Постанова Київський апеляційний суд № 754/17236/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції Галась І.А. Єдиний унікальний номер справи № 754/17236/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/11164/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мережко М.В., суддів - Савченка С.І.,Верланова С.М. секретар - Тютюнник О.І. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про зобов`язання вчинити дії по виплаті матеріального заохочення та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, - В с т а н о в и в : У грудні 2019 року (02 грудня 2019 року) позивач звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про зобов`язання нарахувати та виплатити заохочення і винагороди, стягнення середнього заробітку за час затримки такого розрахунку. До участі в справі в якості третьої особи було залучено Відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ДП «НЕК «Укренерго». Свої вимоги обґрунтовує тим, що працювала на посаді провідного юрисконсульта групи правового забезпечення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Київської області Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Центральному регіоні Відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ДП «Національна Енергетична Компанія «Укренерго». Позивач вважає, що її трудові права порушені невиконанням умов колективного договору ДП «НЕК «Укренерго», зокрема, не виплатою їй, як працівнику цього підприємства, одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика за 2017 рік та винагороди за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2017 рік. Позивачка посилалась на те, що протягом 2017 року вона не мала недоліків у роботі. На думку позивача, відповідач ДП «НЕК «Укренерго» мав фінансові можливості та проведення ним заохочувальних виплат усім іншим працівникам відокремлених підрозділів, неправомірно, без будь-яких правових підстав, відповідач позбавив її одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика за 2017 рік та винагороди за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2017 рік. З огляду на зазначені обставини просить суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити вказані виплати у розмірі встановленого коефіцієнту до посадового окладу та виплаченому іншим працівникам підприємства. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з ДП «НЕК «Укренерго» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в розмірі 76 840 грн . Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року з переліку третіх осіб було виключено Відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ДП «НЕК «Укренерго» у зв`язку з його реорганізацією. Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому послався на те, що у зв`язку із перевитратами коштів фонду оплати праці Держенергонагляду, рішення про виплату одноразового заохочення до професійного свята Дня енергетика та винагороди за підсумками роботи за 2017 рік працівникам Держенергонагляду не приймалося, у тому числі і позивачу. Також у відзиві відповідач вказав, що жодних порушень умов колективного договору та законодавства про працю ним вчинено не було, а відтак просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. Позивач, у свою чергу, надіслала на адресу суду відповідь на відзив, у якому просила суд задовольнити її позовні вимоги повністю з підстав у ньому викладених. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» прийняти рішення про нарахування ОСОБА_1 винагороди за підсумками роботи за 2017 рік у розмірі відповідно до умов п. 5.24 Угоди між адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та Радою голів профспілкових органів ДП «НЕК «Укренерго» та Положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «НЕК «Укренерго», та провести її виплату. Зобов`язано державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» прийняти рішення про нарахування ОСОБА_1 одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика у розмірі відповідно до умов п. 5.30 Угоди між адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та Радою голів профспілкових органів ДП «НЕК «Укренерго», та провести її виплату. Стягнуто з державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 50 000 грн. Стягнуто судовий збір в розмірі 2 305 ,20 грн . В іншій частині позовних вимог відмовлено Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ПАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі зазначав, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Так на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до п.2.33 умов Галузевої угоди між міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців «Федерація роботодавців паливно-енергетичного комплексу України» та Профспілкою працівників енергетики та електротехнічної промисловості України на 2016-2018 роки встановлено рекомендацію підприємствам виплачувати одноразове заохочення працівникам та непрацюючим пенсіонерам до професійного свята - Дня енергетика, тобто виплата такого заохочення має суто рекомендаційний характер, тому виплата такого заохочення є правом, а не обов`язком ДП «НЕК «Укренерго». Відповідно до п.5.30 Угоди між адміністрацією ДП « НЕК «Укренерго» та Радою голів профспілкових органів, одноразове заохочення до професійного свята - Дня енергетика виплачується з розрахунку не більше сумарного окладного фонду відокремленого підрозділу. Порядок нарахування заохочення визначається рішенням ,що приймається на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету відокремленого підрозділу залежно від стажу роботи в енергетиці та виконання працівниками своїх службових обов`язків. Оскільки станом на дату звільнення позивача спільного рішення про виплату працівникам ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та профспілковим комітетом ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» не приймалось, то відповідач вважає, що відсутні підстави для виплати позивачу такого заохочення, а відтак така несплата не є порушенням ст. 116 КЗпП України. Також зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що структурою тарифу на 2017 рік, затвердженою постановою НКРЕКП від 21 березня 2017 № 305, передбачені витрати на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» на 1 півріччя 2017 року у розмірі 137 927 грн , а витрати на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» у 2 півріччі 2017 року в структурі тарифу НКРЕКП передбачені не були. Тому за відсутності коштів на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» не має підстав для виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік працівникам ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України», в тому числі позивачу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що доводи відповідача ДП «НЕК «Укренерго» про те, що виплата винагороди може не здійснюватись при наявності певних умов є безпідставними. Закріплення в Угоді та Колективному договорі положень стосовно виплати одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика носить зобов`язальний характер порівняно з рекомендаційним за умовами Галузевої угоди, є додатковими гарантіями для працівників та є обов`язковими для підприємства, на які вони поширюються та які ними прийняті, а саме ДП «НЕК «Укренерго». Тому позивачка вважає, що твердження відповідача про те, що дані виплати носять рекомендаційний, а не обов`язковий характер, є необґрунтованими. Крім того позивачка вказує, що є необґрунтованими твердження відповідача про неможливість виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік у зв`язку з відсутністю фінансування, оскільки соціальні, трудові права та гарантії працівників ДП «НЕК «Укренерго» гарантуються чинним законодавством і Галузевою угодою та визначаються у Колективному договорі. Тому неприйняття рішень при виконанні умов Колективної угоди порушує трудові права працівників . Твердження ДП «НЕК «Укренерго» про необхідність прийняття спільного рішення адміністрації ДП «НЕК «Укренерго» та профспілкового органу ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» помилковим, оскільки дана вимога не передбачена ні Угодою, ні Колективним договором. Як зазначає позивачка, виплата нагороди за підсумками роботи за 2017 рік ,без рішення економічної ради, була проведена за наказом ДП « НЕК «Укренерго» від 28 грудня 2017 року № 533-к\оп, відповідно до якого проведено виплату винагороди працівникам підприємства за фактично відпрацьований час в межах коштів визначених у додатку до цього наказу . Додатком до наказу визначені для виплати кошти всім працівникам усіх відокремлених підрозділів, крім працівників Держенергонагляду . При цьому текст наказу, будь-яких застережень про позбавлення працівників Держенергонагляду винагороди за підсумками роботи за 2017 рік не містить , а відтак невиплата цієї винагороди є незаконною. Вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст.ст. 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 15 жовтня 2020 року, 12 листопада 2020 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Позивачка та представник відповідача брали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 працювала провідним юрисконсультом групи правового забезпечення Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Київської області Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Центральному регіоні Відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ДП «Національна Енергетична Компанія «Укренерго». Наказом Відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ДП «Національна Енергетична Компанія «Укренерго» від 22 червня 2018 року № 473-к позивача було звільнено з роботи у відповідності до п.1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін. У відповідності до протоколу №14 засідання економічної ради ДП «НЕК «Укренерго» від 20 грудня 2017 року схвалено виплату одноразового заохочення до професійного свята «День енергетика» працівникам ДП «НЕК «Укренерго» у грудні 2017 року у сумі 62 558 грн, за виключенням працівників Держенергонагляду, у тому числі і позивача. Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 28 грудня 2017 року за №533-к/оп «Про виплату винагороди» за результатами ефективної виробничо-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» за 2017 рік, відповідно до пункту 5.25 Угоди та положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «НЕК «Укренерго», визначено провести виплату винагороди за підсумками роботи за рік штатним працівникам підприємства, в тому числі працівникам, які працюють на штатних та виборних посадах у профспілкових органах, за фактично відпрацьований час в межах коштів, визначених у додатку до цього наказу. Додатком до цього наказу передбачені кошти, які визначені для виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік, також за виключенням працівників Держенергонагляду, у тому числі і позивача. За змістом чч. 1 та 3 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата включає в себе інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Відповідно до статті 97 КЗпП України та статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Так, між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців «Федерація роботодавців паливно-енергетичного комплексу України» та Профспілкою працівників енергетики та електротехнічної промисловості України укладено Галузеву угоду на 2016-2018 рр., яка зареєстрована Міністерством соціальної політики України 12 січня 2016 року за №1, яка встановлює мінімальні соціальні гарантії, компенсації та пільги, є основою для укладення колективних договорів, трудових договорів, і не обмежує прав компаній та їх структурних (відокремлених, відособлених) підрозділів, підприємств, установ, організацій галузі щодо розширення соціальних гарантів і трудових та соціально-побутових пільг за рахунок власних коштів (далі по тексту - Галузева угода). У подальшому, на виконання Галузевої угоди та з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також посилення соціального захисту працівників, між адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та Радою голів профспілкових органів ДП «НЕК «Укренерго» укладено Угоду, яка включає зобов`язання сторін, які спрямовані на створення умов для підвищення ефективної роботи підприємства (далі по тексту - Угода). На підставі Галузевої угоди та Угоди, з метою врегулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, узгодження інтересів найманих працівників і адміністрації відокремленого підрозділу «Головдерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго» (Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 04 липня 2006 року за №219 ВП «Головдерженергонагляд» перейменовано у відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» - Держенергонагляд), між уповноваженими представниками власника і трудового колективу укладено колективний договір на 2016 рік, який продовжив свою дія і на 2017 рік (далі по тексту - Колективний договір). Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Статтею 6 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що забороняється будь-яке втручання, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або заборонити їх здійснення, з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, роботодавців при укладенні та виконанні колективних договорів, угод. За змістом статті 15 Закону України «Про оплату праці» госпрозрахункові підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників. Так, відповідно до п. 2.33 Галузевої угоди рекомендовано підприємствам виплачувати одноразове заохочення працівникам та непрацюючим пенсіонерам до професійного свята - Дня енергетика. У свою чергу, Угодою та Колективним договором, зокрема їх пп. 5.30 та 5.2.16.5 відповідно, передбачено виплачувати одноразове заохочення до професійного свята - Дня енергетика з розрахунку не більше сумарного окладного фонду відокремленого підрозділу. Порядок нарахування заохочення визначається рішенням, що приймається на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету відокремленого підрозділу залежно від стажу роботи в енергетиці та виконання працівниками своїх службових обов`язків. Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковим для підприємства, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Частиною 3 статті 13 КЗпП України та ч. 3 статті 8 зазначеного Закону встановлено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Тобто, закріплення в Угоді та Колективному договорі положень стосовно виплати одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика, яке носить зобов`язальний характер порівняно з рекомендаційним за умовами Галузевої угоди, є додатковими гарантіями для працівників, і є обов`язковими для підприємства, на які вони поширюються, а саме відповідача. Відтак, твердження відповідача, викладені у своєму відзиві, а також третьої особи - у поясненнях, стосовно того, що дані виплати носять рекомендаційний, а не обов`язковий характер, суд першої інстанції не взяв до уваги як необґрунтовані. Колегія суддів погоджується з таким висновком , а відтак і доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними . Також не можуть бути визнані обґрунтованими і доводи апелянта щодо відмови у виплаті позивачу одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика у зв`язку з перевитратами коштів фонду оплати праці Держенергонаглядом та посилання на Протокол №14 засідання економічної ради ДП «НЕК «Укренерго» від 20 грудня 2017 року, на якому схвалено виплату заохочення усім іншим відокремленим підрозділам відповідача за виключенням Держенергонагляду, і суд першої інстанції вірно не погодився з такими твердженнями, з огляду на ту обставину, що жодного обґрунтування такої відмови даний протокол не містить, а постанова НКРЕКП «Про результати позапланової перевірки дотримання ДП «НЕК «Укренерго» умов та правил здійснення підприємницької діяльності з передачі енергії магістральними та міждержавними електричними мережами» за №1431, на яку вказує відповідач, прийнята лише 27 грудня 2017 року, тобто після прийняття ДП «НЕК «Укренерго» рішення на засіданні економічної ради про виплату заохочення до професійного свята - 20 грудня 2017 року. За наслідком викладеного, а також врахувавши те, що виплата одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика у відповідності до Угоди та Колективного договору носить зобов`язальний характер, недоліків у роботі які б зумовили не виконання позивачем своїх службових обов`язків не встановлено, відповідні докази в матеріалах справи відсутні, висновок суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу зазначеного одноразового заохочення до професійного свята є цілком обгрунтованим Відповідно до п. 5.24 Угоди винагорода за результатами фінансово-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» за рік виплачується згідно з положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівниками ДП «НЕК «Укренерго». Відповідно до п. 5.2.16.1 Колективного договору винагорода за результатами фінансово-господарської діяльності Держенергонагляду за рік виплачується згідно з положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівниками Держенергонагляду (далі по тексту - Положень). Тобто, умови, розмір та порядок нарахування і виплати винагороди за підсумками роботи за рік працівникам Держенергонагляду визначено зазначеними вище Положеннями. У відповідності до розділу 1 «Загальні положення» Положень виплата винагороди за підсумками роботи за рік провадиться при наявності чистого прибутку, який залишається у розпорядженні ДП «НЕК «Укренерго», за рішенням економічної ради, які направляються на оплату праці і перераховуються Держенергонагляду. Розділом IV «Розмір винагороди» встановлено, що розмір винагороди кожному працівникові визначається залежно від суми винагороди в цілому по відокремленому підрозділу, коефіцієнту трудового внеску і заробітної плати, розрахованої згідно з розділом ІІІ Положень. Як встановлено судом, виплата винагороди за підсумком роботи за 2017 рік проводилась за наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 28 грудня 2017 року за №533-к/оп «Про виплату винагороди» за результатами ефективної виробничо-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» за 2017 рік, відповідно до якого проведено виплату винагороди працівникам підприємства за фактично відпрацьований час в межах коштів, визначених у додатку до цього наказу. Додатком до наказу визначені для виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік кошти працівникам інших відокремлених підрозділів, за виключенням працівників Держенергонагляду. При цьому, обґрунтованого рішення щодо позбавлення працівників Держенергонагляду виплати винагороди за підсумками роботи за рік, та взагалі, будь-яких рішень, у тому числі економічної ради ДП «НЕК «Укренерго», як того вимагають умови Угоди та Колективного договору, відповідачем не приймалось. Окрім того, іншою підставою для виплати винагороди за підсумками роботи за рік у відповідності до Положень, які є додатками до Угоди та Колективного договору, є наявність чистого прибутку, який залишається у розпорядженні ДП «НЕК «Укренерго». Доказами наявності чистого прибутку, який залишається у розпорядженні ДП «НЕК «Укренерго», слугують звіти про фінансовий стан підприємства, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, а також дії самого відповідача стосовно виплати зазначеної винагороди працівниками інших відокремлених підрозділів. Правильним є висновок суду першої інстанції про неправомірність відмови у виплаті винагороди зі підсумками роботи за рік з підстав перевитрати коштів фонду оплати праці Держенергонаглядом у 2017 році, з огляду на те, що Угода, Колективний договір, Положення до них не містять положень, які ставлять у залежність зазначену вимогу до виплати такої винагороди. Держенергонагляд у відповідності до Положення про нього, є неприбутковим відокремленим підрозділом, головними завданнями та функціями якого є здійснення державного енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, та джерелом формування його фінансових ресурсів є кошти, які надходять на поточні рахунки згідно з кошторисом від ДП «НЕК «Укренерго». Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування. Враховуючи наведене, а також відсутність обґрунтованих підстав та відповідних мотивів щодо позбавлення працівників Держенергонагляду, у тому числі позивача, виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік, висновки суду стосовно неправомірних дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу цієї винагороди відповідають вимогам чинного законодавства. Разом з тим, зважаючи на те, що грошові кошти ДП «НЕК «Укренерго» на виплату винагороди за підсумками роботи за рік та одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика виділені Держенергонагляду не були, спільних засідань адміністрації та профспілкового комітету цього відокремленого підрозділу з розгляду зазначених питань не відбулось, висновок суду про часткове задоволення позовних вимог та зобов`язання ДП «НЕК «Укренерго» прийняти рішення про нарахування у розмірі відповідно до умов п. 5.24 Угоди та Положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «НЕК «Укренерго» ОСОБА_2 винагороди за підсумками роботи за 2017 рік та провести її виплату, а також зобов`язання відповідача прийняти рішення про нарахування у розмірі відповідно до умов п. 5.30 Угоди ОСОБА_2 одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика та провести її виплату є обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Частиною 3 статті 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (винагороди за підсумками роботи за рік, премії та заохочувальні виплати), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Разом з тим, судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем не проведено у зв`язку з виникненням спору про наявність підстав до виплати винагороди за підсумками роботи за рік та одноразового заохочення до професійного свята, відтак середній заробіток, який підлягає стягненню, розраховується за період з 23 червня 2018 року по день прийняття судом рішення у даній справі, тобто за 500 робочих днів. При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 5 розділу ІV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. У відповідності до розрахункових листів за квітень - травень 2018 року про заробітну плату ОСОБА_2 за вказаний період, середньоденна її заробітна плата, розрахована судом першої інстанції у відповідності до Порядку, складала 807,82 грн. За період з 23 червня 2018 року по 23 червня 2020 року кількість робочих днів згідно з щорічним розрахунком норм тривалості робочого часу становить 500 робочий день, тобто середній заробіток за цей час становить 403910 грн. (807,82 х 500). Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. За змістом наведеної правової норми, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі його не проведення до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа №161/7003/17 та постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року справа № 6-113цс16 та від 01 квітня 2015 року справа № 6-41цс15. Разом із тим, Верховний суд вказав, що при розгляді даної категорії справ необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, а також беручи до уваги розмір її заробітної плати, правову природу невиплачених відповідачем сум у розумінні ст. 2 Закону України «Про заробітну плату» саме як заохочувальних виплат, а не основної чи додаткової заробітної плати, істотність цих сум порівняно з середнім заробітком позивача, зменшення судом першої інстанції суми середнього заробітку за весь час затримки, яка підлягає стягненню з відповідача до 50 000 грн цілком відповідає критерію співмірності і встановленим обставинам справи. Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково. Доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі не спростовують вказаних вище висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 . Всі доводи апеляційної скарги відповідача є аналогічними до заперечень відповідача наданих під час розгляду справи , і які були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 373, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- П о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2020 року. Головуючий Судді