Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/11233/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11233/19 Суддя І інстанції - Тулянцева І.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чередниченка В.Є., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Дніпровської митниці Держмитслужби до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Дніпровська митниця Держмитслужби звернувся до суду з вищевказаним позовом, згідно з яким просив: - визнати бездіяльність державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області протиправною; - зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню постанови Кіровського районного суду від 03.10.2018 року №203/3248/18 в частині конфіскації товарів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасування повідомлення державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ващинської Марини Миколаївни від 24.10.2019 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання щодо примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018 року про конфіскацію предметів правопорушення. Зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), з урахуванням висновків суду у цій справі, вирішити питання про прийняття постанови Кіровоградського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018 року про конфіскацію предметів правопорушення до примусового виконання у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження». У задоволенні інших позовної вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить його скасувати у повному обсязі. В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 визнано винною в порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у сумі 681 206,45 грн. з конфіскацією предметів правопорушення згідно з протоколом про порушення митних правил № 0265/11000/18 від 26 липня 2018 року. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.02.2019 у справі № 203/4061/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2018 року, відносно ОСОБА_1 - залишено без змін. 16 квітня 2019 року до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (правонаступником якого є - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно -Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) надійшла заява Дніпропетровської митниці ДФС (правонаступником якої є - Дніпровська митниця Держмитслужби) (вих. №882/10/04-50-20-02 від 09.04.2019) щодо примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018. 18 квітня 2019 року державним виконавцем Ващинською М.М. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що у виконавчому документі відсутні відомості про місцезнаходження конфіскованого майна, тобто, не визначено особу, яка являється зберігачем майна, яке підлягає конфіскації. 03 липня 2019 року позивачем на адресу відповідача повторно направлена заява (вих. №1602/10/04-50-20-02 від 02.07.2019) щодо примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018, яка надійшла до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області та зареєстрована в Журналі реєстрації загальної вхідної кореспонденції Дніпровського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області 10.07.2019 за вх. №8660. Повідомленням державного виконавця Ващинської М.М. від 15.07.2019 виконавчий документ повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Втретє постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №203/4061/18 від 13.12.2018 була пред`явлена до виконання на підставі звернення Дніпропетровської митниці ДФС (вих. № 2459/10/04-50-20-02 від 15.10.2019) до начальника Дніпровського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Дзіжка Р., яке надійшло до відповідача 21.10.2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції №13395. 24 жовтня 2019 року державним виконавцем Ващинською М.М. прийнято повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини 4 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що виконавчий документ не може бути прийнятий до виконання у зв`язку з пропущеним строком пред`явлення до примусового виконання. Вказане повідомлення обґрунтована тим, що строк пред`явлення до виконання переривається на період пред`явлення виконавчого документа, оскільки постанова № 203/4061/18 від 13.12.2018 року пред`являлась до виконання 16.04.2019 року, а 18.04.2019 року виконавчий документ повернуто стягувачеві без прийняття до виконання, тому строк подовжується на три дні, тобто постанова набрала чинності 05.02.2019 року, строк пред`явлення до виконання до 08.05.2019 року. Вищезазначене повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачеві без прийняття до виконання, стягувачем не оскаржувались в порядку та строки, визначені законодавством. Також, повторно вказано про визначені Законом України «Про виконавче провадження» випадки, в яких державний виконавець звертається до суду щодо заміни способу та порядку виконання, а також про судову практику у справі №760/19937/18, про що вже зазначалось у попередньому повідомленні від 15.07.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Звернуто увагу митного органу, що ним до примусового виконання заява не подавалась. Позивач, не погодившись із повідомленням державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання, звернувся із позовом до суду. Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII). Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб)- це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У відповідності до частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку визначено статтею 12 Закону №1404-VIII . Так, у відповідності до частин 1 та 2 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Частиною 4 статті 12 Закону №1404-VIII передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Згідно з частиною 5 статті 12 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Аналогічні приписи були закріплені і частиною третьою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV). При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2018 року (справа № 727/1256/16-ц), аналізуючи положення статей 22, 23, 47 Закону № 606-XIV, дійшла висновку, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Тобто після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Отже, з аналізу статті 12 Закону №1404-VIII та практики Верховного Суду слідує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а тому згідно з частиною 1 статті 12 Закону №1404-VІІІ становить три місяці. Час, що минув до переривання вказаного строку, не зараховується. Тобто, після переривання строку пред`явлення виконавчого документу до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання, перебіг строку починається знову, з наступного дня після повернення виконавчого документу стягувачу. Судом першої інстанції встановлено, що вперше позивач звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження 09.04.2019, тобто, в межах тримісячного строку, проте повідомленням від 18.04.2019 повернуто виконавчий документу стягувачу без прийняття до виконання. У зв`язку з чим, повторне звернення стягувача із заявою про примусове виконання рішення, у зв`язку із поверненням виконавчого документу без прийняття до виконання можливе протягом тримісячного строку з дня такого повернення, оскільки перебіг такого строку починається знову. При цьому, повторне звернення позивача 16.10.2019 року до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відбулось в межах поновленого тримісячного строку. Відтак, повідомлення від 24.10.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання прийнято державним виконавцем всупереч приписам Закону України «Про виконавче провадження», оскільки строк переривався пред`явленням виконавчого документу до виконання. Щодо посилання заявника апеляційної скарги на відсутність в поданому митним органом пакеті документів заяви про прийняття до примусового виконання виконавчого документа - рішення Кіровського районного суду від 03.10.2018 року №203/3248/18, то судом першої інстанції було вірно надано оцінку, що митним органом зазначено всі необхідні відомості щодо виконавчого документу про які зазначено в п. 3 Розділу III Інструкції № 512/5, надано всі необхідні документи, достатні для прийняття рішення виконавцем про відкриття виконавчого провадження, а та обставина, що в самому зверненні митного органу відсутня назва документу - «заява» не свідчить про те, що звертався позивач саме із заявою про примусове виконання рішення суду. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя В.Є. Чередниченко