Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21464/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21464/19 Суддя першої інстанції: Кармазін О.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 листопада 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу (далі - Відповідач, Оболонський РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) про: - визнання протиправною відмови Оболонського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 25-річного віку; - зобов`язання Оболонського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 25-річного віку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимог чинного законодавства Позивач не звертався до Відповідача безпосередньо із заявою про вклеювання фотокартки, а між ними відбувалося лише листування з приводу відповідних питань. Крім того, суд підкреслив, що ОСОБА_1 не було вчинено всіх необхідних дій, спрямованих на вклеювання фотографії до паспорту у виді книжечки зразка 1994 року, звернення останнього відбувалося поза межами місячного строку, а відтак в Оболонського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не було правових підстав для вклеювання фотокартки. Окремо суд зауважив, що чинним законодавством не передбачено можливості вклеювання фотографії у недійсний документ. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд не врахував, що, по-перше, Позивачем було надано Відповідачу всі необхідні для вклеювання фотокартки документи, по-друге, суд безпідставно поклав в основу підстав відмови від позову обставини, на яких не ґрунтувалося оскаржуване рішення Оболонського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, по-третє, суд залишив поза увагою численну практику Верховного Суду з аналогічних питань, а також висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.09.2020 року, яке було відкладено на 11.11.2020 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача. У відзиві на апеляційну скаргу Оболонський РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що обмін паспорту зразка 1994 року на пластикову картку здійснюється у разі звернення із заявою про вклеювання фотографії після спливу тридцятиденного строку на вчинення такої дії. Підкреслює, що видача паспорту у вигляді книжечки можлива лише на підставі відповідного судового рішення. Наголошує, що на підставі аналізу змісту положень чинного законодавства суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої - скасувати, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у серпні 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Оболонського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про вклеювання фотокартки до паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року у зв`язку з досягненням 25-річного віку, до якої додав копію свідоцтва про народження, дві фотокартки та копію паспорта (а.с. 17). В обґрунтування необхідності вклеювання фотокартки саме у паспорт громадянина України зразка 1994 року з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №806/3265/17 зазначив, що останній не надає згоду на збір і обробку персональних даних, а паспорт громадянина України зразка 1994 року зберігає свою дійсність, оскільки строк його дії не обмежений. Листом від 27.08.2019 року №6/вх.З-953-19 Оболонський РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повідомив ОСОБА_1 про відсутність законних підстав для вклеювання фотокартки при досягненні 25-річного віку до паспорта громадянина України у вигляді книжечки, оскільки, по-перше, такий паспорт в силу пп. 6 п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302, підлягає обміну, по-друге, рішення у справі №806/3265/17 є індивідуальним актом та стосується прав й інтересів лише конкретної особи (а.с. 18). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 13, 14, 21 Закону України «Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», а також Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, та Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 року №456, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки матеріалами справи не підтверджується звернення Позивача до Відповідача із заявою про вклеювання фотографії у паспорт громадянина України зразка 1994 року. З такою позицією суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке. Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Приписи ч. 1 ст. 4 вказаного Закону визначають, що Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. За правилам ч. ч. 2-3 ст. 4 Закону визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи (далі - ВІС). Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону). Згідно ч. 3 ст. 13 Закону паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій. В силу положень ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Частинами першою та другою статті 21 Закону передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. На виконання положень частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21 Закону Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302 (у межах спірних правовідносин застосовується у редакції, чинної станом на 13.08.2019 року), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України. В силу пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: - з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; - з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що: прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302 (далі - Порядок №302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Згідно пп. 6 п. 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Пунктом 131 Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи). Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Приписами абз. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону Кабінет Міністрів України зобов`язано, поряд з іншим, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. У межах встановленого Законом строку Уряд України прийняв постанову від 26.10.2016 року № 745, якою вніс відповідні зміни до Постанови №302. Постанова № 745 набрала чинності з 01.11.2016 року, і з тієї ж дати встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302. На підставі Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII (далі - Положення №2503), Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 року №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 року № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність. Однак, постановою від 12.06.2013 року №415 Уряд України зупинив дію постанови від 13.03.2013 року № 185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року). Відповідно до пунктів 3, 5, 6, 8 Положення №2503 бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку провадиться у п`ятиденний термін. Обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Колегією суддів враховується, що, як було зазначено вище, згідно пп. 6 п. 6 Порядку №302 обмін паспорта здійснюється у разі, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. Отже, як вірно зазначив Окружний адміністративний суд міста Києва, чинним законодавством передбачено, що громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25-річного віку звернутися до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки. Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилося 25 років ІНФОРМАЦІЯ_3, тому він мав звернутися до Оболонського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області з відповідною заявою про вклеювання фотокартки протягом місяця, тобто в строк до 14.11.2018 року. Однак, таку заяву Позивач подав лише 13.08.2019 року, тобто з порушенням місячного строку, визначеного Положенням № 2503. Як зазначалось вище, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (п. 8 Положення № 2503). При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що паспорт, в який не вклеєно фотокартку при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи. Разом з тим, визнання паспорту недійсним не має наслідком його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку. У даному випадку, що було залишено поза увагою суду першої інстанції, ОСОБА_1 обґрунтовано посилався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, відповідно до якої особі гарантується право на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до вищенаведених норм, тоді як відповідач у спірних правовідносинах (правове регулювання яких не змінилося після прийняття наведеного судового рішення) фактично спонукає до отримання позивачем паспорту у формі паспортної картки. Як було підкреслено вище, в силу ч. 3 ст. 13 Закону паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій. При цьому, відповідно ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних. Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи. Отже, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушування людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи. Проте, суд першої інстанції не врахував, що норми Закону, на відміну від норм Положення № 2503, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначеної у частині сьомій статті 21 Закону, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб. За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування Відповідачем норми підпункту 6 пункту 6 Порядку № 302, є, по суті, примушуванням Позивача до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить його релігійним переконанням, а, отже, обмежує його права й свободи. З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17. У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 року зазначила, що її висновки належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення № 2503. На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було «встановлене законом»), не є «необхідним у демократичному суспільстві». Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 року також зазначено, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи Відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про пропущення Позивачем строку звернення із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки у зв`язку із досягнення 25-річного віку без поважних причин і це є порушенням вимог підпункту 6 пункту 6 Порядку №

302. Водночас, за це порушення ОСОБА_1 може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, однак це не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки. Враховуючи встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у такій категорії справ. Установлення обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (рішення ЄСПЛ у справі «GropperaAG and Others v. Switzerland» від 28.03.1990 року). Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Разом з тим, у даному випадку такі обмеження як неможливість отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання фотокартки до такого паспорта, законодавством не передбачена. Натомість діючим законодавством визначено процедуру та порядок отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання до нього фотокартки у відповідних випадках. Отже, відсутність у Позивача дійсного паспортного документу суперечить його інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Позивач має право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням ним 25 років. При цьому, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права Позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання Відповідача вклеїти до паспорта ОСОБА_1 зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 25 років. Такий висновок також узгоджується й з приписами вже згаданого вище абз. 5 п. 3 Постанови №302. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права Верховний Суд висловив у постановах від 05.12.2019 року у справі № 420/270/19, від 31.01.2020 року у справі № 200/6627/19-а, від 06.02.2020 року у справі № 420/3253/19, від 21.08.2020 року у справі № 240/3660/19. Крім відповідно до абз. 3 п. 2 розд. V «Уклеювання фотокарток» Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 06.06.2019 року № 456, який набрав чинності 21.06.2019 року, для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та, поряд з визнанням протиправною відмови Оболонського РВ ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області щодо відмови у вклеювання у паспорт ОСОБА_1 зразка 1994 року фотокартки у зв`язку із досягненням 25 років, зобов`язати Оболонський РВ ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий ОСОБА_1 , фотокартку у зв`язку із досягненням 25-річного віку, Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для відмови у вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України зразка 1994 року, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати. Крім іншого, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Оболонського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору в сумі 1 921,00 грн., з яких 768,40 грн. за подання позову та 1 152,60 грн. за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 291, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2020 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Визнати протиправною відмову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 25-річного віку. Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу (02152, м. Київ, вул.. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 42552598) вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - відсутній), ІНФОРМАЦІЯ_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням 25-річного віку. Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області в особі Оболонського районного відділу (02152, м. Київ, вул.. Березняківська, 4-а, код ЄДРПОУ 42552598) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - відсутній) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська О.В. Епель Повний текст постанови складено та підписано « 11» листопада 2020 року.