Постанова 4818 № 638/20496/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2025 року м. Харків справа № 638/20496/21 провадження № 22-ц/818/1010/25 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пилипчук Н.П., суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Львової С.А., учасники справи: скаржник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шкурко Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2024 року в складі судді Шишкіна О.В. в с т а н о в и в: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шкурка Дмитра Володимировича. Скарга мотивована тим, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст.130 КУпАП, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення. При цьому подія сталася 21 грудня 2021 року, постанова Дзержинського районного суду м. Харкова винесена 06 грудня 2022 року, а до примусового виконання документи подано у жовтні 2023 року, тобто з пропуском строку. Вважав, що державний виконавець не мав права відкривати виконавче провадження. Просив визнати незаконним та скасувати постанову державного виконавця Шкурка Д.В. про відкриття виконавчого провадження № 72978147 від 11 жовтня 2023 року, а дії щодо арешту його рахунків визнати неправомірними. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухвалою суді ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що не підлягає виконанню документ, що надійшов після закінчення терміну, передбаченого законом для відповідного виду стягнення. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково, ухвалу суду скасувати. Ухвала суду першої інстанції мотивована зокрема тим, що розгляд даної справи віднесено до цивільної юрисдикції. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2022 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн; відповідно до ч. 1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення; роз`яснено, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду. Постановою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Голубкова В.В. залишено без задоволення, постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2022 року, щодо ОСОБА_1 залишено без змін. Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шурком Д.В. від 11 жовтня 2023 року відкрито виконавче провадження № 72978147 з примусового виконання постанови № 638/20496/21, виданої 06 грудня 2022 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у сумі 34 000,00 грн (а.с.19). В подальшому державний виконавець здійснив ряд виконавчих дій, а саме винесено постанови про арешт майна та коштів боржника, звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та стягнення виконавчого збору. Постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шурком Д.В. від 15 лютого 2024 року ВП № 72978147 виконавчий документ постанови № 638/20496/21, виданої 06 грудня 2022 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у сумі 34 000,00 грн повернуто стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України). Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява N 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносинах, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України). Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, в свою чергу, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України). Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 КАС України). У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень, в свою чергу, врегульовано розділом V КУпАП «Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень» (статті 298 - 305 КУпАП). Відтак, змістом статті 304 КУпАП передбачено, що питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову. Відповідно до статті 305 КУпАП, контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом. Змістом частини першої статі 447 ЦПК України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (стаття 447-1 ЦПК України). Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України). З огляду на зазначене вище, зміст ЦПК України передбачає можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі. Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України, в свою чергу, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у зазначеній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу). Змістом статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця як окремої категорії адміністративного спору. Частиною першою вказаної статті передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання. Зазначене узгоджується, зокрема, із висновками, викладеними у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 757/62025/17 (провадження № 14-619цс18), а також постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 240/8781/23 (адміністративне провадження № К/990/28363/23), від 11 жовтня 2023 року у справі № 460/10292/23 (адміністративне провадження № К/990/27146/23), від 12 червня 2024 року у справі № 495/1465/22 (провадження № 61-4726св24), від 16 квітня 2025 року у справі № 242/2055/23 (провадження № 61-9826св24). Таким чином, в разі оскарження дій чи рішень органу державної виконавчої служби щодо здійснення виконавчого провадження з примусового виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідний спір має розглядатися у порядку, передбаченому КАС України. Оскільки у справі, яка розглядається, ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, тому апеляційний суд дійшов висновку про неможливість розгляду скарги в порядку цивільного судочинства. Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). З урахуванням вказаного, суд першої інстанції мав закрити провадження у справі, оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Частинами 1, 2 статті 377 ЦПК України визначено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19 - 22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Таким чином, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Роз`яснити скаржнику, що в разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд за їхньою заявою протягом десяти днів з дня отримання копії цього судового рішення вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для розгляду до адміністративного суду. Керуючись ст. ст. 255, 367, 368, п. 4 ч. 1 ст.374, ст.377, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2024 року скасувати. Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шкурка Дмитра Володимировича закрити. Роз`яснити ОСОБА_1 , що справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Протягом десяти днів з дня отримання постанови ОСОБА_1 має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна О.Ю. Тичкова