Постанова 4856 № 802/1464/17-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 802/1464/17-а Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М. 17 червня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О. за участю: секретаря судового засідання: Платаш В.О., представника позивача Шишковської А.Б., представника відповідача Сивого М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (проголошено у м. Вінниці, повний текст складено 10.12.19) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Описова частина Короткий зміст позовних вимог. У серпні 2017 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області форми "Р" від 23 травня 2017 року №0002411311 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з ПДФО в сумі 1 176 395 грн. 21 коп.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області форми "Р" від 23 травня 2017 року №0002431311 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 1 809 573 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області форми "Р" від 22 травня 2017 року №0002454311 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов`язання з військового збору в сумі 93 633 грн. 18 коп.; - визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 23 травня 2017 року №Ф-0002391311 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати ЄСВ в сумі 151 556 грн. 45 коп.; - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій від 23 травня 2017 року № 0002401311 про застосування штрафних санкцій в сумі 22 247 грн. 13 коп. Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просив суд залишити без змін оскаржуване судове рішення. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та послалась на викладені в ній обставини, просила суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував доводи апеляційної скарги та просив суд відмовити у її задоволенні. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до пункту 77.2, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, статті 13 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області № 231 від 23.02.2017 року та плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на І квартал 2017 року, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. За наслідками вказаної перевірки, відповідачем складено акт № 232/13/ НОМЕР_1 від 19.04.2017 року про результати документальної планової виїзної перевірки позивача, у якому зафіксовані наступні порушення: - пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся на загальну суму 941116,17 грн., у тому числі за 2015 рік 463404,19 грн., за 2016 рік 477711,98 грн.; - пункту 4 частини 2 статті 6, частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті несвоєчасного подання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2015 року; - пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статі 7 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено єдиний соціальний внесок, нарахований з чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму 151556,45 грн., у тому числі за 2015 рік 70914,87 грн., за 2016 рік 80641,58 грн.; - порушення пункту 1 частини 2 статті 6, частини 8 статті 9 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті несвоєчасної сплати єдиного внеску з сум заробітної плати за листопад та грудень 2015 року; - підпункту "г" пункту 198.5 статті 198, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1206382,00 грн., у тому числі за березень 2015 року 30859,00 грн., за квітень 2015 року 1918,00 грн., за червень 2015 року 2401,00 грн., за липень 2015 року 30859,00 грн., за грудень 2015 року 577108,00 грн., за січень 2016 року 575,00 грн., за травень 2016 року 959,00 грн., за червень 2016 року 480,00 грн., за листопад 2016 року 667,00 грн., за грудень 2016 року 591127,00 грн.; - порушення підпункту 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму військового збору у періоді, що перевірявся, на загальну суму 74906,54 грн., у тому числі за 2015 рік 35097,21 грн., за 2016 рік 39809, 33 грн.; - пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарних днів на загальну суму податку на додану вартість, зазначену у таких податкових накладних; - підпункту 177.2, 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, а саме включення до податкової декларації про майновий стан і доходи за період з 2015 року по 2016 рік перекручених даних; - пункту 1 частини 2 статті 6, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме порушення порядку нарахування єдиного соціального внеску за період з 2015 року по 2016 рік. На підставі висновків вказаного акту відповідачем винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення № 0002411311 від 23.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, № 0002431311 від 23.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), № 0002451311 від 22.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002391311 від 23.05.2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002401311 від 23.05.2017 року. Вважаючи вказані податкові рішення-повідомлення, вимогу про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.50 Цивільного кодексу України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Відповідно до ст.51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Згідно з ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Крім того, відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Грошове зобов`язання платника податків відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Згідно з підпунктом 14.1.164 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України план-графік документальних виїзних перевірок це перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з ст.62 Податкового кодексу України передбачено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Відповідно до пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Згідно з пунктом 77.6 статті 77 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Відповідно до пункту 77.9. статті 77 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року перебував на загальній системі оподаткування, обліку та звітності, був платником податку на доходи фізичних осіб відповідно до приписів статті 162 Податкового кодексу України та здійснював діяльність, зокрема, у сфері надання послуг по збиранню, обробці та видаленню твердих побутових відходів, що відповідає зареєстрованим видам діяльності (код КВЕД 38.11; 38.21; 38.22; 39.00). Механізм надання суб`єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах (далі послуги) визначений у Правилах надання послуг з вивезення побутових відходів затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року № 1070 (далі Правила № 1070, чинні на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 3 Правил № 1070 власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору, наведеного у додатку

1. Відповідно до пункту 4 Правил № 1070 виконавець послуг з вивезення побутових відходів визначається на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Збирання та перевезення побутових відходів здійснюються спеціально обладнаними для цього транспортними засобами. Вивезення побутових відходів здійснюється відповідно до схеми санітарного очищення населених пунктів із забезпеченням роздільного збирання побутових відходів. Плата за надані послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору і тарифів, що формуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року № 1010. Форма розрахунку обсягу і вартості послуг наведена у додатку

3. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення даних про: об`єм побутових відходів (окремо для твердих, великогабаритних, ремонтних, рідких; у разі роздільного збирання твердих відходів - окремо для кожного виду побутових відходів як вторинної сировини); тарифи на надання послуг; суму, що підлягає сплаті. Таким чином, обґрунтований є висновок, що договір про надання послуг є основним документом, що підтверджує факт вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах. В свою чергу підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0002411311 від 23.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, № 0002451311 від 22.05.2017 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002391311 від 23.05.2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002401311 від 23.05.2017 року слугував висновок відповідача про включення до складу витрат вартість придбаних паливно-мастильних матеріалів та вартість наданих послуг, які, у свою чергу, не підтверджені документально та не пов`язані з отриманням доходів, що призвело до відповідного заниження бази нарахування податку на прибуток фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та військового збору. Так, пунктом 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Перелік витрат, дозволений для віднесення фізичними особами-підприємцями до витратної частини обліку, встановлений пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, за змістом якого до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, за приписами підпунктів 177.4.1 - 177.4.4 належать:витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_1 є збирання безпечних відходів (КВЕД 38.11). Зазначена діяльність Позивача полягає у збиранні твердих побутових відходів (ТПВ) та великогабаритних побутових відходів (ВПВ) на території обслуговування міста Вінниці, їх вивіз до сміттєзвалища у с. Стадницю і захоронення. Збирання ТПВ та ВПВ здійснюється із використанням автомобільної вантажної техніки, яка у власності позивача і техніки, яка за потреби залучається ним у сторонніх організаціях. Відповідно до п.1.6.2. Акту перевірки встановлено, що у власності ФОП ОСОБА_1 знаходиться 5 (п`ять) вантажних автомобілів - ГАЗ 53, ГАЗ 5319, ЗИЛ 130, ЗИЛ 130, ЗИЛ-ММЗ

554. Здійснювана позивачем господарська діяльність - надання послуг з вивезення ТПВ та ВПВ оплачується кінцевими споживачами (фізичними особами, мешканцями міста Вінниці та юридичними особами) не окремими платежами безпосередньо позивачу, а шляхом сплати отримувачами послуг суми нарахувань за тарифами, затвердженими Вінницькою міською радою. Тарифи для населення за послуги з вивезення побутових відходів, що надаються фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 встановлені рішенням Вінницької міської ради №2712 від 04.12.2014 року. Відповідно до п.2 цього Рішення встановлено наступні тарифи: для бюджетних установ в розмірі 50,94 грн. за 1 м3 з урахуванням ПДВ; для інших споживачів у розмірі 61,16 за 1 м3 з урахуванням ПДВ. Тарифи встановлені Вінницькою міською радою на підставі наданих позивачем 21.11.2014 року до відділу економіки та інвестування BMP заяви про встановлення тарифів з розрахунками планових витрат (додається). Додатками до заяви слугували «Економічно обґрунтовані планові витрати», що включали відомості про довжину маршруту, витрати на паливо та ПММ, кількість задіяних власних вантажних авто, потреби у залученні авто сторонніх організацій тощо. Згідно з додатком до заяви «Розрахунок витрат на вивіз сміття автомобілями інших організацій», для виконання робіт передбачалось залучення 4-5 вантажних бортових автомобілів сторонніх організацій, із обрахунком запланованого режиму роботи і планових витрат на вантажне авто. Таким чином, Тарифи за вивезення ТПВ та ВПВ розраховані Вінницькою міською радою із урахуванням поданих позивачем прогнозованих Витрат, до яких включались витрати як на власні автомобілі так і на ті, що залучались у сторонніх організацій. Згідно з цими витратами, витрати ПММ на 1 рейс складають: для автомобіля ЗІЛ 130 (дизельне паливо) 21,4л пального/20м3; для автомобіля ГАЗ 53 (дизельне паливо) 15л пального /14м3; для автомобіля ЗІЛ 130 (бензин) 32,7л пального /10м3; для автомобіля ГАЗ 53 (бензин) 26,6л пального /14м3; для автомобіля ЗІЛ ММЗ 554 (дизельне паливо) до 30л. пального/5м3. Таким чином, загальний об`єм ТПВ, які належні позивачу авто здатні вивезти за один рейс, складає 63 м3. Відповідно до п. 2.1.4. Постанови КМУ № 43 від 10.02.1998 року встановлені тимчасові лінійні норми витрат палива для газобалонних модифікацій автомобілів: Бензин - стиснений газ (метан) -1:1; Бензин - зріджений газ (пропан) - 1:1,25; Таким чином, для автомобілів, що працюють на зрідженому газі (пропані), зокрема ГАЗ 53, норма витрат пального на 1 ходку становить 26,6*1,25= 33,25 л/14м3. Колегія суддів звертає увагу, що особливістю скрапленого чи стисненого газу є неможливість накопичення та зберігання його у ємностях позивача, та тому використання цього виду палива зумовлює його заправку безпосередньо у паливні баки транспортних засобів. Вказані обставини підтверджуються листом постачальників ПММ ТОВ «Фактом Нафтогаз», ТОВ «Нафтогруппа 2005». Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано не взято до уваги, що відповідачем під час проведення перевірки заперечувалось придбання позивачем скрапленого газу для господарської діяльності. Рішенням Вінницької міської ради № 2487 від 14.11.2013 року встановлені норми накопичення твердих побутових відходів (далі ТПВ), згідно з якими норма накопичення ТПВ: на 1 особу багатоквартирного житлового будинку - 1,96м3/рік; на 1 особу одноквартирного житлового будинку - 2,1 м3/рік. Згідно з відповіддю Центру муніципальних систем управління (наявна у матеріалах справи), на обслуговуванні ФОП ОСОБА_1 станом на січень 2015 року знаходилось 9141 особовий рахунок або 21526 осіб у приватному секторі і 1954 особових рахунків або 4389 осіб у комунальному секторі. Таким чином, виходячи з абсолютного значення норм накопичення ТПВ, річний об`єм роботи позивача з вивезення ТПВ становитиме: приватний сектор 45204,6 м на рік - норма накопичення на обслуговуване населення; комунальний сектор 8602,44 м на рік; бюджетні організації 3425 м3 на рік; інші категорії 16100 м3 на рік. Отже загальний річний об`єм складав 73332,04 м3 на рік. Таким чином, об`єми всього: за місяць - 6111 м3 за один робочий день (21 робочий день) - 291 м3 Даний обрахунок не включає об`єм великогабаритних відходів та будівельного сміття, для вивезення якого також залучались вантажні автомобілі сторонніх організацій. З урахуванням встановлених норм накопичення ТПВ, рухомий склад позивача повинен робити щоденно 5 рейсів для вивезення 291 м3. Витрати при цьому складатимуть 125,7 літрів (66,4 літрів дизельного палива та 59,3 бензину) на один рейс, тобто 628,5 літрів пального (бензин та дизельне паливо) на один день роботи рухомого складу. Тому за місяць - 628,5*21=13198,5 літрів пального (з них: 6972 літрів дизпалива, та 6226,5 літрів бензину). Такими чином, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що за період, що перевірявся потреби рухомого складу позивача у пальному складуть 316 764 літрів (167 328 літрів дизпалива та 149 436 літрів бензину). Однак, судом першої інстанції не взято до увагу оригінали первинних бухгалтерських документів, доданих позивачем до матеріалів справи для проведення призначеної судом судово-економічної експертизи. Зокрема позивачем надано оригінали первинних бухгалтерських та інших документів, що стосувались визначення об`єктів оподаткування ПДФО та ПДВ за перевірений відповідачем період. Зокрема серед наданих суду оригіналів документів були наявні документи на придбання паливно-мастильних матеріалів, подорожні листи роботи вантажних автомобілів, відомість руху списання бензину А-95 та акти списання паливно-мастильних матеріалів і запчастин на рухомий склад позивача. На переконання суду апеляційної інстанції зазначені документи дають можливість встановити необхідну кількість рейсів, здійснених рухомим складом позивача для вивезення твердих побутових відходів для задоволення потреб міста та понесені при цьому витрати пального й пройдену відстань. Таким чином, необґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо не надання до матеріалів справи первинних документів у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в яких було б належним чином відображено обсяги витрачених паливно-мастильних матеріалів, операції по яким такі паливно-мастильні матеріали витрачені, а також не надання первинних документів, якими б підтверджувались обсяги наданих послуг відповідно до кількості придбаних ПММ спростовується наданими позивачем у розпорядження суду оригіналами таких документів та, як наслідок, свідчить про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Судом не взято до уваги, що висновки про наявність у діях позивача складу податкового порушення, передбаченого п. 177.2. п. 177.4 ст. 177, ст. 198 Податкового Кодексу, відповідач обґрунтовує лише податковою, фактично, статистичною інформацією щодо постачальників послуг, паливно-мастильних матеріалів та запчастин. Зокрема щодо відсутності у такій податковій інформації даних про наявність власного зареєстрованого автотранспорту у контрагентів позивача, які надавали послуги автомобільним транспортом та неподання ними звіту 1-ДФ. Через відсутність у відповідача такої інформації, останній дійшов висновків що податкові накладні, зареєстровані контрагентами в ЄРПН на адресу позивача та відображені в податковому обліку, не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з постачання послуг. Колегія суддів вважає, що такий висновок податкового органу суперечить складу податкового правопорушення та не відповідає дійсним обставинам господарської діяльності позивача, оскільки перевіркою взагалі не досліджено залучення постачальниками послуг матеріальних та людських ресурсів у своїй діяльності на підставі цивільно-правових угод без оформлення, безпосередньо трудових відносин. При цьому, надані правовстановлюючі та первинні бухгалтерські документи не стосувались господарської діяльності позивача і не були наявні у розпорядженні позивача на момент закінчення перевірки. Отримані у відповідь на адвокатські запити (наявні у матеріалах справи та подавались разом з позовною заявою) копії документів постачальників нафтопродуктів (паливно-мастильних матеріалів) та постачальників робіт (послуг), що додатково залучались позивачем, стосувались лише підтвердження факту реальності та обсягу придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів та наявності у контрагентів позивача транспортних засобів як передумову можливості виконання такими контрагентами замовлених у них позивачем робіт (послуг). Господарська діяльність контрагентів позивача в розрізі їх взаємовідносин з третіми особами, вочевидь, виходила за межі предмету перевірки позивача, тому у розпорядженні позивача були відсутні дані документи. Зазначені документи, крім іншого, і не вимагались відповідачем під час проведення перевірки. Щодо окремих реквізитів у складаних первинних бухгалтерських документах (зазначення у актах здачі - прийняття робіт обсягів робіт в різних одиницях - штуках, годинах, рейсах) колегія суддів зазначає, що окремі помилки чи неточності носять лише оціночний характер та не мають доказового значення, якщо із системного аналізу первинних документів платника податків слідує, що господарські операції мали реальний характер та призводили до змін у фінансовому стані, активах та пасивах такого платника податків. Відповідно до ст. 108 КАС України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути вмотивованим у судовому рішенні. Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не надано правової оцінки Висновку експертів КНД1СЕ № 186/1492/18-21 від 30.07.2019 року в частині невідповідності числових показників Акта перевірки. Так, вищевказаним Актом перевірки встановлено невідповідність числових показників Акта перевірки - «В Акті перевірки зазначено, що відповідно до актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), даних книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 до складу витрат включено вартість послуг (вивіз ТПВ, вивіз крупно габариту, послуги екскаватора, послуги крану, послуги а/м ЗІЛ 130, тощо) на суму 2596593,35 грн., в т.ч. за 2015 рік - 1 457 060,02 грн., за 2016рік - 1 139 533,33 грн. За результатами дослідження первинних документів (актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, актів на списання запчастин) та банківських виписок, витрати ФОП ОСОБА_1 по придбанню послуг автотранспорту документально підтверджуються в сумі 2 783 593,33 грн., у т.ч. за 2015 рік - 1 468 968,33 грн., (з яких 167 791,67 грн., витрати на ремонт), за 2016 рік -1 314 625 грн., що на 186 999,98 грн. (2 783 593,33 - 2 596 593,35) більше ніж вказано у акті перевірки.» Колегія суддів вважає, що неправильне обрахування контролюючим органом суми витрат, понесених позивачем у зв`язку з вивезенням твердих побутових відходів із урахуванням придбаних послуг з вивезення ТПВ у контрагентів мало наслідком неправильність висновку відповідача про завищення податкового кредиту. Зазначені помилкові арифметичні обрахунки були покладені відповідачем у основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та уособлюють собою суми донарахованих грошових зобов`язань. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0002411311 від 23.05.2017 року, № 0002454311 від 22.05.2017 року, №0002434311 від 23.95.2017 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002391311 від 23.05.2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій № 0002401311 від 23.05.2017 року є протиправними та підлягають скасуванню. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити в повному обсязі. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002411311 від 23.05.2017 року, № 0002454311 від 22.05.2017 року, №0002434311 від 23.95.2017 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002391311 від 23.05.2017 року, рішення про застосування штрафних санкцій № 0002401311 від 23.05.2017 року. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 03 липня 2020 року. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.