Постанова 4857 № 1.380.2019.006045

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006045 пров. № А/857/8916/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Ніколіна В.В. суддів Гінди О.М., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (суддя Кедик М.В., м. Львів, повний текст судового рішення складено 25 червня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн» в листопаді 2019 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 25.10.2019 №1452 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн». В обґрунтування позовних вимог вказує, що до предмета доказування у справах щодо оскарження наказів про проведення перевірок входить не лише дослідження наявності або відсутності плану-графіка на відповідний період і включення до нього конкретного платника податків, але й перевірка того, чи був відповідний план-графік складений з дотриманням визначених строків, наявність підстав включення позивача до плану-графіку та чи дотримано процедуру такого включення. На переконання позивача включення його до плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік є необґрунтованим, оскільки ТОВ «Н-Продакшн» не відповідає жодному критерію платників податків, щоб бути віднесеним до високого, середнього чи незначного ступеня ризику. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі №1.380.2019.006045 адміністративний позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що підставою для включення ТОВ «Н-Продакшн» до плану-графік проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік стало встановлення відповідачем ризиків, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної довідки щодо діяльності підприємства, яке включається до плану-графіка перевірок, яка містить достовірні відомості. Апелянт вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання вказаної інформаційно-аналітичної довідки неналежним доказом, оскільки чинним законодавством не визначено вимог до форми інформаційно-аналітичної довідки щодо діяльності платників податків, формування останньої є внутрішньою діяльності контролюючого органу. Висновки ж про наявність підстав для віднесення позивача до ризиків несплати податків, як передумови включення до графіка перевірок, зроблено на підставі аналітичної обробки відомостей з центральної бази даних ДПС України, яка є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції та не порушує права платника. Відтак, Головне управління ДПС у Львівській області, видаючи наказ 25.10.2019 №1452 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн», діяло на підставі чинного законодавства та в межах наданих повноважень, що свідчить про відсутність підстав для його скасування та задоволення позовних вимог. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Н - Продакшн» зареєстровано, як юридична особа. ТОВ «Н - Продакшн» було включено до плану-графіку проведення документальних планових перевірок на 2019 рік, який затверджений в.о. Голови ДФС України Власовим О.С. 20.12.2018 та опублікований на офіційному сайті ДФС України (http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/plani-ta-zviti-roboti/367929.html) 22.12.2018. На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України (далі ПК України) та згідно із затвердженим ДФС України планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік Головним управлінням ДПС у Львівській області видано наказ від 25.10.2019 №1452 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Продакшн» про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Н-Продакшн» з 12.11.2019 тривалістю 10 робочих днів, за період діяльності з 06.02.2018 по 30.09.2019 щодо дотримання податкового, валютного, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. В подальшому, повідомленням Головного управління ДПС у Львівській області від 25.10.2019 №97 позивача повідомлено про те, що згідно із затвердженим ДФС України планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік та на підставі статті 77 ПК України з 12.11.2019 буде проводитись документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Н-Продакшн» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС. Вважаючи вказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що неналежне оформлення плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік та аналітичної довідки, відсутність обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка свідчить про протиправність оскаржуваного наказу. Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Пунктом 75.1 статті 75ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно абзаців 1, 2 підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. У відповідності до пункту 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Абзацами 1, 2, 3 пункту 77.2 статті 77 ПК України встановлено, що до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відповідно допункту 77.3 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 02.06.2015 №524, розроблений з метою забезпечення єдиного підходу до формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (далі - Порядок №524). Відповідно до пункту 1 Розділу І Порядку №524 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 розділу ІІ ПК України. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування. Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку № 524 проекти річних планів-графіків складаються територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, квартальних планів-графіків - не пізніше 20 числа останнього місяця поточного кварталу засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. Проекти коригування планів-графіків у разі здійснення такого коригування формуються територіальними органами ДФС не пізніше 03 числа кожного місяця поточного року, починаючи з другого місяця поточного року, засобами інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. Разом з проектом плану-графіка (коригування плану-графіка) формуються інформаційно-аналітичні довідки за кожним платником податків з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. Після остаточного узгодження проектів планів-графіків (коригування планів-графіків) територіальні органи ДФС надають департаментам аудиту та податків і зборів з фізичних осіб засобами автоматизованої інформаційної системи «Управління документами» плани-графіки (коригування планів-графіків) з відповідними додатками та обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка (коригування плану-графіка). Пунктом 5 Розділу І Порядку №524 визначено, що план-графік складається із планів-графіків територіальних органів ДФС та затверджується Головою ДФС. Затверджений план-графік є обов`язковим для виконання всіма підрозділами територіальних органів ДФС. Належну якість формування плану-графіка та його коригування забезпечує територіальний орган ДФС, який сформував план-графік (коригування плану-графіка). Таким чином, колегія суддів вважає, що право визначати перелік платників податків, які повинні бути включені до графіку перевірок та підлягають такій, має сам контролюючий орган, після чого, такий план-графік підлягає затвердженню центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Отже, визначення необхідності/доцільності проведення перевірки платника податків, за умови дотримання встановлених нормами ПК України процедур, за своєю суттю є дискреційними повноваженнями саме органу, на який державою покладено завдання на здійснення податкової/фіскальної політики. Крім того, аналіз норм ПК України та Порядку №524 дозволяє суду апеляційної інстанції зробити висновок про те, що план-графік проведення перевірок на відповідний рік повинен складатися територіальними органами ДФС не пізніше 01 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, оприлюднюватися на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки, та включати платників податків, які мають найбільші критерії ризику, визначені у відповідності до вищевказаного Порядку, у тому числі за даними інформаційних систем контролюючого органу. Основна мета оприлюднення плану-графіка полягає у попередженні платників податків про проведення такої перевірки, окресленні її орієнтовного предмету, а також у визначенні конкретної мети та періоду, за який перевірку буде проведено, забезпечення постійної прогнозованості платником податків ситуацій і правових відносин. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваний наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки позивача було призначено на підставі плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, який затверджений в.о. Голови ДФС України Власовим О.С. 20.12.2018 та опублікований на офіційному сайті ДФС України (http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/plani-ta-zviti-roboti/367929.html) 22.12.2018. Згідно з пунктом 1 Розділу ІІІПорядку №524 до розділів І, ІІ плану-графіка включаються платники податків реального сектору економіки, які провадять фінансово-господарську діяльність, сплачують податки та взяті на облік в контролюючих органах як платники податків за основним місцем обліку, або щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, або які знаходяться у стані зміни свого місцезнаходження. Пунктом 2 Розділу ІІІПорядку №524 передбачено, що формування переліку платників податків до розділів І, ІІ плану-графіка проводиться за критеріями ризиків згідно з вимогами пункту 5 цього розділу, у тому числі за даними інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС. При коригуванні плану-графіка враховуються показники за останній податковий (звітний) період. При формуванні плану-графіка на наступний рік враховуються показники за результатами діяльності платника податків за 9 місяців поточного року. Якщо податковим (звітним) періодом для податку на прибуток платника податків є календарний рік, при плануванні враховуються показники за попередній рік. До плану-графіка включаються платники податків, які за результатами господарської діяльності мають найбільші ризики несплати до бюджету податків та зборів, платежів (абзац 1 пункту 3 Розділу ІІІ Порядку №524). Критерії відбору платників податків - юридичних осіб (високого, середнього та незначного ступеня ризику) визначені пунктом 5 Розділу ІІІ Порядку №524. Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Розділу III Порядку до переліку критеріїв відбору платників податків - юридичних осіб високого ступеня ризику відносяться платники податків, у яких рівень сплати податку на додану вартість нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю. Відповідно до підпункту 2 пункту 5 Розділу III Порядку до переліку критеріїв відбору платників податків - юридичних осіб середнього ступеня ризику відносяться платники податків, у яких інші операційні витрати більше інших операційних доходів. Аналіз норм ПК України та Порядку №524 свідчить про те, що процедура включення платника податків до плану-графіка може вважатися проведеною у повній відповідності до вимог чинного законодавства, якщо територіальний орган при відборі платників своєчасно та належно сформував та направив до ДФС наступні документи: 1) проект річного плану-графіка; 2) інформаційно-аналітичну довідку щодо платників податків;3) обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка. Якщо вказаного порядку не було дотримано і контролюючий орган не може документально підтвердити повну послідовність проведеного відбору, є всі підстави вважати, що платник був включений до плану графіка документальних планових перевірок безпідставно. Вирішуючи справу, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Так, підставою для включення позивача до плану графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік стало встановлення відповідачем ризиків, а саме: рівень сплати податку на додану вартість нижчий на 50 та більше відсотків за рівень сплати податку за відповідною галуззю(фактичне значення 0,66);інші операційні витрати більше інших операційних доходів(фактичне значення 1578300). В якості підтвердження наявності високого ступеня ризику та обґрунтування правомірності оскарженого наказу, Головним управлінням ДПС в Львівській області надано до суду інформаційно-аналітичну довідку щодо діяльності ТОВ «Н-Продакшн» . Із змісту вказаної довідки вбачаються такі показники: Розділ І: обсяг доходів за період, по якому здійснюється планування (9 місяців 2018 року) - 0, податкова віддача за 9 місяців 2018 року - 0.00; перевіряємий період: 06.02.2018-30.09.2019. Розділ ІІ. Ризики несплати податків: рівень сплати ПДВ нижче на 50 та більше відсотків рівня сплати податку по відповідній галузі 0,66; інші операційні витрати більше інших операційних доходів 1578300. Разом з тим, вказана інформаційно-аналітична довідка не містить номеру та дати, не зазначено посадової особи, яка її склала та органу, який її прийняв. Із змісту вказаної довідки не можливо встановити, у який спосіб вираховувався ступінь ризику. При цьому, апеляційний суд зазначає, що обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка є невід`ємною частиною паперового варіанту плану-графіка. Так, як в ході розгляду справи відповідач не надав вказані обґрунтування, суд позбавлений можливості надати правову оцінку доводам контролюючого органу щодо підстав включення платника податків до плану-графіка. Таким чином, неналежне оформлення аналітичної довідки, відсутність обґрунтування підстав включення платника податків до плану-графіка свідчить про протиправність оскаржуваного наказу. Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний суд, зокрема, у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 821/590/17, від 16 червня 2018 року у справі №821/590/17, від 28 січня 2020 року у справі № 520/3161/19. З приводу показників, які містяться в аналітичній довідці, варто зазначити про таке. Як вбачається із змісту інформаційно-аналітичної довідки та вказано у апеляційній скарзі, підставами для включення ТОВ «Н-Продакшн`до плану-графіку стала відповідність останнього таким критеріям: рівень сплати ПДВ нижче на 50 та більше відсотків рівня сплати податку по відповідній галузі; інші операційні витрати більше інших операційних доходів. Апеляційний суд, з метою перевірки доводів представника апелянта у відповідності із принципом офіційного з`ясування обставин, запропонував відповідачу - суб`єкту владних повноважень надати пояснення з приводу наведених даних, наявної інформації в інформаційних базах ДФС та навести їх джерело походження. Натомість представник відповідача у судовому засіданні обмежився лише тими даними, котрі є в матеріалах справи. Проаналізувавши ці данні, суд дійшов до висновку, що відповідачем не наведено, з яких числових даних та розрахунків виходив податковий орган, стверджуючи, що рівень сплати позивачем ПДВ по відповідній галузі становить 0,66, а інші операційні витрати більше інших операційних доходів (фактичне значення 1578300). При цьому в матеріалах справи відсутня інформація, ким визначено цей відсоток ДФС України чи відповідачем, не зазначено по галузі в межах області чи країни. Наведене свідчить, що відповідачем не подано обґрунтованого розрахунку показників рівня сплати ПДВ по відповідній галузі та порядку їх визначення, як і не надано до суду жодного документального підтвердження відповідних обрахунків. Крім того, аналізуючи цю довідку, суд апеляційної інстанції вказує на те, що відповідач не пояснив за який саме період проаналізовано діяльність підприємства та яким чином вираховувався ступінь ризику, Окрім того, оцінивши наведені дані з точки зору їх допустимості та достатності, суд зазначає, що застосування таких даних без наведення джерела їх походження порушує принцип правової визначеності, адже позивач втрачає можливість скерувати свою поведінку та до певної міри передбачити наслідки такої поведінки. Правова процедура (fairprocedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності. Колегія суддів наголошує, що встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи. Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у постанові від 03 червня 2020 року у справі №464/5990/16-а. Підсумувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем, суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження підстав включення ТОВ «Н-Продакшн» до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік, що свідчить про недотримання умов та порядку прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, що в свою чергу не може бути належною підставою для прийняття оскаржуваного наказу. З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої стосовно недотримання умов та порядку прийняття податковим органом рішення про включення позивача, ТОВ «Н-Продакшн» до плану-графіку на 2019 рік. Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач вказані вимоги щодо обов`язку довести правомірність своїх рішень не виконав. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 29 жовтня 2020 року. Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду