Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/24678/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/24678/25 пров. № А/857/4984/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Гудима Л.Я., Матковської З.М., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року про повернення позовної заяви (головуюча суддя: Чаплик І.Д., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - встановив: ОСОБА_1 , 12.12.2025, через засоби поштового зв`язку, звернувся з позовом до суду, в якому просив: - визнати незаконною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у: недотриманні норм чинного законодавства щодо належного оформлення результатів медичного огляду військово-лікарською комісією ОСОБА_1 ; неврученні ОСОБА_1 , передбачених чинним законодавством документів про результати проходження ним медичного огляду військово- лікарською комісією; невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 , про зміну категорії його обліку на «непридатний до військової служби» із зазначенням статусу «виключений із військового обліку», а також проходження ним медичного огляду від 16.12.2024 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 , про зміну категорії його обліку на «непридатний до військової служби» із зазначенням статусу «виключений із військового обліку», а також проходження ним медичного огляду від 16.12.2024 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 ; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 вручити у встановленому чинним законодавством порядку ОСОБА_1 , постанову про проходження ним медичного огляду від 16.12.2024 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також інші документи, які підлягають врученню особі, яка пройшла медичний огляд військово-лікарською комісією, за результатами якого було встановлено її непридатність до військової служби. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року залишено позовну заяву без руху з підстав пропуску позивачем строку на звернення до суду та встановлено позивачеві строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з цим позовом, які зазначені в клопотанні про поновлення строку та в його задоволенні відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії повернуто позивачеві. Не погодившись з постановленою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про свої права та обов`язки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також про строки та процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, їхніх посадових осіб та військово-лікарських комісій. Ситуація ускладняється тим, що ОСОБА_1 має стійкий психічний розлад, встановлений також висновком лікаря-психіатра № 2061 від 16.12.2024, що унеможливлює застосування судами стандартних критеріїв оцінки моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Особа із психічним розладом яка потребує додаткового захисту з боку держави та органів правосуддя, так і застосування особливих критеріїв оцінки її спроможності реалізовувати свої права, виконувати покладені обов`язки та встановлювати момент порушення її прав та інтересів. Звертає увагу на положення актуальної виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 12.01.2026, згідно якої лікуючим лікарем ОСОБА_1 в черговий раз підтверджено наявність стійкого психічного захворювання позивача, наявними симптомами якого є: кошмарні сновидіння; страх людей; настирливі думки неприємного змісту; загальну слабкість; загальмованість; порушений сон; знижений настрій; наслідки жорстокого поводження в дитинстві; депресивний стан. Наявність подібних симптомів психічного захворювання не дозволяє суду у його правозастосовній діяльності застосовувати стандартні критерії оцінки моменту, з якого саме позивач повинен був дізнатися про порушення свого права та був при цьому спроможний адекватно реагувати на таке порушення без надання йому професійної консультації з боку фахівців у галузі права. У відповідності до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення позовної заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що така підлягає задоволенню з наступних мотивів. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що обставин, які б об`єктивно перешкоджали позивачу реалізувати своє право на подання позовної заяви протягом законодавчо встановленого строку, відсутні, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оскільки залежали від самого позивача. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. За юридичною позицією Конституційного Суду України право на судовий захист як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя; відсутність такої можливості обмежує це право, яке за змістом частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002). Конституційний Суд України у Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). Частиною 1 статті 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України). Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (ч. 4 ст. 122 КАС України). Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України та вказано, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Суд апеляційної інстанції зазначає, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Як зазначалося вище, частиною другою статті 122 КАС чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Аналіз наведеної норми КАС свідчить, що у разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії. Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Велика Палата Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року справа № 990/139/23. Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що, поважними причинами пропуску строку звернення до суду, визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджується належними доказами. Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору є, зокрема, не вручення позивачеві документів про проходження військово-лікарської комісії, яка відбулась 16.12.2024, та не внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Так, ОСОБА_1 , з розглядуваним позовом звернувся 12.12.2025, через засоби поштового зв`язку, тобто пропустив шестимісячний строк звернення до суду. Суд апеляційної інстанції зазначає, що обґрунтовуючи пропуск строку звернення до суду, представник позивача покликається на те, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про свої права та обов`язки працівниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також про строки та процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, їхніх посадових осіб та військово-лікарських комісій. Крім цього, вказує, що ОСОБА_1 має стійкий психічний розлад (біполярний афектний розлад, з частими змінами фаз, поточний епізод помірної депресії), встановлений висновком лікаря-психіатра № 2061 від 16.12.2024 військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 та визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі графи 1 Розкладу хвороб-16а, що унеможливлює застосування судами стандартних критеріїв оцінки моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Також, зазначає, що ОСОБА_1 , звернувся у жовтні 2025 року до фахівців у галузі права (адвокатів) за проведенням юридичної консультації із вказаних питань да надання йому відповідної правової допомоги. За наслідками такого звернення та отримання консультації, адвокатами було встановлено, що має місце триваюча бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що надано відповідні усні роз`яснення ОСОБА_1 . У подальшому, адвокатом Курлятович Русланою Богданівною, як представником ОСОБА_1 направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 адвокатський запит від 10.10.2025 про надання: повної інформації про проходження позивачем медичного огляду відповідною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 ; надання належним чином завіреної копії довідки військово-лікарської комісії про проходження позивачем відповідного медичного огляду та фіксацію результатів такого огляду. Відповідний адвокатський запит у порушення положень Законів України «Про звернення громадян» та «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було проігноровано ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідь на такий адвокатський запит адвокату не надано, питання щодо надання представнику ОСОБА_1 відповідної інформації та внесення змін у відповідні державні реєстри щодо статусу військового обліку позивача на теперішній час не вирішено у встановленому чинним законодавством порядку. Аналіз обґрунтувань причин пропуску строку звернення до суду та подані в їх підтвердження докази, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість людини без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя. Разом з тим, право на доступ до правосуддя, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. У свою чергу право на оскарження судового рішення також обмежене встановленим строком. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності. Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично - права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності. Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо). Суд апеляційної інстанції зазначає, що у розглядуваній справі, наявними в матеріалах справи доказами, підтверджено, що позивач має стійкий психічний розлад встановлений висновком лікаря-психіатра № 2061 від 16.12.2024 військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 та CП. У цьому контексті необхідно вказати, що «психічний розлад» слід розуміти як змінений психологічний стан людини з нормального на деструктивний, він характеризується порушенням психічної діяльності (емоцій, мислення, поведінки, сприйняття), які обмежують здатність повноцінно людини функціонувати в суспільстві. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що стан здоров`я позивача об`єктивно унеможливлював своєчасне звернення до суду у спірних правовідносинах та є поважною причиною для поновлення процесуального строку, оскільки зазначений вище діагноз, який встановлений військово-лікарською комісію та пов`язані з ним обставини, створювали істотні перешкоди для реалізації процесуального права позивача на звернення до суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позов, допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до приписів ст. 320 КАС України є підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст. ст. 311, 320, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05 січня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 380/24678/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. М. Гінда судді Л. Я. Гудим З. М. Матковська