Постанова Львівський апеляційний суд № 438/181/20

Справа № 438/181/20 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т. Провадження № 22-ц/811/657/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія:32 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2020 року м.Львів Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Ніткевича А.В., Шеремети Н.О., секретаря - Юзефович Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою Бориславської міської ради Львівської області на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 11 лютого 2020 року у справі за позовом Бориславської міської ради Львівської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, в с т а н о в и л а: 07 лютого 2020 року Бориславська міська рада Львівської області звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 43217 грн. 81 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2017 року по 01.10.2019 року. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі рішення Бориславської міської ради Львівської області №243 від 26 квітня 2007 року про передачу приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0675 га на АДРЕСА_1 в оренду для обслуговування нежитлової будівлі, між Бориславською міською радою Львівської області та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди цієї земельної ділянки, терміном на 5 років, який закінчився 21.06.2012 року. За умовами договору оренди, після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновити договір на новий строк, а тому про свій намір продовжити дію договору він повинен письмово повідомити орендодавця не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору, однак, відповідач не повідомив міську раду про намір продовжити дію договору оренди і, продовжуючи використовувати земельну ділянку, не сплачував плати за користування землею. Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 11 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі з тієї підстави (п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України), що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в порядку господарського судочинства. Ухвалу суду оскаржила Бориславська міська рада Львівської області, просить її скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що міська рада подала позов до відповідача ОСОБА_1 , як до фізичної особи, окрім того, предметом позову є не заборгованість за договором оренди, а стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, яку б мала отримати міська рада у разі поновлення договору. Також звертає увагу, що предметом договору оренди є земельна ділянка несільськогосподарського призначення для обслуговування нежитлової будівлі, а не для здійснення підприємницької діяльності. Вказує, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з 15.01.2019 року внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 . В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 20.10.2020 року, є дата складення повного судового рішення - 30.10.2020 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства. Статтею 20 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 15 грудня 2017 року) визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП. Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті). Відтак, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України. За частиною першою статті 173 ГК України, зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України). Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими. Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України). Проте, до підприємницької діяльності фізичних осіб, згідно зі статтею 51 ЦК України, застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП. Відповідно до статті 52 ЦК України, ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору (договір оренди було укладено з відповідачем ОСОБА_1 , як субєктом підриємницької діяльності - ФОП), зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належність спору до господарської юрисдикції. Колегія суддів звертає увагу на те, що з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Наведене повністю відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 25 червня 2019 року (справа №904/1038/18) та від 09 жовтня 2019 року (справа №127/23144/18). Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даного питання дотримався норм процесуального права, які його регулюють, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: апеляційну скаргу Бориславської міської ради Львівської області залишити без задоволення. Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 11 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 30 жовтня 2020 року. Головуючий: Бойко С.М. Судді: Ніткевич А.В. Шеремета Н.О.