Постанова 4808 № 338/1084/19

Справа № 338/1084/19 Провадження № 22-ц/4808/239/20 Головуючий у 1 інстанції Шишко О. А. Суддя-доповідач Мелінишин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2020 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П. суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В. за участю секретаря Маслей А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, на рішення Богородчанського районного суду в складі судді Шишка О.А., ухвалене 15 листопада 2019 року в смт. Богородчани Івано-Франківської області, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У вересні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно заяви б/н від 05 березня 2010 року відповідачка отримала в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредит у розмірі 14 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. В порушення вимог закону та умов договору позичальник належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 24 липня 2019 року утворилася заборгованість в сумі 46 716,93 грн. З яких: 2 858,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 928,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 23 814,37 грн - пеня за прострочене зобов`язання, 1414,09 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 2 200,81 грн - штраф (процентна складова). Посилаючись на зазначені обставини позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 46 716,93 грн та судові витрати. Рішенням Богородчанського районного суду від 15 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банком не надано належних і допустимих доказів на підтвердження нарахованого й несплаченого відповідачем тіла кредиту у розмірі 2 858,70 грн. Відмовляючи в стягненні неустойки (пені, штрафу) та заборгованості за простроченим тілом кредиту суд виходив з того, що у заяві позичальника від 05 березня 2010 року не передбачено обов`язку щодо їх сплати. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги товариства задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову. При цьому не врахував, що відповідачка своїм підписом у анкеті-заяві підтвердила, що ознайомлена і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді. Разом із анкетою-заявою нею підписано і довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», у якій зазначено, зокрема, базову відсоткову ставку за користування кредитом (2,5%) в місяць, порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафів при порушенні термінів платежів. Умови кредитного договору позичальник не оспорювала, згоду на укладення договору не відкликала. Вказані обставини свідчать про її згоду з умовами кредитування. Як і дії з користування коштами та погашення заборгованості за кредитом. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем не надано. Окрім того, на думку банку, суд першої інстанції помилково врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року №342/180/17, оскільки цей висновок стосується інших правовідносин сторін. Натомість, не застосовано висновок, зазначений у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі 642/5533/15-ц. 14 січня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 360 ЦПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Разом з тим, ЦПК не передбачає надання судом строку на усунення недоліків відзиву або заперечення. Тому оскільки відповідачем до відзиву не долучено докази надсилання його іншим учасникам справи, цей відзив судом не враховується. В засіданні апеляційного суду представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Рокетська С.В. доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів . ОСОБА_1 доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає. Як правильно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05 березня 2010 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій погодилась, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Крім того, у заяві підтвердила, що ознайомлена і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.14). Згідно наданого банком розрахунку заборгованість за договором б/н від 05 березня 2010 року станом на 24 липня 2019 року складає 46 716,93 грн. З них, зокрема: 2 858,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 928,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 23814,37 грн - пеня за прострочене зобов`язання, 1 414,09 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 2700,81 грн - заборгованість по судових штрафах (а.с.10-13). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості. Однак, апеляційний суд не може погодитися з такими висновками місцевого суду з огляду на настуупне. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Як передбачено статтями 79,80 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Звертаючись до суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на підтвердження тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, додав до позовної заяви, крім іншого, заяву позичальника, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, довідку про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду (а.с. 14, 15, 30). Згідно із довідкою про Умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду», базова процентна ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році) становить 2,5 %, розмір щомісячних платежів і строк їх внесення - 7% від заборгованості до 25 числа місяця, наступного за звітним. Також зазначено розмір та порядок сплати комісії, пені та штрафів. При цьому у довідці відсутня інформація щодо строку кредитування. Відповідачка була ознайомлена з фінансовими умовами надання платіжної карти «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду» та прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що підтверджується її підписом на вказаній довідці (а.с.15). Разом з тим, Умови та Правила надання банківських послуг ОСОБА_1 не підписані. В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно приписів частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За статтею 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо розмір процентів договором не встановлений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В силу статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Враховуючи, що в день підписання анкети-заяви, відповідачкою підписано довідку про Умови кредитування з використанням платіжної картки Кредитка «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», колегія суддів вважає, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені та штрафу) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заперечувала факт укладення між нею та позивачем договору на відкриття карткового рахунку на умовах та правилах надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи. Зважаючи на вищенаведене, неправильним є висновок суду першої інстанції про те, що між сторонами не узгоджено умови кредитування. З`ясовано, що ОСОБА_1 користувалась кредитною карткою, неодноразово знімала кредитні кошти, в тому числі і з урахуванням збільшеного кредитного ліміту, через термінали банку, проводила розрахунки за товари, здійснювала поповнення мобільного телефону тощо, а також вносила кошти на погашення кредиту. При цьому останній платіж на погашення заборгованості проведено 02 серпня 2018 року у розмірі 35,91 грн (а.с.8-13, 90-96). Таким чином, посилання відповідачки на те, що останній платіж на погашення заборгованості внесено 15 листопада 2013 року, після чого будь-яких інших операцій по рахунку нею не проводилось, не заслуговують на увагу. Станом на 24 липня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 46 716,93 грн. З них, зокрема: 2 858,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 928,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 23 814,37 грн - пеня за прострочене зобов`язання, 1 414,09 грн - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 2 200,81 грн - штраф (процентна складова). Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника 2 858,70 грн заборгованості за тілом кредиту, а також 15 928,96 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту. ОСОБА_1 не надано достовірних та достатніх доказів, що розмір заборгованості за тілом кредиту не відповідає дійсності. Відповідно до інформації щодо фінансових зобов`язань позичальника сума прострочення станом на серпень 2019 року за вказаним договором складає 19 189,29 грн (а.с.56-63). Що стосується вимог банку про стягнення заборгованості за пенею та штрафом, то колегія суддів виходить з такого. Як вбачається зі змісту довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», сторони погодили відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне погашення заборгованості, яка складається з пені (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова процентна ставка за договором)/30 нараховується за кожен день прострочки кредиту, пеня (2) = 1 % від заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, яка нараховується 1 раз у місяць, за наявності прострочення по кредиту чи процентах 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн. А також штраф при порушенні термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісії. Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи, що згідно із статтею 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення-строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі 6-2003цс15. Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Зважаючи на те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за пенею та штрафом, апеляційний суд вважає, що стягненню підлягає лише штраф у його фіксованій частині в сумі 500 грн та процентній складовій в сумі 2 200,81 грн. Зазначене з одного боку забезпечить дотримання справедливого балансу інтересів сторін, а з іншого дозволить реалізувати забезпечувальну функцію неустойки. За змістом статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на вищенаведене апеляційний суд вважає, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК». В силу вимог частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи пропорційність розміру задоволених позовних та апеляційних вимог (46 %), з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають стягненню 883,66 грн сплаченого судового збору за подання позову та 1 325,49 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 2 209,15 грн понесених судових витрат. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ. В силу вимог пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», подану представником Криловою Оленою Леонідівною, задовольнити частково. Рішення Богородчанського районного суду від 15 листопада 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 05 березня 2010 року в розмірі 21 488,47 грн, з яких: 2 858,70 грн - заборгованість за тілом кредиту, 15 928,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 500,00 грн - штраф (фіксована частина) та 2 200,81 грн - штраф (процентна складова). У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (місце знаходження: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) 2 209,15 грн понесених судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.П. Мелінишин Судді: О.В. Пнівчук Л.В. Ясеновенко Повний текст постанови виготовлено 29 січня 2020 року