Постанова 4807 № 318/1178/19

Дата документу 12.04.2021 Справа № 318/1178/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 318/1178/19 Головуючий у 1 інстанції: Петров В.В. № 22-ц/807/910/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі адвоката Темненко Валентини Олександрівни на заочне рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ В червні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до укладеного договору б/н від 16.10.2013 року ФОП ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг». Свої зобов`язання позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 21 000 грн. 05.12.2016 р відповідачем була припинена господарська діяльність. У випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, її зобов`язання за укладеними договорами залишаються за нею як за фізичною особою. У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 05.04.2019 року має заборгованість в сумі 67 010 (шістдесят сім тисяч десять) грн. 93 коп., з яких: 18 904,44 грн. - заборгованість за кредитом, 36 023,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10 231,71 грн. - заборгованість за пенею за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 1 851,32 грн - заборгованість за комісією за користування кредитом. Посилаючись на вищезазначене просило суд, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по договору в сумі 67 010,93 грн., сплачений судовий збір. Заочним рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість по договору б/н від 16.10.2013 року в сумі 67 010 грн. 93 коп., з яких: 18 904,44 грн. - заборгованість за кредитом, 36 023,46 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10 231,71 грн. - заборгованість за пенею за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 1 851,32 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом, та витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі адвоката Темненко В.О. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення не відповідає таким вимогам. Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2014 року між сторонами було укладено договір, згідно якого відповідач як ФОП отримав кредит у розмірі 3 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання у відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України відповідачем заяви, погодившись при цьому з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку». Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Стаття 527 ЦК України регламентує, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відтак з посиланням на ст. 1054, 1048 ЦК суд першої інстанції вирішив стягнути з відповідача заборгованість, яка на думку суду, підтверджена відповідним розрахунком. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що -за матеріалами справи кредит був одержаний фізичною особою підприємцем для здійснення підприємницької діяльності. В матеріалах справ наявне рішення господарського суду Запорізької області за участю сторін цього є кредитного договору, за яким позивач звертався до господарського суду з за вирішенням питання про стягнення з відповідача як ФОП заборгованості за тим же кредитним договором та позов було задоволено. Питання про тотожність позовів та законність і обґрунтованість заявлених вимог має вирішуватися господарським судом з огляду на наступне. Спори щодо зобов`язань ФОП, яка на дату подання позову втратила такий статус, перед іншими юрособами розглядаються в порядку господарського судочинства. Такий висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду (ВС/ВП № 127/23144/18 від 09.10.2019). Залишаючи без задоволення касаційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» у тотожній справі, у якій провадження було закрите, Велика Палата дійшла наступних правових висновків. Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію щодо юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання до фізичної особи, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, що виник при виконанні умов укладеного між ними господарського договору (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14?144цс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18), від 5 червня 2019 року у справі № 904/1083/18 (провадження № 12-249гс18). Згідно зі статтею 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших відносин, крім справ, розгляд яких здійснюється за правилами іншого судочинства. Разом з тим статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП. Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті). Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Звертаючись із цим позовом, позивач просив стягнути заборгованість за кредитним договором, укладеним між ним та ФОП. Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України (далі - ГК України) громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням. Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України). Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими. Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України). Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП. Відповідно до статті 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, спір належить дот господарської юрисдикції. У даній справі відповідач в апеляційній скарзі просив про скасування оскаржуваного судового рішення та відмову у позові, проте з огляду на те, що справа має розглядатися в порядку господарського судочинства, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження в справі. Керуючись ст. ст. 255, 374, 377, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 19 серпня 2019 рокупо цій справі скасувати. Провадження в справі закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 12 квітня 2021 року. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков