Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/4777/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/4777/20 пров. № А/857/11178/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Качмара В.Я., Курильця А.Р. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року про повернення позовної заяви (суддя Гавдик З.В., м. Львів), В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України», в якому просив: визнати протиправними дії відповідача в частині відмови у складенні інформаційної довідки про умови праці на ОСОБА_1 при підозрі у нього хронічного професійного захворювання (отруєння); зобов`язати відповідача відповідно до п. 84 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України від 17.04.2019 № 337 скласти інформаційну довідку про умови праці на ОСОБА_2 на шахтах Луганської області за період до 2016 року по професіях гірник підземний, гірник очисного забою, машиніст гірничих виїмкових машин, майстер підривник на підставі даних його трудової книжки, гігієнічної характеристики умов праці на аналогічних робочих місцях або типових санітарно-гігієнічних характеристик умов праці за результатами наукових досліджень в аналогічних професійних групах. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви, протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 6 липня 2020 року позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, повернуто. Повернуто ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з бюджету сплачений судовий збір згідно квитанції № 167 від 17.06.2020 року в розмірі 840,00 грн. Із таким судовим рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. Вважає, таку ухвалу незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскарження рішення, дій, бездіяльності державного органу та зобов`язання останнього вчинити дії та/або утриматися від вчинення дій, визнати протиправним та скасуват», зобов`язати прийняти рішення» та ін. є однією процесуальною вимогою, а отже оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового характеру. Відтак, позивач при поданні позову до Управління Держпраці у Львівській області, тетя соба, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державна установа «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» про визнання протиправними бездіяльності та зобов`язання вчинити дії сплатив судовий збір як за одну вимогу немайнового характеру, яка є достатньою для даної категорії спору і перешкод для відкриття провадження по справі саме з підстав недостатності суми сплаченого судового збору в суду першої інстанції не було. Стосовно висновку суду першої інстанції щодо сплати судового збору в розмірі 840,80 грн., тобто позивачем сплачено в меншому розмірі, ніж встановлено законом (недоплачена сума судового збору складає 0,80 грн), апелянт зазначає, що повернення позовної заяви в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Судом було призначено апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику сторін. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що позивач станом на 06.07.2020 не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, клопотання про продовження процесуального строку встановленого судом не подав, відтак вказану позовну заяву необхідно повернути позивачу. Крім цього, згідно квитанції № 167 від 17.06.2020 сума оплаченого судового збору становить 840,00 грн, проте згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 840,80 грн. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивачем в заяві від 30.06.2020 року не доведено та не обґрунтовано, що спірна відмова у складенні інформаційної довідки є безумовною підставою чи/або у причинно-наслідковому зв`язку із обов`язком відповідача скласти інформаційну довідку. Відповідно позивачем жодним чином не зазначено, що саме спірна відмова є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного на думку позивача права. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Згідно з пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк. Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (надалі також Закон № 3674-VI). Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2102,00 гривень. Відтак, на момент звернення позивачем до суду із вищевказаними позовними вимогами розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні адміністративного позову немайнового характеру (одна вимога немайнового характеру) становив 840 грн 80 коп. Як видно з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 167 від 17.06.2020, згідно якої сума сплаченого ним судового збору становить 840,00 грн. Залишаючи без руху та обраховуючи судовий збір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру. Так, відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. Пунктом 4 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Суд апеляційної інстанції зазначає, що у постанові від 16.04.2018 у справі №826/10288/17 Верховний Суд звернув увагу, що аналіз ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», ч. 2 ст. 245 КАС України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Як свідчать обставини справи, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача в частині відмови у складенні інформаційної довідки про умови праці та зобов`язання відповідача скласти інформаційну довідку про умови праці на ОСОБА_2 . Зі змісту прохальної частини позову видно, що позивачем заявлені пов`язані між собою вимоги немайнового характеру, одна з яких є основною, а інша похідною. Оскільки вимога про визнання протиправними дій відповідача в частині відмови у складенні інформаційної довідки про умови праці є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) відповідно позивач правильно сплатив судовий збір, вважаючи, що ним заявлено одну позовну вимогу немайнового характеру, а не дві як помилково вважає суд першої інстанції. Відтак, суд першої інстанції, неправильно визначивши кількість позовних вимог, дійшов передчасного висновку про наявність недоліків апеляційної скарги та підстав для її повернення у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення скарги без руху. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом з тим, враховуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду та відстоюванні свого позову в суді, з другого боку. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Таким чином, враховуючи подання до суду документа про сплату судового збору та застосування судом першої інстанції формального підходу при вирішенні даного питання, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. 243, 308, 311, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року про повернення позовної заяви у справі №380/4777/20 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. Я. Качмар А. Р. Курилець