Постанова 4824 № 753/4659/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 грудня 2020 року року м. Київ Справа 753/4659/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/14231/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Желепи О.В., суддів Олійника В.І., Кулікової С.В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року (у складі судді Лужецької О.Р., інформація щодо дати складання повного тексту відсутня ) в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про зобов`язання нарахувати та виплатити заохочення і винагороди, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,- встановив: У березні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі по тексту - відповідач, ПАТ «НЕК «Укренерго») про зобов`язання нарахувати та виплатити заохочення і винагороди, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Свої вимоги мотивувала тим, що працювала на посаді інженера 2 категорії відділу кадрів управління по роботі з персоналом відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ДП «НЕК «Укренерго» (далі по тексту - Держенергонагляд) та 08 червня 2018 року була звільнена за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 Кодексу Законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України). Позивач вважає, що її трудові права порушені невиконанням умов колективного договору ДП «НЕК «Укренерго», зокрема, не виплатою їй, як працівнику цього підприємства, одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика за 2017 рік та винагороди за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2017 рік. Посилаючись на те, що ДП «НЕК «Укренерго» мало фінансові можливості, а також проведення відповідачем зазначених вище виплат усім іншим працівникам відокремлених підрозділів, позивач вважає, що її неправомірно, без будь-яких правових підстав, позбавили одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика за 2017 рік та винагороди за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2017 рік. Тому, просила суд зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити вказані виплати у розмірі встановленого коефіцієнту до посадового окладу та виплаченому іншим працівникам підприємства. Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з ПАТ «НЕК «Укренерго» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в розмірі 100 000 грн. Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ЄДРПОУ 00100227) прийняти рішення про нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) винагороди за підсумками роботи за 2017 рік у розмірі відповідно до умов п. 5.24 Угоди між адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та Радою голів профспілкових органів ДП «НЕК «Укренерго» та Положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «НЕК «Укренерго», та провести її виплату. Зобов`язано приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, ЄДРПОУ 00100227) прийняти рішення про нарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика у розмірі відповідно до умов п. 5.30 Угоди між адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та Радою голів профспілкових органів ДП «НЕК «Укренерго», та провести її виплату. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 50 000 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 500 (п`ятсот) гривень. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь держави судовий збір у розмірі 1 681 гривень 60 копійок. Не погоджуючись із таким рішенням, 21.10.2020 року згідно поштової відмітки, ПАТ «Національна енергетична компанія«Укренерго»» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. З оскаржуваним рішенням скаржник не погоджується, вважає його незаконним та необгрунтованим, оскільки при його ухваленні місцевим судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права ( ст. 265 ЦПК України) і неправильно застосовано норми матеріального права ( ст. 117 КЗпП України, Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 , Закон України «Про оплату праці. Крім того, відповідач зазначає, що одноразове заохочення до професійного свята - Дня енергетика має суто рекомендаційний характер. Відповідно виплата такого заохочення є правом, а не обов`язком ДП «НЕК «Укренерго». Змістом Угоди та Колективного договору передбачено, що одноразове заохочення до професійного свята може бути виплачено працівникам лише за умови - прийняття ДП «НЕК «Укренерго» та профспілковим органом ВП «Держенергонагляд» спільного рішення про виплату відповідного заохочення. Оскільки станом на дату звільнення позивача (08.06.2018) рішення про виплату працівникам ВП «Держенергонагляд» одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та профспілковим комітетом ВП «Держенергонагляд» (як те передбачено п. 5.30 Угоди та п. 5,2.16.5 Колективного договору) не приймалось, підстави для виплати позивачу вищезазначеного заохочення відсутні. Вказує, що станом на дату звільнення позивача (08.06.2018) рішення про виплату працівникам ВП «Держенергонагляд» (в тому числі позивачу) винагороди за підсумками роботи за рік економічною радою ДП «НЕК «Укренерго» не приймалось, за відсутності фінансування, підстави для виплати позивачу вищезазначеної винагороди відсутні. При цьому зауважуємо, що несплата винагороди за підсумками роботи за рік не є порушенням ст. 116 КЗпП України. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно звільнив позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору та в порушення ст. 185 ЦПК України відкрив провадження і розглянув вимоги позивача про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 02 грудня 2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, обґрунтований тим, що приймаючи до уваги відсутність підстав щодо позбавлення працівників Держенергонагляду, у тому числі позивача, виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у прийняті рішення про нарахування та виплату позивачу винагороди за підсумками роботи за 2017 рік. Тобто, позбавити працівника премії, передбаченої системою оплати праці, що діє в НЕК «Укренерго», можна виключно за умови, що відповідна норма про таке позбавлення міститься в Угоді та Колективному договорі, і як наслідок оформлюється наказом керівника. Враховуючи те, що судом першої інстанції оскаржуване рішення постановлено внаслідок повного та правильного встановлення обставин, які мають значення для справи, правильного дослідження та оцінки наданих доказів, правильного дослідження та застосування нормативно-правових актів у спірних правовідносинах, просить суд апеляційну скаргу НЕК «Укренерго» залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів скарги та, перевіривши наявні в справі та надані суду докази, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. За змістом чч. 1 та 3 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами. Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата включає в себе інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Відповідно до статті 97 КЗпП України та статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено,що ОСОБА_1 працювала на посаді інженера 2 категорії відділу кадрів управління по роботі з персоналом відокремленого підрозділу «Державна інспекція енергетичного нагляду України» ДП «НЕК «Укренерго» (правонаступником якого є ПАТ «Укренерго»). Наказом Держенергонагляду від 07 червня 2018 року №173-к позивача було звільнено з роботи у на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. У відповідності до протоколу №14 засідання економічної ради ДП «НЕК «Укренерго» від 20 грудня 2017 року схвалено виплату одноразового заохочення до професійного свята «День енергетика» працівникам ДП «НЕК «Укренерго» у грудні 2017 року у сумі 62 558 тис. грн., за виключенням працівників Держенергонагляду, у тому числі і ОСОБА_1 . А наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 28 грудня 2017 року за №533-к/оп «Про виплату винагороди» за результатами ефективної виробничо-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» за 2017 рік, відповідно до пункту 5.25 Угоди та положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «НЕК «Укренерго», визначено провести виплату винагороди за підсумками роботи за рік штатним працівникам підприємства, в тому числі працівникам, які працюють на штатних та виборних посадах у профспілкових органах, за фактично відпрацьований час в межах коштів, визначених у додатку до цього наказу. Додатком до цього наказу передбачені кошти, які визначені для виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік, також за виключенням працівників Держенергонагляду, у тому числі і позивача. Так, між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців «Федерація роботодавців паливно-енергетичного комплексу України» та Профспілкою працівників енергетики та електротехнічної промисловості України укладено Галузеву угоду на 2016-2018 рр., яка зареєстрована Міністерством соціальної політики України 12 січня 2016 року за №1, яка встановлює мінімальні соціальні гарантії, компенсації та пільги, є основою для укладення колективних договорів, трудових договорів, і не обмежує прав компаній та їх структурних (відокремлених, відособлених) підрозділів, підприємств, установ, організацій галузі щодо розширення соціальних гарантів і трудових та соціально-побутових пільг за рахунок власних коштів (далі по тексту - Галузева угода). У подальшому, на виконання Галузевої угоди та з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також посилення соціального захисту працівників, між адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та Радою голів профспілкових органів ДП «НЕК «Укренерго» укладено Угоду, яка включає зобов`язання сторін, які спрямовані на створення умов для підвищення ефективної роботи підприємства (далі по тексту - Угода). На підставі Галузевої угоди та Угоди, з метою врегулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, узгодження інтересів найманих працівників і адміністрації відокремленого підрозділу «Головдерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго» (Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 04.07.2006 року за №219 ВП «Головдерженергонагляд» перейменовано у відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» - Держенергонагляд), між уповноваженими представниками власника і трудового колективу укладено колективний договір на 2016 рік, який продовжив свою дія і на 2017 рік (далі по тексту - Колективний договір). Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Статтею 6 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що забороняється будь-яке втручання, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або заборонити їх здійснення, з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, роботодавців при укладенні та виконанні колективних договорів, угод. А за змістом статті 15 Закону України «Про оплату праці» госпрозрахункові підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників. Так, відповідно до п. 2.33 Галузевої угоди рекомендовано підприємствам виплачувати одноразове заохочення працівникам та непрацюючим пенсіонерам до професійного свята - Дня енергетика. У свою чергу, Угодою та Колективним договором, зокрема їх пп. 5.30 та 5.2.16.5 відповідно, передбачено виплачувати одноразове заохочення до професійного свята - Дня енергетика з розрахунку не більше сумарного окладного фонду відокремленого підрозділу. Порядок нарахування заохочення визначається рішенням, що приймається на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету відокремленого підрозділу залежно від стажу роботи в енергетиці та виконання працівниками своїх службових обов`язків. Відповідно до ч. 1 статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковим для підприємства, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. ч. 3 статті 13 КЗпП України та ч. 3 статті 8 зазначеного Закону встановлено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що закріплення в Угоді та Колективному договорі положень стосовно виплати одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика носить зобов`язальний характер порівняно з рекомендаційним за умовами Галузевої угоди, є додатковими гарантіями для працівників та є обов`язковими для підприємства, на які вони поширюються, а саме, відповідача. Тому суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими твердження відповідача, що дані виплати носять рекомендаційний, а не обов`язковий характер. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика у зв`язку з перевитратами коштів фонду оплати праці Держенергонаглядом та посилання на Протокол №14 засідання економічної ради ДП «НЕК «Укренерго» від 20 грудня 2017 року, на якому схвалено виплату заохочення усім іншим відокремленим підрозділам відповідача за виключенням Держенергонагляду, оскільки даний протокол не містить обґрунтувань такої відмови, а постанова НКРЕКП «Про результати позапланової перевірки дотримання ДП «НЕК «Укренерго» умов та правил здійснення підприємницької діяльності з передачі енергії магістральними та міждержавними електричними мережами» №1431, прийнята лише 27 грудня 2017 року, тобто після прийняття ДП «НЕК «Укренерго» рішення на засіданні економічної ради про виплату заохочення до професійного свята - 20 грудня 2017 року. Отже, установивши, що виплата одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика у відповідності до Угоди та Колективного договору носить зобов`язальний характер та недоліків у роботі, які б зумовили невиконання позивачем своїх службових обов`язків не встановлено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу одноразового заохочення до професійного свята. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що станом на дату звільнення позивача рішення про виплату працівникам ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та профспілковим комітетом ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» не приймалось, а тому відсутні підстави для виплати позивачу такого заохочення, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав. Стосовно не виплати позивачу винагороди за підсумками роботи за рік, судом встановлено наступне. Відповідно до п. 5.24 Угоди винагорода за результатами фінансово-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» за рік виплачується згідно з положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівниками ДП «НЕК «Укренерго». А згідно п. 5.2.16.1 Колективного договору винагорода за результатами фінансово-господарської діяльності Держенергонагляду за рік виплачується згідно з положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівниками Держенергонагляду (далі по тексту - Положень). Тобто, умови, розмір та порядок нарахування і виплати винагороди за підсумками роботи за рік працівникам Держенергонагляду визначено зазначеними вище Положеннями. У відповідності до розділу 1 «Загальні положення» Положень виплата винагороди за підсумками роботи за рік провадиться при наявності чистого прибутку, який залишається у розпорядженні ДП «НЕК «Укренерго», за рішенням економічної ради, які направляються на оплату праці і перераховуються Держенергонагляду. Розділом IV «Розмір винагороди» встановлено, що розмір винагороди кожному працівникові визначається залежно від суми винагороди в цілому по відокремленому підрозділу, коефіцієнту трудового внеску і заробітної плати, розрахованої згідно з розділом ІІІ Положень. Як встановлено судом, виплата винагороди за підсумком роботи за 2017 рік проводилась за наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 28 грудня 2017 року за №533-к/оп «Про виплату винагороди» за результатами ефективної виробничо-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» за 2017 рік, відповідно до якого проведено виплату винагороди працівникам підприємства за фактично відпрацьований час в межах коштів, визначених у додатку до цього наказу. А додатком до наказу визначені для виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік кошти працівникам інших відокремлених підрозділів, за виключенням працівників Держенергонагляду. При цьому, обґрунтованого рішення щодо позбавлення працівників Держенергонагляду виплати винагороди за підсумками роботи за рік, та взагалі, будь-яких рішень, у тому числі економічної ради ДП «НЕК «Укренерго», як того вимагають умови Угоди та Колективного договору, відповідачем не приймалось. Окрім того, іншою підставою для виплати винагороди за підсумками роботи за рік у відповідності до Положень, які є додатками до Угоди та Колективного договору, є наявність чистого прибутку, який залишається у розпорядженні ДП «НЕК «Укренерго». Доказами наявності чистого прибутку, який залишається у розпорядженні ДП «НЕК «Укренерго», слугують звіти про фінансовий стан підприємства, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи, а також дії самого відповідача стосовно виплати зазначеної винагороди працівниками інших відокремлених підрозділів. При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи відповідача про перевитрати коштів фонду оплати праці Держенергонаглядом у 2017 році як підставу для відмови у виплаті винагороди за підсумками роботи за рік, оскільки Угода, Колективний договір та Положення до них, не ставлять у залежність зазначену вимогу до виплати такої винагороди, а Держенергонагляд, у відповідності до Положення про нього, є неприбутковим відокремленим підрозділом, головними завданнями та функціями якого є здійснення державного енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, та джерелом формування його фінансових ресурсів є кошти, які надходять на поточні рахунки згідно з кошторисом від ДП «НЕК «Укренерго». Водночас, у пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування. Враховуючи наведене, а також відсутність обґрунтованих підстав та відповідних мотивів щодо позбавлення працівників Держенергонагляду, у тому числі позивача, виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік, висновки суду стосовно неправомірних дій відповідача щодо відмови у виплаті позивачу цієї винагороди відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що структурою тарифу на 2017 рік, затвердженою постановою НКРЕКП від 21 березня 2017 року № 305, передбачені витрати на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» на 1 півріччя 2017 року у розмірі 137 927 грн 00 коп., а витрати на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» у 2 півріччі 2017 року в структурі тарифу НКРЕКП передбачені не були, а тому за відсутності коштів на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» не має підстав для виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік працівникам ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України», в тому числі позивачу, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав. Разом з тим, зважаючи на те, що грошові кошти ДП «НЕК «Укренерго» на виплату винагороди за підсумками роботи за рік та одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика виділені Держенергонагляду не були, спільних засідань адміністрації та профспілкового комітету цього відокремленого підрозділу з розгляду зазначених питань не відбулось, суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та зобов`язує ПАТ «НЕК «Укренерго» прийняти рішення про нарахування у розмірі відповідно до умов п. 5.24 Угоди та Положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «НЕК «Укренерго» ОСОБА_1 винагороди за підсумками роботи за 2017 рік та провести її виплату, а також зобов`язав відповідача прийняти рішення про нарахування у розмірі відповідно до умов п. 5.30 Угоди ОСОБА_1 одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика та провести її виплату. Відповідно до ч.1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Згідно із ч.1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Частиною 3 статті 2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (винагороди за підсумками роботи за рік, премії та заохочувальні виплати), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Судом першої інстанції встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем не проведено у зв`язку з виникненням спору про наявність підстав до виплати винагороди за підсумками роботи за рік та одноразового заохочення до професійного свята, відтак середній заробіток, який підлягає стягненню, розраховується за період з 09 червня 2018 року по день прийняття судом рішення у даній справі, тобто за 541 робочий день. Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №

100. З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. Пунктом 5 розд. ІVПорядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку). У відповідності до розрахункових листів за квітень-травень 2018 року про заробітну плату ОСОБА_1 за вказаний період, середньоденна заробітна плата, розрахована судом у відповідності до Порядку, складала 525,82 грн. За період з 09 червня 2018 року по 21 вересня 2020 року кількість робочих днів згідно з щорічним розрахунком норм тривалості робочого часу становить 541 робочий день, тобто середній заробіток за цей час затримки становить 284 468,62 грн. (525,82 х 541). Відповідно до частини другої статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. За змістом наведеної правової норми, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі його непроведення до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано, що суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. За змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові компенсації за невиплату належних працівнику сум при звільненні є правом суду. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню та, приймаючи до уваги розмір заробітної плати позивача, правову природу невиплачених відповідачем сум у розумінні ст.2 Закону України «Про заробітну плату» як заохочувальних виплат, а не основної чи додаткової заробітної плати, , істотність цих сум порівняно з середнім заробітком позивача,суд з урахуванням всіх обставин справи вважає, що співмірною сумою відшкодування є сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 50 000 грн. Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову частково. Доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі не спростовуються вказаних вище висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ці обставини були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах. Твердження скаржника, про несплату судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку не відповідає дійсності, оскільки позивачем сплачений відповідний судовий збір у встановленому розмірі у сумі 1000,00 грн. (з розрахунку 100000,00 грн*1%), що підтверджується квитанцією № ПН1055024 від 11.03.2020. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, та приймаючи до уваги доводи апеляційної скарги суд дійшов висновку, що суд першої інстанції встановив обставини справи, оцінив надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у апеляційному суді. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383, 389 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в ив : Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 09 грудня 2020 року. Суддя-доповідач Судді