Постанова КЦС ВС № 219/6007/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 року м. Київ Справа № 219/6007/21 Провадження № 61-17332св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Ігнатенка В. М. суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М., Фаловської І. М. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 червня 2024 року у складі судді Погрібної Н. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року у складі суддів Бондар Я. М., Зубакової В. П., Корчистої О. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії виконавчого комітету Бахмутської міської ради по розгляду заяв деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, треті особи - Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилого приміщення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комісії виконавчого комітету Бахмутської міської ради по розгляду заяв деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (далі - Комісія) треті особи - Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі - УПСЗН Бахмутської міської ради), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилого приміщення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Просив суд визнати протиправними дії Комісії в частині невключення до розрахунку грошової компенсації ОСОБА_1 його дружини ОСОБА_2 та непрацездатної матері ОСОБА_3 ; зобов`язати Комісію повторно розглянути заяву про призначення грошової компенсації ОСОБА_1 , внутрішньо переміщеної особи, який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та провести розрахунок грошової компенсації на чотирьох осіб, а саме ОСОБА_1 , його дочки ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_2 та непрацездатної матері ОСОБА_3 . Свої вимоги обґрунтовує тим, що він має право на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, у зв`язку з чим звернувся до УПСЗН Бахмутської міської ради з відповідною заявою та документами. Згідно протоколу комісії № 1 від 22 січня 2021 року прийнято рішення призначити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення у розмірі 868 902,96 грн. Разом з тим, розмір компенсації розрахований на позивача та дочку, проте на дружину та непрацездатну матір розмір компенсації не розраховувався. Вважав, що твердження відповідача, що в розрахунок такої компенсації можуть бути включені лише ті члени сім`ї, які мають статус внутрішньо переміщених осіб, є помилковим, оскільки суперечать діючому законодавству. Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 27 червня 2024 року, яке залишено без змін Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано протиправними дії Комісії в частині невключення до розрахунку грошової компенсації ОСОБА_1 його дружини ОСОБА_2 та непрацездатної матері ОСОБА_3 . Зобов`язано Комісію повторно розглянути заяву про призначення грошової компенсації ОСОБА_1 , внутрішньо переміщеної особи, який захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та провести розрахунок грошової компенсації на чотирьох осіб, а саме ОСОБА_1 , його дочки ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_2 та непрацездатної матері ОСОБА_3 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що при розрахунку грошової компенсації не було включено членів сім`ї позивача, а саме дружину ОСОБА_5 та мати ОСОБА_3 , яка є непрацездатною особою, а тому є підстави для задоволення позовних вимог. Короткий зміст вимог касаційної скарги 26 грудня 2024 року Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі - УСЗН Бахмутської міської ради) засобами поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року. У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд за встановленою підсудністю. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме суди застосували норми процесуального права без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 та висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16. Вважає, що спори, пов`язані з оскарженням рішення Комісії є публічно-правовими за своєю природою, а тому підлягають розгляду за привалами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судами адміністративної юрисдикції. Позиція інших учасників справи 11 лютого 2-25 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дегтярьов Є. В., направив до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанції, в тому числі щодо визначеної ними юрисдикції спору. Рух справи Верховний Суд ухвалою від 17 січня 2025 року відкрив провадження за касаційною скаргою УСЗН Бахмутської міської ради на заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. У березні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи. Верховний Суд ухвалою від 02 березня 2026 року призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що ОСОБА_1 має посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2017 року, в період з 22 липня 2015 року по 10 серпня 2017 року безпосередньо брав участь в АТО, що підтверджується довідкою № 419 від 01 вересня 2017 року. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14 березня 1991 року. ОСОБА_3 є інвалідом III групи згідно довідки МСЕК серії 12 ААБ № 399096, дата чергового переогляду 18 липня 2022 року. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 01 червня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 01 червня 2018 року, мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 19 червня 2020 року. Рішенням виконавчого комітету Бахмутської міської ради «Про прийняття громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на квартирний облік при виконкомі Бахмутської міської ради та зняття з квартирного обліку» № 97 від 16 травня 2018 року, ОСОБА_1 прийнято на квартирний облік при виконкомі Бахмутської міської ради. Рішенням виконкому Бахмутської міської ради «Про взяття громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на квартирний облік при виконкомі Бахмутської міської ради та зняття з квартирного обліку та внесення зміни до облікової справи» № 197 від 12 серпня 2020 року, внесено зміни до облікової справи № 4621 ОСОБА_7 , включено до складу його родини матір ОСОБА_3 та дочку ОСОБА_4 . Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 04 листопада 2020 року, відомості про права на нерухоме майно щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 відсутні. Відповідно до довідки Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради № 01 /31-04 від 16 січня 2020 року, ОСОБА_9 перебуває на квартирному обліку при виконавчому комітеті Бахмутської міської ради з 16 травня 2018 року згідно рішення виконавчого комітету Бахмутської міської ради «Про прийняття громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на квартирний облік при виконкомі Бахмутської міської ради та зняття з квартирного обліку» № 97 від 16 травня 2018 року. Рішенням виконавчого комітету Бахмутської міської ради «Про прийняття громадян, які потребують поліпшення житлових умов, на квартирний облік при виконкомі Бахмутської міської ради, зняття з квартирного обліку та внесення змін до облікових справ» № 92 від 10 квітня 2019 року до складу його родини включено дружину ОСОБА_5 , 1992 року народження. Станом на 15 січня 2020 року черга ОСОБА_2 в загальних списках громадян, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку при виконкомі Бахмутської міської ради, під № 1455, в списках першочергового одержання житла під № 433. 02 листопада 2020 року ОСОБА_9 звернувся до Комісії із заявою про призначення грошової компенсації та надав відповідні документи. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї № 968 від 04 листопада 2020 року, ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_10 , дочкою ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_3 проживають за адресою: АДРЕСА_1 , дружина ОСОБА_6 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки УПСЗН Бахмутської міської ради № 12/6648 від 03 листопада 2020 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматичному реєстрі осіб, які мають право на пільги УПСЗН Бахмутської міської ради з 21 березня 2018 року, як учасник бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії`їх соціального захисту» за адресою: АДРЕСА_3 , разом з непрацездатною матір`ю ОСОБА_3 . Пільги на житлово-комунальні послуги надаються у розмірі 75 % в межах встановлених державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 на дві особи. Відповідно до довідки УПСЗН Бахмутської міської ради № 12/6641 від 16 листопада 2020 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Єдиному державному автоматичному реєстрі осіб, які мають право на пільги УПСЗН Бахмутської міської ради з 06 червня 2019 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 (довідка № 1419-5000139246 від 06 червня 2019 року), разом з малолітньою дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (довідка № 1419-5000323755 від 13 листопада 2020 року). Згідно листа Міністерства у справах ветеранів України від 24 грудня 2020 року в розрахунок грошової компенсації включаються члени сім`ї внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, відомості про яких внесені до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Водночас зазначено, що листи Міністерства ветеранів не є нормативно-правовими актами, за своєю природою носять інформаційний, рекомендаційний характер та не породжують обов`язків юридичних наслідків. ОСОБА_11 , як внутрішньо переміщеній особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, призначено грошову компенсацію у розмірі 868 902,96 грн. із розрахунку на двох осіб щодо нього та дочки. Водночас члени його сім`ї - дружина ОСОБА_6 та мати ОСОБА_3 , які перебувають разом із ОСОБА_12 на квартирному обліку при виконавчому комітеті Бахмутської міської ради, не є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується витягом з протоколу засідання Комісії №1 від 22 січня 2021 року. Зі змісту заяви УСЗН Бахмутської міської ради вбачається, що за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, 28 липня 2021 року на рахунок позивача зі спеціальним режимом використання, відкритий в AT «Ощадбанк», УСЗН Бахмутської міської ради було перераховано кошти грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення в сумі 921 857,40 грн. 26 липня 2022 року УСЗН Бахмутської міської ради було надано згоду на переказ коштів грошової компенсації з рахунку зі спеціальним режимом використання, як оплату за договором купівлі-продажу квартири від 27 липня 2022 року № 756, яку посвідчено приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Машіка О. М. Позивачем придбана квартира загальною площею 52,1 кв.м, яка розташована у м. Мукачево Закарпатської області. Згідно інформації Міністерства соціальної політики України від 02 листопада 2023 року щодо надання відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_2 з 17 серпня 2022 року зареєстрована як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_3 з 24 грудня 2022 року зареєстрована, як внутрішньо переміщена особа, за адресою: АДРЕСА_5 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ССПЛ, від 21 жовтня 2010 року). У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно з пунктом 1 статті б Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. За частиною першою статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17 (провадження № 14-162цс19) зазначено, що: «Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria», заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» («Sokurenko and Strygun v. Ukraine», заяви № 29458/04 та № 29465/04,§ 24). Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)). Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких, зазвичай, хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)). Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України). Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України). Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21)). Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тоді як приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. До справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Велика Палата Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19 (провадження № 14-118цс20)). Велика Палата Верховного суду в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 757/44631/19-ц (провадження № 14-171 цс20), від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказувала, що характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 402/1225/1 б-ц (провадження № 14-213цс19), від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц (провадження № 14-51 цс 9)). У справі, що переглядається, ОСОБА_9 звернувся до Комісії, треті особи - УПСЗН Бахмутської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_3 , з позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії Комісії в частині невключення до розрахунку грошової компенсації ОСОБА_1 його дружини ОСОБА_2 та непрацездатної матері ОСОБА_3 ; зобов`язати Комісію повторно розглянути заяву про призначення грошової компенсації ОСОБА_1 , внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та провести розрахунок грошової компенсації на чотирьох осіб, а саме ОСОБА_1 , його дочки ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_2 та непрацездатної матері ОСОБА_3 . Умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей регулюються Порядком виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 280 (далі - Порядок). Так, відповідно до пункту 2 Порядку (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на отримання грошової компенсації мають внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та визнані особами з інвалідністю внаслідок війни III групи відповідно до пунктів 11-14 частини другої статті 7 або учасниками бойових дій відповідно до пунктів 19-20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - внутрішньо переміщені особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України), що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов (далі - квартирний облік), та перебувають не менш як один рік на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб за місцем фактичного проживання в межах м. Києва або в межах однієї області згідно з відомостями Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб за умови, що зміна місця проживання протягом року в межах однієї області не призводить до збільшення розміру компенсації. Згідно з пунктом 4 Порядку за поданням структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (крім м. Києва) рад, об`єднаних територіальних громад, утворених згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, визнаних Кабінетом Міністрів України спроможними в порядку, встановленому законом (далі - органи соціального захисту населення), за рішенням виконавчого комітету міської, районної в місті (у разі її утворення) ради або за розпорядженням голови районної, районної в м. Києві держадміністрації утворюються комісії щодо розгляду заяв внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, про призначення грошової компенсації (далі - комісії). До складу комісії входять представники виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, структурних підрозділів районних, районних у м. Києві держадміністрацій з питань соціального захисту населення, економіки, фінансів, квартирного обліку, капітального будівництва, громадських об`єднань ветеранів антитерористичної операції (за їх згодою). Заяву про призначення грошової компенсації внутрішньо переміщена особа, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, або її законний представник особисто подає органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку(пункт 6 Порядку). Перелік документів, які мають бути додані до заяви визначений у пункті 7 Порядку. Орган соціального захисту населення не пізніше ніж через десять робочих днів з дати прийняття заяви з усіма необхідними документами обстежує матеріально-побутові умови внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, за місцем перебування на квартирному обліку, про що складає акт за формою, встановленою Мінветеранів. Після складення акта обстеження матеріально-побутових умов внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, орган соціального захисту населення не пізніше ніж через десять робочих днів вносить до комісії подання про виплату грошової компенсації. Комісія протягом п`яти робочих днів з дати надходження подання розглядає його по суті та у присутності внутрішньо переміщеної особи, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, або її законного представника приймає рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації (пункти 9,10,11 Порядку). Підстави для прийняття Комісією рішення про відмову в призначенні грошової допомоги заявнику визначені у пункті 14 Порядку. У разі відмови в призначенні грошової компенсації комісія не пізніше ніж через три робочих дні з дати прийняття рішення надсилає внутрішньо переміщеній особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, його копію із зазначенням підстав відмови (пункти 15, 16 Порядку). Отже, у спірних правовідносинах відповідач у межах та у порядку, встановленому Порядком, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права на соціальну гарантію - пільгу, надану йому в силу особливого статусу, визначеного Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, однією з умов застосування приписів Порядку до визначених у ньому категорій осіб є внесення інформації про останнього до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (пункт 1 Порядку). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 553/4650/14-а (К/9901/1396/18) (провадження № 11-930апп18) зроблено висновок, що «державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Розрахунки й обґрунтування до показників видатків на соціальні потреби у проектах державного бюджету України та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до закону. Відповідно до статті 18 КАС України справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу (...) здійснення, надання, одержання соціальних виплат розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними». Судами встановлено, що позивач, будучи головним інспектором відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Бахмутського районного управління головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, у період часу з 22 липня 2015 року по 10 серпня 2017 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на контрольному пункті в`їзду-виїзду «Майорськ» Бахмутського району Донецької області. 22 грудня 2017 року ОСОБА_1 . Державною службою України з надзвичайних ситуацій видано посвідчення НОМЕР_1 , а отже на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 (провадження № 14-62цс20) зазначила, що позивач, мотивуючи позов приписами Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядку, оскаржив відмову у призначенні йому як особі з інвалідністю II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення. Така гарантія соціального захисту як вказана компенсація є однією з передбачених зазначеним законом пільг для осіб, які проходили військову службу та набули статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що означений спір є публічно- правовим, і його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на наведене відсутні підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постанові від 10 червня 2019 року у справі № 135/617/17, щодо віднесення до адміністративної юрисдикції спору про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області з відмови учаснику бойових дій у виплаті грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, а також про зобов`язання виплатити таку компенсацію. Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо визначення юрисдикції суду з розгляду спорів про оскарження відмови у забезпеченні жилим приміщенням або у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і про зобов`язання надати такі приміщення чи компенсацію відступила від висновку, сформульованого у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства та визначила, що такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів. З огляду на характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктний склад, у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо визначення розміру грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, з урахуванням всіх членів сім`ї, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Посилання ОСОБА_1 на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16 щодо необхідності розгляду таких спорів за правилами цивільного судочинства є необґрунтованим, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19 відступила від вказаного висновку. З тих самих підстав є недоречним посилання на постанову Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 490/5801/19, яка була ухвалена з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16. Щодо посилань позивача на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 03 липня 2019 року у справі № №1309/9031/2012, від 11 вересня 2019 року у справі № 804/3718/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 569/2101/16-а, вони є безпідставними з огляду на таке. У справі № 1309/9031/2012 предметом позову було визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень щодо надання дозволу працівникам МВС України, які потребують поліпшення житлових умов, вести за власний кошт ремонтно-будівельні роботи з облаштування квартир у нежитловому будинку, а також подальшої видачі цим особам свідоцтв про право власності на квартири в зазначеному будинку. Тобто позивач звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку, права на житло. Предметом спору в справі № 804/3718/18 є визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування щодо забезпечення реалізації права позивача на соціальне житло. Підставою для звернення до суду стало те, що позивачу був виданий ордер на житлову площу у гуртожитку, однак приміщення, яке було виділене, не відповідало встановленим законодавством санітарним і технічним нормам, у зв`язку з чим є непридатним для проживання. У справі № 569/2101/16-а предметом позову є, визнання нечинними рішень міської ради про відмову перевести нежитлові приміщення у гуртожитку в житлові та надати їх для проживання особам за результатами розгляду їх заяв, чим, на думку позивачів, порушено їх право на отримання житла. Тобто позивачі звернулися до суду за захистом порушеного, на їх думку, права на житло. Отже, у вказаних справах порушення своїх прав особи вбачали у наслідках, спричинених неправомірними, на їх думку, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані з порушенням прав осіб на отримання житла і тому Велика Палата Верховного Суду у постановах, на які посилається позивач, виснувала, що такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень як відповідача. У цій справі спір виник щодо призначення грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення для внутрішньо-переміщеної особи, яка є учасником бойових дій, а також членів її сім`ї та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок з урахуванням усіх осіб, які мають право на таку компенсацію. Такі правовідносини пов`язані з призначенням державою відповідних соціальних гарантій (пільг), а також порядком їх призначення та надання. З огляду на викладене, цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу по суті, при цьому не врахували, що вказаний спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. За таких обставин судові рішення слід скасувати, провадження у справі закрити. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1,3,4,8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). Відповідно до вимог частини першої та другої статті 414 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги. З урахуванням висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 712/4776/23 (провадження № 61-13644сво23) колегія суддів вважає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, тому касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати, а провадження у справі закрити. Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачу його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду адміністративної юрисдикції. Керуючись статтями 400, 402, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради задовольнити. Заочне рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року скасувати. Провадження у справі № 219/6007/21 за позовом ОСОБА_1 до Комісії виконавчого комітету Бахмутської міської ради по розгляду заяв деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України або брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, треті особи - Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилого приміщення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії закрити. Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення він може звернутися до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 червня 2024 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року втрачають законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Ігнатенко Судді С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв О. С. Ситнік І. М. Фаловська