Постанова Волинський апеляційний суд № 161/6761/20

Справа № 161/6761/20 Провадження №33/802/503/20 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М. Категорія:ч.1 ст.130 КпАП України Доповідач: Гапончук В. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 листопада 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі: судді - Гапончука В.В., за участю секретарів судового засідання - Старенько Л.М., Храновського Н.І., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Бакаєвича А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не працює, за ч.1 ст.130 КпАП України, - ВСТАНОВИВ: Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постановою суду стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок судового збору. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 25 квітня 2020 року о 17 годині 34 хвилин у місті Луцьку по вулиці Карпенка-Карого, 2, керував транспортним засобом SAVA 350, НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Alcotest Drager та проведення огляду у лікувальному закладі відмовився в присутності двох свідків. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Не погоджуючись із постановою судді особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі. Вважає постанову суду незаконно і необґрунтованою, так як вона не відповідає фактичним обставинам справи, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції при розгляді справи не дотримався норм Конституції України чим позбавив його права на справедливий розгляд справи безстороннім судом. Розгляд справи проведено поверхнево, без з`ясування усіх об`єктивних даних, які мають значення для справи. При цьому судом не взято до уваги його твердження про те, що він не керував ніяким транспортним засобом і в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б вказували на протилежне. І тому, на його думку, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є законною і не може нести будь-яких наслідків. Вказує на те, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Бакаєвича А.В., які підтримали останню з мотивів, викладених в ній, та просили її задовольнити, приходжу до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, об`єктивна сторона правопорушення, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КпАП України, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, тобто відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю стверджується доказами, які містяться в матеріалах справи у їх сукупності. Протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №165828 від 25.04.2020 року встановлено, що 25 квітня 2020 року о 17 годині 34 хвилин у місті Луцьку по вулиці Карпенка-Карого, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом SAVA 350, НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, порушення мови), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Alcotest Drager та проведення огляду у лікувальному закладі відмовився в присутності двох свідків. Такі дії кваліфіковані поліцейським як порушення п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.1). Дані обставини в повній мірі доводяться й поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які вказали, що 25.04.2020 року були присутніми при складенні працівниками поліції адміністративного протоколу відносно водія ОСОБА_4 за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. ОСОБА_4 відмовився пройти медичний огляд на факт вживання алкоголю у встановленому законом порядку (а.с.4). Вказана відмова проведена у присутності двох свідків, як того вимагає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В ході розгляду справи апеляційним судом в якості свідка було допитано ОСОБА_5 , який підтвердив той факт, що був присутнім, в якості свідка, при відмові ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Судом вжито неодноразових заходів виклику іншого свідка ОСОБА_3 в судові засідання, проте з невідомих причин останній не зміг з`явитися на розгляд справи в зв`язку з чим, судом беруться до уваги його письмові пояснення, наявні в матеріалах справи. Також апеляційним судом було допитано в якості свідків працівників поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а саме відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в присутності двох свідків. Вказали на те, що ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом, це є зафіксовано на відеореєстраторі їхнього автомобіля. Відео зйомка з їх нагрудних камер здійснювалася вже з моменту спілкування з ОСОБА_1 . В той час інших осіб біля ОСОБА_1 не було. Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки у відповідності до ст.ст.251, 252 КпАП України, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом та не викликають сумніву у апеляційного суду. Доводи, на які посилаються ОСОБА_1 та його захисники, не є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, як незаконної, та не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції. Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що він взагалі не керував транспортним засобом то вони не заслуговують на увагу суду та спростовуються поясненнями свідків. При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та правильно застосував адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Постанова суду першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України. Таким чином, усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України. З огляду на вищенаведене підстави для скасування постанови суду першої інстанції з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст. 294 КпАП України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 червня 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.В. Гапончук