Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/25382/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 листопада 2022 року м. Рівне Справа № 569/25382/21 Провадження № 22-ц/4815/1256/22 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Шимківа С.С., суддів: - Ковальчук Н.М., Майданік В.В., секретар судового засідання - Пиляй І.С., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Комунальне підприємство "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені В.Поліщука" Рівненської обласної ради, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 серпня 2022 року (ухвалене у складі судді Галінської В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені В.Поліщука" Рівненської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- в с т а н о в и в : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені В.Поліщука" Рівненської обласної ради, в якому просить: - визнати незаконним та скасувати наказ КП «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука» Рівненської обласної ради № 531-к від 5 листопада 2021 року про припинення трудового договору; - поновити її на посаді сестри медичної відділення діагностичної ендоскопії КП «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" Рівненської обласної ради; - стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, що становить 6555,78 грн.; - стягнути з відповідача на її користь судовий збір у сумі 908,00 грн.. В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що згідно наказу № 531-к від 05 листопада 2021 року вона звільнена з посади молодшої медичної сестри в зв`язку з скороченням штату працівників. З текстом наказу про можливе наступне звільнення її не було ознайомлено за два місяці до звільнення. Рішення про скорочення штатної чисельності не було належним чином погоджено з профспілковим комітетом. Було порушено норми щодо вивільнення працівників. Не надано згоди профспілкового комітету на її звільнення. Їй не була запропонована аналогічна посада чи інші прирівняні до її посади при їх наявності, не дотримано процедуру офіційної пропозиції робітнику інших вакантних посад. При визначенні працівників, яких було залишено на роботі, не враховано її високий рівень кваліфікації. У зв`язку із незаконним звільненням наявні підстави для поновлення її на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що роботодавцем не було порушено трудових прав позивачки при її звільненні, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не достатньо ґрунтовно дослідив докази, у зв`язку з чим, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Вважає, що при її звільненні були порушені правові норми щодо вивільнення працівників, зокрема, з текстом наказу про можливе наступне звільнення її не було ознайомлено за два місяці до звільнення, рішення про скорочення штатної чисельності не було належним чином погоджено з профспілковим комітетом, яким не надано згоди на її звільнення. Їй не була запропонована аналогічна посада чи інші прирівняні до неї посади, які були наявні КП «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука" та не дотримано процедуру пропозиції їй таких посад. При визначенні працівників, яких було залишено на роботі, не враховано її високий рівень кваліфікації. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У поданому на апеляційну скаргу відзиві представник відповідача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що 2 серпня 2004 року ОСОБА_1 прийнята по посаду медсестри відділення діагностичної ендоскопії Рівненського обласного клінічного лікувально-діагностичного центру імені Віктора Поліщука на підставі наказу № 368 від 02.08.2004 на 0,75 ставки. Наказом № 101/01-04 від 28.10.2005 посада медична сестра перейменовано в сестра медична. З 3 січня 2019 року Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука реорганізованого шляхом перетворення в комунальне підприємство «Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностичний центр імені Віктора Поліщука» Рівненської обласної ради, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 . Відповідно до п.1.1, 1.7 статуту КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР, затвердженого 11 березня 2021 року рішенням Рівненської обласної ради, за своїм статусом центр є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає первинну, вторинну (спеціалізовану) та/або третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, послуги, будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим статутом; центр є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, незаборонених законом. Листом № 615/01-15 від 3 червня 2021 року КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР повідомило голову профспілкового комітету про заплановане в серпні 2021 року скорочення чисельності та штату працівників комунального підприємства, надавши одночасно обґрунтування необхідності скорочення чисельності та штату працівників щодо кількості і категорій працівників, що підлягають звільненню. За змістом обґрунтування необхідності скорочення чисельності та штату працівників КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР уповноважений орган прийняв рішення про скорочення 30 штатних одиниць молодшого медичного персоналу, 50 штатних одиниць середнього медичного персоналу, 10 штатних одиниць лікарського персоналу, 55 штатних одиниць іншого персоналу. 16 серпня 2021 року з метою вжиття заходів щодо недопущення порушення переважного права працівників на залишення на роботі при скороченні чисельності та штату працівників по підприємству виданий наказ № 83-ОД «Про заплановане вивільнення працівників». Наказом № 85-од від 31 серпня 2021 року внесено зміни до структури та штатного розпису КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР, які вводяться в дію з 11 листопада 2021 року. Внесення змін до структури та штатного розпису КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР погоджено Постійною комісією з питань охорони здоров`я, материнства та дитинства Рівненської обласної ради, про що свідчать рекомендації постійної комісії № 2 від 31 серпня 2021 року. На виконання наказу № 85-од КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР 31 серпня 2021 року видано наказ № 86-од «Про попередження про можливе майбутнє вивільнення працівників у зв`язку зі скороченням чисельності та штату». У переліку працівників, які письмово повідомляються про можливе майбутнє вивільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату з 10 листопада 2021 року зазначена ОСОБА_1 06 вересня 2021 року на засіданні комісії з визначення осіб, які мають переважне право залишитися на роботі або щодо яких встановлено обмеження на звільнення за скороченням встановлено, що у всіх сестер медичних відділення діагностичної ендоскопії наявна вища кваліфікаційна категорія та однакова продуктивність праці, що підтверджується протоколом № 2 від 6 вересня 2021 року. Рівень кваліфікації позивача підтверджується дипломом молодшого спеціаліста Львівського медичного училища МОЗ України НОМЕР_2 , реєстраційний № НОМЕР_3 від 01.07.1995, за спеціальністю «сестринська справа», кваліфікація - медична сестра, дипломом спеціаліста Міжрегіональної академії управління персоналом НОМЕР_4, реєстраційний № НОМЕР_5 від 15.12.2008, за спеціальністю менеджмент організацій, спеціалізація: медичний та фармацевтичний менеджмент, кваліфікація - менеджер медицини та фармації, дипломом спеціаліста з відзнакою Міжнародної академії управління персоналом НОМЕР_6 від 28.08.2009, за спеціальністю - менеджмент організацій, кваліфікація - менеджер медицини та фармації. Разом з цим, з врахуванням ч. 2 ст. 42 КЗпП України у ОСОБА_1 немає переважного права на залишенні на роботі по відношенню до інших сестер медичних, оскільки остання має найменший безперервний стаж роботи на даному підприємстві у порівнянні з іншими працівниками. На виконання наказу відповідача від 09 вересня 2021 року № 93-ОД, 09 вересня 2021 року завідувачем відділу правового та кадрового забезпечення Романчук О.М. на ім`я ОСОБА_1 було складено попередження №989/01-15 про заплановане її вивільнення з 10.11.2021 року відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. Також у попередженні №989/01-15 від 09 вересня 2021 року позивачу повідомлено про наявність вакантних посад, які можуть бути їй запропоновані для подальшого працевлаштування, з переліком яких можна ознайомитися у відділі правового та кадрового забезпечення КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР. Разом з цим, ОСОБА_1 ознайомлюватися та підписувати попередження відмовилася в присутності завідуючої відділом правового та кадрового забезпечення О. Романчук , головної сестри медичної І. Саванчук , в.о. старшої сестри медичної відділення Л. Блащук , які склали та підписали відповідний акт про відмову ОСОБА_1 від підпису. Листом від 05 жовтня 2021 року за вх. №1072/01 відповідач, в порядку ст. 43 КЗпП України, звернувся до голови Первинної профспілкової організації КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР щодо отримання погодження розірвання трудових договорів за п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до поданого списку працівників (позивач № 89). 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 ознайомлено з тимчасово вакантними посадами, з чим вона була ознайомлена (позивач № 53). Наказом № 531-к від 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 звільнена з посади сестри медичної відділення діагностичної ендоскопії КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з 10 листопада 2021 року, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України, з виплатою грошової компенсації за 6 днів невикористаної основної щорічної відпустки за період 02.08.2021-10.11.2021 та 23 днів невикористаної додаткової щорічної відпустки за особливий характер праці за період 28.09.2017-10.11.2021р.р.. У грудні 2021 року, за зверненнями інших скорочених працівників, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , Управлінням держпраці у Рівненській області у КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР проведений позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки щодо додержання законодавства про працю, за результатами якого складено Акт від 09.12.2021 № 1052а/13-01, яким не встановлено порушень процедури скорочення працівників. Згідно з ч.3 ст.64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Отже, право роботодавця самостійно визначати чисельність працівників і штатний розпис не потребує додаткового доведення і судові органи не можуть вимагати обґрунтування доцільності скорочення чисельності або штату та саме в рамках розгляду спору про поновлення на роботі й вирішується питання про правомірність звільнення з роботи, тому до повноважень суду входить перевірка правильності проведення та дотримання роботодавцем процедури звільнення, у тому числі за скороченням, конкретного працівника. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі № 755/3495/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 451/706/18. У постанові Верховного суду від 7 серпня 2019 року у справі № 367/3870/16-ц висловлена аналогічна позиція: «При вирішення трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників, суд зобов`язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, оскільки вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу)». За змістом ч.1 ст.235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на роботі в разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням установленого законом порядку. Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Процедура звільнення працівника у разі скорочення має відбуватися на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, відповідно до якого скорочення чисельності або штату працівників є однією з підстав для розірвання трудового договору. Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв`язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією. Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Згідно зі ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-49цс15. Крім того, згідно з вказаним правовим висновком Верховного Суду України, оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Розірвання трудового договору за п.1 ст.40 КЗпП України передбачає дотримання певної процедури, яка за загальним правилом включає в себе: надання первинній профспілковій організації інформації про заплановане звільнення; ухвалення рішення про зміни в організації виробництва і праці або про скорочення чисельності і штату працівників; відбір кандидатур працівників, які підлягають звільненню; персональне попередження працівників, які підпадають під скорочення, про майбутнє звільнення; пропонування працівнику, якого планують звільнити, переведення на іншу роботу; отримання згоди виборного профспілкового органу на звільнення працівника; оформлення звільнення працівника і проведення остаточного розрахунку. Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення. Відповідно до ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень. Передбачений ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» обов`язок роботодавцем (відповідачем) виконаний, про що свідчить лист № 615/01-15 від 2 червня 2021 року. В наказі № 85-од від 31 серпня 2021 року «Про внесення змін до структури та штатного розпису КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР» визначені конкретні зміни, які планується запровадити, причини цих змін, посади, що підлягають скороченню, дата введення в дію структури та штатного розпису підприємства відповідно до внесених змін. Працівники, що підлягають скороченню, зазначені в наказі № 86-од від 31 серпня 2021 року. При цьому, безпідставними є доводи апелянта, що КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР було прийнято даний наказ передчасно, без належних правових підстав, згідно рекомендацій від 31 серпня 2021 року, яких не було в наявності, що спростовується Журналом вхідної кореспонденції про реєстрацію вказаних рекомендацій 31 серпня 2021 року і їх врахуванням при прийнятті наказу. Про зміни в організації виробництва і праці відповідача свідчать штатні розписи працівників КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР станом на 02 серпня 2021 року та 11 листопада 2021 року. На засіданні комісії, створеної наказом № 88-од від 31 серпня 2021 року, розглянуто питання про визначення переважного права залишитися на роботі та наявності серед працівників, посади яких скорочують, осіб, щодо яких встановлено обмеження на звільнення, по відділенню діагностичної ендоскопії. За змістом протоколу № 2 від 6 вересня 2021 року засідання комісії у сестер медичних наявна вища кваліфікаційна категорія та однакова продуктивність праці. Виходячи з даних, зазначених у порівняльній таблиці, комісія запропонувала роботодавцю кандидатів на вивільнення, в тому числі ОСОБА_1 .. Ні комісією КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР, ні у ході розгляду справи судом, не було встановлено наявності у ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі по відношенню до інших сестер медичних. Позивач має найменший безперервний стаж роботи на даному підприємстві у порівнянні з іншими працівниками, які також мають належний рівень професійної кваліфікації. Протилежного відповідачем не доведено. Крім того, оцінювання працівників та визначення їх переважного права на залишенні на роботі проводиться саме роботодавцем, а не судом. Суд не визначає наявність у працівника переважного права самостійно, а сприймає та оцінює вже наявні у роботодавця інформацію та докази. Відповідач виконав передбачений ч.1 ст.49-1 КЗпП України обов`язок, попередивши позивача за два місяці про майбутнє звільнення, яке ОСОБА_1 відмовилася підписати в присутності свідків, про що свідчить акт про відмову від підпису на підтвердження отримання попередження від 9 вересня 2021 року № 989/01-15. Одночасно в попередженні про заплановане звільнення позивачу повідомлено про наявність вакантних посад, які могли бути їй запропоновані для подальшого працевлаштування. Також, 01 листопада 2011 року ОСОБА_1 запропоновано ознайомитись з тимчасово вакантними посадами, наявними в КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР станом на 01 листопада 2021 року. Позивач ознайомлення з тимчасово вакантними посадами, що підтверджується її підписом. Враховуючи, що ОСОБА_1 09 вересня 2021 року відмовилася знайомитися з вакантними посадами, а запропоновані 01 листопада 2021 року не відповідають її кваліфікації, інших посад на підприємстві не було, обґрунтованим є висновок місцевого суду, що роботодавцем у повній мірі виконано обов`язок щодо надання працівнику іншої роботи у зв`язку із скороченням. Згідно з частиною першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених, зокрема пунктом 1 статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Відповідно до частини п`ятої статті 43 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Матеріали справи свідчать, що роботодавцем виконано вимоги ст.. 43 КЗпП України, адже відповідач звертався листом від 5 жовтня 2021 року за вх.. № 1072/01 до голови Первинної профспілкової організації КП «РОКЛДЦ ім.В.Поліщука» РОР щодо отримання погодження розірвання трудових договорів за п. 1 ст. 40 КЗпП України відповідно до поданого списку працівників. У триденний строк профспілковий комітет не повідомив про прийняте рішення, що свідчить про те, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору з позивачем. Враховуючи сукупність встановлених обставин справи та наявних у ній доказів, колегія суддів приходить до обґрунтованого переконання про відсутність порушення трудових прав позивача при її звільненні внаслідок скорочення. Установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Виходячи з вище наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично були предметом розгляду у суді першої інстанції, оскільки такі доводи були покладені в обґрунтування позовної заяви, яким була надана належна оцінка. Тому, такі доводи не спростовують висновків місцевого суду і зводяться до переоцінки доказів і незгоди скаржника із висновками суду. Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 263-265 ЦПК України, в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Заразом, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судовим рішенням на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (Hirvisaari v. Finland ("Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 серпня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 24 листопада 2022 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Ковальчук Н.М. Майданік В.В.