Постанова Сумський апеляційний суд № 583/2875/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2020 року м.Суми Справа №583/2875/20 Номер провадження 22-ц/816/2058/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., сторони: боржник - ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Охтирський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2020 року в складі судді Яценко Н.Г., постановленої у м. Охтирка, - в с т а н о в и в : 06 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на дії начальника відділу Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - відділ ДВС) Богомола С.М. та просив визнати незаконною і скасувати його постанову від 04 березня 2019 року про арешт коштів в межах виконавчого провадження № 58153481, а саме: рахунку IBAN НОМЕР_1 картковий рахунок № НОМЕР_2 , карта для виплат № НОМЕР_3 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», а також зняти арешт із грошових коштів на вказаному рахунку. Доводи скарги мотивовані тим, що заявник виявив бажання піти на контрактну службу до Збройних Сил України, для чого йому потрібен був рахунок у банку для заробітної плати. При зверненні до банку він дізнався, що вже на існуючий зарплатний рахунок, яким він не користувався тривалий час, було накладено арешт. При зверненні до державного виконавця йому відмовлено у знятті арешту з коштів на банківській картці, що вважає незаконним та порушує право на отримання заробітної плати за місцем служби. Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та задовольнити вимоги скарги у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою державного виконавця порушене його право на отримання заробітної плати. У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін. При цьому вказує, що ухвала суду є законною, обґрунтованою та справедливою, а також такою, яка постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Білери П.П., представника Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - Куц О.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду скасуванню, а провадження у даній справі слід закрити з таких підстав. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.2 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки. Постановою начальника відділу ДВС Богомола С.М. від 17 квітня 2019 року приєднано виконавче провадження № 58153481 до зведеного виконавчого провадження № 58865757 з примусового виконання постанови Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 серпня 2017 року № 583/2090/17 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 20400 грн. Постановою начальника відділу ДВС Богомола С.М. від 04 березня 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих поточних рахунках ОСОБА_1 , крім рахунків які мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом та на всі інші відкриті рахунки, а також на кошти на рахунках, що будуть відкритті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення на які заборонено законом у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження у сумі 22660 грн. Листом від 04 квітня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» повідомив про недостатність коштів на рахунку ОСОБА_1 для виконання постанови про арешт коштів боржника. При цьому, банк про рахунки зі спеціальним режимом призначення, на який законом заборонено накладення арешту, не повідомив. Також судом встановлено, що за період з 01 січня 2020 року по 23 липня 2020 року на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_4 рух коштів був відсутній (а.с. 6). Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції встановив, що на картковий рахунок боржника як на момент накладення арешту, так і на день розгляду скарги, заробітна плата не нараховувалась, а доказів того, що боржник працює та позбавлений можливості отримувати заробітну плату суду не надано. Крім того, суду не надано і доказів неможливості відкрити інший картковий рахунок для отримання заробітної плати, а також того, що арешт рахунку позбавив скаржника права на працевлаштування та на отримання заробітної плати. Проте, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Отже, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення штрафу, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Проте, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 оскаржується постанова державного виконавця, винесена у виконавчому провадженні, що відкрите на виконання постанови суду, винесеної у справі про адміністративне правопорушення, а не судового рішення у цивільній справі, тому скарга боржника в частині вимог про скасування постанови державного виконавця про арешт коштів боржника не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції адміністративного суду. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Таким чином, ухвала Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2020 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Керуючись ст.ст. 255, 367-369, 374, 377, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 13 серпня 2020 року в даній справі скасувати. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Охтирський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» в порядку судового контролю за виконанням судового рішення щодо арешту коштів боржника закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко Т.А. Левченко