Постанова 4857 № 460/1726/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1726/20 пров. № А/857/8516/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів: Затолочного В.С., Шинкар Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року, ухвалене суддею Щербаковим В.В. у м. Рівне, повний текст якого складений 23 червня 2020 року, у справі № 460/1726/20 за позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого строку надання відповіді на запит від 17.02.2020 у відповідності до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VІ (далі Закон № 2939-VІ); зобов`язати оперативне командування "Захід" Сухопутних військ Збройних Сил України надати відповідь на поставлені питання у запиті від 17.02.2020, у відповідності до вимог Закону № 2939-VІ. Заявою про зміну предмету спору просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недотримання встановленого законом строку надання відповіді на запит ОСОБА_1 від 17.02.2020 у відповідності до Закону №2939-VI; визнати протиправними дії відповідача щодо не своєчасного надання інформації ОСОБА_1 на запит від 17.02.2020, у відповідності до Закону №2939-VI; визнати протиправними дії відповідача щодо надання ОСОБА_1 неповної інформації на запит від 17.02.2020, у відповідності до Закону №2939-VI; зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 повну інформацію на поставлені питання у запиті від 17.02.2020, у відповідності до вимог Закону №2939-VI. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає те, що в порядку Закону України Про доступ до публічної інформації 17.02.2019 звернувся до відповідача з інформаційним запитом шляхом надсилання такого на адресу розпорядника інформації. Проте, відповідач станом на 10.03.2020 відповіді не надав, чим порушив вимоги цього Закону. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Оперативного командування "Захід" щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 17.02.2020 про надання публічної інформації у встановлений чинним законодавством України строк. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що потягнуло за собою безпідставне залишення без захисту його прав та законних інтересів, а тому, на думку скаржника) є незаконним та необґрунтованим. Вказує на упередженість судді, який прийняв рішення про задоволення вимоги, яка не була заявлена у позовній заяві, та безпідставно відмовив у задоволенні заявлених вимог, вважаючи, що відповідач надав вичерпну інформацію на поданий запит. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Приймаючи рішення у цій справі про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з тих мотивів, що відповідач надав вичерпну інформацію на поставлені у запиті про доступ до публічної інформації від 17.02.2020 року питання, проте з порушенням встановленого чинним законодавством України строку. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з врахуванням наступного. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до преамбули Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес. Статтею 1 Закону визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до ст. 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію. За змістом вимог ч. 1-4 ст. 19 Закону № 29392939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запит може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядниками інформації є суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (ч. 1 ст. 13 Закону № 29392939-VI). Нормою ч.4 ст. 13 Закону № 29392939-VI визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. Згідно з частинами 1, 4 статті 20 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що будь-яка особа має право звернутися із запитом на інформацію до розпорядника інформації у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача, а розпорядник повинен надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Строк може бути продовженим у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас, на підставі ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Матеріалами справи підтверджується, що 17.02.2020 ОСОБА_1 надіслав на адресу відповідача запит на інформацію, у якому просив відповідача відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації надати інформацію щодо нарахування грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за 2015-2017 роки. А саме вказати, які складові грошового забезпечення були враховані при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення. Надати копії документів відповідно до яких здійснено розрахунок та виплату грошових коштів. Вказати хто надав реквізити ОСОБА_1 у АТ Ощадбанк, на який було здійснено зарахування коштів 12.02.2020. За наслідками розгляду по суті зазначеного інформаційного запиту Оперативне командування Захід 22.04.2020 надіслало на поштову адресу ОСОБА_1 письмову відповідь (лист вих. №501/1044 від 22.04.2020). Вказаним листом відповідач повідомив позивача про складові нарахування грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, а також вказав, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №460/1767/19 було нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за 2015-2017 роки на суму 10267,08 грн, направлено копії розрахунку грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, копію роздавальної відомості №74 від 12.02.2020; копію платіжного доручення №185 від 111.02.2020. Крім того, відповідач вказав на відсутність інформації відносно того, хто надав банківські реквізити ОСОБА_1 в АТ Ощадбанк. Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив те, що відповідач у відповідь на запит на інформацію позивача від 17.02.2020 надіслав на поштову адресу позивача письмову відповідь, а саме від 22.04.2020. Проте, на виконання вимог статті 20 Закону Про доступ до публічної інформації відповідач зобов`язаний був надати обґрунтовану відповідь на такий запит протягом п`яти робочих днів, починаючи з дня одержання такого запиту. Як вірно встановлено судом, відповідь на інформаційний запит позивача у встановлений Законом України строк позивачу надана не була. У заяві про зміну предмету позову позивачем визнано обставини отримання 30.04.2020 листа відповідача № 501/1044 від 22.04.2020. Позовними вимогами позивача є вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо недотримання встановленого законом строку надання відповіді на запит від 17.02.2019; визнання протиправними дій щодо несвоєчасного надання інформації на запит від 17.02.2019; визнання протиправними дій щодо надання неповної інформації на запит від 17.02.2019; зобов`язання надати повну інформацію на поставлені питання у запиті від 17.02.2019. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити, та не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим. Разом з тим, як встановлено судом, на час розгляду справи позивачу надана відповідь на його запит від 17.02.2019. Апеляційний суд звертає увагу на те, що визнання протиправною бездіяльності щодо недотримання строку надання відповіді на запит і визнання протиправними дій щодо несвоєчасного надання інформації на запит є одним і тим самим способом захисту порушеного права на отримання інформації у визначений законом строк, тобто на своєчасне отримання інформації. Надання відповіді на запит позивача припинило бездіяльність відповідача, яка полягала у ненаданні відповіді на запит, а відтак і припинило порушення права позивача зумовлене цією бездіяльністю. У той же час, беззаперечним є той факт, що відповідь позивачу була надана з порушенням строку, встановленого чинним законодавством, тобто відповідач вчинив дії з порушенням вимог чинного законодавства, а тому такі дії є протиправними. Разом з тим, дослідивши зміст наданої відповіді на запит про надання інформації від 17.02.2020, судом встановлено, що відповідач надав вичерпну інформацію на поставлені у запиті про доступ до публічної інформації від 17.02.2020 року питання, що вказує на відсутність підстав для задоволення вимоги про зобов`язання надати повну інформацію на поставлені питання у запиті від 17.02.2019. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення лише в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 17.02.2020 про надання публічної інформації у встановлений чинним законодавством України строк. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п. 29). Тому у цій правовій ситуації суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення щодо часткового задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо ненадання відповіді на запит позивача від 17.02.2020 про надання публічної інформації у встановлений чинним законодавством України строк, відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, а тому рішення суду необхідно залишити без змін. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року про відкриття апеляційного провадження у справі № 460/1726/20 ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття апеляційним судом рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 року. Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що адміністративний позов в даній справі містить вимоги немайнового характеру, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, становив 840 грн 80 коп. Відтак, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 1261,20 грн (840,80 х 150%), який необхідно стягнути з ОСОБА_1 ОСОБА_1 15 жовтня 2020 року повторно звернувся до апеляційного суду із заявою про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що на його утриманні перебуває багатодітна сім`я та сестра, яка потребує витрати на лікування. У відповідності до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Так, у ч.2 ст.8 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті. Зокрема, до умов застосування положень ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" віднесено: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Апеляційний суд проаналізувавши, вказану заяву, встановив, що на утриманні позивача є багатодітна сім`ю, в тому числі діти до чотирнадцяти років. Разом з тим, загальний дохід позивача не дає підстави для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а покликання щодо витрат на лікування сестри судом не беруться до уваги при визначенні майнового стану позивача, оскільки сестра не є членом сім`ї позивача. У випадку не звільнення від сплати судового збору позивач просить не здійснювати розгляд апеляційної скарги, однак прохання у такій формі не може бути вирішене, оскільки процесуальний закон не передбачає вчинення такої дії. Керуючись статтями 133, 308, 311, 312, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні повторно поданої заяви від 15 жовтня 2020 року про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 460/1726/20. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 460/1726/20 залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року у справі № 460/1726/20 у розмірі 1261 (однієї тисячі двісті шістдесят однієї) грн 20 коп. за наступними реквізитами Отримувач коштів - УК у Галицькому районі м.Львова; код отримувача за ЄДРПОУ 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; рахунок отримувача UA218999980313161206081013004; код класифікації доходів бюджету 22030101; Восьмий апеляційний адміністративний суд. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор Судді В. С. Затолочний Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 02.11.2020 року.