Постанова 4857 № 380/15707/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15707/23 пров. № А/857/16313/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Носа С. П., Ільчишин Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року (прийняту в м. Львові суддею Карп`як О.О.) про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 380/15707/23 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з цим позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яка полягає у не підготовці та ненаданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2023 та зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до пенсійного органу таку довідку. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу, у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. Не погодившись із постановленою ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1 , який, із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить таку скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що він звільнений від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій, а спір у цій справі стосується його соціальних прав, які пов`язані із пенсійним забезпеченням. Просив суд врахувати актуальну правову позицію Верховного Суду. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга належить до задоволення з таких підстав. Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконано вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, у зв`язку з несплатою судового збору. При цьому в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд вказав, що сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору за подання усіх позовів, тоді як предметом цього спору є зобов`язання відповідача видати довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, тобто спір не пов`язаний з наявністю/відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій. Аналізуючи наведені мотиви, з яких виходив суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, апеляційний суд звертає увагу на таке. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Згідно із частиною першою статті Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. За визначенням, наведеним у частині першій статті 2 Закону № 3674-VI платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Проте, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). За змістом статті 22 Закону № 3551-XII особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у цій справі спір стосується питання видачі довідок про розмір грошового забезпечення позивача з метою здійснення перерахунку та виплати пенсії, призначеної за нормами Закону № 2262-XII. Тобто спір у цій справі стосується соціальних прав позивача, які пов`язані з його пенсійним забезпеченням. Враховуючи обставини цієї справи та предмет спору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач звільняється від сплати судового збору за розгляд цієї справи в судах усіх інстанцій на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI. Правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 200/866/21-а, від 18 січня 2023 року у справі № 560/2611/22, від 11 грудня 2023 року у справі № 560/1291/21. Відповідно до частини другої статті 6, частин першої, другої статті 7 КАС України суд при вирішенні справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист. Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. В рішенні від 12.01.2000 у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28.10.1998 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що стало порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції. Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Суд ураховує, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, установлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемент права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції надто формально підійшов до вирішення питання щодо прийняття до розгляду позовної заяви, а тому, на думку апеляційного суду, помилково повернув позовну заяву позивачу, позбавивши його, таким чином, права на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову, якою справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 229, 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2023 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 380/15707/23 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді С. П. Нос Н. В. Ільчишин