Постанова 4857 № 938/122/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 938/122/20 пров. № А/857/8696/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Мікули О.І., Пліша М.А., з участю секретаря Ратушної М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бистрецької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання дій протиправним, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Грицюк П.П., час ухвалення рішення 02.06.2020 року, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 02.06.2020 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Бистрецької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області про визнання дій протиправним, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог земельного законодавства України та за наявності усіх документів, необхідних для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки Для ведення садівництва орієнтовною площею 0,10 га, відмовлено у наданні такого дозволу, з підстав перебування вказаної ділянки в користуванні іншого громадянина. При цьому, жодним чином не доведено перебування спірної ділянки в користуванні іншої особи. Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки, яка належить третій особі, а саме, ОСОБА_2 . Інформація про те, що на час спірних правовідносин, припинено право ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою відсутня. Таким чином, оскільки не припинено право користування вказаною земельною ділянкою, відсутні законні підстави для надання у власність чи в користування такої земельної ділянки іншій особі. Проте колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України). Згідно пункту "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. У відповідності до пункту "в" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України. Приписами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови. Так, абзацом 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Згідно пунктів "а", "б" статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; Статтею 144 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Згідно пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Колегією суддів встановлено, що позивач ОСОБА_1 , звернувся із заявою до Бистрецької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, згідно якої просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки Для ведення садівництва орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в с. Бистрець Верховинського району Івано-Франківської області. За наслідком розгляду заяви позивача, рішенням 30 сесії сьомого демократичного скликання Бистрецької сільської ради Івано-Франківської області, відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність орієнтовною площею 0,1000 га. для ведення садівництва у зв`язку з тим, що вказана земельна ділянка знаходиться у користуванні іншого громадянина (а.с. 8). Відповідно до витягу з протоколу засідання 30 сесії сьомого демократичного скликання Бистрецької сільської ради Івано-Франківської області від 20.12.2019, на засіданні виступили секретар сільської ради ОСОБА_3 , яка проінформувала, що вказана земельна ділянка знаходиться в користуванні жителя с. Красник, ОСОБА_2 , яку йому було надано для випасання худоби рішенням сесії від 07.04.1997 і за яку він щороку сплачує. Депутат по в/о №4 ОСОБА_4 , сказав, що дійсно гр. ОСОБА_2 випасає там худобу. Проголосовано: за 0; проти 9; утрималось

1. Вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою (а.с. 40-42). Таким чином, судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки, яка належить третій особі, а саме, ОСОБА_2 . Колегія суддів зазначає, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Згідно ст.23 ЗК України, в редакції 22.06.1993 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів. Колегія суддів зазначає, що витяг з протоколу засідання 30 сесії сьомого демократичного скликання Бистрецької сільської ради Івано-Франківської області від 20.12.2019 року не є належним та допустимим доказом, який підтверджує, що земельна ділянка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 . При цьому, в матеріалах справи відсутній жодний доказ того, що земельна ділянка знаходиться в користуванні будь-якої іншої особи. В публічно-кадастровій карті України не відображено відомостей про те, що даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, вона є в користуванні тощо. На запит суду відповідачем надано відповідь №209/02.2/18/03 від 01.10.2020 року, відповідно до якої протоколи сесій за 1997 рік в сільській раді відсутні. Надіслана відповідачем копія книги щодо земельних ділянок та заява ОСОБА_2 від 07.04.1997 року не є документами, що посвідчують право власності чи користування особи на земельну ділянку. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що Бистрецька сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області не довела законності прийняття рішення №132/2019 від 20.12.2019 року про відмову ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га, яка розташована в с.Бистрець Верховинського району Івано-Франківської області, а також не надала належних доказів того, що дана земельна ділянка знаходить в користуванні іншої особи. Як зазначалося вище, згідно з положеннями частини 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Зазначену правову позицію сформульовано в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України. Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Тому суд вважає, що зобов`язуючи суб`єкт владних повноважень виконати свої безпосередні обов`язки в порядку, встановленому законом, не вказуючи при цьому, яке конкретно рішення необхідно прийняти, суд не втручається в дискреційні повноваження державного органу. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що слід зобов`язати Бистрецьку сільську ради Верховинського району Івано-Франківської області розглянути на найближчому пленарному засіданні питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га, яка знаходиться в с.Бистрець Верховинського району Івано-Франківської області з врахуванням правової оцінки, наданої в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16). Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 938/122/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення Бистрецької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області №132/2019 від 20 грудня 20019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність орієнтовною площею 0,1000 га. в с.Бистрець Верховинського району Івано-Франківської області. Зобов`язати Бистрецьку сільську раду Верховинського району Івано-Франківської області розглянути на найближчому пленарному засіданні питання про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,10 га, яка знаходиться в с.Бистрець Верховинського району Івано-Франківської області з врахуванням правової оцінки, наданої в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року