Постанова 4857 № 140/6272/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/6272/20 пров. № А/857/11315/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М. з участю секретаря судового засідання Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, ухвалене суддею Лозовським О.А. у м. Луцьку, повне судове рішення складено 06 серпня 2020 року, у справі № 140/6272/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд про визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від 30.06.2017 №416273-13, від 30.03.2018 №0179710-1303-0318, від 16.01.2019 №0000331-5513-0318. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що в березні 2020 року позивачем отримано позовну заяву ГУ ДФС у Волинській області про стягнення податкового боргу на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.06.2017 №416273-13, від 30.03.2018 №0179710-1303-0318 та від 16.01.2019 №0000331-5513-0318 щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який обчислено із загальної площі об`єктів нежитлового нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями та вказує, що нерухоме майно - побутовий корпус (літер Д-3) (надземна частина) загальною площею 1276,7 кв. м та сховище/обліковий номер 04077 (підземна частина) загальною площею 466,3 кв. м, які розташовані в АДРЕСА_1 перебувало у власності ОСОБА_1 до вересня 2005 року. З 2005 року власником даного майна є Товариство з обмеженою відповідальністю "Денвел" (далі - ТзОВ "Денвел"), яке є платником податку на нерухоме майно. Тому вважає, що він не є платником податку на майно, відмінне від земельної ділянки у зв`язку з відсутністю на праві власності нежитлової нерухомості. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 30.06.2017 №416273-13, від 30.03.2018 №0179710-1303-0318, від 16.01.2019 №0000331-5513-0318. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та в задоволенні адміністративного позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що рішення суду є безпідставним з огляду на те, що згідно з Державним реєстром прав власності на нерухоме майно, дата, час формування: 04.06.2020 16:00:20 ОСОБА_1 є власником побутового корпусу/літер Д-3/ пл. 1743.0 кв. АДРЕСА_1 , а тому є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказує, що лише дані реєстру є підставою для оподаткування згідно з пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що Головним управлінням ДФС у Волинській області сформовані податкові повідомлення-рішення від 30.06.2017 №416273-13, від 30.03.2018 №0179710-1303-0318, від 16.01.2019 №0000331-5513-0318 щодо нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно на суму 24018,54 грн, 27888,00 грн та 32445,95 грн. Підставою для розрахунку контролюючим органом суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки слугував побутовий корпус /Літер Д-3/ загальною площею 1743,0 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який, згідно з інформаційними даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо суб`єкта, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом допущено порушення приписів підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, оскільки судом встановлено відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей щодо належних на праві власності позивачу об`єктів нерухомого майна, а також свідоцтвами про право власності підтверджено право власності на спірне нерухоме майно саме ТзОВ "Денвел", а не позивача, що свідчить про відсутність підстав для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Згідно з статтею 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. У відповідності до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі його частка. Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Підпунктом 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України). Таким чином, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до припинення права власності на зазначений об`єкт оподаткування та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно з частинами 1, 4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Як видно з матеріалів справи, згідно з даними інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відомості щодо реєстрації права власності на вказаний об`єкт зареєстровані за позивачем. Водночас, згідно з наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ "Денвел" зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно зі свідоцтвами про право власності серії НОМЕР_1 від 06 вересня 2005 року та серії НОМЕР_2 , виданими на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 31 серпня 2005 р. № 288, нерухоме майно за адресою в місті Луцьку на вулиці Рівненській за № 76-а - побутовий корпус /Літер Д-3/ (надземна частина) загальною площею 1276,7 кв.м та сховище /обліковий номер 04077 (підземна частина) загальною площею 466,3 кв.м. належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Денвел". Крім того, витягами комунального підприємства «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» за номерами 8463067, 8463532 від 27.09.2005 підтверджено реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою в АДРЕСА_1 - побутовий корпус /Літер Д-3/ (надземна частина) загальною площею 1276,7 кв.м та сховище /обліковий номер 04077 (підземна частина) загальною площею 466,3 кв.м. за товаристом з обмеженою відповідальністю "Денвел". З відповіді КП "Волинське бюро технічної інвентаризації" №1943 від 22.06.2020 на заяву ОСОБА_1 видно, що право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 на побутовий корпус /Літер Д-3/ та сховище загальною площею 1743,0 кв.м. зареєстровано за ТзОВ "Денвел". Однак, внаслідок технічної помилки не закрито запис в електронному реєстрі, проте, з 01.01.2013 доступ до електронного Реєстру прав припинено. З наданої позивачем Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 03.07.2020, сформованої приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Губик З.В., встановлено, що відомості щодо реєстрації права власності за ОСОБА_1 відсутні. Судом також враховується, що ТзОВ "Денвер" як власником спірного нерухомого майна сплачений податок на майно, відмінне від земельної ділянки 2017-2019 роки, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними платіжними дорученнями. З урахуванням встановленого, а також положень підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, якими визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право власності на спірне нерухоме майно саме за ТзОВ "Денвел". Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення необхідно визнати протиправними і скасувати. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у справі № 140/6272/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор Судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 02.11.2020 року.