Постанова 4857 № 460/3938/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 460/3938/19 пров. № А/857/1355/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Попка Я.С., Сеника Р.П. з участю секретаря судового засідання Цар М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року про повернення позовної заяви, ухвалену суддею Друзенко Н.В. у м. Рівне у справі № 460/3938/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненадання, у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк, повідомлення на заяву ОСОБА_1 від 24.09.2019 року подану до Генерального штабу Збройних Сил України; визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, які полягають у ненаданні ОСОБА_1 належної відповіді на заяву від 24.09.2019 року подану до Генерального штабу Збройних Сил України, яка передана на розгляд Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України у відповідності до Закону України «Про звернення громадян»; визнати протиправними дії Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, які полягають в об`єднані звернення від 24.09.2019 року, поданого до Генерального штабу Збройних Сил України та переданого на розгляд Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України, в одне звернення з іншими зверненнями від 24.09.2019 року; зобов`язати Командування Сухопутних військ Збройних Сил України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.09.2019 року подану до Генерального штабу Збройних Сил України, яка передана на розгляд Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України з врахуванням норм Закону України «Про звернення громадян». У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.09.2019 року надіслав на адресу Генерального штабу Збройних Сил України заяву з проханням надати відповідь на питання: яких структурних підрозділів оперативного командування «Захід» стосувалась спільна Директива Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30.06.2017 року № Д-322/1/8дск з переліком змін до штату від 28.07.2017 року, в тому числі, яка із спільних Директив Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26.04.2017 року № 322/1/5дск, від 25.05.2017 року № 322/1/6дск чи від 30.06.2017 року № Д-322/1/8дск надавала право виводити військовослужбовців поза штат? Однак, як зазначив позивач, Генеральний штаб Збройних Сил України та Командування Сухопутних військ Збройних Сил України належної відповіді на заяву від 24.09.2019 року не надали. На думку позивача, відповідач порушив його право на звернення з заявою до органів державної влади, що включає право подати звернення та отримати на нього обґрунтовану відповідь. Позивач вважає, що належним захистом порушеного права є визнання бездіяльності відповідачів протиправною та зобов`язання їх розглянути і дати відповідь на звернення позивача від 24.09.2019 року. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки при поданні позовної заяви позивач не надав документа про сплату судового збору. 26.12.2019 року від ОСОБА_1 на адресу суду першої інстанції надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій ОСОБА_1 просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки має статус учасника бойових дій. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу, у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви. Суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Однак, позивач звернувся до суду з позовом з приводу оскарження дій відповідачів, які не стосуються порядку та обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосуються соціального і правового захисту ветеранів війни, в тому числі учасників бойових дій. Не погодившись з цією ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції надто формально підійшов до оцінки позовної заяви та обмежив право позивача на судовий захист. Позивач вказує на те, що суд першої інстанції невірно розтлумачив правову норму пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та вважає, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у всіх категоріях справ, а не тільки тих, що стосуються відповідного статусу. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї заяви виходить з наступних міркувань. Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. До позовної заяви позивач, як документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору, долучив копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 12.05.2015 року. Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено те, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув такі недоліки позовної заяви, оскільки учасник бойових дій, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору у категоріях справ, які стосуються соціального і правового захисту ветеранів війни, в тому числі учасників бойових дій. Аналізуючи мотиви, з яких виходив суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, апеляційний суд звертає увагу на таке. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Зазначена норма не містить посилань на те, що позов має бути заявлений лише з підстав порушення прав та законних інтересів позивача саме як учасника бойових дій, а також у ній прямо та чітко не зазначено, що справа має стосуватись порушених прав саме позивача, що має статус учасника бойових дій, без уточнення характеру такого права та підстав його порушення. Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити будь-який ризик свавілля. Звужене тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» є неправильним у контексті застосування принципу верховенства права. Відсутність механізму чіткого трактування та розуміння дійсного змісту норми пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не повинно впливати на гарантовані державою пільги при сплаті судового збору, порушувати та обмежувати права учасників бойових дій під час звернення їх до суду, у зв`язку з порушенням будь-яких їхніх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав таких позовів. Європейський суд з прав людини акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява № 20372/11, § 65)). Верховний Суд в ухвалі від 20 червня 2018 року у справі № 569/19058/17, ухвалі від 02.09.2019 року у справі № 460/548/19, постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 187/1094/17, постанові від 27 червня 2018 року у справі № 572/2088/17 сформував практику застосування правової норми пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою, учасники бойових дій звільнені від сплати судового збору у всіх категоріях справ, а не лише тих, що стосуються відповідного статусу. В рішеннях у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це слід вважати як порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно та надто формально розтлумачив правову норму пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому, на думку апеляційного суду, помилково повернув позовну заяву позивачу, позбавивши його, таким чином, права на судовий захист. Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судові витрати понесені сторонами розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 310, 320, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року про повернення позовної заяви скасувати та прийняти постанову, якою справу № 460/3938/19 за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Командування Сухопутних військ Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Я. С. Попко Р. П. Сеник Повний текст постанови складений 12.02.2020 року