Постанова 4820 № 686/11424/17

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/11424/17 Провадження № 22-ц/4820/271/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О.І. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., П`єнти І.В., секретар судового засідання Гриньова А.М., з участю: представника позивача Москалюк С.А., представника ОСОБА_3 Лозінського М . В . розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/11424/17 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_3 , поданою його представником ОСОБА_4 , на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року (суддя Палінчак О.М., повне судове рішення складено 07 листопада 2019 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційних скарг, суд у с т а н о в и в : У червні 2017 року АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк), звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначало, що відповідно до укладеного договору б/н від 27 травня 2010 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 15400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним і Банком договір про надання банківських послуг. В подальшому кредитний ліміт був збільшений. Взяті на себе за кредитним договором зобов`язання ОСОБА_3 не виконав, у зв`язку з чим станом на 06 червня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 71159,83 грн, у тому числі: 46746,47 грн - тіло кредиту; 7205,74 грн - проценти за користування кредитом; 13342,87 грн - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 3364,75 грн - штраф (процентна складова). Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 71159,83 грн. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 вересня 2019 року за заявою відповідача заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 жовтня 2018 року скасовано, справу призначено до розгляду. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 19900 грн заборгованості за кредитом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судовий збір. АТ КБ «ПриватБанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові, в апеляційній скарзі просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, безпідставність застосування висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17. Суд не взяв до уваги те, що підписана позичальником анкета-заява свідчить про ознайомлення з умовами кредитування. Помилковим є висновок суду про відсутність підстав для стягнення процентів за кредитом. Оскаржуване рішення призводить до нехтування принципами платності кредитного договору. ОСОБА_3 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 15857 грн, в апеляційній скарзі, просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові в цій частині вимог. Посилається на незаконність і необґрунтованість рішення суду. Вважає, що у суду були наявні правові підстави для стягнення з нього заборгованості за кредитом у сумі 4043 грн. Суд не взяв до уваги те, що у кримінальному провадженні встановлена вина ОСОБА_5 у заволодінні кредитними коштами. Він не вчиняв дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною картою. При виявленні безпідставного списання коштів, невідкладно повідомив позивача та правоохоронні органи про цей факт. Його заборгованість за кредитом складає лише 4043 грн. У засіданні апеляційного суду кожен із представників сторін підтримав свою апеляційну скаргу. ОСОБА_3 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення з таких підстав. Відповідно до п. 1, п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Встановлено, що 27 травня 2010 року маж ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_3 був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 15400 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 2,5% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк оформив та видав відповідачеві платіжну картку і ПІН-код до неї та здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій із використанням платіжної картки. Остання видана ОСОБА_3 кредитна картка діяла до квітня 2018 року. В подальшому кредитний ліміт був збільшений позивачем і кредитні кошти фактично використовувалися. Зобов`язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконував, у зв`язку з чим виникла заборгованість. За розрахунком позивача станом на 06 червня 2017 року заборгованість за договором складає 71159,83 грн, у тому числі: 46746,47 грн - тіло кредиту; 7205,74 грн - проценти за користування кредитом; 13342,87 грн - пеня; 500 грн - штраф (фіксована частина); 3364,75 грн - штраф (процентна складова). Наведене підтверджується матеріалами справи, а саме: розрахунком Банку (а.с.7-11), копією анкети-заяви від 27 травня 2010 року (а.с.12), випискою по рахунку (а.с.86-114, 158-172), довідками позивача про встановлення ліміту і строк дії кредитних карток (а.с.139, 140, 156), копією довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду (а.с.221). Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 липня 2019 року в справі №686/8863/19 встановлено, що ОСОБА_5 , маючи попередній доступ до карткового рахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» потерпілого ОСОБА_3 , через банківську картку для виплат № НОМЕР_1 , не будучи законним держателем зазначеної банківської картки, але знаючи ПІН-код, отримав доступ до управління послугами та протягом 25-30 листопада 2016 року таємно викрав з карткового рахунку кошти, чим завдав ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 20008 грн 50 коп. Із оглянутих у засіданні апеляційного суду матеріалів кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 1 і ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України вбачається, що ОСОБА_3 передав знайомому ОСОБА_6 для користування свою банківську картку для виплат № НОМЕР_1 , якою в подальшому скористався ОСОБА_7 , знаючи ПІН-код, і отримав доступ до управління послугами банку. Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок. При частковому задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 19900 грн суд першої інстанції виходив із суми встановленого Банком відповідно до Умов та правил надання банківських послуг кредитного ліміту в сумі 19900 грн. В позові про стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки суд відмовив за безпідставністю вимог, оскільки такі умови кредитування не передбачені в підписаній відповідачем анкеті-заяві від 27 травня 2010 року. Такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Частинами першою і другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір і підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір і підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, підписаної ОСОБА_3 27 травня 2010 року (а.с.221), сторонами погоджена процентна ставка за користування кредитними коштами - 2,5% на місяць; розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості; строк внесення платежів - щомісячно до 25 числа місяця, наступного за звітним; порядок і розмір нарахування пені та штрафу за порушення зобов`язань за договором. Отже, відповідач був ознайомлений і погодився з наведеними умовами кредитування при укладенні 27 травня 2010 року договору про надання банківських послуг, а тому безпідставною є відмова в позові про стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки. Разом з тим, наданий Банком витяг з Умов та правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору, оскільки не підписаний ним. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Лише факт підписання може свідчити про прийняття запропонованих умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. При застосуванні наведених норм права до спірних правовідносин апеляційний суд відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України враховує висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Доводи апеляційної скарги Банку про безпідставність врахування зазначеного висновку не заслуговують на увагу, оскільки судові рішення у справах ухвалені в подібних правовідносинах. Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Згідно з п. 14.3. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» порядок проведення емісії електронних платіжних засобів та здійснення операцій із їх використанням, у тому числі обмеження щодо порядку емісії та здійснення операцій із їх використанням, визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. На підставі п. 14.12. статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», пункту 1 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року (далі - Положення) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 9 розділу VI Положення). Відповідно до п.п. 6 пункту 4 розділу VI Положення персональний ідентифікаційний номер (ПІН) - це набір цифр або букв і цифр, відомий лише користувачу електронного платіжного засобу і потрібний для його ідентифікації та автентифікації під час здійснення операцій із використанням електронного платіжного засобу. Пунктом 2 розділу VI Положення передбачено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Всупереч наведеним вимогам ОСОБА_3 передав належну йому банківську картку для виплат іншій особі для користування. Використання картки іншою особою було можливим з використанням ПІНу, який згідно з повідомленням представника Банку не змінювався з часу її активації 24 вересня 2015 року. Такі дії ОСОБА_3 у подальшому дали можливість іншій особі отримати доступ до його банківських рахунків і зняти кредитні кошти у сумі 15896,50 грн (25.11.16р. - 15604,50 грн, 29.11.16р. - 52 грн, 30.11.16р. - 240 грн). Тому, відповідальність за договором перед Банком має нести відповідач. З урахуванням наведеного, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про відсутність правових підстав для стягнення з нього коштів, знятих з його рахунку ОСОБА_5 З виписки по рахунку вбачається, що до вище зазначеного зняття коштів ОСОБА_3 мав заборгованість за кредитом у сумі 4043,43 грн. Відповідно загальна заборгованість за кредитом складає 19939,93 грн (15896,50 + 4043,43). Саме така заборгованість за кредитом (тілом) підлягає стягненню з позичальника. В решті вимоги про стягнення кредиту (тіла) задоволенню не підлягають, оскільки ця заборгованість виникла у зв`язку з надання Банком послуг Сервіс «Миттєва розстрочка» відповідно до п. 1.1.1.129. Умов та правил надання банківських послуг. Для погашення заборгованості за Сервісом «Миттєва розстрочка», якою скористалася інша особа, було здійснено списання з кредитної картки ОСОБА_3 кожного 23, 24, 25 числа місяця в грудні 2016 року, січні - лютому 2017 року та у березні 2017 року, в зв`язку з чим збільшено тіло кредиту. Зазначена операція проведена без попереднього погодження таких умов з відповідачем, оскільки як зазначалося вище витяг з Умов та правила надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем договору, оскільки не підписаний ним. В частині зазначеної заборгованості апеляційний суд приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 і відхиляє доводи апеляційної скарги позивача. Із розрахунку Банку, наданого до позовної заяви, вбачається, що заборгованість за процентами з вересня 2014 року нарахована за більшою процентною ставкою ніж передбачена у довідці про умови кредитування (32,40% річних, 42% річних). Відповідно до письмових пояснень представника позивача, наданих до апеляційного суду, з наведенням розрахунку заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до умов кредитування (2,5% на місяць), у межах строку кредитування станом на 06 червня 2017 року складає 3205,82 грн. У зв`язку з наявністю боргу за тілом кредиту і за процентами більше ніж на 30 днів відповідач відповідно до умов кредитування має нести відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 500 грн (фіксована частина) і 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів, що складає 1157,29 грн (5% від 23145,75 грн (кредит 19939,93 грн + проценти 3205,82 грн). При виборі виду неустойки, який підлягає стягненню, апеляційний суд виходить із засад розумності і справедливості. Позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню з таких підстав. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду пеня нараховується за невчасне погашення заборгованості у процентах від суми заборгованості, штраф - при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій. Отже, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. До такого висновку прийшов Верховний Суд України у постанові від 21 жовтня 2015 року в справі №6-2003цс15. З урахуванням наведеного вище, стягненню з ОСОБА_3 на користь Банку підлягає заборгованість за договором у сумі 24803,04 грн, у тому числі: за кредитом - 19939,93 грн, за процентами за користування кредитними коштами - 3205,82 грн, штраф у розмірі 500 грн (фіксована частина) і 1157,29 грн (процентна складова). Відповідно частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги Банку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитом і процентами, штрафу. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України необхідно змінити розподіл судових витрат. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог (34,37%) стягненню з відповідача на користь Банку підлягає судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 1144,08 грн. При цьому апеляційний суд враховує суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині відмови в позові, а не фактично сплачену в більшому розмірі суму судового збору. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ІК ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором у сумі 24803 грн 04 коп (двадцять чотири тисячі вісімсот три грн 04 коп), у тому числі: заборгованість за кредитом у сумі 19939 грн 93 коп (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять грн 93 коп), проценти за користування кредитом у сумі 3205 грн 82 коп (три тисячі двісті п`ять грн 82 коп), штраф у сумі 500 грн (п`ятсот грн (фіксована частина)) і 1157 грн 29 коп (одна тисяча сто п`ятдесят сім грн 29 коп (процентна складова)). В решті вимог відмовити. Змінити розподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у сумі 1144 грн 08 коп (одна тисяча сто сорок чотири грн 08 коп). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 травня 2020 року. Суддя-доповідач О.І. Талалай Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта