Постанова 4857 № 300/2052/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2052/20 пров. № А/857/12177/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог (суддя Чуприна О. В., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилася у несвоєчасній виплаті грошових компенсацій за неотримане речове майно і невикористані дні щорічної додаткової відпустки учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 381404,00 грн. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні з 13.06.2018 по 22.12.2018, грошової компенсації за неотримане речового майно 13.06.2018 по 26.12.2019; стягнення з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилася у несвоєчасній виплаті, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні з 13.06.2018 по 22.12.2018, грошової компенсації за неотримане речове майно з 13.06.2018 по 26.12.2019, повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Суд першої інстанції не врахував, що початок перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні слід обчислювати з дня проведення з ним фактичного розрахунку. Так, як остання виплата відповідачем належних позивачу сум була здійснена 27.07.2020, що і є днем фактичного розрахунку при звільненні, тому строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за неотримане речового майно позивачем не пропущено. Відповідач процесуальним правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби; стягнення з Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилася у несвоєчасній виплаті грошових компенсацій за неотримане речове майно і невикористані дні щорічної додаткової відпустки учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України в частині відсутності відповідної мотивації/обґрунтування дотримання позивачем строку звернення до суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку виплати грошової компенсації за неотримане речове майно (дата виплати 26.12.2019) і одноразової грошової допомоги при звільненні (дата виплати 22.12.2018). На виконання вказаної ухвали від 21.08.2020 позивач подав уточнену позовну заяву, в якій зазначив, що оскільки виплата однієї з виплат (грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій) була здійснена відповідачем 27.07.2020, тому вказана дата є днем фактичного остаточного розрахунку при звільненні, і саме від цієї дати необхідно обчислювати строк звернення до суду з позовом з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби. Ухвалою суду першої інстанції від 01.09.2020 визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні з 13.06.2018 по 22.12.2018, грошової компенсації за неотримане речове майно 13.06.2018 по 26.12.2019; про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилася у несвоєчасній виплаті, в тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні з 13.06.2018 по 22.12.2018, грошової компенсації за неотримане речове майно з 13.06.2018 по 26.12.2019. Також вказаною ухвалою позивачу продовжено процесуальний строк на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 21.08.2020 та встановлено новий строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: подання заяви про поновлення строку із зазначення інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом та поданням доказів поважності причин його пропуску в частині вказаних вище вимог. На виконання вимог ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, позивачем подано до суду позов в новій редакції, в якому змінено прохальну частину, згідно з якою позивач просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку при звільненні з військової служби; стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби в сумі 381404,00 грн. При цьому, описова і

мотивувальна частина нової редакції позову аналогічна за змістом попередній редакції позовної заяви. Питання залишення позовної заяви без руху та повернення позову врегульовані діючим процесуальним законом. Згідно з частинами першою, другою статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Вимоги, що пред`являються до змісту позовної заяви чітко визначені статтею 160 КАС України. Відповідно до частини першої, другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Таким чином, якщо позивач не дотримав якоїсь із вимог до позовної заяви і відсутність певної інформації не дає можливості вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі та виконати обов`язок з повідомлення про це осіб, які беруть участь у справі, суддя залишає позовну заяву без руху і пропонує позивачеві виправити виявлені недоліки. Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було наведено обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які б свідчили про поважність причин пропуску такого строку, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилася у несвоєчасній виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні (виплата здійснена 22.12.2018) та грошової компенсації за неотримане речове майно (виплата здійснена 26.12.2019), тому дійшов висновку, що позовна заява в частині цих вимог підлягає поверненню на підставі пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України. Апеляційний суд вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке. Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. В аспекті спірних правовідносин можна дійти висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а положення частини другої статті 233 КЗпП України стосуються виключно звернення до суду без обмеження будь-яким строком з позовом про стягнення заробітної плати. Крім того,колегія суддів апеляційного суду бере до уваги висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 22.02.2012 у справі № 4-рп/2012. У цьому Рішенні Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 30.01.2019 по справі №910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що спірні відносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норм спеціального процесуального закону. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, які належить йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а середній заробіток стягується за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. При цьому, юридично значимими обставинами в межах спірних правовідносин є невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, одноразова грошова допомога при звільненні виплачена позивачу 22.12.2018, грошова компенсація за неотримане речове майно 26.12.2019, грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки 27.07.2020. Тобто, днем фактичного розрахунку з позивачем є 27.07.2020, і саме з цього дня, на переконання колегії суддів, необхідно обчислювати строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 , подавши 18.08.2020 позовну заяву про визнання противною бездіяльності відповідача та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, яка виразилася у несвоєчасній виплаті грошових компенсацій за неотримане речове майно і невикористані дні щорічної додаткової відпустки учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 381404,00 грн., місячний строк звернення, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, не пропустив. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду в частині позовних вимог (щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги та грошової компенсації за неотримане речове майно), а тому підстави для повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням позивачем вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху відсутні. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 13 серпня 2020 року у справі № 560/2835/19. Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Згідно із частиною третьою статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи вище викладене, колегія судів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення позовної заяви в частині позовних вимог, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи в цій частині. Керуючись ч.3 ст.243, ст. 310, 315, 320, 321, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог скасувати, а справу №300/2052/20 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року.