Постанова 4809 № 390/222/20

ПОСТАНОВА Іменем України 29 жовтня 2020 року м. Кропивницький справа № 390/222/20 провадження № 22-ц/4809/1253/20 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Карпенка О. Л., Мурашка С. І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2020 року у складі головуючого судді Пасічника Д. І. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. У лютому 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість в сумі 18403,98 грн за кредитним договором №б/н від 22.01.2018. Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.01.2018 ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 5000,00 грн, шляхом встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ «Приватбанк» відкрило відповідачу картковий рахунок, випустило та надало платіжну картку, здійснювало її обслуговування. ОСОБА_1 зобов`язався у передбачені договором строки погашати кредит, проте свої зобов`язання не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість. Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено з підстав необґрунтованості та недоведеності позовних вимог. Суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням наданих позивачем доказів, відсутні підставивважати, що сторонами укладений договір, яким обумовлено в письмовому вигляді кредитний ліміт, можливість нарахування відсотків, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів). Наданий позивачем розрахунок не є первинним документом і не підтверджує факт укладення договору на умовах, зазначених у позовній заяві. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги про стягнення заборгованості. Зазначило, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Не враховано судом, що з моменту підписання фізичною особою заяви між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК, шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. 22.01.2018 позичальнику відкритий картковий рахунок та видано кредитну картку за номером НОМЕР_1 "Універсальна" та встановлено початковий кредитний ліміт. При встановлені та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Звертає увагу на те, що 22.01.2018 під час отримання кредитної картки та при наданні можливості користуватися кредитними коштами відповідача був належним чином ознайомлений з умовами кредитування, що підтверджується його особистим підписом на паспорті споживчого кредиту, в якому зазначені основні умови кредитування, у тому числі: тип карти - Універсальна, тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; максимальна сума ліміту - до 50 000 грн; строк договору та строк кредитування - до 240 місяців; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом (на картковий рахунок); процентна ставка в межах 10.00001% річних) та поза межами пільгового періоду (3.6 % на місяць або 43.2% річних): тип процентної ставки - фіксована; платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача: реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту; наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у т.ч.: - розмір штрафу за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою 1500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій): - підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту (86.4 %) та ін. Також у паспорті кредиту зазначено: "Підтверджую отримання та ознайомлення з інформаиією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних мною умов кредитування". Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними Умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі кредитної катки відповідача - баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитною карткою (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної з коштами операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮ України від 12.04.12 р. № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. Позивач вважає, що надав первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором, а виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією, тому відповідач може використовувати кредитні кошти, погашати заборгованість та продовжувати користуватися кредитними коштами. Сума заборгованості за тілом кредиту постійно змінюється в залежності від використання кредитних коштів та внесення платежів на погашення заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Відповідно до копії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 22.01.2018 ОСОБА_1 виявив бажання отримувати послуги АТ КБ «Приватбанк», інформація про обраний тариф, відсоткову ставку, розмір неустойки у цій заяві не зазначена (а.с. 11). Вказана копія анкети-заяви містить підпис від імені ОСОБА_1 , який ніким не оспорений. В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначено, що він приєднується до Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на банківському сайті privatbank.ua, що разом з пам`яткою клієнта і тарифами складають договір банківського обслуговування, копію якого він отримав шляхом самостійного роздрукування. До позовної заяви долучено витяги з тарифів обслуговування кредитних карток із зазначенням відсоткової ставки за користування кредитними коштами, штрафів та пені, які не підписані відповідачем (а.с. 12), і Умови та правила надання банківських послуг від 06.03.2010, які також не містять підпису відповідача (а.с. 13-29). Позивач надав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 09.12.2019, де зазначено про розмір заборгованості за кредитом в сумі 18403,98 грн, що складається із: заборгованості за кредитом, в тому числі за простроченим тілом кредиту, в сумі 13015,30 грн; заборгованості за поточним тілом кредиту - 0,00 грн; заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн; заборгованості за простроченими відсотками - 955,11 грн; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 3081,00 грн; нарахованої пені - 0,00 грн; нарахованої комісії - 0,00 грн; штраф - 500 грн (фіксована частина), штраф - 852,57 грн (процентна складова) (а.с. 8-10). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За нормами ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Якщо письмова форма не дотримана, то такий кредитний договір є нікчемним. Вимоги до письмової форми правочину встановлені у ст. 207 ЦК України. Так, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За статтею 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України, встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа. Виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності, допустимості і достатності доказів. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, а також нараховану пеню, штрафи. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за кредитним договором від 22.01.2018, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і копію Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. Проте за цими Умовами та правилами визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яких із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку) та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Умови кредитування розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними при підписанні заяви-анкети про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), саме у зазначеному в доданих банком до позову документах розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.01.2018) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (07.02.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Умови кредитування у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В анкеті-заяві позичальника від 22.01.2018 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені, штрафів, комісії та строку кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в даній справі суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17. Встановлено, що ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконував, та допускав несвоєчасне зарахування коштів на картку, у зв`язку з чим виникла заборгованість по кредиту (тілу кредиту). Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідач має заборгованість за кредитом, в тому числі за простроченим тілом кредиту в сумі 13015,30 грн, заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 грн (а.с.9 зв. ст.). З долученої позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву виписки з рахунку ОСОБА_1 (а.с. 102-103) логічно випливає те, що до простроченої суми кредиту банк включив не лише використані ОСОБА_1 кошти з карткового рахунку в сумі 5531,37 грн, але й комісію в сумі 207,47 грн, підстави нарахування якої за наданими банком доказами відсутні, оскільки сторонами договору порядок її нарахування не узгоджений, у спірний період відповідачем поповнювався картковий рахунок на загальну суму 1432,00 грн. За вказаного можна дійти висновку, що використана і не повернута позичальником сума кредитних коштів становить 3892,00 грн. Позивачем суду не надано доказів того, що з Умовам та Правилам надання банківських послуг, Правилам користування платіжною карткою та Тарифами банку, відповідач був ознайомлений та ним вони підписані, а отже, й не доведено правомірність дій банку щодо нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України у більшому розмірі, ніж передбачених цією нормою 3 % річних, а також пені і штрафів. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено, що у спірному кредитному договорі строк виконання зобов`язання не встановлено. Згідно із частиною другою статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. При розгляді справи суд першої інстанції порушив право позивача на участь у розгляді справи і надання доказів, відповіді на відзив на позовну заяву, оскільки розглянув спір по суті і ухвалив рішення за відсутності даних про належне повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, дату одержання відзиву, внаслідок чого не урахував надану позивачем виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 102-103), і помилково вважав недоведеними обставини щодо користування останнім кредитними коштами. Відповідно до норм ст. 367 ЦПК України, докази про узгодження сторонами кредитного договору основних умов і строків кредитування , зокрема: копія паспорта споживчого кредиту, довідка про одержану ОСОБА_1 картку, не можуть бути прийняті і оцінені судом апеляційної інстанції, оскільки позивачем не зазначені причине неможливості подання їх до суду першої інстанції. Ураховуючи зазначене, стягненню на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягають фактично отримані, та використані позичальником кошти в сумі 3892,00 (5531,37-207,47-1432,00) грн, які добровільно не повернуті. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу. Водночас за змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх, тому підстави для застосування аналогії закону відсутні. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Позивач в своєму розрахунку кредитної заборгованості при визначенні суми відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625, застосував відсоткову ставку 84% річних, не мотивуючи нарахування відсотків за період з 01.09.2019 по 09.12.2019 саме в такому розмірі 3081,00грн, не послався на умови договору щодо збільшення встановленого законом (ст. 625 ЦК України) розміру 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, не зазначив підстав для визнання заборгованості простроченою і застосування саме такої міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Позовні вимоги в частині заборгованості за простроченими відсотками - 955,11 грн, заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 3081,00 грн, та штрафів - 1325,57 грн є необґрунтованими та недоведеними, тому задоволенню не підлягають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в повному обсязі за необґрунтованістю та недоведеністю, є помилковим і не відповідає вимогам норм матеріального права, зроблений з порушенням норм процесуального права, без врахування і належної оцінки всіх обставин та наданих доказів. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в сумі 3892,00 грн, в іншій частині вимог відмовити за необгрунтованістю і недоведеністю. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, то згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір 5255,00 грн (а.с.2,139), пропорційно до задоволених вимог в сумі 1110,90 грн (21,14%), за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 7, 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2020 року скасувати. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в сумі 3892,00 грн за кредитним договором від 22.01.2018. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625, штрафів відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 1110,90 грн судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова О. Л. Карпенко С. І. Мурашко