Постанова 4857 № 500/557/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 500/557/20 пров. № А/857/8543/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Довгої О.І. та Глушка І.В., з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З., а також сторін (їх представників): від позивача - не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника адвоката Бурика Олега Манолійовича, діючого на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2020р. в адміністративній справі за позовом представника адвоката Бурика Олега Манолійовича, діючого на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління ДПС у Тернопільській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення сум податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (суддя суду І інстанції: Чепенюк О.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 35 хв. 18.05.2020р., м.Тернопіль; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 22.05.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 21.02.2020р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) представник адвокат Бурик О.М., діючий на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням /ГУ/ ДФС у Тернопільській обл. (правонаступником якого є відповідач ГУ ДПС у Тернопільській обл.) наступні податкові повідомлення-рішення: № 0102151-5006-1905 від 04.06.2019р. про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік на загальну суму 3818 грн. 87 коп.; № 0102152-5006-1905 від 04.06.2019р. про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік на загальну суму 32015 грн. 01 коп.; № 0102153-5006-1905 від 04.06.2019р. про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік на загальну суму 6381 грн. 84 коп. (а.с.1-4, 25). Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2020р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.80-87). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив представник адвокат Бурик О.М., діючий на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.92-95). Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 09.06.2017р. Солоненською сільською радою прийнято рішення № 130 «Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік». Згідно пп.«е» п.6.1 розділу 6 вказаного Положення ставку податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних осіб встановлено в розмірі 1 %. Після проведення перевірки відповідності тексту вказаного рішення, яке було скеровано до органів ДПС, та тексту рішення, за який голосували депутати Солоненської сільської ради, виявлено помилку (опечатку). З метою захисту інтересів платників податку, що проживають на території вказаної ради сільським головою Солоненської сільської ради Чубак Т.Б. ініційовано скликання двадцять сьомої сесії сільської ради, яка відбулась 13.06.2019р. Рішенням сесії № 333 від 13.06.2019р. внесено зміни до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік та у пп.«е» п.6.1 розділу 6 встановлено ставку податку для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних осіб в розмірі 0,01 %. При цьому, судом не враховано, що позивач, не будучи депутатом Солоненської сільської ради, не могла впливати на прийняття сесією ради більш коректного, і такого що відповідає обставинам ситуації, рішення сесії. Покликання суду на ст.58 Конституції України вважає помилковим, оскільки її правила мають виключення - крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Наведене вказує на те, що орган ДПС зобов`язаний врахувати нове рішення ради та провести перерахунок податкових вимог. Відповідач ГУ ДПС у Тернопільській обл. скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.126-133). У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено судом першої інстанції, згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано 12.02.2018р. право власності на три нежитлові приміщення, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 , площею 111,90 кв.м; АДРЕСА_1 , площею 938,10 кв.м; АДРЕСА_1 , площею 187 кв.м (а.с.74-75). Дані об`єкти нерухомого майна відносяться до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. По причині наведеного ГУ ДФС у Тернопільській обл. скеровані позивачу наступні податкові повідомлення-рішення: № 0102151-5006-1905 від 04.06.2019р. про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік на загальну суму 3818 грн. 87 коп.; № 0102152-5006-1905 від 04.06.2019р. про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік на загальну суму 32015 грн. 01 коп.; № 0102153-5006-1905 від 04.06.2019р. про визначення податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік на загальну суму 6381 грн. 84 коп. (а.с.17-19). Ставка податку, яка застосовувалась податковим органом, для визначення зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, була встановлена рішенням Солоненської сільської ради Заліщицького району Тернопільської обл. № 130 від 09.06.2017р., яким затверджено Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Солоненської сільської ради на 2018 рік (а.с.8-10). Відповідно до пп.«е» п.6.1 розділу 6 цього Положення ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості зі статусом «інші будівлі» становить 1 відсоток до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» № 2246-VIII від 07.12.2017р. установлено з 01.01.2018р. мінімальну заробітну плату в місячному розмірі 3723 грн. Згідно даних інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкові зобов`язання нараховані по кожному об`єкту з місяця, у якому проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно (лютий 2018 року), тобто за 11 місяців, а саме: по будівлі площею 111,90 кв.м х (3723 грн. х 1%)/12 місяців х 11 місяців = 3818 грн. 87 коп., по будівлі площею 938,10 кв.м х (3723 грн. х 1%)/12 місяців х 11 місяців = 32015 грн. 01 коп., по будівлі площею 187 кв.м х (3723 грн. х 1%)/12 місяців х 11 місяців = 6381 грн. 84 коп. (а.с.34, 40). В подальшому рішенням Солоненської сільської ради № 333 від 13.06.2019р. внесені зміни до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Солоненської сільської ради на 2018 рік, яке викладене у новій редакції. Відповідно до пп.«е» п.6.1 розділу 6 цього Положення у новій редакції ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості категорії «інші будівлі» визначена у розмірі 0,01 відсотка до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м бази оподаткування (а.с.11-14). Така зміна у 2019 році ставки податку за 2018 рік для об`єктів нежитлової нерухомості, що віднесені до категорії «інші будівлі», для фізичних осіб з 1 відсотка до 0,01 відсотка розцінена позивачем як підстава для перерахунку податкових зобов`язань за 2018 рік. Між тим, листом Чортківського управління ГУ ДПС у Тернопільській обл. № 33/10-1/19-00-50-05 від 17.09.2019р. відмовлено у задоволенні вимоги ОСОБА_1 (звернення № Б-42/6 від 13.09.2019р.) провести перерахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік (а.с.24). Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган правомірно здійснив нарахування позивачу податкового зобов`язання зі сплати податку не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі рішення Солоненської сільської ради № 130 від 09.06.2017р. «Про затвердження Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік». Водночас, таке рішення прийняте з дотриманням вимог пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу /ПК/ України та підлягає застосуванню з початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто з 01.01.2018р. Рішенням Солоненської сільської ради № 333 від 13.06.2019р. «Про внесення змін до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік» внесено зміни до вказаного Положення шляхом його викладення у новій редакції. Рішення сільської ради про встановлення ставок податку є нормативно-правовими актами. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Звідси, рішення Солоненської сільської ради № 333 від 13.06.2019р. «Про внесення змін до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік» не є підставою для перерахунку податковим органом у 2019 році податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік. Висновки суду першої інстанції щодо задоволення заявлених позовних вимог колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин. Розглядувані правовідносини регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин). Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності з 01.01.2015р., статтю 266 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. Підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України визначено платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування, відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно з пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Відповідно до пп.266.7.3 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України). Водночас, в силу вимог ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу, для відповідного місцевого податку чи збору. Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них (пп.12.3.1, 12.3.2, 12.3.3 п.12.3 ст.12 ПК України). Відповідно до приписів пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп.12.3.5 п.12.3 ст.12 ПК України). Згідно з п.12.5 ст.12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, 12.02.2018р. позивач ОСОБА_1 набула право власності на три об`єкти нерухомості - будівлі (нежитлові приміщення), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 111,90 кв.м, 938,10 кв.м, 187 кв.м відповідно. Отже, позивач належить до платників податку на нерухоме майно. Згідно рішення Солоненської сільської ради Заліщицького району Тернопільської обл. № 130 від 09.06.2017р. затверджено Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Солоненської сільської ради на 2018 рік. Наведене рішення набрало чинності з 01.01.2018р.; останнє прийнято з дотриманням вимог пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, а тому підлягає застосуванню з початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто з 01.01.2018р. На підставі передбачених в цьому Положенні ставок податку на нерухоме майно податковим органом визначено податкові зобов`язання ОСОБА_1 , про що їй скеровані оскаржувані податкові повідомлення-рішення. 13.06.2019р. Солоненська сільська рада приймає рішення № 333 «Про внесення змін до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік», яким змінює ставку податку на нерухоме майно за категорією «інші будівлі» на 2018 рік. Причини внесення таких змін в 2019 році органом місцевого самоврядування не наведені, окрім як посилання на мету таких змін - «з метою наповнення сільського бюджету». Отже, із змісту рішень сільської ради не прослідковується дійсна причина внесення змін до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік. Судом першої інстанції з`ясовано, що рішення Солоненської сільської ради № 333 від 13.06.2019р. «Про внесення змін до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік», прийняте не на виконання вимог Закону України № 2628-VIII від 23.11.2018р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів». Звідси, з урахуванням передбаченого пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України принципу стабільності (зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року) внесені зміни щодо ставки податку на 2018 році не можуть застосовуватися після завершення бюджетного періоду, а тому не можуть бути підставою для перерахунку відповідачем визначених податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відкликання податкових повідомлень-рішень та формування рішень з цього податку. Аналіз наведених обставин свідчить про те, що на підставі ставки податку, визначеної органом місцевого самоврядування у рішенні № 130 від 09.06.2017р., відповідач правомірно і підставно визначив ОСОБА_1 суми податкових зобов`язань за три об`єкти нерухомого майна в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях. Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою суду першої інстанції доводів позивача (які продубльовані в апеляційній скарзі) стосовно виправлення допущеної описки в розмірі ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості категорії «інші будівлі». Зокрема, рішенням Солоненської сільської ради № 333 від 13.06.2019р. «Про внесення змін до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік» внесено зміни до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік, яке викладене у новій редакції. Таке рішення прийнято з метою наповнення сільського бюджету, про що зазначено у його змісті; іншої підстави (зокрема, допущення описки, помилки тощо) в цьому рішенні не наведено. Із змісту доводів позивача (її представника) слідує, що під час прийняття рішення № 130 від 09.06.2017р. було проголосовано ставку податку 0,1 відсотка для категорії «інші будівлі»; така інформація йому стала відома при опитуванні депутатів сільської ради (а.с.21-23). Проте, такі обставини не узгоджуються із змістом прийнятого сільською радою рішення № 333 від 04.06.2019р., яким ставка податку на спірну категорію об`єктів визначена не 0,1 відсоток, а 0,01 відсоток на 2018 рік. У пункті 2 рішення Солоненської сільської ради № 333 від 13.06.2019р. вказано вважати, що рішення № 130 від 09.06.2017р. втратило чинність. Згідно з ч.5 ст.59 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997р. «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Оскільки рішення сільської ради про встановлення ставок податку є нормативно-правовим актом, тому останнє не має зворотної дії в часі. Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1/99-рп, частину першу ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Відповідно зміст суб`єктивних прав та обов`язку особи, у тому числі щодо сплати податку, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права чи обов`язку. Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав та обов`язків, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами. Водночас, рішення № 333 від 13.06.2019р. «Про внесення змін до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік» не пом`якшує і не скасовує відповідальність особи, а лише вносить зміни до ставки податку на нерухоме майно. З огляду на викладене, враховуючи приписи пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, рішення Солоненської сільської ради № 333 від 13.06.2019р. «Про внесення змін до Положення про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Солоненської сільської ради на 2018 рік» не є підставою для перерахунку контролюючим органом у 2019 році податкових зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік. Встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування; податковий же орган наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції прийнятих нормативно-правових актів, у тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими. На момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були чинними та підлягали до застосування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які встановлені Солоненською сільською радою у рішенні № 130 від 09.06.2017р. на 2018 рік. Чинність такого рішення ради на час прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень дає підстави для висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. При цьому, колегія суддів враховує, що позивачем не оскаржувалося в судовому порядку рішення Солоненської сільської ради № 130 від 09.06.2017р., а також не ставилося питання перед особою, яка, за переконаннями апелянта, допустила технічку описку, про відшкодування платнику податку завданої шкоди по причині надміру сплачених податкових платежів. При цьому, податковий орган, який діяв у відповідності до вимог закону, виконав свій обов`язок по адмініструванню спірного податку, а відтак будь-яких протиправних дій чи рішень стосовно позивача не вчинив. Водночас, непослідовні дії органу місцевого самоврядування призвели до порушення стабільності податкових правовідносин. Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин. Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. За таких умов колегія суддів вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому такі не підлягають до задоволення, з вищевикладених мотивів. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника адвоката Бурика Олега Манолійовича, діючого на підставі ордеру на надання правової допомоги від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2020р. в адміністративній справі № 500/557/20 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку лише у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді О. І. Довга І. В. Глушко Дата складення повного тексту судового рішення: 04.11.2020р.