Постанова 4857 № 140/395/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/395/20 пров. № А/857/10046/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року, головуючий суддя Каленюк Ж.В., ухвалене у м. Луцьку, у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,- В С Т А Н О В И В: В лютому 2020 року позивач ПП «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 11 листопада 2019 року №000242502 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 79 934,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що висновки, викладені в акті перевірки, є помилковими та не відповідають фактичним обставинам справи, а спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі акта перевірки є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач зауважував, що стаття 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР), на підставі якої контролюючий орган застосував до підприємства штрафні (фінансові) санкції, передбачає відповідальність за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а не за відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей. У свою чергу, законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбані товарно-матеріальні цінності, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу. Як зазначав позивач, наявність на підприємстві видаткової накладної від 09 вересня 2019 року №13444 підтверджує походження товарів, описаних в акті перевірки, та здійснення обліку товарних запасів з дотриманням встановленого законодавством порядку, а своєчасне ненадання цієї видаткової накладної обумовлене її зберіганням в бухгалтерській службі за юридичною адресою підприємства відповідно до облікової політики підприємства. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ПП «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавством не передбачено зберігання первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей за місцем знаходження господарської одиниці суб`єкта господарювання. Сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до платників фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ПП «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» зареєстроване як юридична особа за адресою місцезнаходження: місто Володимир-Волинський, вулиця Драгоманова, 19А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.41-45). Тут же зазначено, що оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами є основним видом економічної діяльності підприємства, а серед інших його видів - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. 10 жовтня 2019 року на підставі наказу від 07 жовтня 2019 року №350 (а.с.24-25), направлення на перевірку від 07 жовтня 2019 року №23, №24 (а.с.26-29) ревізорами-інспекторами Головного управління ДПС у Рівненській області проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог законодавства у сфері обігу підакцизних товарів ПП «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» на АЗС №5 з магазином, що знаходиться на вулиці Січових Стрільців, 50 в місті Рівне. Результати перевірки оформлено актом від 10 жовтня 2019 року №97/17-00-32-01/32215743 (бланк №000011, далі акт перевірки, а.с.5-6). Перевіркою, з-поміж іншого, встановлено порушення пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а саме: на момент перевірки на вітрині знаходяться алкогольні напої в асортименті в кількості 474 пляшки на загальну суму 39967,00 грн, описані в додатку до акта перевірки, на які відсутні супровідні облікові документи (а.с.30-36). 11 листопада 2019 року на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення №000242502, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 79934,00 грн, тобто у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації (а.с.4). Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що встановлене контролюючим органом під час документальної виїзної планової перевірки порушення товариством вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР не знайшло свого спростування належними, достовірними та достатніми доказами, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей та є підставою для їх оприбуткування і внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів та які б свідчили про протиправність податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 6 липня 1995 року. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. За приписами пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Відповідно до пункту 85.2. статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Як встановлено пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 05 березня 2019 року у справі № 814/3744/15. Пунктом 86.5 статті 86 ПК України встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу. Також, відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПК України, у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У письмовому поясненні від 10 жовтня 2020 року, старший оператор ОСОБА_1 повідомила ревізорів-інспекторів, що накладні на алкогольні напої, які знаходяться на вітрині, наявні у центральному офісі за адресою: місто Володимир-Волинський, вулиця Драгоманова, 19А (а.с.36). Позивач у порядку та строки, встановлені пунктом 44.7 статті 44 ПК України, заперечення на акт перевірки не подав, як і документи про наявність яких повідомила старший оператор ОСОБА_1 під час проведення перевірки До адміністративного позову позивачем додано копію видаткової накладної від 09 вересня 2019 року №13444 на суму 39 967,00 грн. на придбання алкогольних напоїв у ТзОВ «Укр-Петроль» (а.с. 7). Однак, у вказаній копії видаткової накладної відсутня інформація, яка б дозволяла ідентифікувати товар за його найменуванням, кількістю та вартістю, що вказана в додатку до акта перевірки (у накладній 7 найменувань, а в додатку до акта перевірки 156 на 474 одиниці товару). Також, в матеріалах справи знаходиться інша видаткова накладна від 09 вересня 2019 року №13444 (за тим самим номером і датою, що і попередня накладна), що дослівно відображає зміст додатка до акта перевірки, тобто складена за всіма позиціями з відтворенням найменування товару, кількості, об`єму, ціни у тій самій послідовності, які зафіксовані ревізорами-інспекторами під час перевірки (а.с.51-54). Колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що в матеріалах справи містяться дві різні за змістом видаткові накладні, що дає підстави для сумніву у достовірності цих документів, виданих постачальником ТзОВ «Укр-Петроль» покупцю ПП «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль», та ведення останнім своєчасного та належного обліку товару, що перебуває на реалізації, відтак такі судом не можуть братись до уваги. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем ні під час перевірки, ні після складення акту не надано податковому органу документів, які б підтверджували ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що відповідачем правомірно застосовані штрафні санкції відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нафто торгова фірма «Укр-Петроль» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року у справі №140/395/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 04.12.2020 року.