Постанова 4807 № 330/2040/19

Дата документу 28.07.2020 Справа № 330/2040/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1206/20-2 Головуючий у 1-й інстанції: Гусарова В.В. Є.У.№ 330/2040/19 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суду у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської О.М., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Запорізької області начальника управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 , ТОВ «Техас 2016», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення об`єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 р. прокурор в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, ОСОБА_1 , ТОВ «Техас 2016», Державної архітектурно-будівельної інспекції України, ОСОБА_2 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, знесення об`єктів, визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки. Зазначав, що рішенням Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 № 35 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5000 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та вказану земельну ділянку передано у постійне користування комунальному підприємству «Розвиток курортної зони». Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 13.11.2015 за № 12029700. У подальшому на вказаній земельній ділянці ОСОБА_1 збудував будівлю сторожки. Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації за № ЗП 141182901666 від 17.10.2018, згідно якої визнано закінченим будівництво об`єкта та готовим до експлуатації. 06.12.2018 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на сторожку (літ. «А-1»), загальною площею 28,6 кв.м., розташовану в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1715916423203. Передача у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» вищевказаної земельної ділянки відбулася із порушеннями норм чинного законодавства. За результатами розгляду справи № 908/1514/18 господарським судом Запорізької області було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, тим самим відноситься до земель водного фонду. У свою чергу передача вказаної земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» суперечить вимогам ст.ст. 18-20, 58, 59, 60, 62, 186-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України та ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 266,61 метри від урізу води Азовського моря, та частина ділянки безпосередньо знаходиться в Утлюцькому лимані. Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2018 у справі № 908/1514/18 визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради від 09.10.2015 № 35; зобов`язано КП «Розвиток курортної зони» повернути земельну ділянку з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 на користь територіальної громади смт. Кирилівка. Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Якимівської РДА від 18.07.2014 № 68, який міститься в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, до спірної земельної ділянки встановлені обмеження у вигляді її використання без права капітальної забудови. Кирилівська селищна рада не надавала згоду КП «Розвиток курортної зони» та ФОП ОСОБА_1 на забудову спірної земельної ділянки, проте ОСОБА_1 збудував сторожку (літ. «А-1»), що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки та отримання всіх дозвільних документів. З метою надання видимості законності будівництва ОСОБА_1 вніс недостовірні дані щодо земельної ділянки до декларації, яка у подальшому була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182901666 від 17.10.2018. Не дивлячись на неодноразові листи прокуратури Запорізької області (від 29.11.2018 № 05/1-4621-18, від 04.02.2019 № 05/1-79вих.19, від22.05.2019 № 05/1-503вих.19) на адресу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, останній перевірку щодо законності будівництва ОСОБА_1 не провів та заходів щодо скасування реєстрації декларації не вжив. В свою чергу, Департамент обмежився направленням на адресу прокуратури Запорізької області лише листа від 03.06.2019 № 1008-1.15/293 про неможливість проведення перевірки. Отже сторожка (літ. «А-1»), яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458, вважається самочинно збудованою, а забудовником ОСОБА_1 до декларації про готовність об`єкта до експлуатації ЗП 141182901666 внесено недостовірні відомості, тобто є підстави для скасування реєстрації вищезазначеної декларації. З урахуванням положень ч. 4 ст. 376 ЦК України самочинно збудована сторожка підлягає знесенню ОСОБА_1 , тобто особою, яка безпосередньо здійснила вказане самочинне будівництво. Також прокурором було з`ясовано, що рішенням учасника ТОВ «Техас 2016» від 17.12.2018 №2 затверджено результати внесення ОСОБА_1 додаткового вкладу до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016». Зокрема, ОСОБА_1 внесено до статутного капіталу товариства спірний об`єкт нерухомості. Актом прийому-передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17.12.2018 до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» були передані: 1) магазин (літ. «А-1»), розташований за адресою: АДРЕСА_3 ; 2) сторожка (літ. «А-1») та туалет (літ. «Б-1»), які розташовані за адресою: АДРЕСА_4 ; 3) сторожка (літ «А-1»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 4) тимчасові споруди: А-1 (МАФ), Б-2 (МАФ), В-З (МАФ), Г-4 (МАФ), навіси: Д, Д-1, Д-2, Д-3, Д-4, Д-5, Д-6, Д-7, Д-8, Д-9, убиральня - У, басейн -№ 1, дерев`яне покриття (настил) - № Таким чином, право власності на будівлю сторожки набуло ТОВ «Техас 2016», про що здійснено запис про право власності № 29541274 від 18.12.2018. Підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Техас 2016» слугував Акт прийому - передачі майна до статутного капіталу ТОВ «Техас 2016» від 17.12.2018. У подальшому ТОВ «Техас 2016» здійснило відчуження вищевказаного об`єкту нерухомості на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2019 № 1017, посвідченого приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С.А. На думку прокурора, ОСОБА_1 набув право власності на будівлю сторожки незаконно (без отримання у встановленому законом порядку земельної ділянки, не відповідності збудованого майна цільовому призначенню земельної ділянки, без дозволу власника на будівництво, шляхом внесення недостовірних відомостей до декларації про готовність об`єкта до експлуатації), у зв`язку з чим послідуюче відчуження права власності на вказані об`єкти також є незаконним. Об`єкт нерухомості (сторожка) був збудований в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що прямо суперечить вимогам ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного фонду України, у зв`язку з чим, зміст вищевказаних правочинів щодо відчуження права власності на такий об`єкт не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину (ст. 203 Цивільного кодексу України). Пунктом 1 рішення Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 № 3 ОСОБА_2 передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. 10.06.2019 між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, про що внесено до державного реєстру запис № 32039418 від 18.06.2019. Між сторонами 10.06.2019 підписано акт приймання-передачі земельної ділянки. Прокурор зазначає, що передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_2 відбулась на підставі ст. 120 Земельного кодексу України, тобто як власнику об`єктів нерухомого майна, без проведення земельних торгів. При цьому здійснення Кирилівською селищною радою прав щодо розпорядження земельними ділянками не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатися вираженням волі територіальної громади. Посилаючись на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду, перебуває в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Азовського моря та частково знаходиться в Утлюцькому лимані, має обмежену мету використання, просив суд на підставі ст.ст. 60, 62 Земельного кодексу України, ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України: - скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації,що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 17.10.2018 зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182901666 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715916423203); - визнати недійсним акт прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас2016» від 17.12.2018 в частині внесення до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас 2016» майна у вигляді сторожки (літ. «А-1»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715916423203); - визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.05.2019 № 1017, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Техас 2016» та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С.А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715916423203); - зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт - сторожку (літ. «А-1») загальною площею 28,6 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 за адресою АДРЕСА_2 ; - визнати незаконним та скасувати п. 1 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06.06.2019 № 3 в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 від 10.06.2019, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право НОМЕР_1 ); - зобов`язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року закрито провадження у справі в частині визнання недійсним акту прийому-передачі майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас2016» від 17.12.2018 та внесення до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальність «Техас 2016» майна у вигляді сторожки (літ. «А-1»), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715916423203. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року у позові першого заступника прокурора Запорізької області начальника управління нагляду у кримінальному провадженні в інтересах держави відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Заступник прокурора Запорізької області Даниляк О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час ухвалення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи. В тому числі, суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про відсутність порушень під час передачі у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» спірної земельної ділянки та не доведеності прокурором позовних вимог. А також відкидаючи аргументи прокурора, суд першої інстанції в порушення вимог статті 376 ЦК України та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дійшов до необґрунтованого висновку, що сторожка не є капітальною будівлею та не є самочинно збідованою. Крім того, прокурор вказав і те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що визначення прибережної захисної смуги у межах населеного пункту здійснюється з урахуванням існуючих конкретних умов забудови земельної ділянки, та як наслідок, підстави для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 , визнання незаконним та скасування відповідного рішення Кирилівської селищної ради, відсутні. В порядку статті 360 ЦПК України відповідачі у справі відзивів на апеляційну скаргу не надали, проте це не заважає її розгляду за наявними матеріалами справи. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що прибережна захисна смуга повинна встановлюватися з урахуванням існуючих конкретних умов забудови земельної ділянки. Суд вважав, що будівництво сторожки не можна вважати самочинним, відсутні підстави для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, оскільки остання вичерпує свою дію фактом виконання. Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: статей 19, 20, 58, 59, 60, 62 Земельного кодексу України, статей 4, 88, 90 Водного кодексу України, статей 11, 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 26, 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 5 Закону України «Про державне реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України ід 13.04.2011 № 461, а також порушення норм процесуального права: статей 76, 82 Цивільного процесуального кодексу України, а тому з ними не можна погодитися. Встановлено, що Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 28.02.2013 № 14 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення об`єктів рекреаційного призначення КП «Розвиток курортної зони» останньому (КП «Розвиток курортної зони») надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,0000 га для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, яка розташована в АДРЕСА_5 » в постійне користування, без права капітального будівництва, за рахунок земель громадської та житлової забудови смт. Кирилівка, Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області. Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 09.10.2015 № 35 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони», селищною радою затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим № 2320355400:11:001:0458 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Пунктом 2 вказаного рішення рада передала у постійне користування КП «Розвиток курортної зони» за рахунок земель житлової та громадської забудови смт Кирилівка земельну ділянку загальною площею 0,5000 га з кадастровим № 2320355400:11:001:0458 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 На підставі вказаних рішень КП «Розвиток курортної зони» було зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,5000 га, кадастровий № 2320355400:11:001:0458 (розташована за адресою: АДРЕСА_5 ), про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено запис № 12029700 від 13.11.15. 15.02.2016 між КП «Розвиток курортної зони» ( Замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Інвестор) укладено інвестиційний договір № 6-15/02. Відповідно до п. 2.1., 2.2. вказаного договору Інвестор зобов`язався профінансувати та виконати будівельно-монтажні роботи, а саме: збудувати на підставі дозвільної та проектної документації планові об`єкти нерухомості, ввести в експлуатацію від свого імені закінчені будівельні об`єкти, придбати та встановити необхідне обладнання для об`єктів будівництва та інфраструктури, огородити ділянки, підключити планові об`єкти нерухомості до створеної інфраструктури. Згідно з п. 2.3. Договору, закінчені будівництвом об`єкти є власністю Інвестора та використовуються Інвестором. Порядок подальших взаємовідносин сторін визначається договором. Пунктом 8.1. Договору визначено, що він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання його сторонами ( т.1, а.с. 24-35; т.2, а.с.244-245). 06.08.2018 прокурор Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області із позовом до Кирилівської селищної ради, КП «Розвиток курортної зони», ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування вищевказаного рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 09.10.2015 № 35 «Про передачу земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони. Незважаючи на знаходження справи у провадженні господарського суду, ОСОБА_1 , який приймав участь у розгляді господарської справи як ФОП , 15.09.2018 розпочав забудову спірної земельної ділянки і 08.10.2018 збудував сторожку літ. «А-1». 17.10.2018 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області провів реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації сторожки «А-1», загальною площею 28,6 кв.м, розташованої в АДРЕСА_5 , на земельній ділянці із кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 (т.1, а.с.47-50). Рішенням Кирилівської селищної ради №138 від 22.11.2018 вищевказаній сторожці літ «А-1» присвоєно поштову адресу АДРЕСА_2 (т.1, а.с.67). Згідно листу №1001 від 06.06.2019, адресованого прокурору Запорізької області, Кирилівська селищна рада не надавала згоду КП «Розвиток курортної зони» та ФОП ОСОБА_1 на забудову спірної земельної ділянки (т.1, а.с.45). Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2018 по справі №908/1514/18 визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 09.10.2015 № 35 «Про передачу земельної ділянки в постійне користування КП «Розвиток курортної зони», яким передано у постійне користування КП Розвиток курортної зони» земельну ділянку площею 0,5000 га з кадастровим № 2320355400:11:001:0458 для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 . АДРЕСА_6 зони» провернути територіальній громаді спірну земельну ділянку (т.1, а.с.24-35). Вказаним рішенням у господарській справі встановлено, що спірна земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони, відноситься до земель водного фонду, її передача у постійне користування комунальному підприємству суперечить вимогам ст.ст.18-20, 58, 59,60, 62 , 186-1 Земельного кодексу України та ст.ст.88,90 Водного кодексу України та ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації». Будучи добре обізнаним про вилучення у КП «Розвиток курортної зони» спірної земельної ділянки, ОСОБА_1 як учасник ТОВ «Техас-2016» 17.12.2018 вніс додатковий вклад до статутного капіталу товариства сторожку «А-1», загальною площею 28,6 кв.м., розташовану в АДРЕСА_2 та підписав Акт пройму-передачі (т.1,а.с.68-72). Незважаючи на рішення господарського суду від 07.12.2018, Кирилівська селищна рада рішенням від 18.04.2019 №33 передає спірну земельну ділянку в оренду ТОВ «Техас 2016» строком на 49 років для розміщення об`єктів рекреаційного призначення (т.2, а.с. 231). 23.04.2019 між Кирилівською селищною радою та СТВ «Техас-2016» укладено договір оренди землі, предметом якого є спірна земельна ділянка, строк оренди 49 років (т.2, а.с.231-236). 13.05.2019 ТОВ «Техас -2016» уклало з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу спірної сторожки (т.1, а.с.73-83). Рішенням Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 №3 достроково розірвано договір оренди від 23.04.2019, укладений з ТОВ «Техас-2016» та передано спірну земельну ділянку в оренду ОСОБА_2 строком на 49 років (т.1,а.с.37-39). 10.06.2019 між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 49 років (т.1, а.с.40-44). За приписами статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Крім того, відповідно до вимог ст. 60 Земельного кодексу України межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. У відповідності до вимог ст.ст. 88, 90 Водного кодексу України у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних. Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2018 р. по справі № 908/1514/18 (т.1, а.с. 24-35) встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 відноситься до земель водного фонду, розташована в пляжній зоні, знаходиться у межах прибережної захисної смуги Азовського моря та Утлюцького лиману; відстань спірної земельної ділянки від урізу води Азовського моря становить 266,61 - 274,79 метра, а частина цієї земельної ділянки знаходиться безпосередньо в Утлюцькому лимані. Вказаним судовим рішенням встановлено неправомірність набуття КП «Розвиток курортної зони» права користування спірною земельною ділянкою, визнано незаконним і скасовано рішення селищної ради про виділення спірної земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству та зобов`язано останнє повернути земельну ділянки селищній раді. В супереч норм статті 82 ЦПК України, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків про те, що будівництво сторожки не можна вважати самочинним, а визначення прибережної захисної смуги повинно встановлюватися з урахуванням існуючих умов забудови. Внаслідок неправильного застосування положень ст.375 ЦК України та Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 не повинен був отримувати дозвіл власника земельної ділянки на його забудову та отримувати містобудівні умов та обмеження забудови земельної ділянки, оскільки не був землекористувачем. За положенням ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Сторонами у справі не оспорювалося, що Кирилівська селищна рада не надавала згоди ні КП «Розвиток курортної зони», ні ФОП ОСОБА_1 на забудову земельної ділянки, про що письмово повідомила прокурора області листом №1001 від 06.06.2019. Відповідно до ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова території здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право забудови земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється в кілька етапів, серед яких первинним є отримання замовником вихідних даних, а саме: містобудівних умов і обмежень. У порушення норм ст.ст.26,29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження спірної земельної ділянки не отримував, що об`єктивно підтверджується листом Якимівської районної державної адміністрації від 05.06.2019 №01-32/1041. У порушення вимог ст. 376 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, що сторожка не є капітальною будівлею та не є самочинно збудованою. Зокрема, відповідно до ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Не підлягають державній реєстрації речові права на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення. Факт отримання ОСОБА_1 декларації про готовність об`єкта до експлуатації за №ЗП 141182901666 від 17.10.2018 та подальша реєстрація права власності на спірний об`єкт спростовує висновки суду першої інстанції про те, що сторожка не є капітальною будівлею. Крім того, у п.14 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації та у технічному пасорті на спірну будівлю зазначено, що сторожка має фундамент (бетон), стіни (дерево, бетон), покриття (проф..лист), що відповідає ознакам капітального будівництва. Отже, ОСОБА_1 збудував сторожку літ. «А-1» на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без дозволу власника земельної ділянки та отримання всіх дозвільних документів, вніс недостовірні дані до декларації щодо земельної ділянки, вказана декларація у подальшому була зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за №ЗП 141182901666 від 17.10.2018. За вказаних обставин сторожка літ. «А-1», яка розташована на спірній земельній ділянці, вважається самочинно збудованою, а забудовником ОСОБА_1 до декларації про готовність об`єкта до експлуатації внесено недостовірні відомості, що є підставою для її скасування. Внаслідок неправильного застосування положень ст.ст.11,12,13 ЦК України, ст. 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації не може бути скасована. Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є інші юридичні факти. Частою 6 ст.11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події. Так, відповідно до ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається, серед іншого, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. Отже, декларація про готовність об`єкта до експлуатації є документом, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки. Статтею 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом,зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з п.22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461 у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю. Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили. Велика Палата Верховного Суду у справі №815/4789/16 дійшла висновку, що спори, пов`язані зі скасуванням реєстрації декларації та правомірності набуття права власності на об`єктом нерухомості мають приватноправовий характер та повинні розглядатися за нормами ЦПК (постанова від 11.09.2019). Декларація про готовність об`єкта до експлуатації діє упродовж всього часу експлуатації будівлі та підтверджує його експлуатаційні характеристики, та не втрачає своєї чинності моментом реєстрації права власності на нього. Тому, не можна погодитись з позицією суду щодо того, що декларація вичерпує свою дію фактом виконання. Водночас, межі здійснення цивільних прав передбачені ст. 13 Цивільного кодексу України та фактично визначені договорами або актами цивільного законодавства. При цьому при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Виникнення права власності набувається на підставах, шо незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 Цивільного кодексу України). Таким чином, декларація про готовність об`єкта до експлуатації в розумінні ст. 11 Цивільного кодексу України є юридичним фактом, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки, і в силу Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є підставою для проведення державної реєстрації прав на новозбудований об`єкт нерухомого майна, а отже може і має бути скасована через порушення вищевказаних вимог законодавства. Також, внаслідок неправильного застосування положень ст. ст. 58 - 60, 84 Земельного кодексу України та ст. ст. 88 - 90 Водного кодексу України, Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96 №486, суд дійшов помилкового висновку, що визначення прибережної захисної смуги у межах населеного пункту здійснюється з урахуванням існуючих конкретних умов забудови земельної ділянки, та як наслідок, підстави для визнання недійсним договору оренди землі, укладеного з Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 , визнання незаконним та скасування відповідного рішення Кирилівської селищної ради, відсутні. Відповідно до ст. ст. 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у т.ч. землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо. Згідно зі ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Так, згідно зі ст. 62 Земельного кодексу України та ст. 90 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інщих лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд. Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження щляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону (ст. 60 Земельного кодексу України, ст. 88 Водного кодексу України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у ст. 59 Земельного кодексу України, суперечить нормам ст. ст. 83, 84 цього Кодексу. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 487/10128/14 (постанова від 12.06.2019) та у справах № 310/5834/13-ц (постанова від 23.05.2018) та № 469/1393/16-ц (постанова від 30.05.2018). За інформацією Кирилівської селищної ради від 22.06.2018 № 1091 проект землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт. Кирилівка не затверджений. Натомість, відповідно до ч. 6 ст. 88 Водного кодексу України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Оскільки прибережна захисна смуга не встановлена у визначеному порядку, тому її розмір врегульовано законом та складає 2 км від урізу води. Водночас, суд під час ухвалення рішення, не врахував вказаних положень закону, дійшов помилкового висновку, що прибережна захисна смуга у даному випадку повинна встановлюватись з урахуванням існуючих конкретних умов забудови. Не ґрунтуються на вимогах закону і висновки суду першої інстанції про відповідність оспорюваних договорів оренди і купівлі-продажу сторожки вимогам закону. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) в момент вчинення правочину вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч.2-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Самочинне будівництво ОСОБА_1 сторожки на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності в період, коли в провадженні суду перебував спір щодо правомірності виділення земельної ділянки у постійне користування КП «Розвиток курортної зони», суперечить вимогам ст.ст.59, 60,62, 83, 84 ЗК України та ст.ст. 85,88,90 ВК України, порушує права власника земельної ділянки та права необмеженого кола інших осіб, які фактично позбавляються права на вільний доступ до водного об`єкту та користування пляжною зоною. Враховуючи, що ОСОБА_1 набув право власності на будівлю сторожки із порушенням вимог законодавства, вона є самочинною будівлею, а отже не може бути об`єктом договору купівлі-продажу. Об`єкт нерухомості був збудований в пляжній зоні в межах прибережної захисної смуги Азовського моря, що суперечить вимогам ст.ст.60, 62 Земельного кодексу України, ст.ст.88,90 Водного кодексу України, у зв`язку з чим укладений між ТОВ «Техас 2016» і ОСОБА_2 договір купівлі-продажу не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідними для чинності правочину (ст.203 ЦК України). За фактичними обставинами справи ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися до ТОВ «Техас 2016» з вимогами про повернення коштів, набутих за недійсним правочином. З урахуванням викладеного, на підставі ст.21 ЦК України, ст.152 Земельного кодексу України п.1 рішення Кирилівської селищної ради від 06.06.2019 №3 в частині передачі в оренду спірної земельної ділянки підлягає визнанню незаконним та скасуванню, в свою чергу на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України договір оренди земельної ділянки від 10.06.2019, укладений між Кирилівською селищною радою та ОСОБА_2 , підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить ст.ст.58, 59,60,62, 123, 124,134 Земельного кодексу України та ст.ст. 85, 88,90 Водного кодексу України. За вказаних обставин оскаржуване рішення на підставі ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову прокурора. Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, з кожного з відповідачів підлягає стягненню на користь прокуратури Запорізької області компенсація судового збору за подання до суду першої інстанції позову та апеляційної скарги у розмірі по 5 763 грн. з кожного. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області Даниляка О.задовольнити. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову. Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації,що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яка 17.10.2018 зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області за № ЗП 141182901666 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715916423203). Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.05.2019 № 1017, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Техас 2016» та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Якимівського районного нотаріального округу Запорізької області Уколовим С.А. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -1715916423203). Зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт сторожку (літ. «А-1») загальною площею 28,6 кв.м., яка розташована на земельній ділянці площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 за адресою АДРЕСА_2 . Визнати незаконним та скасувати п. 1 рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06.06.2019 № 3 в частині передачі в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,5000 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,5 га з кадастровим номером 2320355400:11:001:0458 від 10.06.2019, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_2 (номер запису про інше речове право НОМЕР_1 ). Зобов`язати ОСОБА_2 повернути територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку площею 0,5 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0458, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Стягнути з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на користь прокуратури Запорізької області кошти судовий збір у розмірі 5 763 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) за подачу позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області кошти судовий збір у розмірі 5763 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні ) за подачу позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальність «Техас 2016» на користь прокуратури Запорізької області судовий збір у розмірі 5 763 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) за подачу позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги. Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Запорізької області кошти судовий збір у розмірі у розмірі 5 763 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні) за подачу позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги. Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на користь прокуратури Запорізької області кошти судовий збір у розмірі у розмірі 5 763 грн. (п`ять тисяч сімсот шістдесят три гривні)за подачу позову до суду першої інстанції та апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 30 липня 2020 року. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська