Постанова 4812 № 489/2171/20

02.11.20 22-ц/812/1804/20 Єдиний унікальний номер судової справи: 489/2171/20 Провадження № 22-ц/812/1804/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 02 листопада2020 року м. Миколаїв Справа № 489/2171/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Колосовського С.Ю., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В., без участі учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Рум`янцевої Н.О., в приміщенні того ж суду, по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, встановив: 18 травня 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця. Позов обґрунтовано тим, що 06 серпня 2010 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 12 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Станом на дату смерті у позичальника утворилась заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2010 року у розмірі 8 518 грн. 48 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту. Спадкоємцем, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідачка ОСОБА_2 , яка протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_2 від спадщини не відмовилась, а тому до неї перейшов обов`язок погасити заборгованість, яка виникла у спадкодавця за кредитним договором. Відповідно до статті 1281 ЦК України, 02 листопада 2018 року Банком була направлена претензія кредитора до Другої Миколаївської державної нотаріальної контори, а 27 вересня 2019 року позивачем до спадкоємця - ОСОБА_2 було направлено лист - претензію про погашення кредитної заборгованості, яку залишено без виконання. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки, як спадкоємця, заборгованість за кредитом у розмірі 8 518 грн. 48 коп. та судові витрати. Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2020 року відкрито провадження за вказаним позовом. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження) головуючим одноособово. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів, які підтверджують частку відповідача у спадщині та її вартість, що унеможливлює стягнення з неї заявлених позивачем грошових коштів. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що АТ КБ «Приватбанк», як кредитор спадкоємця, самостійно не мав можливості встановити обсяг майнових прав, що увійшли до складу спадщини, оцінити їх в грошовому еквіваленті, тому при встановленні факту відсутності такої інформації у позивача, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки його відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого, що відповідає висновкам, викладених у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №640/627416-ц. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. У судове засідання представник позивача не з`явився, направив до суду витребувані документи та заяву про розгляд справи без участі представника АТ КБ «Приватбанк» (а.с.184). Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України). Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції розглянув вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження, що є порушенням вимог статті 274 ЦПК України, оскільки з позовних вимог вбачається в тому числі спір щодо спадкування. За такого, оскаржуване рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову частково, з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. З матеріалів справи вбачається, що 06 серпня 2010 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг, який складався з заяви позичальника, Пам`ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг і тарифів (а.с.13). ОСОБА_2 отримала зарплатну карту. Додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг підпису позичальника не містять. Пам`ятка клієнта та тарифи до позовної заяви не додані. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного Територіального управління юстиції у Миколаївській області від 15 листопада 2017 року Серії № НОМЕР_1 , доданим до матеріалів спадкової справи №532018 до майна померлої (а.с.89). Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 22 жовтня 2019 року загальна заборгованість перед Банком за кредитним договором від 06 серпня 2010 року становить 8 518 грн. 48 коп., яка складається з тіла кредиту (а.с. 8-12). Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частиною другою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Згідно з статтею 1282 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України. Відповідно до статті 1281 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Встановлені статтею 1281 ЦК України строки є преклюзивними, а тому їх недотримання, позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18). Встановлено, оскільки іншого не доведено, про смерть боржника ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Банк дізнався 05 жовтня 2018 року (а.с.124). 02 листопада 2018 року позивачем на адресу Другої Миколаївської державної нотаріальної контори була направлена претензія кредитора в порядку статті 1281 ЦК України, в якій Банк просив повідомити, чи заводилась спадкова справа після смерті померлого боржника, включити його кредиторські вимоги в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед Банком у розмірі 15 160 грн. та на електронну адресу надіслати інформацію стосовно осіб, які подали заяву про прийняття спадщини або відмовилися від прийняття спадщин, а також осіб, які вже прийняли спадщину, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцями померлого боржника (а.с.59). З копії спадкової справи, заведеної Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою від 13 лютого 2018 року № 53/2018, щодо майна померлої ОСОБА_2 відкритої за заявою доньки померлої відповідачки ОСОБА_2 вбачається, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини зверталася лише відповідач, яка повідомила, що, крім неї, інших спадкоємців немає (а.с.83-133). З витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні, сформованого апеляційним судом 15 жовтня 2020 року, вбачається, що разом зі спадкоємницею - відповідачем ОСОБА_2 , за адресою місця проживання спадкодавця, зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . При цьому дата реєстрації місця проживання цих осіб за вказаною адресою у Витягу відсутня. Доказів на підтвердження постійного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 станом на час відкриття спадщини, а також доказів того, що вони пов`язані узами споріднення судом не встановлено, тому підстави вважати їх спадкоємцями померлої відсутні. Отже, єдиним спадкоємцем, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та в установлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини є відповідачка ОСОБА_1 , а тому до неї перейшов обов`язок погасити заборгованість, яка виникла у спадкодавця за кредитним договором. 27 вересня 2019 року АТ КБ «Приватбанк» направив спадкоємиці ОСОБА_2 , яка є дочкою померлої лист - претензію з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_2 , однак її не було виконано (а.с. 61-64). При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Вказані висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року (справа № 640/6274/16-ц провадження № 61-25487св18). А тому, з урахуванням встановленого, висновки суду про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують її частку у спадщині та її вартість, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов`язок доказування наведених обставин на сторону позивача. З матеріалів вищезазначеної спадкової справи вбачається, що за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 05 жовтня 2004 року, яке набрало законної сили 06 листопада 2004 року, визнано дійсним договір купівлі-продажу 129/400 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 , зареєстрований 20 травня 1997 року на Універсальній біржі «Сингай» за №159, між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та визнано за ОСОБА_2 право власності за зазначені частини житлового будинку. На підставі цього рішення суду, 31 січня 2005 року за ОСОБА_8 зареєстровано право спільної часткової власності на цей житловий будинок, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації (а.с.113-118). З інформації Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Миколаївській області від 20 жовтня 2020 року за №31/14-1585, наданої на запит апеляційного суду, слідує, що за ОСОБА_2 зареєстровані транспортні засоби не значаться (а.с. 191). Оскільки, відповідачкою не надано доказів щодо усього обсягу спадкового майна після смерті померлої ОСОБА_8 та не спростовано його вартість, яка може бути меншою суми заборгованості, що є її процесуальним обов`язком, колегія суддів вважає, що з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 06 серпня 2010 року станом на 13 листопада 2017 року - день смерті спадкодавця. Що стосується розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, то слід врахувати наступне. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість нарахована станом на 22 жовтня 2019 року та складається з тіла кредиту 8 518 грн. 48 коп. При цьому за кредитним договором Банком нараховувались проценти, на погашення яких банком перераховувалися кошти, що сплачувались за життя позичальником. Разом с тим, нараховуючи відсотки позивач посилався на те, що розмір відсотків передбачений Умовами та Правилами надання банківських послуг про що зазначено в анкеті-заяві про приєднання до вказаних Умов та правил. Однак, як встановлено, надані позивачем Умови та Правила особисто не підписані позичальником - ОСОБА_2 , а відтак відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, що узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а тому нарахування позивачем коштів та перерахування їх за відсотками, як таких що передбаченні умовами кредитного договору є безпідставними. З наданої суду апеляційної інстанції виписки по особовому рахунку вбачається, що позичальником одержано 101 426 грн. 76 грн. кредитних коштів та на погашення кредиту сплачено 99 437 грн. 23 коп. Отже, стягненню підлягає сума заборгованості на день смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за тілом кредиту становить 1 989 грн. 53 коп. (101 426, 76 грн. - 99 437,23 грн.) За таких обставин, рішення суду на підставі пунктів 1,4 частини першої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 06 серпня 2010 року станом на 13 листопада 2017 року в сумі 1 989, 53 грн. На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам на 23,36 % у розмірі 1 227,57 грн. (2 102 грн. - за подання позову + 3 153 грн. - за подання апеляційної скарги). Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ у м. Миколаєві УДМС України в Миколаївській області 14 березня 2015 року) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_4 , МФО 305299, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.) заборгованість за кредитним договором б/н від 06 серпня 2010 року станом на 13 листопада 2017 року в сумі 1 989 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 53 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1 227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 57 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: С.Ю. Колосовський Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 02 листопада 2020 року.