Постанова 4852 № 340/196/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 03 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 340/196/20 Суддя І інстанції - Жук Р.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області в особі голови ліквідаційної комісії з ліквідації Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Стоян Олени Геннадіївни, Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду в якому, просила: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №928/к від 26.12.2019 року; - поновити ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста з внутрішнього аудиту Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 29.12.2019 року; - стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (код ЄДРПОУ - 43314918) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення по день ухвалення судового рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позову посилалася на те, що її звільнення було проведено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із ліквідацією державного органу, при цьому їй не було запропоновано подальшої роботи у новоствореному органі та без врахування вимог ст. 42 КЗпП України в частині ненадання належної оцінки факту переважного права залишення на роботі. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №928/к від 26.12.2019 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста з внутрішнього аудиту Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 29.12.2019 року. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 111 300,02 грн. (сто одинадцять тисяч триста гривень дві копійки) з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за 1 місяць. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Не погодившись з даним рішенням суду Головне територіальне управління юстиції в Кіровоградській області подало на неї апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки в Головному управлінні відбувається ліквідація, а не зміни в організації виробництва, тому позивачу не пропонувалася інша робота; крім того Головне управління не наділено повноваженнями пропонувати роботу в іншому органі. При задоволенні позовних вимог суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин порядок розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, не врахувавши при цьому зміни у законодавстві, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19 вересня 2019 року № 117-ІХ (далі - Закон № 117-ІХ) У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. В судовому засіданні апеляційної інстанції представники Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції підтримали вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, позивач не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі наказу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області № 154/к від 03.02.2016 призначена на посаду головного спеціаліста з внутрішнього аудиту Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (а.с.18, т.1). Пунктом 1 постановою Кабінетом Міністрів України №870 від 09.10.2019 року «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції», постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1, зокрема Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області. (а.с.30-32, т.1) На виконання цієї постанови наказом Міністерства юстиції України «Про утворення міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції України» №3173/5 від 16.10.2019 року наказано ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції згідно з переліком, зокрема Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області. (а.с.33-34, т.1). Цим наказом затверджено список голів ліквідаційних комісій з ліквідації головних територіальних управлінь юстиції, яких зобов`язано, зокрема: забезпечити дотримання порядку звільнення працівників, повідомлення територіальних органів Державної служби зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільнення працівників та своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видачу відповідних наказів та підписання необхідних документів; забезпечити письмове персональне попередження працівників не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення, надати первинним профспілковим організаціям інформацію про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства юстиції. Головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області видано накази №129/07 від 17.10.2019 року «Про створення ліквідаційної комісії» та №135/07 від 18.10.2019 року «Про затвердження плану заходів», яким затверджено план заходів, пов`язаних з ліквідацією ГТУЮ в Кіровоградській області. Планом передбачено письмово повідомити працівників про ліквідацію ГТУЮ у Кіровоградській області та попередити державних службовців про наступне припинення державної служби та вивільнення (статті 83, 87 Закону України «Про державну службу», статті 40, 49-2 КЗпП України). Головою ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області позивачці вручено персональне попередження №08-11/01-41/1698 від 23.10.2019 року, яким його повідомлено про те, що по закінченню двомісячного терміну з моменту попередження він підлягає звільненню з роботи відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу». (а.с.24, т.1) Наказом голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області «Про звільнення ОСОБА_1 » №928/к від 26.12.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста з внутрішнього аудиту Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 28.12.2019 року, у зв`язку з ліквідацією державного органу відповідно до 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», з припиненням державної служби (а.с.19, т. 1). Позивачці не пропонувалася інша робота, в тому числі у новоствореному Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), до якого перейшли функції Головного територіального управління юстиції у Кіровоградської області. Інша робота за відповідною професією чи спеціальністю позивачці не пропонувалася. Станом на день розгляду справи Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області перебуває в стані припинення, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не виключено (код ЄДРПОУ 34894735). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Відповідно до п. 1 та п. 1-1 ч. 1 ст. 87 вказаного Закону України підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: - скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; - ліквідація державного органу. Згідно з ч. 4 та 5 ст. 87 вказаного Закону у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати. Наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки. Частиною 5 ст. 22 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу. Оскільки порядок звільнення державних службовців у зв`язку з ліквідацією та реорганізацією державного органу не врегульований, тому підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, яка регулює питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною 2 ст. 40 вказаного Кодексу визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Відповідно до ст. 49-2 Кодексу, яка визначає порядок вивільнення працівників, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Стаття 42 Кодексу визначає, що роботодавцем має бути враховано переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Відповідно до ст. 42 Кодексу при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 43 Кодексу розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Пунктом 5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, передбачено, що орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Відповідно до п. 6 Порядку права та обов`язки органів виконавчої влади у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади переходять до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України. Частиною 2 ст. 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Згідно з ч. 1 ст. 89, ч. 4 ст. 91 вказаного Кодексу юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення. Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа №21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася в постановах Верховного Суду, зокрема від 12 грудня 2018 року в справі № 826/25887/15, від 17 липня 2019 року в справі № 820/2932/16. Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року в справі № 820/2932/16 зазначив, що якщо ліквідовано орган з одночасним створенням іншого органу, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, то зобов`язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу. Верховний Суд в постанові від 04 липня 2019 року в справі № 2а-108/12/2670 зазначив, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. В розпорядчому акті органу державної влади в постанові Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» не наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Разом з тим функції вказаного органу, що ліквідується, покладено на інший орган - Південно-Східне міжрегіональне управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро), який визначено його правонаступником. З дня утворення Південно- Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) до нього перейшли повноваження та функції, зокрема Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, який втратив такі повноваження та функції згідно з п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року №

870. Судом встановлено, що у Головному територіальному управлінні юстиції у Кіровоградській області фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація. Таким чином, роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури звільнення у зв`язку з реорганізацією, зокрема, довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників; персонально попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення; запропонувати працівникові іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю рівнозначну або нижчу посаду; за відсутності згоди на переведення на іншу посаду - отримати попередню згоду виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, на звільнення працівника. Верховний Суд в постанові від 09 жовтня 2019 року №208/3390/16-а звернув увагу на те, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з`явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення. Отже, роботодавець позивача зобов`язаний був запропонувати позивачу іншу роботу, чого як вбачається з матеріалів справи зроблено не було. Також, відповідачем 1 не надано доказів відсутності вакантних посад на час звільнення позивача. Враховуючи наведені обставини суд визнає, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог чинного законодавства. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 7 ст. 235 Кодексу рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Верховний Суд в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 815/436/17 з подібними правовідносинами виклав правову позицію, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1ст. 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1ст. 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку. Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції правомірно було поновлено позивача на посаді, з якої його було незаконно звільнено. Підстави для поновлення позивача на посаді у новоутвореній установі відсутні, оскільки його не було переведено в установленому законом порядку. З огляду на наведене, оскільки права позивача порушені, то вони підлягають відновленню шляхом скасування оскарженого наказу та поновлення позивача на посаді, з якої її було незаконно звільнено. Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання відповідача на частину 6 статті 49-2 КЗпП України, якою передбачені особливості вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу» та якою установлено, що у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини 2 статті 40 та частини 2 статті 49-2 КЗпП України. Враховуючи те, що ця норма введена Законом України від 12.12.2019 року №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», який набрав чинності 02.02.2020 року, тому не може застосовуватися до спірних правовідносин. При цьому колегія суддів зазначає, що у відповідності до норм чинного законодавства України, день звільнення працівника є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня. За змістом оскарженого наказу позивача з займаної посади звільнено з 28 грудня 2019 року, вказане також підтверджується відомостями її трудової книжки, копія якої наявна в матеріалах справи. Таким чином, поновленню позивач підлягає саме з 29 грудня 2019 року, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків зроблених судом першої інстанції, в рішенні суду першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 04 листопада 2020 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова