Постанова 4852 № 160/6625/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/6625/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року (суддя Царікова О.В.) у справі №160/6625/20 за позовом ОСОБА_1 до Голови виконавчого комітету Тернівської районної у м.Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у порушенні правової позиції ст. ст. 3, 19, ч. 2 ст. 28, 34, 49 Конституції України; - визнати протиправною бездіяльність Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, який не вжив заходів усунення причин, які породжують подання заяви (запиту) від 26.12.19р.; - визнати протиправною бездіяльність Голови Виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилася у не прийнятті після розгляду заяви від 26.12.19р. вх. С-1124 рішення, постанови, тобто правового акту на підставі ст. ст. 3, 8, 19, ч. 2 ст. 28, 49, 68 Конституції України, ст. ст. 7, 18, 19, 29 Закону України Про звернення громадян і зазначити закон, вимоги яких порушено згідно ч. 4, ст. 249 КАС України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду: - належним чином завіреної копії заяви від 26.12.19 вх. С-1124, для відповідача у справі; - документу, що підтверджує сплату судового збору за позов немайнового характеру у розмірі 840,80 грн.; - інформації про наявність у позивача або у іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви. Підставами для залишення позовної заяви без руху стало те, що позивачем не сплачено судовий збір за подання позовної заяви, а надані ним докази не є достатніми для звільнення позивача від такої сплати. Крім цього позивачем в позовній заяві не зазначено інформації щодо наявності у нього чи у іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви, а також не долучено копій всіх документів, які додаються до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи, а саме: копії заяви від 26.12.2019 вх. С-1124 для відповідача у справі. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року позовну заяву, у зв`язку з не усуненням недоліків, повернуто позивачу. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк позивачем вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконані, у зв`язку з чим наявні правові підстави для її повернення позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції не вжив достатніх заходів задля повідомлення позивача про залишення його позовної заяви без руху. Також, за позицією скаржника, судом під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду не з`ясовані обставини щодо наявності у позивача пільг щодо сплати судового збору та належного майнового положення. Вказує на те, що має складний майновий стан та його річний дохід не дозволяє сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі. Зазначає, що до позову ним була долучена тільки його копія, а всі ж інші документи додавалися до заяви про звільнення від сплати судового збору та поновлення строку звернення до суду від 15.06.2020. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити судове рішення без змін з огляду на його законність і обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Отже, вказаною нормою права визначена необхідність, окрім випадків визначених законодавством, подання позивачем разом з позовною заявою копій доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи. З матеріалів позовної заяви та поданих разом з нею до суду документів вбачається, що позивачем долучено копію заяви від 26.12.2019 вх. С-1124. Разом з тим, копію такого письмового документу для відповідача позивачем не надано. Твердження позивача про те, що ним до позову була долучена тільки його копія, а всі інші документи, в тому числі заява від 26.12.2019 вх. С-1124, додавалися до заяви від 15.06.2020 (яка до речі подавалась одночасно з позовною заявою), за переконанням колегії суддів в даному випадку не звільняють позивача від обов`язку надання до суду копії заяви від 26.12.2019 вх. С-1124 для направлення на адресу відповідача, оскільки саме правомірність дій відповідача щодо дотримання процедури розгляду такої заяви фактично є предметом розгляду цієї справи. З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на необхідність подання позивачем до суду копії вказаної заяви для направлення на адресу відповідача. Також, відповідно до п.8 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Як свідчать матеріали справи, позивач не зазначив у позовній заяві інформацію про наявність у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких ним надано разом з позовною заявою, а тому суд першої інстанції, з огляду на приписи наведеної норми права, правильно вказав на необхідність надання позивачем такої інформації. Крім цього, згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам наведеної норми, позивачем не долучено до позовної заяви документу про сплату судового збору. В той же час ОСОБА_1 подано клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі складним майновим станом. За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Як слідує з наведених положень процесуального закону, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. На підтвердження своїх аргументів щодо складного майнового стану позивачем долучено до клопотання довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради № 2586 від 04.05.2020 про отримання ним щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом 1 групи ОСОБА_2 , згідно змісту якої позивач знаходиться на обліку в Управлінні і отримує щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, та за період з травня 2018 року по квітень 2020 року отримано компенсацію всього на суму 782,54 грн. Разом з тим, вказана довідка не дає можливості оцінити повно та всебічно майновий стан позивача. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"). Вирішуючи питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору, прийнявши до уваги аргументи поданого клопотання, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження обставин того, що отримувана позивачем компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю згідно наданої ним довідки є єдиним джерелом доходу, в тому числі, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік, що може бути підтверджено довідкою податкового органу про доходи тощо. Зважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а позивачем, окрім довідки УПСЗН, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не надано, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору. Суд зазначає, що обов`язок щодо надання до суду переконливих доказів, які свідчать про неможливість сплати судового збору покладений саме на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням. Лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з об`єктивних причин, особа повинна про це повідомити суд, заявивши відповідне клопотання про їх витребування. У поданій позовній заяві позивачем не наведено причин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів його матеріального стану. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання таких доказів не може бути підставою лише для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки положення статті 133 КАС України передбачають і інший порядок вирішення питання щодо сплати судового збору, а саме: зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Таких клопотань позивачем заявлено не було. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не дотримано вимог ст.161 КАС України, а тому суд обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та надав термін на усунення її недоліків. Як свідчать матеріали справи, копія ухвали про залишення позову без руху направлена на адресу ОСОБА_1 , яка зазначена останнім у позові як місце свого проживання. На адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду повернувся конверт з відміткою про невручення поштового відправлення з причин «за закінченням терміну зберігання». Пунктом 4 частини шостої вказаної статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Згідно із частиною першою статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Відповідно до змісту абзацу четвертого частини четвертої статті 124 КАС України у разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином. За правилами частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. При цьому беруться до уваги положення частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). З повідомлення поштового органу (а.с.14) вбачається, що поштове відправлення із копію ухвали про залишення позовної заяви без руху від 23.06.2020 не вручено адресату з незалежних від суду причин, а тому вважається, що така ухвала суду є врученою позивачу. Суд зазначає, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Матеріали справи у справі свідчать про те, що позивач не виявив «необхідної старанності» з метою подання позову до суду, який би відповідав вимогам ст..161 КАС України. Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року (справа №640/209945/18). Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Отже, оскільки у встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуті не були, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позову позивачу. З огляду на викладене, враховуючи те, що повернення позову не позбавляє ОСОБА_1 процесуальної можливості повторно звернутися до суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.315, ст.ст.316 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року по справі №160/6625/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строки. які визначено ст..329 КАС України. Повний текст судового рішення складено 11.11.2020р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк