Постанова 4857 № 140/344/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/344/23 пров. № А/857/13502/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Гриньків І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління ДПС у Волинській області про скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій, - суддя (судді) в суді першої інстанції Ковальчук В.Д., рішення постановлене за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення: не зазначена, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» (далі ТзОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль») звернулося в суд з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій №56-Р від 07 жовтня 2022 року. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваного рішення. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій з посиланням на його незаконність, порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податковий орган не здійснював фактичну перевірку за місцем знаходження АЗС, а здійснював документальну перевірку в центральному офісі підприємства, на проведення якої наказ не видавався. Зазначає, що перевірка проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 20.09.2022 №1519-п, який складений з порушеннями чинного законодавства, оскільки в наказі не зазначені підстави для її проведення, а лише містяться посилання на норми податкового законодавства. Наказ не містить посилання на наявність інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення чи письмового звернення про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Зазначення в наказі лише підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, без посилання на конкретні обставини, не є підставою для проведення фактичної перевірки. Звертає увагу суду, що підстава для проведення фактичної перевірки має бути чітко та безумовно вказана у наказі таким чином, щоб унеможливити сумніви у наявності, та не робити спроб здогадів чи припущень про її існування, що фактично має місце у даній справі. Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області надало суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечило щодо її доводів та просило відмовити у її задоволенні. У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її з підстав, що у ній наведені. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 20 вересня 2022 року ГУ ДПС у Волинській області з метою контролю за дотриманням платниками податків порядку здійснення розрахункових та касових операцій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), оформлення роботодавцем трудових відносин з працівниками (найманими особами), здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального прийнято наказ №1519-п «Про проведення фактичної перевірки СГ ТОВ «ПТФ «Укр-Петроль», яким визначено забезпечити проведення фактичної перевірки ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль», а саме господарських одиниць: АЗС з магазином за адресою: Луцький район, с. Городище, вул. Миру, 1А та АЗС з магазином за адресою: Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Володимирська, 3А. В якості підстави для призначення перевірки податковим органом зазначено п.п.20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п.20.1 ст.20; п.75.1 ст.75, п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.69.2, 69.27 п.69 Підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ. Також посадовим особам ГУ ДПС у Волинській області видано направлення на перевірку від 20.09.2022 №2644, №2645. З 20.09.2022 по 26.09.2022 посадовими особами цього податкового органу проведено фактичну перевірку ТОВ «ПТФ «Укр-Петроль» офіс підприємства, розташованого за адресою: Володимир-Волинський район, с. Микуличі, вул. Мілашенкова, 35, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 26.09.2022 №4930/03-20-07-95/41579579. Даним актом перевірки встановлено порушення вимог пункту 414 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2» (із змінами та доповненнями). Зокрема, вкладеним аркушем до акта фактичної перевірки від 26.09.2022 та додатком до акту фактичної перевірки від 26.09.2022 (опис порушень, допущених платникам податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) виявлених в ході фактичної перевірки ТОВ «ПТФ «Укр-Петроль» при продажу товарів на АЗС за адресою: Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Володимирська, 3а та за адресою: Луцький район, с. Городище, вул. Миру, 1а) встановлено порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін на пальне, а саме: у період з 16.03.2022 по 07.05.2022 встановлено реалізацію пального за цінами вищими граничних роздрібних цін (згідно алгоритму розрахунку) та встановленого рівня торгівельної надбавки на окремі види палива (детальні дані наведено в додатках до акта перевірки). Необґрунтовано одержана виручка, що становить позитивну різницю між фактичною від реалізації товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання, зокрема за адресою: Луцький район, с. Городище, вул. Миру, 1а, на суму 36681,92 грн, за адресою: Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Володимирська, 3а, на суму 38139,69 грн. Як зазначено у вкладному аркуші до акта фактичної перевірки від 26.09.2022, у разі незгоди платника податків з виявленими під час фактичної перевірки порушеннями законодавства про ціни і ціноутворення, він надсилає свої зауваження до органу, уповноваженому приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Матеріали перевірки, в тому числі і акт від 26.09.2022 №4930/03-20-07-95/41579579, були надіслані ГУ ДПС у Волинській області листом від 28.09.2022 №5871/5/03-20-07-05-05 на адресу ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області. За результатами розгляду вказаних вище матеріалів ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області прийнято рішення №56-Р від 07 жовтня 2022 року про застосування адміністративно-господарських санкцій, яким застосовано до ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» адміністративно-господарську санкцію у вигляді: вилучення у ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» в дохід державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 74821,61 грн; штрафу у розмірі 74821,61 грн (100 відсотків необґрунтованої виручки) у дохід державного бюджету. Загальна сума застосованих адміністративно-господарських санкцій становить 149643,22 грн. Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права з огляду на наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі ПК України), мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20). Згідно абзацу 1 пункту 75.1, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Як передбачено п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Вимогами п.80.4 ст.80 ПК України передбачено, що перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України. Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (пункт 81.1 статті 81). Згідно вимог п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами. Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати. У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом. Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу. Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності). Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції. Як передбачено пунктами 86.5, 86.6 статті 86 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки. Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання. Підпунктом 69.27 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, податкові органи здійснюють державний контроль (нагляд) та спостереження у сфері ціноутворення відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом. Податкові органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) шляхом проведення фактичних перевірок. Фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення; отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Під час проведення фактичної перевірки податкові органи мають право отримувати від суб`єктів господарювання документи та/або інформацію, які підтверджують вартість придбання товару, що є предметом перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про ціни і ціноутворення за результатами проведення фактичної перевірки такі порушення зазначаються в окремому акті про результати фактичної перевірки, який надсилається до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. У разі якщо платник податків не погоджується з виявленими під час фактичної перевірки порушеннями законодавства про ціни і ціноутворення, він надсилає свої зауваження до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Згідно з пп. 17.1.6 - 17.1.8, 17.1.16 ст. 17 ПК України платник податків має право: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом; оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію; вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків; надавати за власною ініціативою письмові пояснення та/або документи щодо обставин, які підтверджують відсутність його вини у вчиненому податковому правопорушенні, в порядку, встановленому цим Кодексом. Як визначено статтею 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI (далі - Закон №5007-VI), державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання. Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини. Пункт 414 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами; далі - постанова КМУ №1236) визначав граничний рівень надбавки цін на пальне (бензин/дизельне паливо). Пунктом постанови КМУ №1236 (в редакції, постанови від 09.02.2022 №140) було визначено наступне: «Установити на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі: не більше 5 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива; не більше 4,55 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних. Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 ppm та бензинів автомобільних GASOLINE 10 ppm визначається Міністерством економіки на підставі розрахунків акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 та 0,745 кілограма на літр відповідно, витрат на зовнішнє логістичне забезпечення у сумі 50 доларів США/тонну та інших витрат, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом) у сумі 150 доларів США/тонну, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подає щомісяця до 1, 11 і 21 числа Міністерству економіки зазначені розрахунки. Інформація про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства економіки щомісяця до 3, 13 і 23 числа. Під час продажу (реалізації) брендового преміального дизельного палива та бензинів автомобільних, із покращеними показниками якості та позначення (маркування) яких включає певну торгову марку (товарний знак), розмір доплати не може перевищувати 5 відсотків до розміру роздрібних цін на відповідні види палива, визначені згідно з абзацами третім - п`ятим цього пункту». Судом також враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 №488 внесено зміни до постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, в тому числі до пункту 414, який регламентує спірне питання. Пунктом 414 постанови КМУ №1236 (в редакції постанови КМУ від 29.04.2022 №488) визначалось наступне: «Установити на період дії карантину граничний рівень торговельної надбавки в розмірі: не більше 7 гривень з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра дизельного палива; не більше 6,5 гривні з урахуванням податку на додану вартість, що нараховується до середньої вартості 1 літра бензинів автомобільних. Середня вартість 1 літра дизельного палива ULSD 10 пропроміле та бензинів автомобільних GASOLINE 10 пропроміле визначається Міністерством економіки на підставі розрахунків акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, проведених з урахуванням відповідних даних міжнародного інформаційного агентства Platts CIF NWE за попередні 10 днів, розрахункових коефіцієнтів 0,825 та 0,745 кілограма на літр відповідно, витрат на зовнішнє логістичне забезпечення у сумі 80 доларів США/тонну та інших витрат, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом) у сумі 150 доларів США/тонну, сум митних платежів (акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) та щоденного офіційного курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком у відповідному періоді. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подає щомісяця до 1, 11 і 21 числа Міністерству економіки зазначені розрахунки. Інформація про середню вартість 1 літра дизельного палива та бензинів автомобільних оприлюднюється на офіційному веб-сайті Міністерства економіки щомісяця до 3, 13 і 23 числа. Під час продажу (реалізації) брендового преміального дизельного палива та бензинів автомобільних, із покращеними показниками якості та позначення (маркування) яких включає певну торгову марку (товарний знак), розмір доплати не може перевищувати 5 відсотків до розміру роздрібних цін на відповідні види палива, визначені згідно з абзацами третім - п`ятим цього пункту». Відповідно до ч.1 ст.7, ст. 16 Закону України № 5007-VI реалізація державної цінової політики, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін, розроблення та внесення пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну цінову політику. Органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом. Як передбачено статтею 18 Закону України № 5007-VI, уповноважені органи мають право: 1) проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов`язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; 2) одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; 3) одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу; 4) робити запити та одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в повному обсязі інформацію та документи, необхідні для виконання покладених на них функцій; 5) вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 6) приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 7) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 8) звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі прийняття рішення про порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Податковим кодексом України та іншими законами. Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 №667 (далі - Положення про Держпродспоживслужбу №667), - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування. Приписами підпункту 11 пункту 3 Положення про Держпродспоживслужбу №667 обумовлено, що основними завдання Держпродспоживслужби у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України № 5007, до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін - вилучення необґрунтовано одержаної виручки, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від продажу (реалізації) товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (крім тих, що на постійній основі надають житлово-комунальні послуги або мають адресного споживача), та штраф у розмірі 100 відсотків необґрунтовано одержаної виручки. Відтак вірним є висновок суду, що до повноважень відповідача віднесено прийняття рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Разом з тим, абзац «в» підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України надає податковому органу повноваження проводити фактичні перевірки на період дії воєнного стану на території України. Загальні порядок призначення, проведення та оформлення фактичних перевірок закріплені в пункті 75.1 статті 75, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, статтях 80-86 ПК України. Ці норми, серед іншого визначають: поняття фактичної перевірки; правові питання, що підлягають з`ясуванню під час проведення фактичної перевірки; порядок призначення фактичної перевірки; загальні підстави призначення фактичної перевірки; вимоги до документального оформлення рішення про призначення фактичної перевірки; умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки; строки проведення фактичної перевірки; матеріали, які, є підставою для висновків під час фактичної перевірки; порядок надання платником податків документі під час проведення фактичної перевірки; оформлення результатів фактичної перевірки тощо. Як вірно зазначено судом, відповідно до підпункту 69.27 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення; отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Як встановлено судом, позивач вважає, що акт фактичної перевірки від 26.09.2022 №4930/03-20-07-95/41579579 не є належним доказом встановленого у ньому порушення товариством законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), оскільки перевірка не була проведена за фактичним знаходженням господарських одиниць ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль», якими є АЗС із магазинами, а за юридичною адресою знаходження товариства. На думку позивача, перевірка проведена не фактична, а документальна. Проте, як вірно зазначено судом, проведення перевірки за юридичною адресою ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» офіс підприємства (Волинська область, Володимир-Володимирський район, село Микуличі, вулиця Мілашенкова, будинок 35) обумовлена тим, що господарські одиниці АЗС з магазинами за адресою: Луцький район, с. Городище, вул. Миру, 1А та за адресою: Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Володимирська, 3А, не працювали у період проведення фактичної перевірки (20.09.2022-26.09.2022), а реєстратори розрахункових операцій зняті з реєстрації, що також підтверджено позивачем у позові. Також позивачем надано суду докази повернення орендодавцеві (ПП «Універсам») споруд та обладнання вищезазначених АЗС, а саме: додаткову угоду від 25 серпня 2022 року до договору оренди №95 від 01 липня 2020 року; додаткову угоду від 14 вересня 2022 року до договору оренди №95 від 01 липня 2020 року; акт приймання-передачі від 25 серпня 2022 року до договору оренди №95 від 01 липня 2020 року; акт приймання-передачі від 14 вересня 2022 року до договору оренди №95 від 01 липня 2020 року. Однак доказів надання таких документів контролюючому органу під час проведення перевірки позивачем не надано. Крім того, як вірно зазначено судом, представник позивача по довіреності від 03.01.2022 Мартинюк А.О. зауважень до акта перевірки та перевіряючих не мав, про що поставив свій підпис в акті фактичної перевірки, який отримав 26.09.2022. До того ж, в акті перевірки запропоновано суб`єкту господарської діяльності протягом 10 днів з дня отримання акта перевірки подати вмотивовані пояснення та документи щодо фактів, викладених в акті. З урахуванням наведеного вірним є висновок суду, що фактична перевірка проведена за згодою суб`єкта господарювання за його юридичною адресою місцезнаходження, за відсутності зауважень щодо її проведення. В наказі ГУ ДПС у Волинській області від 20.09.2022 №1519-п «Про проведення фактичної перевірки СГ ТОВ «ПТФ «Укр-Петроль» як на підставу для проведення фактичної перевірки зазначено посилання на пп.80.2.2 п.80.2 ст.80, пп. 69.27 пункту 69 Підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, відповідно до якого фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення. Разом з тим, позивач вважає недостатнім посилання податкового органу на норму законодавства як на підставу для проведення фактичної перевірки. ГУ ДПС у Волинській області в якості підтвердження правової підстави проведення фактичної перевірки позивача надано суду копії листів Державної податкової служби України №3799/7/99-00-07-05-03-07 від 10.05.2022 (вх. ГУ ДПС у Волинській області №554/8 від 10.05.2022) та №3869/7/99-00-07-05-03-07 від 11.05.2022 (вх. ГУ ДПС у Волинській області №568/8 від 12.05.2022), відповідно до яких зобов`язано забезпечити проведення фактичних перевірок місць роздрібної торгівлі пальним, згідно з додатку, внаслідок чого сформовано доповідну записку начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Волинській області за №180/03-20-07-05-01 від 04.07.2022, у зв`язку з чим видано наказ Головним управлінням ДПС у Волинській області №1519-п від 20.09.2022. Відтак, підставою для проведення фактичної перевірки господарської діяльності позивача є отримання від ДПС України інформації про можливі перевищення граничного рівня торговельної надбавки для врахування контрольно-перевірочних заходів. Зокрема, у додатку до листа ДПС України №3869/7/99-00-07-05-03-07 від 11.05.2022 зазначений перелік місць роздрібної торгівлі пальним, за якими згідно із даними СОД РРО ДПС фіскальними чеками продажу пального підтверджуються операції продажу пального із порушенням граничних рівнів торгівельної надбавки, де міститься інформація про господарські одиниці ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль», які знаходяться також і за адресами: Волинська область, Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Володимирська, 3А; Волинська область, Луцький район, с. Городище, вул. Миру, 1А. Як вірно зауважив суд, така інформація про можливі перевищення граничного рівня торговельної надбавки для врахування контрольно-перевірочних заходів подана контролюючому органу із врахуванням даних СОД РРО ДПС про фіскальні чеки, які підтверджують вартість проданого позивачем пального в цих господарських одиницях, які на той час знаходились у володінні та користуванні ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» на підставі договору оренди №95 від 01 липня 2020 року, укладеного між ПП «Універсам» (Орендодавцем) та ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» (Орендарем). Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність посилання у наказі ГУ ДПС у Волинській області від 20.09.2022 №1519-п «Про проведення фактичної перевірки СГ ТОВ «ПТФ «Укр-Петроль» на вищезазначені листи, зокрема на лист ДПС України №3869/7/99-00-07-05-03-07 від 11.05.2022 (вх. ГУ ДПС у Волинській області №568/8 від 12.05.2022) з додатком, як на підставу для проведення фактичної перевірки, не є безумовною підставою для визнання такої перевірки протиправною та скасування оскаржуваного рішення, винесеного за результатами такої перевірки. Зазначені недоліки наказу від 20.09.2022 №1519-п не призводять до відсутності правових наслідків такої перевірки. При цьому, позивач не скористався правом подання додаткових пояснень та заперечень до акта перевірки, в тому числі шляхом звернення до податкового органу про надання платнику податків детальної інформації про підстави проведення перевірки, які перевірені судом у ході розгляду справи. Зауважень щодо проведеної перевірки не мав. Судом також вірно зазначено, що здійснення такого виду заходу контролю, як в спірній ситуації, було не правом ГУ ДПС у Волинській області, а його обов`язком, тому відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки детальної інформації про підстави проведення фактичної перевірки не можуть ставити під сумнів легітимність заходу в цілому, якщо такий захід здійснювався на законній підставі, про що зазначено судом вище. Крім того, вірним також є твердження суду, що видання керівником відповідача наказу про призначення перевірки само по собі не створює небезпеки правам чи законним інтересам підприємства позивача, оскільки сам по собі факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків. Проведення перевірки є лише тільки процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів, а також для контролю за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) на період дії воєнного стану на території України. Тобто, незазначення в наказі конкретних підстав для проведення фактичної перевірки не є належною і достатньою підставою для визнання його протиправним, а також для визнання протиправними рішень контролюючого органу, прийнятими за наслідками такої перевірки. Судом також враховано, що подібна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19, в якій, зокрема, вказано, що незазначення підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки. Відтак вірним є висновок суду, що доводи позивача про порушення процедури проведення фактичної перевірки та оформлення її результатів не спростовують законність проведеної перевірки. Як зазначалося судом вище, відповідно до підпункту 69.27 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України у разі якщо платник податків не погоджується з виявленими під час фактичної перевірки порушеннями законодавства про ціни і ціноутворення, він надсилає свої зауваження до органу, уповноваженого приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Як встановлено судом, доказів надіслання таких зауважень до ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області щодо виявлених під час фактичної перевірки порушень законодавства про ціни і ціноутворення позивач суду не надав. Крім того, у позові також не міститься жодних заперечень щодо встановлених під час перевірки порушень цього законодавства. Водночас актом фактичної перевірки від 26.09.2022 №4930/03-20-07-95/41579579 встановлено порушення вимог пункту 414 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2» (із змінами та доповненнями). Зокрема, вкладеним аркушем до акта фактичної перевірки від 26.09.2022 та додатком до акту фактичної перевірки від 26.09.2022 (опис порушень, допущених платникам податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) виявлених в ході фактичної перевірки ТОВ «ПТФ «Укр-Петроль» при продажу товарів на АЗС за адресою: Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Володимирська, 3а та за адресою: Луцький район, с. Городище, вул. Миру, 1а) встановлено порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін на пальне, а саме: у період з 16.03.2022 по 07.05.2022 встановлено реалізацію пального за цінами вищими граничних роздрібних цін (згідно алгоритму розрахунку) та встановленого рівня торгівельної надбавки на окремі види палива (детальні дані наведено в додатках до акта перевірки). Необґрунтовано одержана виручка, що становить позитивну різницю між фактичною від реалізації товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання, зокрема за адресою: Луцький район, с. Городище, вул. Миру, 1а, установлена в розмірі 36681,92 грн, а за адресою: Володимир-Волинський район, м. Устилуг, вул. Володимирська, 3а, в розмірі 38139,69 грн. Відтак, актом перевірки встановлено порушення вимог законодавства, а саме неналежного формування, встановлення та застосування державних регульованих цін ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль», в результаті чого позивачем необґрунтовано одержано виручку в загальній сумі 74821,61 грн. Позивачем вказані обставини не заперечуються та не спростовуються. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду, що зазначене свідчить про те, що вірними є доводи контролюючого органу про допущення ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» порушення пункту 41-4 постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, які зафіксовані в акті перевірки від 26.09.2022 №4930/03-20-07-95/41579579. З огляду на наведене, вірним є висновок суду, що під час проведення фактичної перевірки ГУ ДПС у Волинській області діяло на підставі та у межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного на період виникнення спірних правовідносин законодавства, а зафіксовані в акті перевірки від 26.09.2022 №4930/03-20-07-95/41579579 та документально підтверджені обставини стали підставою для прийняття відповідачем рішення №56-Р від 07 жовтня 2022 року про застосування адміністративно-господарських санкцій у загальній сумі 149643,22 грн у вигляді вилучення у ТОВ «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» в дохід державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 74821,61 грн та застосування штрафу у розмірі 74821,61 грн (100 відсотків необґрунтованої виручки). Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій №56-Р від 07 жовтня 2022 року прийняте Головним управлінням Держпродспоживслужби у Волинській області правомірно, в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством України з питань державної митної справи. При цьому, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ч. 3 ст. 243 ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Укр-Петроль» залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі № 140/344/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 28.09.2023.