Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 802/1905/16-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 802/1905/16-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 18 вересня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення про застосування штрафних санкцій, податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : У 2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати: вимогу Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 18.10.2016 № 0037221305; рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про застосування штрафних санкцій від 02.11.2016 № 0041611305; податкові повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 02.11.2016 №0041601305, № 0041591305 та № 0041621305; податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 25.01.2017 №0004271700 та №0004251700. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано наступні рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області: вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.10.2016 № 0037221305, рішення про застосування штрафних санкцій від 02.11.2016 №0041611305, податкові повідомлення-рішення від 02.11.2016 №0041601305, №0041591305 та №0041621305. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 25.01.2017 №0004271700 та №0004251700. Разом із тим, постановою Верховного Суду від 11.04.2024 частково задоволено касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області та Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі № 802/1905/16-а скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 02.11.2016 № 0041591305 та від 02.11.2016 № 0041601305. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 25.01.2017 № 0004271700. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 18.10.2016 № 0037221305. Визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 02.11.2016 № 0041611305. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.09.2016 по 10.10.2016 Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області провела планову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, результати якої оформлені актом від 18.10.2016 №1059/1305/2636913776. Відповідно до висновків зазначеного акта під час перевірки, зокрема, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено: 1) п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі ПК України), у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 88726,56 грн., в т.ч. за 2015 рік в сумі 88726,56 грн.; 2) ч. 2 ст. 9, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок, нарахований з чистого оподатковуваного доходу, в сумі 84165,52 грн.; 3) п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено нарахування військового збору на суму 8057,10 грн. у зв`язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 537140,00 грн. 4) ст.1 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті № (зі змінами та доповненнями) та п.1 Постанови Правління Національного Банку України від 01.02.2014 № 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" - в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки по контракту № 25-11/14 від 25.11.2014, укладеному із нерезидентом Przedsiebiorstwo Handlowo - Ustugowe Michal Kus (Польща), сума нарахованої пені становить 552120,97 грн. На підставі акта перевірки від 18.10.2016 №1059/1305/ НОМЕР_1 Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла 02.11.2016 податкові повідомлення-рішення: № 0041621305 про нарахування пені за порушення у сфері ЗЕД у сумі 552120,97 грн.; № 0041591305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 110908,20 грн.; № 0041601305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору у сумі 10071,38 грн. Крім того, Вінницька ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на підставі акта перевірки прийняла рішення про застосування штрафних санкцій від 02.11.2016 №041611305, яким визначив штрафну санкцію з єдиного соціального внеску в розмірі 8416,55 грн., та сформувала вимогу від 18.10.2016 №0037221305, яким визначив позивачу зобов`язання з єдиного соціального внеску в розмірі 84165,52 грн. На зазначені податкові повідомлення-рішення ФОП ОСОБА_1 подав скаргу згідно зі ст.56 ПК України до ГУ ДФС у Вінницькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 04.01.2017 № 2/Б/02-32-10-01 про відмову в її задоволенні. Під час розгляду скарги згідно з наказом Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 13.12.2016 № 1573 проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 , податкова адреса АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складений акт від 27.12.2016 №1369/1305/ НОМЕР_1 . Відповідно до висновків зазначеного акта під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено: 1) п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період, що перевірявся, на суму 100959,96 грн.; 2) ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (зі змінами та доповненнями) та п.1 Постанови Правління Національного Банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" - в частині порушення законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки по контракту № 25-11/14 від 25.11.2014, укладеному із нерезидентом Przedsiebiorstwo Handlowo - Ustugowe Michal Kus (Польща), сума нарахованої пені становить 804688,56 грн.; 3) п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено нарахування військового збору на суму 8057,10 грн. за 2015 рік. На підставі акта перевірки від 27.12.2016 №1369/1305/263691377 ГУ ДФС у Вінницькій області прийняла 25.01.2017 податкові повідомлення-рішення: № 0004251700 про збільшення на 252567,60 грн. суму грошового зобов`язання з штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД: № 0004271700 про збільшення на 15291,75 грн. суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, в т.ч. основний платіж 12233,40 фінансова (штрафна) санкція - 3058,35 грн. Не погодившись з вимогою від 18.10.2016 № 0037221305, рішенням про застосування штрафних санкцій від 02.11.2016 № 0041611305, податковими повідомленнями-рішеннями Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 02.11.2016 № 0041601305, № 0041591305 та № 0041621305, податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Вінницькій області від 25.01.2017 № 0004271700 та № 0004251700, вважаючи їх протиправними, позивач оскаржив їх до суду, що є предметом цього адміністративного позову. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення. Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне. Відповідно п 167.1. ст.167 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України. Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно п. 177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно пункту 3 розділу І Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013 (із змінами та доповненнями) (далі Положення №73) активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Доходи визначаються як збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) Витратами визначено вважати зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками). Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Положення 73 фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (пункт 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Згідно з підпунктом 2.1 та підпунктом 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За підпунктом 2.5 Положення №88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Отже, первинний документ, згідно з цим визначенням, має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Суд зазначає, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші). Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2024 у справі № 160/25693/21. Як встановлено судом першої інстанці, позивачем під час проведення як планової, так і позапланової перевірок надавались видаткові накладні, акти виконаних робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів, які підтверджують реальність фактів придбання товарів та надання послуг (зокрема купівлю позивачем запчастин до автомобілів та ремонт автомобілів) у ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 655060 грн, зокрема такі факти підтверджуються: - Видатковою накладною №21 від 18.01.2015 на оплату запчастин (полурессора 886 для DAF XF95 (2 шт), шини 385/80R22.5 152/149М HS101 TAITONG (рульова)/грузові шини Taitong (6 шт), шини 385/80R22.5 152/149М Fesite HF668 (ведуча) (6 шт)) на суму 99840 грн. ФОП ОСОБА_2 ; Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №5 від 18.01.2015 ФОП ОСОБА_2 прийнято оплату за запчастини від ОСОБА_1 на суму 99840 грн., про що свідчить печатка та підпис ФОП ОСОБА_2 - Видатковою накладною №11 від 06.02.2015 на оплату запчастин (шини 385/80R22.5 152/149М HS101 TAITONG (6 шт), шини 3855/80R22.5 152/149М Fesite HF668 (6 шт)) на суму 76320 грн. ФОП ОСОБА_2 ; Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №15 від 06.02.2015 ФОП ОСОБА_2 прийнято оплату за запчастини від ОСОБА_1 на суму 76320 грн., про що свідчить печатка та підпис ФОП ОСОБА_2 - Видатковою накладною №87 від 23.03.2015 на оплату запчастин (шини 385/80R22.5 152/149М HS101 TAITONG (12 шт), шини 3855/80R22.5 152/149М Fesite HF668 (12 шт)) на суму 152640 грн. ФОП ОСОБА_2 ; Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №28 від 23.03.2015 ФОП ОСОБА_2 прийнято оплату за запчастини від ОСОБА_1 на суму 152640 грн., про що свідчить печатка та підпис ФОП ОСОБА_2 - Видатковою накладною №15 від 06.05.2015 на оплату запчастин (шини 385/80R22.5 152/149М HS101 TAITONG (8 шт), шини 855/80R22.5 152/149М Fesite HF668 (8 шт)) на суму 101760 грн. ФОП ОСОБА_2 ; Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №34 від 06.05.2015 ФОП ОСОБА_2 прийнято оплату за запчастини від ОСОБА_1 на суму 101760 грн., про що свідчить печатка та підпис ФОП ОСОБА_2 - Видатковою накладною №78 від 15.11.2015 на оплату запчастин (компресор поршевий BITZER 6F-40/2Y (1 шт)) на суму 120000 грн. ФОП ОСОБА_2 ; Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №72 від 15.11.2015 ФОП ОСОБА_2 прийнято оплату за запчастини від ОСОБА_1 на суму 120000 грн., про що свідчить печатка та підпис ФОП ОСОБА_2 . Також відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля від 30.05.2015, за замовленням ОСОБА_1 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснив відновлювальні роботи (демонтаж/монтаж правої передньої дверки, ремонт передньої правої дверки, фарбування передньої правої дверки, витратні матеріали) автомобіля замовника. Загальна вартість виконаних робіт склала 8000 грн. У акті сторони визначили, що послуги надані у повному обсязі та, що претензій один до одного не мають. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №42 від 30.05.2015 ФОП ОСОБА_2 прийнято оплату за ремонт автомобіля від ОСОБА_1 на суму 8000 грн., про що свідчить печатка та підпис ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля від 14.09.2015, за замовленням ОСОБА_1 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснив відновлювальні роботи (ремонт двигуна) автомобіля замовника. Загальна вартість виконаних робіт склала 54000 грн. У акті сторони визначили, що послуги надані у повному обсязі та, що претензій один до одного не мають. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №64 від 14.09.2015 ФОП ОСОБА_2 прийнято оплату за ремонт автомобіля від ОСОБА_1 на суму 54000 грн., про що свідчить печатка та підпис ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт по ремонту автомобіля від 14.11.2015, за замовленням ОСОБА_1 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснив відновлювальні роботи (ремонт холодильної установки) автомобіля замовника. Загальна вартість виконаних робіт склала 42500 грн. У акті сторони визначили, що послуги надані у повному обсязі та, що претензій один до одного не мають. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №71 від 14.11.2015 ФОП ОСОБА_2 прийнято оплату за ремонт автомобіля від ОСОБА_1 на суму 42500 грн., про що свідчить печатка та підпис ФОП ОСОБА_2 . Наявні видаткові накладні, акти виконаних робіт, квитанції до прибуткових касових ордерів наявні в матеріалах справи. Суд зазначає, що первинні документи, зокрема видаткові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг), квитанції до прибуткових касових ордерів оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або, а отже є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку. Таким чином відповідно наданих до перевірки первинних документів, а саме видаткових накладних №21 від 18.01.2015, №11 від 06.02.2015, №87 від 23.03.2015, №15 від 06.05.2015, №78 від 15.11.2015 та квитанцій до прибуткового касового ордера №5 від 18.01.2015, №15 від 06.02.2015, №28 від 23.03.2015, №34 від 06.05.2015, №72 від 15.11.2015 позивачем придбано у ФОП ОСОБА_2 запчастини до автомобілів на загальну суму 550560 грн. Відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт від 30.05.2015, від 14.09.2015 та від 14.11.2015, а також квитанцій до прибуткового касового ордера №42 від 30.05.2015, №64 від 14.09.2015, №71 від 14.11.2015, за замовленням позивача ФОП ОСОБА_3 надано послуги з ремонту автомобілів на загальну суму 104500 грн. Таким чином надані позивачем видаткові накладні, акти виконаних робіт та квитанції до прибуткових касових ордерів підтверджують факт придбання товарів та послуг (запчастин до автомобілів та ремонт автомобілів) у ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 655060 грн. Суд враховує, що оцінку документам первинного обліку, правильності та повноти їх складання контролюючим органом під час перевірок не надано. В акті планової перевірки від 18.10.2016 №1059/1305/ НОМЕР_1 ці операції не були відображені зовсім, а в акті позапланової перевірки від 27.12.2016 №1369/1305/2636913776 не були враховані. Так, під час позапланової перевірки було встановлено, що контрагентом продавцем і виконавцем робіт є ОСОБА_2 , розрахунок із яким проводився за готівкові кошти по прибуткових касових ордерах, фактично у 2015 році ОСОБА_2 господарську діяльність здійснював на загальній системі оподаткування і дохід від підприємницької діяльності 0 грн., декларація № 1600000150 від 12.01.2016, розрахунки за готівку заборонено, РРО не зареєстровано. В акті позапланової перевірки також вказано, що види господарської діяльності, які зазначено у ОСОБА_2 , не дають йому право на здійснення роздрібної торгівлі обладнанням і запасними частинами до автомобілів, а також проводити ремонт транспортних засобів. Враховуючі вказану інформацію, на переконання відповідачів, ОСОБА_2 не мав можливості здійснювати господарську діяльність, отже, й накладні не можуть бути використані як документи, що підтверджують витрати позивача за 2015 рік. З цих підстав суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи у вигляді несення відповідальності по податкових зобов`язаннях, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 по справі №160/3364/19, а також викладено в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №804/6909/17, від 21.02.2020 у справі №815/253/16, від 17.07.2024 у справі №817/891/18 та від 26.07.2024 у справі № 826/11609/16. Суд вважає необхідним, також, зауважити, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання, презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного, як це передбачено у частині другій статті 77 КАС України. Непідтвердження у ході судового розгляду належними доказами доводів податкового органу щодо нереальності господарських операцій платника надає таким доводам характеру припущень та не може слугувати підставою для визначення податкових донарахувань. Контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові та матеріально - технічні ресурси були недостатніми для проведення господарської діяльності контрагентом, як не було доведено та надано відповідних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судом, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними. До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки задля з`ясування реальності спірних господарських відносин та правомірності відображення їх наслідків в обліку платника податків. В той же час, як вірно зазначив суд першої інстанці, що без надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з контрагентом, в основу висновків акта перевірки від 27.12.2016 відповідачем фактично покладена інформація відносно контрагента, достовірність якої не доведена у встановленому законом порядку. Так, всупереч вимог КАС України відповідачі не спростували законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про неможливість контрагентом ОСОБА_2 здійснювати господарську діяльність, тобто, фактично, контролюючим органом заміщено обов`язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов`язок доводити контролюючому органу права на податковий облік певних операцій. При цьому, зазначені в акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента позивача і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій, адже видаткові накладні, акти виконаних робіт та квитанції до прибуткових касових ордерів повністю підтверджують факт придбання товарів та послуг (запчастин до автомобілів та ремонт автомобілів) у ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 655060 грн., останні складені відповідно до вимог чинного законодавства, зазначені у них витрати повністю пов`язані з господарською діяльністю позивача, у зв`язку з чим підстави для їх неврахування у складі валових витрат були відсутні. З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 02.11.2016 № 0041591305 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 110908,20 грн. та податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Вінницькій області від 25.01.2017 № 0004271700 про збільшення на 15291,75 грн. суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування, в т.ч. основний платіж 12233,40 грн. фінансова (штрафна) санкція - 3058,35 грн. Що стосується оскарженого податкового повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 02.11.2016 № 0041601305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору у сумі 10071,38 грн., колегія суддів враховує таке. Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Згідно з підпунктами 1.1-1.4 цього пункту платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. ФОП ОСОБА_1 протягом 2015 року був платником військового збору. У податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік нараховано військовий збір в сумі 252,00 грн., за ставкою 1,5 % суми чистого оподатковуваного доходу 16800,00 грн. На переконання контролюючого органу, ФОП ОСОБА_1 занизив нарахування військового збору на суму 8057,10 грн. у зв`язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 537140,00 грн. Водночас під час розгляду справи не підтвердилися висновки відповідачів про завищення позивачем витрат за період, що перевірявся, та заниження оподатковуваного доходу. Відтак, оскільки відсутній факт заниження чистого оподатковуваного доходу, податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області № 0041601305 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору у сумі 10071,38 грн. є протиправним та підлягає скасуванню. Надаючи оцінку оскаржуваним вимозі про сплату боргу та рішенню про застосування штрафних санкцій, колегія суддів виходить з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Частиною 11 статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Відповідно до акта перевірки від 18.10.2016 під час перевірки достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок за 2011-2014 роки, встановлено, що на порушення п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI ОСОБА_1 занижено суму доходу, на який нараховується єдиний внесок, а саме за 2015 рік на суму 537140,00 грн. у зв`язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. Водночас під час розгляду справи не підтвердилися висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат за період, що перевірявся, та заниження оподатковуваного доходу. Відтак, оскільки відсутній факт заниження чистого оподатковуваного доходу, підлягають скасуванню й вимога Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування Вінницькою ОДПІ своєчасно ненарахованого єдиного внеску. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.