Постанова Північний апеляційний господарський суд № 916/418/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "02" листопада 2020 р. Справа№ 916/418/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коробенка Г.П. суддів: Козир Т.П. Агрикової О.В. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 у справі №916/418/19 (суддя Котков О.В.) за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до 1) Одеської обласної ради 2) Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондаря Олексія Миколайовича про визнання незаконним та скасування рішень, витребування земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 у справі №916/418/19 повернуто позовну заяву заступника прокурора Одеської області, на підставі п.4 ч.5 ст.174 ГПК України. Ухвалу мотивовано відсутністю правових підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки прокурор не довів того, що цей випадок є виключним для представництва прокуратурою інтересів держави; прокурором не зазначено в чому саме полягає неможливість Одеської міської ради (позивача), яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, звернутися з відповідним позовом; сама по собі обставина не звернення позивача з позовом протягом певного періоду не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави та не є підставою для звернення із даним позовом до суду саме прокурором. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, заступник прокурора Одеської області подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 у справі № 916/418/19, справу направити до суду першої інстанції для розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом порушені норми процесуального та матеріального права, зокрема, положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 4, 7 53, 86 ГПК України; апелянт наголошує, що у позовній заяві прокурор обґрунтував підстави звернення з позовом у цій справі, а саме зазначив, що визначений компетентний орган протягом тривалого часу (з моменту прийняття Одеською обласною радою рішення від 22.09.2017 №490-VII та вибуття 10.11.2017 з комунальної власності територіальної громади м. Одеси спірної земельної ділянки) не здійснює захист інтересів держави, хоча має повноваження на звернення до суду; доведення прокурором нездійснення позивачем захисту інтересів держави свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо відсутності обґрунтування виключного випадку представництва прокуратурою інтересів держави. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 у справі №916/418/19. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі представників сторін в порядку письмового провадження. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 просить залишити без змін оскаржувану ухвалу суду, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування ухвали суду є безпідставними та необґрунтованими, а ухвалу суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, виходячи з наступних підстав. Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до Одеської обласної ради (відповідач-1) та Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондара Олексія Миколайовича (відповідач-2), в якій просить: - визнати незаконним та скасувати рішення Одеської обласної ради від 22.09.2017 №490-VII; - визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Бондар О.М. від 15.11.2017 №149902145; - витребувати у Одеської обласної ради на користь Одеської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:57:005:0029 загальною площею 1,6928 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, площа Дерев`янко Бориса, земельна ділянка,

1. В обґрунтування звернення з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради прокурор вказує, що позивач протягом тривалого часу (з 2017 р.) неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави в особі територіальної громади міста Одеса, що призвело до вибуття з комунальної власності спірної земельної ділянки; позивач не в повній мірі вживає заходів щодо захисту державних інтересів, визначених Конституцією України та іншими законами, а тому звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільних потреб у відновленні законності та забезпечення визначених державою гарантій. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно з ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Частиною 4 ст. 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано і у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015. Так, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1, 2 ч. 4). Системне тлумачення ст. 53 ГПК України й абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва інтересів саме держави, не повинен установлювати протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Водночас захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим згідно з ч. 5 ст. 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Вказане кореспондується із положеннями абз.1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся. Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах. У поданій прокурором позовній заяві в інтересах держави в особі Одеської міської ради міститься лише посилання на те, що Одеська міська рада неналежним чином виконує свої обов`язки щодо захисту інтересів держави без зазначення обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Частинами 1-4 ст. 174 ГПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У разі надходження до суду справи, що підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, після закриття провадження Верховним Судом чи судом апеляційної інстанції в порядку цивільного чи адміністративного судочинства, суд перевіряє наявність підстав для залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог господарського процесуального закону, чинного на дату подання позовної заяви (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу (ч. 3). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (ч. 4). Отже, приписами ст. 174 ГПК України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції. Разом з тим ч. 6 ст. 174 ГПК України визначено негативний наслідок для позивача у разі невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у вигляді її повернення, про що виноситься ухвала. Таким чином, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із ч.4 ст. 53 та ч. 5 ст. 162 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 31.08.2020 у справі №910/9736/19. Враховуючи наведені вище норми матеріального та процесуального права та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 53, 174 ГПК України, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, не надавши можливості прокурору обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради в суді згідно із ч.4 ст. 53 ГПК України, шляхом залишення позовної заяви без руху, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви заступника прокурора Одеської області, поданої в інтересах держави в особі Одеської міської ради, на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, чим порушив норми процесуального права. Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. У випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції (ч.3 ст.271 ГПК України). З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області, скасування ухвали Господарського суду Київської області від 14.03.2019 у справі №916/418/19 з направленням даної справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи до суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України. Керуючись ст.ст. 240, 255, 267 - 271, 277, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 у справі №916/418/19 скасувати. Справу направити до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України. Головуючий суддя Г.П. Коробенко Судді Т.П. Козир О.В. Агрикова