Ухвала КЦС ВС № 330/2040/19

У Х В А Л А 05 листопада 2020 року м. Київ справа № 330/2040/19 провадження № 61-12716ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 липня 2020 року у справі за позовом першого заступника прокурора Запорізької області - начальника управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Техас 2016», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_1 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення об`єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, В С Т А Н О В И В : У вересні 2019 року прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення об`єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки. Зазначав, що рішенням Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2015 року № 35 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та вказану земельну ділянку передано у постійне користування Комунальному підприємству «Розвиток курортної зони» (далі - КП «Розвиток курортної зони»). Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 13 листопада 2015 року за № 12029700. На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 збудував будівлю сторожки. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі - ДАБІ) зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 17 жовтня 2018 року № ЗП141182901666, згідно з якою визнано закінченим будівництво об`єкта та готовим до експлуатації. 06 грудня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на сторожку (літ. «А-1»), загальною площею 28,6 кв. м, розташовану в АДРЕСА_2 . Передача у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» вищевказаної земельної ділянки відбулася із порушеннями норм чинного законодавства. За результатами розгляду справи № 908/1514/18 господарським судом Запорізької області встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, тим самим відноситься до земель водного фонду. Передання цієї земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» суперечить вимогам статтей 18-20, 58, 59, 60, 62, 186-1 Земельного кодексу України, статтей 88, 90 Водного кодексу України та статтей 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 266,61 метри від урізу води Азовського моря, та частина ділянки безпосередньо знаходиться в Утлюцькому лимані. Рішенням господарського суду Запорізької області від 07 грудня 2018 року у справі № 908/1514/18 визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 09 жовтня 2015 року № 35; зобов`язано КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 на користь територіальної громади смт Кирилівка. Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Якимівської районної державної адміністрації від 18 липня 2014 року № 68, який міститься в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, до спірної земельної ділянки встановлені обмеження у вигляді її використання без права капітальної забудови. Кирилівська селищна рада не надавала згоду КП «Розвиток курортної зони» та фізичній особі-підприємцю (далі -ФОП) ОСОБА_2 на забудову спірної земельної ділянки, проте ОСОБА_2 збудував сторожку (літ. «А-1»), що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки та отримання всіх дозвільних документів. З метою надання видимості законності будівництва ОСОБА_2 вніс недостовірні дані щодо земельної ділянки до декларації, яка потім була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за від 17 жовтня 2018 року № ЗП 141182901666. З урахуванням неодноразових листів прокуратури Запорізької області на адресу ДАБІ, останній перевірку щодо законності будівництва ОСОБА_2 не провів та заходів щодо скасування реєстрації декларації не вжив. ДАБІ направила на адресу прокуратури Запорізької області листа від 03 червня 2019 року № 1008-1.15/293 про неможливість проведення перевірки. Отже, сторожка (літ. «А-1»), яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458, вважається самочинно збудованою, а забудовник ОСОБА_2 до декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП141182901666 вніс недостовірні відомості, тобто є підстави для скасування реєстрації вищезазначеної декларації. З урахуванням положень частини четвертої статті 376 ЦК України самочинно збудована сторожка підлягає знесенню ОСОБА_2 , тобто особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво. Прокурор зазначив, що ОСОБА_2 набув право власності на будівлю сторожки незаконно (без отримання у встановленому законом порядку земельної ділянки, не відповідності збудованого майна цільовому призначенню земельної ділянки, без дозволу власника на будівництво, шляхом внесення недостовірних відомостей до декларації про готовність об`єкта до експлуатації), у зв`язку з чим наступне відчуження права власності на вказані об`єкти також є незаконним. Об`єкт нерухомості (сторожка) збудований у пляжній зоні у межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що суперечить вимогам статтей 60, 62 Земельного кодексу України, статтей 88, 90 Водного кодексу України, у зв`язку з чим, зміст вищевказаних правочинів щодо відчуження права власності на такий об`єкт не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (стаття 203 ЦК України). Згідно з пунктом 1 рішення Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року № 3 ОСОБА_1 передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. 10 червня 2019 року між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, про що внесено до державного реєстру запис від 18 червня 2019 року № 32039418. Між сторонами підписаний акт приймання-передачі земельної ділянки. Прокурор зазначає, що передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 відбулась на підставі статті 120 ЗК України, тобто як власнику об`єктів нерухомого майна, без проведення земельних торгів. Здійснення Кирилівською селищною радою прав щодо розпорядження земельними ділянками не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади. Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року закрито провадження у справі в частині визнання недійсним акта прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17 грудня 2018 року та внесення до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас 2016» майна у вигляді сторожки (літ. «А-1»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року в позові відмовлено. Відмовивши в позові, суд першої інстанції виходив з того, що прибережна захисна смуга повинна встановлюватися з урахуванням існуючих конкретних умов забудови земельної ділянки. Будівництво сторожки не є самочинним, відсутні підстави для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, оскільки вона закінчує свою дію у зв`язку з фактичним виконанням. Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 липня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задоволено. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації,що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 17 жовтня 2018 року зареєстрована ДАБІ № ЗП141182901666 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715916423203). Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 травня 2019 року № 1017, укладений між ТОВ «Техас 2016» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С. А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715916423203). Зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно збудований об`єкт - сторожку (літ. «А-1») загальною площею 28,6 кв. м, яка розташована на земельній ділянці площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 за адресою АДРЕСА_2 . Визнано незаконним та скасувано пункт 1 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06 червня 2019 року № 3 в частині передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 10 червня 2019 року, площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 32039418). Зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд апеляційної інстанції зазначив, що внаслідок неправильного застосування статті 375 ЦК України та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 не повинен був отримувати дозвіл власника земельної ділянки на його забудову та отримувати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, оскільки не був землекористувачем. Факт отримання ОСОБА_2 декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 17 жовтня 2018 року №ЗП 141182901666 та подальша реєстрація права власності на спірний об`єкт спростовує висновки суду першої інстанції про те, що сторожка не є капітальною будівлею. Згідно з пунктом 14 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації та у технічному паспорті на спірну будівлю зазначено, що сторожка має фундамент (бетон), стіни (дерево, бетон), покриття (проф.лист), що відповідає ознакам капітального будівництва. Отже, ОСОБА_2 збудував сторожку літ. «А-1» на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки та отримання всіх дозвільних документів, вніс недостовірні дані до декларації щодо земельної ділянки, вказана декларація пізніше була зареєстрована ДАБІ 17 жовтня 2018 року № ЗП141182901666. За вказаних обставин сторожка літ. «А-1», яка розташована на спірній земельній ділянці, вважається самочинно збудованою, а забудовником ОСОБА_2 до декларації про готовність об`єкта до експлуатації внесено недостовірні відомості, що є підставою для її скасування. Внаслідок неправильного застосування положень статтей 11, 12, 13 ЦК України, статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації не може бути скасована. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що визначення прибережної захисної смуги у межах населеного пункту здійснюється з урахуванням існуючих конкретних умов забудови земельної ділянки, та як наслідок, підстав для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного з Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 , визнання незаконним та скасування відповідного рішення Кирилівської селищної ради, немає. Прибережна захисна смуга не встановлена у визначеному порядку, тому її розмір врегульовано законом та складає 2 км від урізу води. Водночас, суд не врахував вказаних положень закону, дійшов помилкового висновку, що прибережна захисна смуга у цьому випадку повинна встановлюватись з урахуванням існуючих конкретних умов забудови. Суд апеляційної інстанції зазначив, що не ґрунтуються на вимогах закону висновки суду першої інстанції про відповідність оспорюваних договорів оренди і купівлі-продажу сторожки вимогам закону. Самочинне будівництво ОСОБА_2 сторожки на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності в період, коли в провадженні суду перебував спір щодо правомірності виділення земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», суперечить статтям 59, 60, 62, 83, 84 ЗК України та статтям 85, 88, 90 ВК України, порушує права власника земельної ділянки та права необмеженого кола інших осіб, які фактично позбавляються права на вільний доступ до водного об`єкту та користування пляжною зоною. Враховуючи, що ОСОБА_2 набув право власності на будівлю сторожки із порушенням вимог законодавства, вона є самочинною будівлею, а отже не може бути об`єктом договору купівлі-продажу. Об`єкт нерухомості збудований в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що суперечить статтям 60, 62 Земельного кодексу України, статтям 88, 90 Водного кодексу України, у зв`язку з чим укладений між ТОВ «Техас 2016» і ОСОБА_1 договір купівлі-продажу не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину (стаття 203 ЦК України). За фактичними обставинами справи ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до ТОВ «Техас 2016» з вимогами про повернення коштів, набутих за недійсним правочином. З урахуванням викладеного, на підставі статті 21 ЦК України, статті 152 Земельного кодексу України пункт 1 рішення Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року №3 в частині передачі в оренду спірної земельної ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню, на підставі статтей 203, 215 ЦК України договір оренди земельної ділянки від 10 червня 2019 року, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить статтям 58, 59, 60, 62, 123, 124, 134 Земельного кодексу України та статтям 85, 88, 90 Водного кодексу України. У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 липня 2020 року. Касаційна скарга подана у передбачений законом строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, судовий збір сплачено. Згідно з частиною другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 330/1629/18; постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц. Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження. Касаційну скаргу подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В: Відкрити касаційне провадження у справі. Витребувати з Якимівського районного суду Запорізької області цивільну справу № 330/2040/19 за позовом першого заступника прокурора Запорізької області - начальника управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Техас 2016», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_1 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення об`єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 07 грудня 2020 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник С. О. Погрібний В. В. Яремко