та допустимими доказами. Вказує, що зважаючи на позитивну характеристику відповідача за місцем роботи, розмір отриманої ним заробітної плати, існують підстави для зменшення розміру неустойки до 5000 грн. Однак, судом першої інстанції цим обставинам не було надано належної правової оцінки. Зазначає, що чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Як стало відомо відповідачу лише 02.05.2019 року, з нього було стягнуто штраф на користь стягувача ОСОБА_3 , відповідно до постанови від 26.09.2018 року про накладення штрафу у розмірі 50% від суми боргу - 101 497 грн. 15 коп. Зазначений штраф відповідач розпочав погашати, що підтверджується дублікатом квитанції № 0.0.1389351671.1 від 21.06.2019 року. За таких обставин, стягнення з відповідача пені, за той самий період, за який було нараховано йому штраф, є подвійним притягненням відповідача до цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Стверджує, що у суду першої інстанції були відсутні підстави здійснювати заочний розгляд справи та ухвалювати заочне судове рішення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить залишити заочне рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що на день подання позовної заяви заборгованість апелянта по сплаті аліментів становила 188 938 грн. 72 коп. При цьому, позивачем був проведений розрахунок пені за прострочення сплати аліментів у розмірі 499240 грн. 63 коп., який відповідає нормам законодавства та правовій позиції Верховного Суду. Проте, стаття 196 СК України містить обмеження, яке полягає у тому, що одержувач аліментів має право на стягнення пені у розмірі не більше 100 % заборгованості. При ухваленні рішення суду першої інстанції була дотримана така норма і відповідно було вирішено стягнути з апелянта пеню, обмежившись заборгованістю по сплаті аліментів у розмірі 188 938 грн. 72 коп. Отже, доводи апеляційної скарги про те, що сума пені не може бути більшою, ніж 59 874 грн. 75 коп., є безпідставними та незаконними, а рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до законодавства. Вказує, що відповідач не сплачував аліменти на дітей більше 14 років, що підтверджується розрахунком заборгованості, а тому доводи в цій частині є безпідставними. Крім того, доводи про те, що до позивача застосовується подвійна відповідальність не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки позивач має законне право на стягнення пені за прострочення сплати аліментів, крім цього, пеня стягується саме на заборгованість за несплату аліментів, а не на штраф. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та доповнень до апеляційної скарги, просив їх задовольнити. Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вважав доводи апеляційної скарги безпідставними та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга та доповнення до неї підлягають задоволенню частково виходячи з наступного. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач ухиляється від сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,що були стягнуті рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.09.2004 року на її користь щомісячно у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 16.09.2004 року. У зв`язку з цим утворилась заборгованість по їх сплаті у розмірі 188 938 грн. 72 коп. Тому позивач ОСОБА_3 просила суд стягнути з відповідача на її користь 499 240 грн. 63 коп. пені за прострочення сплати аліментів. Зазначений розмір пені було нараховано позивачем на суму заборгованості, яка виникла у період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2018 року. Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до наданої державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві довідки-розрахунку, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів. Тому суд дійшов висновку, що відповідно до положень ст. 196 СК України позивач ОСОБА_3 має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Водночас ч. 1 ст. 196 СК України обмежує можливість стягнення пені по аліментам у розмірі, який не перевищує загальний розмір заборгованості по аліментам. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дійсно відповідач ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті аліментів, пеня за прострочення ОСОБА_1 сплати аліментів за період з 01.03.2016 року по 01.06.2018 року становить 499 240 грн. 63 коп., що перевищує розмір заборгованості, а тому відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) у розмірі 188 938 грн.72 коп., що відповідає сумі заборгованості. Проте колегія суддів не може у повному обсязі погодитись з висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до ч. 5, 8 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Порядок заочного розгляду справи визначений главою 11 розділу ІІІ ЦПК України, статтею 281 якого передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою. Умови проведення заочного розгляду справи визначені статтею 280 ЦПК України та передбачають призначення справи до розгляду в судове засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27 березня 2019 року було відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 02 травня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву з доданими до нього документами. 27 травня 2019 року суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін, однак при цьому ухвалив заочне рішення. Таким чином, призначивши справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін, судом першої інстанції без призначення та проведення судового засідання, без повідомлення ( виклику) сторін про судове засідання було ухвалено заочне рішення, що суперечить вимогам ст. 280-281 ЦПК України. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу зазначеною підставою, допущене порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 вересня 2004 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дочками повноліття, починаючи з 16.09.2004 року. Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_1 , виконаного державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Марків Я.Є., починаючи з вересня 2004 року, за винятком лютого та серпня 2005 року, по травень 2018 року відповідач ОСОБА_1 не сплачував аліментів на утримання дітей і станом на 31 травня 2018 року заборгованість по сплаті аліментів за вказаний період становила 302 852 грн. 43 коп. Починаючи з червня 2018 року, відповідач ОСОБА_1 щомісячно сплачував аліменти та здійснював погашення нарахованої заборгованості, у зв`язку з чим на 01 березня 2019 року залишок непогашеної заборгованості становив 188 938 грн. 72 коп. ( а.с 10-12). Як вбачається з розрахунку заборгованості, копія якого була надана відповідачем до відзиву на позовну заяву, станом на 26 квітня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 по аліментах відсутня у зв`язку зі сплатою ним коштів на погашення боргу: у березні 2019 року - 2000 грн., у квітні 2019 року - 189 025 грн. 20 коп. ( а.с. 37-39). Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів). Отже, у будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України ( в редакції Закону № 2037-VIII від 17.05.2017), у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Перевіряючи розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правильність наведеного розрахунку, відповідно до якого загальна сума пені, нарахованої на кожен окремий місячний платіж за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2018 року, становить 499 240 грн. 63 коп. Однак, визначаючи розмір пені у сумі 188 838 грн. 72 коп. як встановлене ч. 1 ст. 196 СК України обмеження розміру пені 100 відсотками заборгованості, суд помилково прийняв до уваги зазначену суму, яка є 100 % загальної суми заборгованості, що існувала станом на 01 березня 2019 року, оскільки така заборгованість була визначена державним виконавцем за весь період несплати аліментів з вересня 2004 року по лютий 2018 року, за мінусом платежів, здійснених на погашення заборгованості у період з травня 2018 року по лютий 2019 року. Тому колегія суддів вважає, що зазначений розмір пені був визначений судом при неправильному застосуванні положень ч. 1 ст. 196 СК України Як вбачається зі змісту позовної заяви та розрахунку пені, здійсненого позивачем, позивач заявила позовні вимоги про стягнення пені за прострочення лише тих місячних платежів, які підлягали до сплати у період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2018 року, а тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача в тій частині, що обмеження суми пені 100 відсотками заборгованості слід визначати сумою 100% заборгованості відповідних місячних платежів, що відповідатиме вимогам ч. 1 ст. 196 СК України, а не загальною сумою заборгованості, що існувала на певний період часу. Враховуючи викладене, розрахунок суми пені, з врахуванням вимог ч. 1 ст. 196 СК України, та відповідно до заявлених позовних вимог з визначенням кінцевого строку для розрахунку пені - 01 березня 2019 року, сума пені обчислюється колегією суддів, виходячи з наступного розрахунку: Заборгованість за березень 2016 року в сумі 3943 грн. х 1095 днів прострочення х 1% = 43 175 грн. 85 коп., проте враховується обмеження 100% заборгованості, тому сума пені становить 3943 грн. Заборгованість за квітень 2016 року в сумі 4114 грн. х 1064 днів прострочення х 1% = 43 772 грн. 96 коп., проте враховується обмеження 100 % заборгованості, тому сума пені - 4114 грн. Заборгованість за травень 2016 року в сумі 4040 грн. х 1034 днів прострочення х 1% = 41 773 грн. 60 коп., однак враховується обмеження 100 % заборгованості, тому сума пені становить 4040 грн. Заборгованість за червень 2016 року в сумі 4275 грн. х 1003 днів прострочення х 1% = 42 878 грн. 25 коп., проте враховується обмеження 100 % заборгованості, тому сума пені становить 4275 грн. Заборгованість за липень 2016 року 4324 грн. 50 коп. х 973 дні прострочення х 1% = 42 077 грн. 39 коп., тому враховується обмеження 100 % заборгованості, і сума пені становить 4324 грн. 50 коп. Таким чином вбачається, що сума нарахованої пені (без врахування обмеження) за кожний наступний місяць несплати аліментів за період до травня 2018 року у кожному випадку є значно більшою, ніж сума заборгованості за відповідний місяць, наприклад: Заборгованість за січень 2017 року в сумі 1600 грн. х 789 днів прострочення х 1%= 12 624 грн., тому сума пені виходячи із встановленого обмеження становитиме 1600 грн. Заборгованість за вересень 2017 року в сумі 800 грн. х 546 днів прострочення х 1% = 4368 грн., тому сума пені виходячи із встановленого законом обмеження становить 800 грн. Заборгованість за січень 2018 року в сумі 930 грн. 75 коп. х 424 дні прострочення = 3946 грн. 38 коп., тому сума пені з врахуванням встановленого законом обмеження становить 930 грн. 75 коп. Заборгованість за травень 2018 року в сумі 930 грн. 75 коп. х 304 дні прострочення х 1% = 2829 грн. 48 коп., тому сума пені з врахуванням обмеження становить 930 грн. 75 коп. Отже, здійснивши розрахунок пені на суму несплачених аліментів, що підлягали сплаті у період з 01 березня 2016 по 31 травня 2018 року, колегією суддів встановлено, що сума нарахованої пені (без врахування обмеження) на кожний із несплачених місячних платежів є значно більшою, ніж сума заборгованості за відповідний місяць, загальна сума пені становить 499 240 грн. 63 коп., а тому для обчислення загальної суми пені відповідно до вимог ч. 1 ст. 196 СК України слід враховувати 100 % заборгованості по кожному місячному платежу. Таким чином, сума пені на суму несплачених аліментів, що підлягали сплаті у період з 01 березня 2016 по 31 травня 2018 року, становить : 3943 грн. + 4114 грн. + 4040 грн. + 4275 грн. + 4324 грн. 50 коп. + 4293 грн. + 4352 грн. + 4375 грн. 50 коп. + 4504 грн. + 1000 грн. + (1600 грн. х 8 місяців) + ( 800 грн. х 4 місяці) + (930 грн. 75 коп. х 5 місяців) = 59 874 грн. 75 коп. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 59 874 грн. 75 коп. Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на притягнення відповідача державним виконавцем до відповідальності у вигляді штрафу, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Солом`янського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Марків Я.Є. від 26 вересня 2018 року було встановлено, що з дня пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання ( 22 жовтня 2004 року) у боржника ОСОБА_1 утворилась заборгованість з виплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 10 вересня 2018 року за період з 16 вересня 2004 року по 01 вересня 2018 року становить 202 994 грн. 30 коп., що перевищує суму відповідних платежів за три роки. Відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Зазначеною постановою державного виконавця від 26 вересня 2018 року на боржника ОСОБА_1 накладено штраф на користь стягувача ОСОБА_3 у розмірі 50% від суми боргу, тобто штраф у розмірі 101 497 грн. 15 коп. ( а.с. 93). Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 196 СК України, у разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, із відзиву позивача ОСОБА_3 на апеляційну скаргу відповідача та наданих представником позивача копій судових рішень колегією суддів встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року у справі № 670/11762/19 за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві була визнана протиправною та скасована постанова від 26 вересня 2018 року про накладення штрафу в розмірі 101 497 грн. 15 коп. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на вказане рішення суду - відмовлено. Таким чином, враховуючи, що набуло законної сили судове рішення про скасування постанови державного виконавця про накладення на боржника штрафу, підстав для застосування вимог абз. 2 ч. 1 ст. 196 СК України про зменшення суми пені на суму штрафу - відсутні. Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав для стягнення пені з огляду на те, що на час розгляду справи заборгованість по сплаті аліментів була відсутня, колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки частиною 1 ст. 196 СК України визначено період, за який одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені): за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. З наданих розрахунків заборгованості встановлено, що починаючи з вересня 2004 року, за винятком лютого та серпня 2005 року, по травень 2018 року відповідач ОСОБА_1 не сплачував аліментів на утримання дітей і станом на 31 травня 2018 року заборгованість по сплаті аліментів становила 302 852 грн. 43 коп. Сплачувати аліменти та погашати заборгованість відповідач ОСОБА_1 розпочав у червні 2018 року, у зв`язку з чим на 01 березня 2019 року залишок непогашеної заборгованості становив 188 938 грн. 72 коп., а станом на 26 квітня 2019 року заборгованість по аліментах відсутня у зв`язку зі сплатою боржником коштів на погашення боргу: у березні 2019 року - 2000 грн., у квітні 2019 року - 189 025 грн. 20 коп. ( а.с. 37-39). Таким чином, стягувач ОСОБА_3 має право на стягнення неустойки ( пені), нарахованої на суму аліментів, які підлягали до сплати щомісячно, у період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2018 року, та які не були сплачені до 01 березня 2019 року. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Як вбачається зі змісту рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2004 року, відповідач ОСОБА_1 був присутній під час розгляду справи про стягнення аліментів та був обізнаний про ухвалене судом рішення, а тому був зобов`язаний виконувати рішення суду. Однак відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, аліменти на утримання дітей ОСОБА_1 не сплачувались протягом майже 14 років. Таким чином, відповідно до вимог ст. 180 СК України відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дітей, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника, проте відповідачем не надано доказів відсутності його вини у виникненні вищевказаної заборгованості. За викладених обставин підстав для звільнення відповідача ОСОБА_1 від відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 196 СК України, не вбачається. Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, а тому заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення на її користь з відповідача ОСОБА_1 суми пені в розмірі 59 874 грн. 75 коп. за прострочення сплати аліментів, що підлягали до сплати у період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2018 року. Згідно із положеннями статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при поданні позовної заяви, то з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1921 грн. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381-383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_1 , які подані його представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково. Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 травня 2019 року - скасувати та прийняти постанову: Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму пені в розмірі 59 874 ( п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 75 коп. за прострочення сплати аліментів, що підлягали до сплати у період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2018 року. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1921 грн. Сторони: Позивач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 17 березня 2020 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Немировська О.В. Чобіток А.О.