Постанова Кропивницький апеляційний суд № 2-8103/10

ПОСТАНОВА Іменем України 02 листопада 2020 року м. Кропивницький справа № 2-8103/10 провадження № 22-ц/4809/1316/20 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І., за участю секретаря судового засідання Деменко О.І., учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Мехед Олег Валерійович, заінтересована особа - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк», розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м Кіровограда від 27 липня 2020 року у складі судді Мохонько В.В. ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О.В. щодо арешту (опису) , вилучення та примусової реалізації квартири, яка є заставним майном, за адресою: АДРЕСА_1 незаконними та протиправними; скасувати постанову щодо опису та арешту майна (коштів) боржника від 19.02.2020 № 593, постанови щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12.03.2020 №718. Скаргу мотивує тим, що 27.04.2007 між ним та Акціонерно - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого було надано кредит у розмірі 25 600 доларів США, на строк до 26.04.2032 року зі сплатою 12,7% річних за користування кредитними коштами. У зв`язку несвоєчасною та неповною оплатою згідно умов кредитного договору Акціонерно комерційним банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» було подано до суду позовну заяву про стягнення заборгованості. Кіровським районним судом м. Кіровограда було ухвалене рішення по справі та видано виконавчий лист стягувачу №2-8103/10 від 14.02.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерно комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» 228 354 грн, судові витрати в сумі 1700 грн судового збору, витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. Виконавчий лист №2-8103/10 від 14.02.2011 на примусовому виконані перебуває у приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О.В. В порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем Мехедом О.В. вчиняються незаконні дії щодо його нерухомого майна, а саме квартиру, яка є заставним майном, за адресою: АДРЕСА_1 . Так, згідно постанови щодо опису та арешту майна (коштів) боржника від 19.02.2020 № 593 призначено зберігачем майна невідому йому особу, яка згідно вказаної постанови є ОСОБА_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до ст. 58 закону України «Про виконавче провадження», майно, на яке накладено арешт підлягає належному зберіганню, а тому арештоване майно передається на зберігання лише боржникові, а не іншим особам зберігачам, призначеним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов`язок зберігання майна покладено на іншу особу також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснюються на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику. Іншій особі майно на зберігання може бути передано лише у випадку відсутності боржника чи його відмови від прийняття майна на зберігання, а також у випадку, якщо судовим рішенням визначено іншу особу, якій необхідно передати майно на зберігання, що не було вчинено виконавцем під час його опису. Тому постанова щодо опису та арешту майна (коштів) боржника від 19.02.2020 №593 та постанова щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12.03.2020 №718 є незаконними та протиправними. Вважає, що продаж майна є неможливим, так як дозвіл на реалізацію нерухомого майна, право користування яким мають і діти, службою з питань захисту прав дітей не надано, тому це є порушенням чинного законодавства, а саме: п. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства». За адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: він, дружина та двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що у 2014 році у зв`язку із стрімким знеціненням національної валюти Верховною Радою України було прийнято Закон «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Зазначена квартира є єдиним його та його сім`ї місцем проживання, а також нерухомим житловим майном, що відповідає вимогам підпункту першого пункту першого Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуто (відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного Закону. Вважає, що своїми діями виконавець здійснив примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» з огляду на те, що спірна квартира підпадає під дію цього Закону, оскільки виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання позичальника та не перевищує 140 кв.м. Короткий зміст рішення суду Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 липня 2020 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнати дій приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехеда О.В. щодо арешту (опису) нерухомого майна, а саме квартири, яка є заставним майном, за адресою: АДРЕСА_1 щодо вилучення та примусової реалізації незаконними та протиправними; скасування постанови щодо опису та арешту майна (коштів) боржника від 19.02.2020 №593, постанови щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12.03.2020 №718 та вчинені подальші дії щодо примусової реалізації квартири. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення його скарги. Посилається на те, що на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 поширюється дія мораторію визначеного Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Крім того, арешт квартири здійснено в порушення норм ст. 12 Закону України «Про основу соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та ст. 17 Закону України Про охорону дитинства», оскільки в квартирі проживають діти, а тому дії приватного виконавця, що безпосередньо направлені на стягнення належної йому квартири є протиправними. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Мехед О.В. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим, оскільки вчинені ними дії щодо примусового виконання виконавчого листа відповідають вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції встановив такі обставини В провадженні виконавчого округу Кіровоградської області перебуває виконавче провадження № 61050810 з примусового виконання виконавчого листа № 2-8103/10 від 14.02.2011 року Кіровського районного суду м. Кіровограда про: стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кіровоградського відділення Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанку» - 228 354 грн. 00 коп. боргу за кредитним договором, а саме: 23 815,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 190 110,38 грн. заборгованість по поверненню кредиту; 3 538,06 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 28 243,62 грн. заборгованість по нарахованим та неповернутим відсоткам; 5 000.00 грн. заборгованість по сплаті штрафу; 5 000,00 грн. заборгованість по сплаті пені, судові витрати: в сумі 1 700,00 грн. судового збору, витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. 22 січня 2020 року на адресу приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Мехед О.В. надійшла заява представника АТ «Укрсоцбанк» Піскуна В.В. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного рішення разом із оригіналом вищевказаного виконавчого документа та додатками. Згідно відміток державних виконавців на виконавчому листі Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.02.2011 № 2-8103/10 вищевказаний виконавчий документ неодноразово перебував на виконанні у відділах державної виконавчої служби. Відповідно відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що в останнє зазначений виконавчий лист перебував на виконанні уФортечному відділі державної виконавчої служби м. Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області за №54138809 з 30.06.2017 та був повернутий стягувачу 02.10.2019 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону, про що свідчить відповідна відмітка державного виконавця на виконавчому листі. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з 02.10.2019. 23 січня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Мехед О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження копію якої 23 січня 2020 року направлено боржнику до виконання, а стягувачу до відома. Зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно, попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вищевказану постанову боржником отримано 28 січня 2020 року. Одночасно з вищевказаною постановою приватним виконавцем на підставі заяви стягувача та ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» винесено 23 січня 2020 року постанову про арешт майна боржника. Боржником письмово не повідомлено виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування або місцезнаходження, а також про зміну місця роботи, заборгованість не погашено, декларацію про доходи та майно виконавцю не подано. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за №200810959 сформованої 18 лютого 2020 року ОСОБА_5 , власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2007 року є боржник - ОСОБА_1 19 лютого 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Мехед О.В. на підставі ст. 56 Закону винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника: двокімнатної квартири, місцезнаходження: АДРЕСА_1 . На описане майно накладено арешт та встановлено обмежено права користування ним: без права користування, відчуження та псування до завершення виконавчого провадження. Призначено відповідальним зберігачем та попереджено його про кримінальну відповідальність ОСОБА_2 . Виконавчі дії проведені у присутності понятих, яким роз`яснені їх права та обов`язки, відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження». Копію постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 19.02.2020 року направлено боржнику за вих. № 59319.02.2020 року. Відповідно до запиту від 24 лютого 2020 року №615/АСВП:61050810 директором Департаментом надання адміністративних послуг Коваленко С. повідомлено 10 березня 2020 року приватного виконавця Мехед О., що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: з 25.05.2007 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; з 16.05.2007 гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; з 16.05.2007 року гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 05.06.2018 гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12 березня 2020 року виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_7 з метою подальшого провадження виконавчих дій щодо реалізації арештованого майна боржника, необхідності визначення його ринкової вартості . 30 березня 2020 року суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 надано звіт про визначення вартості майна: квартири АДРЕСА_3 , яка на дату складання звіту становила 420 616 (чотириста двадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. За результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області ОСОБА_5 08 квітня 2020 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) складено довідку, за висновком якої порушень вимог чинного законодавства не виявлено. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу суду та задовольнити скаргу на дії приватного виконавця. Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Мехед О.В. та представник заінтересованої особи Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», які були належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець Мехед О.В., в межах наданих йому повноважень, правомірно виніс постанову щодо опису та арешту майна (коштів) боржника від 19.02.2020 №593 та постанову щодо призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12.03.2020 № 718, а посилання боржника та його представника на те, що приватний виконавець не мав права накладати арешт на його майно з огляду на дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Законів України «Про основу соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», «Про охорону дитинства» є необґрунтованими. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо. Згідно до ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи. Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Законом України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби зобов`язаний сумлінно виконувати службові обов`язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією Українита законами України. Державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих документів стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу»та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: 1) таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки); 3) кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи. Отже, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, копія якого наявна в матеріалах справи, власником квартири, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Загальна площа квартири становить 49 кв. м.(а.с. 63). З матеріалів справи вбачається, що згадана квартира використовується як постійне проживання позичальника та членів його сім`ї. Разом з тим, ОСОБА_1 є власником ј частки квартири АДРЕСА_4 . Загальна площа квартири становить 48,85 кв.м.(а.с. 64). Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є власником ще ј частки іншої квартири, тому він не є особою, на яку поширюється дія мораторію встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою норми згаданого Закону є необґрунтованими. Тези апеляційної скарги ОСОБА_1 , які зводяться до того, що приватний виконавець, вчинив виконавчі дії всупереч положень п. 4 ст. 12 Закону України «Про основу соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та ст. 17 Закону України Про охорону дитинства» не ґрунтуються на законі та доказах. Згідно ст. 17 Закону України Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Відповідно п.4 ст. 12 Закону України «Про основу соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Відтак, зазначені правові норми, на які посилається ОСОБА_1 регулюють порядок вчинення правочинів щодо житла, на яке має право користування дитина, а не щодо провадження виконавчих дій на стадії арешту цього майна та його оцінки. Відповідно до пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за №512/5передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону. Тобто, тільки, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна (правочину), право власності на яке або право користування яким мають діти, на приватного виконавця покладається обов`язок звернутися до органу опіки та піклування про надання дозволу на реалізацію цього майна. Отже, посилання в апеляційній скарзі на те, що при вчиненні виконавчих дій приватним виконавцем Мехедом О.В. було порушено вимоги згаданих вище правових норм є необґрунтованими. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги За таких обставин суд рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з підстав передбачених ст. 375 ЦПК України. У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 447, 451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Кіровського районного суду м Кіровограда від 27 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 05 листопада 2020 року. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Карпенко С.І. Мурашко