Постанова 4854 № 420/625/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/625/20 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: доповідача, судді: Димерлія О.О. суддів: Танасогло Т.М., Єщенка О.В. за участю секретаря Пономарьової Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року по справі № 420/625/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом у якому просив суд визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2019 року №К-10213/0-5813/0/37-19 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва ділянки № НОМЕР_1 на НОМЕР_2 розміром 0,06 га за координатами 46.825962.31.127231, Одеська область, Лиманський район, Кордонська сільська рада, за межами села Кордон на території СТ ЯКІР в межах СМ Тилигульський-12, координати у Публічній кадастровій карті КОАТУУ:5122782400, Зона: 01, Квартал: 003; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за клопотанням від 14.08.2019 року, зареєстрованим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області 20.09.2019 року за вх.№К-10213/0-5813/0/37-19 з урахуванням висновків суду. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що у Головного управління Держгеокадастру в Одеській області були відсутні законодавчо передбачені підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва ділянки № НОМЕР_1 на НОМЕР_2 розміром 0,06 га за координатами 46.825962.31.127231, Одеська область, Лиманський район, Кордонська сільська рада, за межами села Кордон на території СТ ЯКІР в межах СМ Тилигульський-12, координати у Публічній кадастровій карті КОАТУУ:5122782400, Зона: 01, Квартал: 003, оскільки підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Натомість, позивачем надано вичерпний перелік документів, які необхідні для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того, позивач наголошує на тому, що погодження Кордонської сільської ради на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою спірної земельної ділянки не потрібно. Відповідач Головне управління Держгеокадастру в Одеській області з позовними вимогами не погоджувалось з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що з графічної частини, долученої до клопотання ОСОБА_1 , неможливо визначити місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки. У Головного управління відсутня інформація щодо позиції Кордонівської сільської ради Лиманського району Одеської області щодо надання позивачу у власність даної земельної ділянки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2020р. у справі №420/625/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2019 року №К-10213/0-5813/0/37-19 у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва ділянки № НОМЕР_1 на НОМЕР_2 розміром 0,06 га за координатами 46.825962.31.127231, Одеська область, Лиманський район, Кордонська сільська рада, за межами села Кордон на території СТ ЯКІР в межах СМ Тилигульський-12, координати у Публічній кадастровій карті КОАТУУ:5122782400, Зона: 01, Квартал:

003. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за клопотанням від 14.08.2019 року та прийняти відповідне рішення з урахуванням обставин визначених судом. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, всупереч ч.7 ст.122 ЗК України, надав відповідь більш ніж через 70 днів з моменту отримання заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Також, оскільки земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність перебуває у користуванні СТ «ЯКІР», на підставі державного акту на право користування землею серії ОД 13-14, акт зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право користування землею за №13-41, погодження Кордонської сільської ради Лиманського району Одеської області не потребується. Не погоджуючись частково з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та надання дозволу на розробку проектної документації, у зв`язку з чим судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, а відтак позивач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у вказаний спосіб. Відповідач Головне управління Держгеокадастру в Одеській області з апеляційною скаргою ОСОБА_1 не погоджується з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначаючи, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, досліджено наявні докази, надано їм оцінку та прийнято рішення з повним дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. В силу приписів пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з урахуванням наступного. Зокрема, колегію суддів встановлено, що з 2010 року ОСОБА_1 разом з батьками обробляє спірну земельну ділянку, та з 2017 року є членом СТ «ЯКІР». Відповідно до Довідки від 18.08.2019 року за підписом голови СТ «ЯКІР», ОСОБА_1 дійсно є членом СТ «ЯКІР» садівничого масиву СМ Тилигульський-12, та користується земельною ділянкою № НОМЕР_1 загальною площею 0,06га. Також, в означеній довідці зазначено, що правління товариства не має підстав заперечувати щодо вилучення земельної ділянки ОСОБА_1 для подальшої приватизації. 14.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва №1200, на 22 лінії розміром 0,06 га, що знаходиться на території Кордонської сільської ради Лиманського району Одеської області , СМ Тилигульський-12, СТ «ЯКІР». За наслідками розгляду вищеозначеного клопотання ОСОБА_1 від 14.08.2019р., Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на ім`я заявника надіслано Лист №К-10213/0-5813/0/37-19 від 20.09.2019р., у якому зазначено, що з графічної частини, долученої до клопотання неможливо визначити місце розташування бажаної до відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до Відділу у Лиманському районні Головного управління Держгеокадастру в Одеській області. Також, у листі зазначено, що у Головного управління відсутня інформація щодо позиції Кордонської сільської ради Лиманського району Одеської області про надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, в контексті з приписами чинного законодавства, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України «Про землеустрій». Відповідно до п.«б» ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному ч.1 ст.128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. При цьому, з огляду на зміст пп.«в» ч.3 ст.116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Згідно з п.«в» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара. Таким чином, ОСОБА_1 , як громадянин України має право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 га, за умови, що такого права він не використав раніше. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 Земельного кодексу України, відповідно до частини 6 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Приписами абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Так, за наслідками дослідження Листа Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2019р. №К-10213/0-5813/0/37-19, яким відмолено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, колегією суддів встановлено, що Головним управління Держгеокадастру в Одеській області не наведено жодної з підстав для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, які передбачено ч.7 ст.118 ЗК України. Також, колегія суддів зазначає, що правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016р. №333, відповідно до пункту 8 якого Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області. Так, як встановлено судом, та зазначено вище, в межах даних спірних правовідносин позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноваженим органом не прийнято жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.09.2019р. у справі №815/6094/17; від 12.12.2019р. у справі №804/1760/17. Отже, лист Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20.09.2019р. №К-10213/0-5813/0/37-19, яким відмолено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки спірне питання суб`єктом владних повноважень вирішено не у встановленому законом порядку, а тому відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, що відповідно свідчить про протиправність дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови позивачу, оформленої вищезазначеним листом, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва ділянки № НОМЕР_1 на НОМЕР_2 розміром 0,06 га за координатами 46.825962.31.127231, Одеська область, Лиманський район, Кордонська сільська рада, за межами села Кордон на території СТ ЯКІР в межах СМ Тилигульський-12, координати у Публічній кадастровій карті КОАТУУ:5122782400, Зона: 01, Квартал:

003. Оскільки колегією суддів встановлено протиправність дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , оформленої листом від 20.09.2019р. №К-10213/0-5813/0/37-19, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва ділянки № НОМЕР_1 на НОМЕР_2 розміром 0,06 га за координатами 46.825962.31.127231, Одеська область, Лиманський район, Кордонська сільська рада, за межами села Кордон на території СТ ЯКІР в межах СМ Тилигульський-12, координати у Публічній кадастровій карті КОАТУУ:5122782400, Зона: 01, Квартал: 003, суд, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача у спірних публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку щодо необхідності зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2020р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з урахуванням висновків, та правової оцінки суду. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з вищенаведених підстав. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє, викладені в апеляційній скарзі, доводи ОСОБА_1 відносно того, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи, в контексті того, що ефективним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, та надати дозвіл на розробку проектної документації, оскільки колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 у позовній заяві не заявлялося позовної вимоги до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розробку проектної документації. Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 сплачено судовий збір у загальному розмірі 1471,40грн., з яких 840,80грн. - за звернення до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою (банківська квитанція від 22.01.2020р. №45505), та 630,60грн. за подання апеляційної скарги на Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2020р. по справі №420/625/20 (банківська квитанція від 01.07.2020р. №66581). Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати, з урахуванням приписів ч.3 ст.139 КАС України, покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року по справі № 420/625/20 задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року по справі № 420/625/20 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної в Листі від 20.09.2019 року №К-10213/0-5813/0/37-19, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для садівництва ділянки № НОМЕР_1 на НОМЕР_2 розміром 0,06 га за координатами 46.825962.31.127231, Одеська область, Лиманський район, Кордонська сільська рада, за межами села Кордон на території СТ ЯКІР в межах СМ Тилигульський-12, координати у Публічній кадастровій карті КОАТУУ:5122782400, Зона: 01, Квартал:

003. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.08.2020р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з урахуванням висновків, та правової оцінки суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна,83, код ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) судовий збір у загальному розмірі 735 (сімсот тридцять п`ять)грн. 70коп. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.