Постанова 4824 № 756/11158/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа 756/11158/19 Головуючий у І-й інстанції - Луценко О.М. апеляційне провадження № 22-ц/824/8322/2020 Доповідач Заришняк Г.М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2020 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розглядуцивільних справ: Головуючого - Заришняк Г.М. Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М. При секретарі Діденку А.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Крилової Олени Леонідівни, діючої в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,- В С Т А Н О В И В : В серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначав, що відповідач з метою отримання банківських послуг, уклав договір б\н від 22.07.2010року, згідно якої отримав кредит у розмірі 22100,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «умовами та правилами надання банківських послуг», « правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами банку з розрахунку 360 календарних днів на рік. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за договором не виконав. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 21.07.2019 року має заборгованість в розмірі 58127грн. 76коп., яка складається з наступного: 13605грн.84коп.- заборгованість за тілом кредитом; 16494грн.39коп.- заборгованість за простроченим тілом кредитом; 24078грн.35коп.- нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 705грн.00коп.- нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн.; 500грн.00коп.- штраф ( фіксована частина); 2744грн. 18 коп. - штраф ( процентна частина). Посилаючись на те, що відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, просив задовольнити позов. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 березня 2020 року у задоволенні позову - відмовлено. В апеляційній скарзі Крилова О.Л., діюча в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказував на необґрунтованість апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без зміни. В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості тілом за кредиту та простроченим тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що Банком пропущений строк для звернення з таким позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення процентів, пені та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що Умови та Правила надання банківських послуг у Приватбанку не містять підпису відповідача, сторонами не було погоджено умови договору щодо нарахування та сплати процентів, пені та штрафів. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК Українидоговори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків. Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 639 ЦК Українивстановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 22 липня 2010 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої отримав кредитну картку «Універсальна Gold» та надано йому кредит у сумі 22 100,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.(а.с.16, 16 зв.) В Анкеті-заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті Банку, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, й він зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку. З наданої Банком довідки слідує, що ОСОБА_1 були видані наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_6, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , зі строком дії до останнього дня 04 .2018 року (а.с.144). Крім того, з виписки по картковим рахункам відповідача ОСОБА_1 , які є первинними бухгалтерськими документами, видно, що останній отримав кредитні кошти, користувався ними, однак несвоєчасно виконував свої зобов`язання щодо їх повернення (а.с.156). Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону. Частинами 1 - 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідач не заперечує укладення з позивачем кредитного договору, отримання кредитної картки, користування кредитними коштами та часткове погашення кредитної заборгованості. Відповідно до статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За змістом частини другої статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, ПАТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Як видно зі справи, у зв`язку із порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 21.07.2019 року має заборгованість в розмірі 58127грн. 76коп., яка складається з наступного: 13605грн.84коп.- заборгованість за тілом кредитом; 16494грн.39коп.- заборгованість за простроченим тілом кредитом; 24078грн.35коп.- нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 705грн.00коп.- нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн.; 500грн.00коп.- штраф ( фіксована частина); 2744грн. 18 коп. - штраф ( процентна частина). Щодо висновку суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту через пропуск строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до роз`яснень, викладених в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_1 просив суд застосувати строк позовної давності, посилаючись при цьому на те, що порушення терміну внесення чергового платежу почалось з 2014 року і з цього часу починається для кожного чергового платежу перебіг позовної давності, в зв`язку з чим розрахунки щодо заборгованості за кредитом зароблені Банком на підстави невірних даних, оскільки останні з таких рахунків повинні бути зроблені з початку 2015 року, так як 24 липня 2019 року була подана до Оболонського районного суду м. Києва позовна заява про стягнення заборгованості за кредитом. Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 3 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14 відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливу останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору. Як вже було встановлено, що Банком відповідачу ОСОБА_1 було видано декілька платіжних карток, остання картка НОМЕР_4 має строк дії - до останнього дня 04.2018 року. Також з розрахунку заборгованості за договором слідує, що останній платіж здійснений відповідачем ОСОБА_1 12 травня 2019 року, окрім того за тілом кредиту має місце прострочена заборгованість за період з 01.11.2017 р. по 01.07.2019 р., а з даним позовом Банк звернувся в серпні 2019 року, тобто в межах строку позовної давності, визначеної ЦК України. Враховуючи наведене, по справі відсутні підстави вважати, що позивачем був пропущений строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, в зв`язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 13 605 грн. 84коп. й простроченим тілом кредиту у розмірі 16 494 грн. 39 коп. З матеріалів справи також слідує, що відповідач підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», яка містить умови щодо розміру базової процентної ставки - 2,5% в місяць, строку внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування неустойки: пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: пеня = (пеня1)+ (пеня2)= (базова відсоткова ставка за договором) / - нараховується за кожний день прострочки кредиту, (пеня 2) = 1% від заборгованості, але не менше 50 грн. на місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн.(а.с. 17). Дана обставина відповідачем не спростована. Відповідно до наданого АТ КБ «Приватбанк» розрахунку станом на 21 липня 2019 року Банком також нараховано відповідачу: пеню за прострочене зобов`язання в сумі 24 078грн.35коп., пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн. в сумі 705грн.00коп., штраф ( фіксована частина) в сумі 500грн.00коп., штраф ( процентна частина) в сумі 2 744грн. 18 коп. При цьому, з матеріалів справи слідує, що відповідач не заперечував факт укладення кредитного договору та визнавав наявність певної заборгованості. Разом з тим, розрахунок заборгованості, наданий Банком належними та допустимими доказами не спростував. Відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сторонами не було погоджено умови договору щодо нарахування та сплати пені й штрафів. Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь банку штрафів та пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.46 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 р. у справі №342/180/17. Так, у відповідності до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», підписаної відповідачем, сторонами визначено строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір та порядок нарахування неустойки: пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів: пеня = (пеня1)+ (пеня2)= (базова відсоткова ставка за договором) / - нараховується за кожний день прострочки кредиту, (пеня 2) = 1% від заборгованості, але не менше 50 грн. на місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн.(а.с. 17). Разом з тим, умовами договору передбачена і сплата відповідачем штрафу, в разі прострочення виконання зобов`язання, чим в свою чергу і скористалась сторона позивача, звернувшись до суду із вказаним позовом. Пунктом 2.1.1.7.6 Умов та правил врегульовано, що у разі порушенні позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більш аніж на 30 днів, останній зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлений тарифами. Відповідно до Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду", штраф за порушення строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань встановлений у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків та комісій. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, відтак їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, не відповідає положенням, передбаченим у статті 61 Конституції України. Згідно приписів статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Отже, застосування окрім штрафу як виду неустойки, визначеного Умовами, ще й пені є необґрунтованим, оскільки їх одночасне стягнення призводить до подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, що прямо заборонено Конституцією України та чинним цивільним законодавством. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-2003цс15. Таким чином, нарахування банком одночасно пені за прострочене зобов`язання в сумі 24078грн.35коп., пені за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100грн. в сумі 705грн.00коп., штрафу ( фіксована частина) в сумі 500грн.00коп. та штрафу ( процентна частина) в сумі 2744грн. 18 коп. є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення, й не ґрунтуються на нормах матеріального права та є неправомірними. За таких обставин, правових підстав для стягнення з відповідача пені за прострочене зобов`язання в сумі 24078грн.35коп., пені за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100грн. в сумі 705 грн.00коп. та штрафу ( процентна частина) в сумі 2744грн. 18 коп. колегія суддів не вбачає. Враховуючи, що судом встановлена наявність заборгованості по тілу кредиту в сумі 13 605 грн.84 коп. та за простроченим тілом кредиту в сумі 16 494 грн.39 коп. з відповідача підлягає стягненню штраф у його фіксованій частині у розмірі 500 грн., який є меншим за сукупний розмір заборгованості за тілом кредиту, що забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів сторін, а з іншого - дозволить реалізувати забезпечувальну функцію неустойки. На вказані фактичні обставини справи суд першої інстанції не звернув увагу та прийшов до неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. На підставі наведеного, рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позову, стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за тілом кредиту в розмірі 13 605 грн. 84коп.; простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 494 грн. 39 коп.; заборгованості за штрафами в сумі 500 грн. (фіксована частина). В задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити з приведених вище підстав. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, діючої в інтересах Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року - скасувати та постановити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 (ІПН: НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13 605 грн. 84коп.; прострочену заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16 494 грн. 39 коп.; заборгованість за штрафами - 500 грн. (фіксовану частину). В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Повна постанова виготовлена 10 листопада 2020 р. Головуючий Судді: