Ухвала КАС ВС № 805/5019/15-а

УХВАЛА 02 листопада 2020 року м. Київ справа № 805/5019/15-а адміністративне провадження № К/9901/22286/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 березня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі №805/5019/15-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янськ та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янськ та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Донецький окружний адміністративний суд своїм рішенням від 3 березня 2020 року задовольнив позов: - скасував наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 6 листопада 2015 року №354 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ; - поновив ОСОБА_1 на посаді начальника Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янськ та Слов`янського району) з 6 листопада 2015 року; - стягнув зі Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янськ та Слов`янського району) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із 6 листопада 2015 року по день прийняття рішення суду в розмірі 217,84 грн за кожен день вимушеного прогулу; - рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустив до негайного виконання. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 23 червня 2020 року змінив рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 березня 2020 року у справі №805/5019/15-а: - у абзаці третьому резолютивної частини рішення слова та цифри «з 06.11.2015 року» замінив цифрами « з 07.11.2015 року»; - у абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «із 06 листопада 2015 року по день прийняття рішення суду в розмірі 217,84 грн за кожен день вимушеного прогулу» замінити цифрами «за період з 07.11.2015 року по 03.03.2020 року у розмірі 79944,77 ( сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сорок чотири грн 77 коп), сума зазначена без врахування податків та обов`язкових платежів». В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 березня 2020 року у справі №805/5019/15-а залишив без змін. У касаційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 березня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі №805/5019/15-а. Також просить поновити строк касаційного оскарження. Верховний Суд ухвалою від 21 вересня 2020 року визнав поважними підстави пропуску строку касаційного оскарження і поновив його, проте, залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документу про сплату судового збору. В межах наданого строку на усунення недоліків скаржник надіслав клопотання у справі на адресу суду з доданням платіжного доручення №44 від 28 вересня 2020 року на суму: 2573,30 грн. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області посилається на пункт 1 та 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Слід зазначити, що підстави касаційного оскарження викладаються у касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповідні норми (норму) права, які були застосовані судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, без урахування висновку щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності наведеним вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу №805/5019/15-а без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №804/189/16, є необґрунтованими, оскільки обставини справи №805/5019/15-а і справи №804/189/16, на яку посилається скаржник, не є тотожними. У справі №805/5019/15-а встановлено факт волевиявлення про бажання проходження служби в органах Національній поліції, натомість у справі №804/189/16 такого факту суди не встановили. До того ж суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові 14 листопада 2019 року у справі №805/78/16-а, а також у постанові від 30 квітня 2020 року у справі №821/813/16. Крім того, відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній скарзі скаржник не погоджується із встановленими судами обставинами справи і оцінкою доказів, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду та підставою касаційного оскарження судових рішень. Одночасно скаржник хоча і посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, проте не обґрунтовує необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями. У касаційній скарзі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області відсутнє наведення обґрунтування стосовно відступлення від правового висновку Верховного Суду. Таким чином, скаржник висловлює свою незгоду із висновком суду апеляційної інстанції у цій справі, що не узгоджується із визначеними ним підставами для касаційного оскарження судових рішень. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржник не надав належного обґрунтування необхідності відступлення від висновку апеляційної інстанції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Відтак, наведені скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення не свідчать про виконання ним положень частини четвертої статті 328 КАС України, що виключає підстави для оцінки касаційної скарги як такої, що відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 березня 2020 року і постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі №805/5019/15-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Слов`янського міського відділу (з обслуговування міста Слов`янськ та Слов`янського району) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………… …………………………… …………………………… Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду