Постанова 4857 № 140/3459/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3459/19 пров. № А/857/9961/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гудима Л.Я., Гуляка В.В., за участі секретаря судового засідання Копанишин Х.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року (головуючого судді Лозовського О.А. ухвалене у відкритому судовому засіданні м. Луцьк о 10 год. 50 хв. повний текст рішення складено 02.07.2020) у справі №140/3459/19 за позовом Приватного підприємства «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: ПП «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» 26.11.2019 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019 №0006414001, №0006404001, від 19.09.2019 №0006464001, №0006474001, №0006484001, від 10.10.2019 №0005744001. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Приватне підприємство «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Вказує, що Державною фіскальною службою України не надано повноважень Головному управлінню ДФС у Хмельницькій області на видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі нафтопродуктами. Також судом не взято до уваги та не досліджено питання можливості отримання ліцензії на 01.07.2019, тобто на день запровадження ліцензування роздрібної торгівлі пальним та введення штрафів за відсутність самої ліцензії. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача Оксентюк А.М. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Представник позивача Лавренюк А.В. в режимі відеоконференції проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Головного управління ДПС у Хмельницькій області проведено шість фактичних перевірок з питань додержання суб`єктом господарювання - Приватним підприємством «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійснення оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. За результатами фактичних перевірок складено наступні акти: №0249/22-01-40-01/32215743 від 08.08.2019, яким встановлено факт роздрібної торгівлі пальним 01.07.2019 та 08.07.2019 без наявності відповідної ліцензії на АЗС №13 за адресою: м.Шепетівка, вул. Шептицького, 50; №0279/22-01-40-01/32215743 від 28.08.2019, яким встановлено факт роздрібної торгівлі пальним 04.07.2019 та 05.07.2019 без наявності відповідної ліцензії на АЗС за адресою: с.Шаровечка, Хмельницького р-ну, а/д М12 Е50; №0278/22-01-40-01/32215743 від 28.08.2019, яким встановлено факт роздрібної торгівлі пальним 01.07.2019 та 08.07.2019без наявності відповідної ліцензії на АЗС за адресою: с.Соколівка, Ямолинецького р-ну; №0269/22-01-40-01/32215743 від 21.08.2019, яким встановлено факт роздрібної торгівлі пальним 01.07.2019 та 04.07.2019 без наявності відповідної ліцензії на АЗС за адресою: с.Стуфченці, Хмельницького р-ну, а/д Житомир-Чернівці-Теребличе; №0259/22-01-40-01/32215743 від 14.08.2019, яким встановлено факт роздрібної торгівлі пальним 01.07.2019 та 02.07.2019 без наявності відповідної ліцензії на АЗС за адресою: смт Ярмолинці, вул.Пушкіна, 72; №0273/22-01-40-01/32215743 від 22.08.2019, яким встановлено факт роздрібної торгівлі пальним 04.07.2019 та 06.07.2019 без наявності відповідної ліцензії на АЗС за адресою: м.Хмельницький, вул. Вінницька, 1/4 (аркуші справи 16-27). На підставі зазначених актів фактичних перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.09.2019 №0006414001, №0006404001, від 19.09.2019 №0006464001, №0006474001, №0006484001, від 10.10.2019 №0005744001, згідно яких до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі по 250 000,00 грн (аркуші справи 10-15). Не погоджуючись із рішенням, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі - Закон №481/95-ВР), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним. Зазначені зміни набрали чинності з 01.07.2019. Відповідно до абзацу першого преамбули Закону №481/95-ВР (в редакції Закону України від 23.11.2018 №2628-VIII) цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України. Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку. Статтею 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що суб`єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов`язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта господарювання. Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб`єкта господарювання терміном на п`ять років. Державна фіскальна служба України 30.05.2019 року направила Головним управлінням ДФС в областях та м. Києві лист № 17014/7/99-99-12-01-01-17, яким роз`яснила порядок отримання ліцензії, зокрема, і на роздрібну торгівлю пальним. Серед іншого, у цьому листі зазначено, що ліцензія на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального або рішення про відмову в їх видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. Суб`єкти господарювання можуть подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання відповідних ліцензій (на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання та роздрібної торгівлі пальним) починаючи з 12.06.2019 року. При цьому головні управління ДФС в областях та м. Києві мають видавати зазначені ліцензії суб`єктам господарювання починаючи з 01.07.2019 року. Отже, з вищевикладеного вбачається, що починаючи з 12.06.2019 року суб`єкти господарювання могли подати документи на розгляд до органу ліцензування для отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та на право зберігання пального. Розгляд відповідних документів має тривати не більше 20 календарних днів з дня одержання відповідних документів, а орган ліцензування має видавати зазначені ліцензії починаючи з 01.07.2019 року. Відповідно до Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №609 від 05.08.2015 (в редакції станом на 01.07.2019), до повноважень територіальних органів ДФС віднесено видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, як і зберігання пального. Таким чином, для здійснення такого виду господарської діяльності як роздрібна торгівля пальним, позивач був зобов`язаний, з врахуванням законодавчих змін, завчасно, тобто до 01.07.2019, отримати відповідну ліцензію із поданням відповідної заяви, що не було зроблено вчасно. При цьому доводи ПП «НТФ «Укр-Петроль» про те, що Кабінет Міністрів України не надав повноважень ДФС видавати ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, спростовуються внесеними до вищевказаного Переліку органів ліцензування змінами, які набули чинності з 01.07.2019. Як слідує з матеріалів справи, відповідні ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видані позивачу Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Хмельницькій області) на шість АЗС, які були предметом фактичних перевірок у даній справі, 12.07.2019. Доказів того, що підприємство завчасно звернулось до контролюючого органу із відповідними заявами на отримання ліцензії і такий орган відмовив у їх видачі з 01.07.2019 матеріали справи не містять та апелянтом не подано. Згідно з частиною першою статті 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Таким чином, Головне управління ДПС у Хмельницькій області в межах своїх повноважень проведено фактичні перевірки АЗС позивача на предмет додержання вимог законодавства при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі та зберігання алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період з 01.07.2019 по 11.07.2019 ПП «НТФ «Укр-Петроль» здійснювало роздрібну торгівлю пальним на шести АЗС без наявності відповідної ліцензії, про що свідчать фіскальні чеки, наявні в матеріалах справи. Частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі пальним без наявності ліцензії 250 000 гривень. Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Враховуючи встановлені в ході фактичних перевірок порушення позивачем вимог Закону №481/95-ВР, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи по суті, колегія суддів дійшла висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, відтак в задоволенні позовних вимог ПП «НТФ «Укр-Петроль» слід відмовити. Приймаючи рішення у даній справі, колегія суддів враховує, що позивачем в судовому порядку оскаржений наказ Головного управління ДПС у Хмельницькій області №1864 від 21.08.2019 «Про проведення фактичної перевірки», на підставі якого здійснено перевірку дев`яти АЗС. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі №140/393/20, у задоволенні позову відмовлено та згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 07.08.2020. Згідно із частиною 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Водночас, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки. Таким чином, оскільки в межах даного позову платник податків не оскаржував правомірність проведених відповідачем перевірок на підставі наказів від 21.08.2019 №1858, від 27.08.2019 №1892, від 07.08.2019 №1772, від 07.08.2019 №1771, від 27.08.2019 №1891 «Про проведення фактичної перевірки», тому судом правова оцінка з даного питання не надавалась. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Суд звертає увагу на те, що Закон України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», яким фактично запроваджено ліцензування діяльності із роздрібної торгівлі пальним був опублікований у офіційних виданнях до 01.01.2019 (Відомості Верховної Ради України 12.12.2018, Голос України 12.12.2018), а тому відповідні суб`єкти господарювання мали змогу завчасно ознайомитись з запровадженими змінами та звернутися до органів ДФС з питання отримання відповідних ліцензій з 01.07.2019. Також, Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95 не містить жодних обмежень щодо дати початку подання заяв про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, а відповідно суб`єкти господарювання мали право починаючи з 01.01.2019 подавати відповідні заяви. Позивач по суті не заперечує та не спростовує факту продажу пального у період з 01.07.2019 по дату отримання ліцензії, а лише вказує на певні процедурні порушення щодо відсутності повноважень у видачі ліцензії податкового органу, які на думку колегії судді не спростовують правильного вирішення справи судом першої інстанції. Колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, як суб`єкт власних повноважень, довів та підтвердив належними доказами порушення вимог законодавства при здійснення оптової і роздрібної торгівлі та зберігання пального Приватним підприємством «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль», а тому рішення суду першої інстанцій є законним, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та повністю відображено обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року у справі №140/3459/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Л.Я. Гудим В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 03.11.2020